Вплив народознавчого матеріалу на емоційно-чуттєву сферу дошкільніка




Дата конвертації20.06.2017
Розмір8,18 Kb.
Типреферат

Вплив народознавчого матеріалу на емоційно-чуттєву сферу дошкільніка

Виховання - вічна проблема. Відколи існує людство на землі, відтоді й змушено воно невпінно дбати про виховання нащадків и продовження свого роду. «Найбільший скарб у кожного народу - его діти» - так давно, а Ніби сьогодні, ЦІ слова сказала відо-мий педагог Софія Федорівна Русова.

Відродження нації почінається з дитячої колиски, родини, з дитячого садка. Душа дитини в период дошкільного віку найчутлівіша й найвразлівіша; и в цею годину найбіль-ше треба плекаті ее, пільнуваті, щоб серце, воля и розум розвивалась нормально.

Провідну роль у псіхічному розвитку дошкільніка відіграє емоційна сфера. Емоції «звязують» Вищі форми психіки людини та ее Внутрішнє «середовище». Будь-яка діяльність супроводжується емоціямі, Які визначаються ефективність цієї ДІЯЛЬНОСТІ.

Проблема розвитку емоцій, їх роль у вінікненні мотівів, як регулятор ДІЯЛЬНОСТІ та поведінкі дитини, - одна з найважлівішіх проблем психології та педагогіки, яка розкріває Особливості становлення особистості дошкільніка. Емоції визначаються ефек-тівність навчання та виховання, беруть участь у будь-Якій творчій ДІЯЛЬНОСТІ дитини.

Ознайомлення дітей з національною культурою, традіціямі немодліве без урахування принципу емоційності навчання. С. Русова булу Глибока Переконайся, что виховую-ння дітей має буті Позначення мистецтвом, естетичним сприймання и емоціямі. Саме від пітомої ваги емоційного фактору Залежить міцність засвоєння народознавчого ма-теріалу. «Щоб Якийсь образ Глибока заліг у памяті, почуття має збудуватісь самим ЦІМ чином, або запомятовуваній образ повинен буті в тісному звязку з тим, Який пройнятій почуттям, и до того ж однаково, которого б роду це почуття НЕ Було: страх, лю-юов , гнів, сором чи здівування ».

Це й Не Випадкове. У дитини-дошкільніка емоції є пусковим механізмом мімові-льної уваги та памятування. Джерелом розвитку та насічення емоційної СФЕРИ висту-паюте дорослі (батьки, вихователі). Від них дитина отрімує Перші Еталон емоційніх реакцій, Які властіві певній національно-культурній спільності людей. Про це слід па-мятаті вихователь дошкільніх закладів во время Залучення дітей до національно-ду-вного життя народу. Аджея самє вихователь є дерло передавача емоційніх моделей, реакцій, носієм емоційно-Національної мови. Если дорослий подає матеріал в емоцій-но-насіченій гамі у дітей вінікає бажання наслідуваті Такі емоційні ситуации. Так формується фундамент национальной духовності, свідомості.

Народознавчій материал емоційно насіченій и своим змістом впліває на дитячу емоційну сферу. Дитина НЕ может Залишити байдужим до Зачарованої мелодії україн-ської Колисанки чи пісні. Ее прібавляють ігри-забавлянки ( «Ладусі-ладусі», «Сорока-ворона» ТОЩО), народні хороводні ігри зі співом та діалогом.

У повсякдення жітті на заняття винна панувати атмосфера емоційного під-несення. Виховання без радості Пізнання, Розкриття природи, народних звічаїв, тради-Цій, без святковості є сухим, сірим. За словами К.Д. Ушинського, в Дитячій душі «з ло-гічною думкою зростається прекрасний поетичний образ, розвиток розуму уходит в гармо-нії з розвитку фантазії та почуття».

Заняття з народознавства в дошкільному віці ма ють НЕ Стільки пізнавальний хара-ктер, скільки виховний. Смороду ма ють на меті виховати у дитини почуття национальной гідності, віклікаті Інтерес до национальной культури, пріщепіті дітям любов та пова-гу до українських державних и народних сімволів, оберегів, звічаїв. Цього можна до-сягти лишь наблізівші дітей до реалій життя. Доцільно обладнаті у дошк. закладі ук-раїнську світлицю, яка стане постійнім місцем проведення зайняти з народознавства. Вже сортаменту перебування дітей в атмосфері народних звічаїв галаштовує їх на мажорний лад, віклікає Позитивні почуття, бажання Дізнатись про цікаві РЕЧІ у бабусіній оселі. Доречний буде й Зовнішній вигляд вихователя та дітей, Які, з нагоді подорожі до бабу-сіної світлиці, надяглі своє Святкове українське національне вбрання - вишиванки, Вінки, намисто ТОЩО.

Саме цього домагався й С. Русова. Вона писала, что хати ма ють буті чисто приб-Ранні, діти Охайна вдягнені, їхня увага винна буті звернено на красу навколишнього.

Прілучення дітей до народної творчості, мистецтва, беспосередньо доля у націо-нальних святах віховують у них естетічні почуття, розвівають художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитини радощі, піднімають настрій, формують есте-тичний смак.

А скільки радощів віклікають у дітей українські національні народні свята: Коля-да, Великдень, Івана Купала, Миколая та інші. Все тут дівує и зачаровує душу дитини: і вбрання, и співи, и звичаї, и подарунки. З цієї нагоді С. Русова наголошувала на особ-лівій підготовці та организации народних свят.

Емоційність, природність народних свят актівізує діяльність дітей.

Завдання вихователя не винних зводити только до Ознайомлення дітей з укр. Національними традіціямі. Слід обовязково домагатісь, щоб цею національний скарб ставши Надбання дитячого розуму та душі. Цього можна досягті, дотрімуючісь прин-ципу организации активно-пізнавальної ДІЯЛЬНОСТІ дітей. Прагнення до ДІЯЛЬНОСТІ К.Д. Ушинський назвав основні законом дитячої природи. За его словами, дитина пос-тійно требует ДІЯЛЬНОСТІ и стомлюється НЕ від ДІЯЛЬНОСТІ, а від ее одномонітності. «Зму-сьте дитину сідіті, - пише ВІН, - и вона дуже Швидко втому, - так само йти вона Довгий не может, що не может Довго ні Говорити, ні співати ... І, найменша, Довгий думати». А в ДІЯЛЬНОСТІ дитина живе, пізнає, розвівається, відбувається становлення ее ососбістості.

Засвоїті народознавчі знання дітям допоможуть «мандрівки» до українського села, краєзнавчого музею, частування їх Національними стравити во время «Святкова обіду» у бабусі Параски, посильна участь дітей у пріготуванні національніх страв (ва-реніків, галушок, жайворонків, гречаніків); розпісування писанок, вишивання рушні-ків, серветок; виготовлення витинанок ТОЩО. Много радощів принесуть дитині справж-ні колядки, щедрівки, посівання. Запамятається дітям доля у святково прікрашеній груповій кімнаті. К.Д. Ушинський писав: «Хто спостерігав дітей, той знає, что дитина щаслива тоді, коли вона Цілком займається ділом, Пожалуйста ее захопіло ... Яку іграшку воліє дитина: ту, яка тішіть ее БЛІСКОМ, дзвоном та яскраве барвами, чи ту, яка дает поси-льону, но самостійну діяльність ее душі? ... После веселощів діти неодмінно нудьгують, а за сильним сміхом почти всегда Слідом йдут сльози, тоді як самостійна діяльність за-лішає душу в нормальному, здоровому стані ».

Ніби перегукуючісь з Ушинським, Русова продолжает мнение относительно организации са-мостійної ДІЯЛЬНОСТІ дітей. Творчі сили дітей у дит. садку, за ее словами, продолжают-ся и розвіваються с помощью ЗАСОБІВ національного матеріалу, найпошірінішого в тій чи іншій місцевості. Це виготовлення дітьми виробів з глини, дерева, вишивка ТОЩО. У словеснхі творах самих дітей має лунаті гарна українська пісня, плекатіся рідна мова.

Завдяк ознайомлений з образотворчого мистецтва, творами народних умільців декоративно-прикладного мистецтва, народною піснею, укр. Класичний та сучасности Музик, дошкільнята пізнають Особливості нац. побуту та культури, прілучаються до духовних Надбання попередніх поколінь и своих сучасніків. Мистецтво готовит дітей до сприймання прекрасного у жітті, формує Відчуття ритму, гармоніїї, Позитивні, мораль-ні якості и почуття.

Вихователь, ознайомлюючі дітей з місцевістю, де смороду живуть, та патенти, дбати про Глибоке й плідне вкорінення в душі малечі живих вражень, перевіреніх власним дит. досвідом, зігрітіх почуття. Це спріяє розвіткові інтелектуальної й емоційної сфери, позитивно впліває на гармонійній розвиток и формирование вісокогуманної особистості.

Той, хто відчув на Собі жіттєдайній Вплив народних, духовних скарбів, прагнем-ме з честю дотримуватись заповітів батьків, утверджуваті добрими справами свой родовід, будуваті в Собі храм Добра, Правди и Краси.






Вплив народознавчого матеріалу на емоційно-чуттєву сферу дошкільніка