• 1.2. Характеристика розвитку дитини в дошкільному віці.
  • 2. 2 Організація сну дітей в дитячих дошкільних установах.
  • 2.3 Організація харчування дітей в дитячих дошкільних установах.
  • 2.4 Організація і методика проведення прогулянки в дитячому саду.
  • 3.2 Виховання у дошкільнят почуття колективізму.
  • 3.3 Гра як засіб виховання дошкільнят.

  • Виховання в дитячих дошкільних установах




    Дата конвертації29.05.2017
    Розмір99.9 Kb.
    Типавтореферат


    Д.К. Хухліна

    Виховання в дитячих дошкільних установах

    А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

    Москва 2007

    зміст

    Вступ

    глава I

    Психологічна сутність дошкільного віку

    1.1 Психічне розвиток в дошкільному віці

    1.2 Характеристика розвитку дитини в дошкільному віці

    глава II

    Розподіл часу дошкільнят в дитячих дошкільних установах

    2.1 Організація режиму дня (добовий режим)

    2.2 Організація сну дітей в дитячих дошкільних установах

    2.3 Організація харчування дітей в дитячих дошкільних установах

    2.4 Організація і методика проведення прогулянки в дитячому садку

    глава III

    Основні завдання виховання дітей дошкільного віку в дитячих дошкільних установах, а також виховання у них моральних почуттів

    3.1 Основні завдання виховання

    3.2 Виховання у дошкільнят почуття колективізму

    3.3 Гра як засіб виховання дошкільнят

    висновок

    Список літератури

    Вступ

    Більшу частину населення нашої планети склад-ляють діти. Великий педагог нашого століття А. С. Ма-каренко писав: «Виховання дітей - найважливіша область нашого життя. Наші діти - це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони будуть творити історію. Наші діти - це майбутні батьки і матері, вони теж будуть виховувати своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадян-ми, хорошими батьками і матерями. Але і це не все: наші діти - це наша старість. Правильне вихованням ня - це наша щаслива старість, погане воспи-тание - це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша вина перед іншими людьми, перед усією стра-ної »

    Виховання в нашій країні передбачає формування нової людини, гармонійно поєднує духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.

    Всебічне виховання повинно починатися з "самих ран-них років життя, і провідна роль в цьому належить дошкільним закладам - ​​першій ланці в системі народної освіти.

    Перші сім років життя дитини - дуже важливий період, ко-ли закладаються основи здоров'я, розумового, морально-го, трудового та естетичного розвитку.

    Дошкільний вік - час активного пізнання окружа-ющего світу. Ставши на ноги, малюк починає робити відкриття. Він знайомиться з предметами, що знаходяться в кімнаті, в будинку, в дитячому саду, на вулиці. Діючи з різноманітними предмета-ми, розглядаючи їх, прислухаючись до видаваним ними звуків, малюк пізнає їх властивості та якості; у нього формується наочно-дієве і наочно-образне мислення.

    Увага малюків приваблює все яскраве, незвичайне, поет-му в процесі виховання широко використовуються іграшки і ігро-ші прийоми, що будять активність дитячого мислення.

    Емоційне сприйняття навколишнього світу маленькими дітьми зобов'язує педагога бути чуйним і уважним, опи-раться у вихованні на почуття дітей, створювати в дитячому саду таку обстановку, щоб кожній дитині було затишно і ра-достно.

    Дітям дошкільного віку властива наслідування. Використовуючи цю особливість, дорослі вчать дітей особистим прикладом, а також залучаючи художні образи, дружити між собою, поважати старших, дбайливо ставитися до рослин і тварин, до результатів людської праці.

    Дошкільний вік охоплює істотно відмінні одна від одної періоди розвитку: фізичні і психічні особ-ності дітей першого року життя відрізняються від особливостей дітей сьомого року життя значно більшою мірою, ніж аналогічні дані школярів-першокласників та випускні-ков середньої школи. Кожен період дошкільного дитинства харак-теризують властивими йому особливостями псіхофізіологіче-ського розвитку, а кожна дитина - індивідуальними особливостями. Знання вікових та індивідуальних особливостей, володіння методикою роботи з дітьми допомагають вихователю ус-пешно вести дітей від групи до групи, піднімати їх в розвитку і вихованні зі сходинки на сходинку.

    Вихователь керує неповторним, ні з чим не порівняй-мим по своїй складності і красі процесом становлення чоло-веческое особистості. Робота вихователя в дитячому саду - воспи-тательно-освітня, так як вирішення головного завдання - виховання всебічно розвиненої особистості включає навчання на заняттях - формування у дитини різноманітних, доступ-них йому знань, умінь і навичок, необхідних для успішного засвоєння рідного мови, елементарних основ математики, раз-витку образотворчої діяльності і т. д.

    Яким же повинен бути вихователь дитячого саду, щоб задовольняти високим вимогам творця людської лич-ності?

    Перш за все він повинен любити дітей, бо виховання - тривалий процес, що вимагає великого терпіння і душевної щедрості.

    Вихователь постійно вдосконалює свою майстерність, ис-пользуя досягнення російської педагогічної науки і передової практики. Вихователю необхідні різноманітні знання, щоб задоволь-летворять допитливість сучасної дитини, допомагати йому пізнавати навколишній світ.

    глава I

    Психологічна сутність дошкільного віку.

    1.1 Психічне розвиток в дошкільному віці.

    Всі батьки на питання про те, яким би вони хотіли бачити свою дитину, зазвичай відповідають: «Чесним», «До-брим», «Розумним», «Хорошим людиною» і т. Д. Що ж потрібно зробити для того, щоб дитина виріс таким?

    Перш за все - потрібно його любити. На перший погляд таке твердження може здатися банальністю. Всі батьки люблять своїх дітей. Але чи так це? Коли де-ти нас радують, ми, звичайно, не скупимося на висловлення своєї любові. Але буває і так, що вони нас засмучують або просто заважають нашим дорослим справах. «Як він (а) мені набрид (а): кричить і кричить», - в дратівливості заявля-ет невиспаний мама тримісячне немовля. «Вийди з кімнати, коли дорослі розмовляють», - з созна-ням власної правоти вимовляє батько, звертаючись до трирічного карапузові. А як ці слова можуть бути вос-прийняті малюком? «Якщо мене проганяють, значить, не лю-бят!», - може зробити висновок дитина. Але ж він повинен відчувати батьківську любов і в тих випадках, коли дорослі бувають незадоволені його поведінкою. У даній ситуації батько, розмовляє з одним, повинен був приділити дитині кілька хвилин на з'ясування того, за-ніж хлопчик прийшов, і потім сказати: «Саша (Петя), піди, будь ласка, до мами (піди пограй), а ми поки поговоримо , а потім ми з тобою підемо гуляти (читати) і т. д. ». Для того щоб домогтися дотримання правил пове-дення (в даному випадку - не заважати дорослим), потрібно терпіння і час, а не категоричні заяви, які найчастіше викликають небажані наслідки: упертий-ство, замкнутість, відчуженість.

    Педагоги і психологи стверджують, що діти, виріс-шие в обстановці постійної і відчутною любові близьких, у свідомості своєї захищеності, розкриваються кращими своїми якостями. Ті ж, хто позбавлений живої батьківської любові або недоотримав її, схильні поводитися інакше: вони замкнуті, похмурі, часом навіть озлоблені.

    Батьки повинні створювати відчуття впевненості в тому, що малюк захищений, що про нього піклуються, його люблять. Це важливо буквально в перші ж місяці життя. Фізі-ний догляд (переповити, нагодувати, помити, зробити зарядку) - тільки половина справи, яке по-своєму ви-полняют і тварини по відношенню до дитинчат. Але якщо батьки хочуть виростити людську особистість, вони повинні максимально використовувати можливості загально-ня: зробити ці хвилини радісними для обох сторін. У дорослих багато турбот, крім дитини, але турботи важ-неї, ніж «створення» людини, у них немає. Ми не завжди можемо контролювати свій настрій, але з точки зору малюків невдоволення дорослих викликано ними. Дуже ра-но діти починають відчувати це і, не розуміючи, чим вони заслужили «немилість», або вередують, або, в худ-шем випадку, починають вважати себе непотрібними, Нелюбов-мимі.

    У багатьох молодих батьків склалося переконання від-носительно того, як потрібно реагувати на крик ново-народженого, потім - на капризи малюка. «Покричить, покричить і перестане», - кажуть батьки, посилаючись на «авторитети».

    Звичайно, важко давати загальні поради. Однак можна з упевненістю стверджувати, що неухильне дотримання приписами типу: не брати дитину на руки, якщо він кричить, що не потурати йому, не поступатися - може привести до небажаних наслідків, навіть в тому випадку, коли припис здається на перший погляд вірним. Покров-чал, викричали - став тихим; вередувала, нічого не добилася - перестала. (Чому кричав? Вередує або дійсно в чомусь потребу?) Чи не вудь-вляйтесь того, якими стають діти. Ви чекаєте від них співчуття і не отримуєте, хочете дізнатися, що з ними про-виходить, а діти мовчать.

    Про це слід пам'ятати, не забуваючи, однак, правила «золотої середини»; не потрібно потурати дитині, але нель-зя і проявляти по відношенню до нього надмірної требова-ності.

    Крайнощі в вихованні згубні для формирова-ня рис особистості. Ті батьки, які заласківают, через нежівают свою дитину, не даючи йому проявити мінімальне зусилля, повинні чітко уявляти собі, до чого це призводить: до егоїзму, самовпевненості, самолюбова-нию, інфантилізму і т. Д. Дитина, яка виросла в обстанов ке приписів, підвищеної вимогливості, теж по-одержить свою -частку «викривлень» характеру. Суворість призводить до посилення. Початковий механізм оже-сточеними простий і зрозумілий: від дитини вимагають те, чого він ви-конати просто не може. «Стій, що не крутись», - об'єк-являє дворічному карапузові мама, захоплена розмовах-ром з приятелькою. Постоїть він три-п'ять хвилин, а мама продовжує бесіду, не розуміючи, що така крихітка не може довше витримати бездіяльності. Поливаючи квіти, дівчинка залила підвіконня. «Краще б взагалі не поливала, уби-рай тепер за тобою!» «Перевірю, як ти вмієш чи-тать», - каже тато п'ятирічному синові і пропонує прочитати газету, яка опинилася у нього під рукою. Син чи-тане з запинки, ніяковіє. Йому важкий і текст, і шрифт, а тато в праведне обурення заявляє: «Даремно я тебе вчив!» Результат - у дітей виникає пригнічений-ність, свідомість свого безсилля, запеклість по відно-шенням до батьків. Але навіть якщо запеклість до близ-ким не виникає, то ті приниження і образи, які доводиться виносити будинку, стануть приводом для поганого поводження в іншому місці: дитячому садку, в колективі однолітків, потім в школі. Там дитина починає дока-викликають своє право нікому не підкорятися, більше то-го - своє право самому лагодити суд і розправу.

    Але так буває значно пізніше ... А поки ваш ребе-нок маленький, він доставляє вам багато радісних мі-нут. Уже в дитинстві він виділяє вас, своїх близьких, радіє вам по-особливому, простягає назустріч вам ручки, висловлюючи свою щиру прихильність, сім-патію, любов. Йде час, і почуття ці стають бо-леї людськими - глибокими і складними. З близькими людьми пов'язано почуття захищеності, засноване на різноманітних життєвих ситуаціях. Малюк забій-ся - ви його втішили, потягнувся за іграшкою - допомогли йому, пограли, поговорили, погодували, помили, погуляли, приголубили і т. Д. Ви, як то кажуть, виправдали його дове-рії. Тому саме ваша оцінка поведінки малюка ста-новится для нього настільки важливою.

    Від дитини перших трьох років життя не можна чекати пра-вильного (з нашої, дорослої точки зору) вибору мотивів поведінки.Відомо, що дітям раннього віку властиві безпосередність, імпульсивність, вони на-ходяться «в полоні» своїх бажань і почуттів. Тому роди-телям потрібно намагатися пробудити і розбудити в дітях та-кі почуття, які допоможуть їм враховувати інтереси дру-гих людей, однолітків, виконувати вимоги дорослих: співчуття, доброту, взаємну симпатію.

    У ранньому віці діти легко «заражаються» почуття-ми інших, особливо близьких. Мама роздратована - ма-лиш вередує; батьки посварилися - дитина ні-як не може вгамуватися; старший брат занадто довго і шумно грав з ним або у дорослих було багато го-стей - знову сльози і капризи малюка. Звичайно, важко все своє життя підпорядкувати інтересам дитини, але завжди слід пам'ятати, що його емоційний настрій залежить від того, які почуття викликають у ньому старші. Кожній родині властиві «свій дух», «своя атмосфера», які де-ти вловлюють, «вбирають», а потім і висловлюють осо-бенностями своєї поведінки, що переходять в стійкості-ші риси особистості. Якщо ваша дитина росте в обстанов-ке любові, співчуття, співчуття, взаємної поваги, то ви зможете переконатися, як рано здатний він проявляти ці якості, мимоволі викликаючи здивування домашніх. У мами день народження, вона готувала, накривала на стіл, одяглася в красиву сукню, а гості запізнилися. Побачивши ма-міно засмучене обличчя, дочка двох з половиною років побігла в свою кімнату, принесла звідти своїх ігрушеч-них звірів (ведмедика, собаку, зайця), розсадила їх навколо стола, побігла на кухню, взяла маму за руку, привела в кімнату, де був накритий стіл, за яким зібралися «гості» (звірі), і сказала: «Мама, смотлі, гості плішлі».

    Зрозуміло, викликати співчуття і співчуття одними словами не можна, якщо дитина не бачить реального про-явища цих почуттів по відношенню до нього або НЕ наблю-дає їх в сім'ї. Особливості вашої поведінки, а не ва-ши слова формують особистість маленької людини.

    1.2. Характеристика розвитку дитини в дошкільному віці.

    У дошкільному віці діяльність дитини ста-новится складнішою і різноманітною. Поступово вдосконалюється здатність грати і малювати, ле-, пити, будувати за власним задумом. Зростає роль кори головного мозку в регуляції поведінки, підвищується працездатність нервової системи. Складність неї і різноманітніше стають взаємини з дорослими і дітьми. У дошкільний період у дітей відбуваються зміни в пропорціях тіла, збільшуючи-ються відповідно до віку довжина і маса тіла: якщо до 4 років маса тіла становить 15,5--16 кг, а довжина - 100 см, то до 7 років середня маса тіла - 22,5--23 кг, а довжина - 119 см.

    Фізичний розвиток. У дошкільному віці про-довжують вдосконалюватися руху, розвивається природна рухова активність дітей. Так, в роботах Д. М. Шептицького визначені добові обсягів по-ми ходьби і бігу у дітей 5-7 років, Для хлопчиків вони до 5 років виявилися рівними 7,1 км, а в воз-расті 6-7 років - 9 км. У дівчаток виявлені більш низ-кі показники - відповідно 6,4 і 7,7 км. Вияв-дружини і сезонні відмінності: навесні і влітку діти дві-гаются більше, ніж взимку і восени. Помічено, що рухова активність дітей в сім'ї і дитячому уч-нов майже однакова, але якість рухів в сім'ї по досягненні 3-річного віку дещо знижується. За період від 3 до 7 років розвивається і ук-репляться весь організм дитини.

    До 4 років діти добре ходять і бігають, руху рук вільні, вони вміють координувати роботу рук і ніг, при ході не човгає ногами. Вони можуть енер-гічної відштовхувати м'яч при катанні чи ловити, не притискаючи його до грудей, а також кидати м'яч двома руками. У дітей досить добре розвинене відчуття рівноваги, вони стрибають, м'яко опускаючись на підлозі-зігнуті ноги, а при подскоках на місці відривають обидві ноги від підлоги. Багато руху діти виконують спільно в загальному для всіх темпі або стримують рух по сигналу. Чотирирічні діти дуже люблять лазіння, стрибки, із задоволенням пролазять в обруч, влазять на парканчик, гімнастичну стінку висотою до 1,5 м і спускаються з них, стрибають у довжину з місця на відстань 10-15 см.

    До 5 років у дітей продовжує вироблятися правильна постава: під час ходьби і бігу вони не опускають голову, спину тримають прямо, рухи ніг і рук досить добре координовані. Діти вже можуть не тільки ходити, але і бігати по колу, взявшись за руки, рухаються на носках або, підстрибуючи на двох ногах, рухаються вперед на 1,5-2 м. Вони без-боязненно зістрибує з висоти 15-20 см . До 6 років руху дітей стають все більш енергійними і точними, набувають легкість і витонченість. Діти захоплено стрибають з розбігу у висоту і довжину, при метанні енергійно замахуються і кидають предмети. Вони вміють вже ловити м'яч однією рукою, ходити боком по лавці, підстрибувати на місці, чергуючи ноги.

    До 7 років основні рухи у дітей настільки вдосконалюються, що вони можуть швидко перебудовується-тися під час руху і на місці, рівнятися в ко-лонне, шерензі, колі, а також виконувати вправи ритмічно, в зазначеному темпі. У цьому віці діти люблять кататися на санках, самостійно ковзають на ногах по крижаних доріжках, досить швидко ходять на лижах, піднімаючись і опускаючись з невисокою гірки. Багато З дітей не тільки ковзають на ковзанах, а й займаються фігурним катанням. Влітку 6-7-років-ня діти без допомоги дорослого катаються на поділених автомобілях, самокатах і навіть на двоколісних вело-сипед. Велика радість для дошкільнят - по-грати і поплескати в дрібному струмочку, річці або басейні. Багато дітей намагаються плавати без підтрим-ки. У цьому віці дошкільнята грають в городки, бадмінтон, настільний теніс.

    У дошкільні роки інтенсивно розвиваються і тон-кі рухи пальців рук. У 3-4-річному віці діти люблять займатися будівельним матеріалом, грати піском, снігом, водою, самостійно приводять в рух кумедні іграшки (хфдячій ослик, клюю-щие кури, «Дюймовочка» та ін.), Опановують елементів-тарний способами малювання , ліплення, наклеювання аплікацій. До 5 років споруди дітей відрізняються більш ретельним виконанням і цікавим замис-лом. Діти люблять займатися з природним матеріалом (береста, жолуді, шишки і ін.), З'єднуючи їх потім у оригінальні вироби. До 6 років руху пальців вже настільки розвинені, що дитина може самостійно-тельно ножицями вирізати з паперу різні форми - прямокутні, овальні, круглі; ліпити з глини посуд, фігури людини і тварин, сво-бодні малювати олівцями і фарбами. До 7 років діти досить добре опановують вміннями рабо тать з папером, картоном, тканиною, деревом: вміють склеювати, робити іграшки, посібники, вдягають нитку в голку, пришивати гудзик, користуватися молотком і пилкою. У дошкільному віці багато дітей починають навчатися грі на музичних інструментах.

    Діти люблять рухливі ігри та різні фізич-ські вправи, намагаються наслідувати дорослим і старшим дітям. Дошкільнята знають багато видів спорту, прізвища знаменитих спортсменів. Однак, захоплюючись наслідуванням, вони ще не вміють правильно дозувати свої сили, нервова система їх досить збудлива, а бажання не завжди відповідають воз-можливостям.

    Розумовий розвиток. У дошкільному віці фор-міруются правильні уявлення про найпростіші явища природи і суспільного життя, розширює-ся кругозір, підвищується культура сприйняття, раз-вивается допитливість. До 4 років діти оволодівши-ють умінням зіставляти предмети по довжині, висоті і ширині. У них розвиваються елементарні матема-тичні уявлення: вони називають предмети, ко-торих в кімнаті багато або, навпаки, мало, вчаться рахувати до 5; розрізняють величину - вище, нижче, товщі, тонше; відрізняють коло від квадрата або тре-кутника; орієнтуються в просторі, користуються поняттям про час (ранок, вечір, день і ніч), раз-розрізняють пори року. Спостерігаючи природу, діти задають питання. Восени в період листопаду їх хвилює, біль-но чи листочками, коли їх спалюють. Бачачи квіти на залитій сонцем клумбі, цікавляться: «А чому але готки (квіти) жовтенькі, вони засмагали, так?» Рас-сматривая щось в траві, малюк з'ясовує: «А де у коника стрекоталочка?» Відбувається подальший розвиток мови, дитина поступово переходить від отри-вильно висловлювань до більш повним переказами і розповідями, часто ставить запитання: чому? від чого? навіщо ?, поліпшується вимова. Цікавий приклад наводить А. А. Люблінська - перелік питань, ко-торие задав один чотирирічний хлопчик за 3-4 год протягом одного дня:

    · Чому дерева шумлять?

    · Чому тут бруд?

    · Чому тут тепленько?

    · Куди впав камінь? Чому?

    · Чому раковина потонула?

    · Чому краплі на склі висохли? Куди вони поділися?

    · Чому вітер дме? Звідки він дме?

    · Куди тече вода в річці? Чому вона не стоїть на місці?

    · Чому метелики літають? Чому у них такі крильця?
    Де їх зробили?

    · Звідки йде дощ? Як він заліз в хмари? Чому він там
    живе?

    · Навіщо доктор вистукує хворого?

    · Звідки взялися зірки?

    · Що таке сонце? Чому воно світить? Чому воно загорілася-лось і коли згасне? Що тоді?

    · Звідки я народився? А ти, мама, звідки? А звідки взялася
    найперша мама?

    · Чому птахи літають? Хто їх навчив літати?

    · Чому влітку йде дощ? А де зараз сніг ховається?

    · Хто сильніший - слон або лев?

    · Чи може мільйон мільйонів ластівок підняти слона?

    · Навіщо рибка так рот відкриває?

    · Навіщо у тітки Лізи троє дітей, а у нас тільки один? як
    вона їх зробила, всіх відразу?

    Відмінними рисами подібних питань є їхня крайня розпорошеність, безладність і різноманітність.

    До 5 років діти не тільки вважають до 5, а й вміють порівнювати ( «три цукерки - це більше, ніж дві») і складати. Визначаючи розмір шляхом порівняння, дитина говорить: «Риба в акваріумі он яка біль-шущая, а ця - поменше, а мальок-то зовсім малю-пусенькій». Незважаючи на те що діти в цьому віці люблять фантазувати, все ж часто вони розуміють дорослого буквально, що не вловлюючи в словах його про-різний вираз. Ось такі приклади призводить пси-холог М. М. Кольцова.

    «Сережа ганяє на дачі по двору курей. Мама вийшла з дому і зробила йому зауваження: «Щоб я більше не бачила цього! Чи не засмучуй мене! »Хлопчик обіцяв, і мама пішла в будинок, але через кілька хвилин пролунало відчайдушне кудкудакання курей і веселі крики Сергія. Коли розсерджена мама знову зупинила Се-ріжу, син з подивом запитав: «А хіба тобі було видно?» Він зрозумів слова матері буквально, а не як заборона. Часом діти вкладають в своє слово абсолютно несподіване утримуючи-ня. Ігорьок 4 / г років їв кашу і закашлявся, рисинки розлетілися по столу. Показуючи на них, хлопчик закричав: «Дивись, мама, я весь стіл обсипав глузуваннями!» Нещодавно Ігорю прочитали розповідь-ку «Гидке каченя», де йдеться про те, що всі птахи обсипали каченяти глузуванням, і він уявив собі глузування як щось дрібне , тверде, ніж можна обсипати »

    Пітерські психологи А. А. Люблінська і Ф. С. Розенфельд відзначають, що 5-річні діти ус-пешно складають з картинок групи предметів - фрукти, меблі, одяг. Іноді вони при цьому роблять помилки, об'єднуючи, наприклад, в одну групу рибу, лійку, човен, пояснюючи при цьому: «Їм усім потрібна вода». Або складають разом картинки, де намалюють-вани граблі, олівець, лінійка, так як «вони довжин-ні». Але як тільки діти дізнаються узагальнюючі слова «транспорт», «садові» або «канцелярські» принад-лежності і т. Д., Ці помилки відразу усуваються. Ще важкі для дітей поняття абстрактного характеру, і вони конкретизують їх іноді дуже забавно: «Нуж-но руки мити милом - воно щипає очі мікробам і вони тікають».

    У віці від 3 до 5-6 років діти дуже люблять рас-казати казки власного твору, в яких використовують мовні стереотипи.Казки часто носять повчальний характер: «Жила-була дівчинка, - рас-каже Лера своєї бабусі, - взагалі дуже хоро-Шая дівчинка: мила руки, добре їла, пісеньки співати вміла. І була у дівчинки бабуся. От пішла раз бабуся в магазин, раптом назустріч їй вовк. По-від с такущімі зубами! І як заричить: «Я тебе з'їм!» Бабуся бігом додому побігла і вже ніколи біль-ше дівчинку свого не шльопала і в кут її не ставила. »У казках дітей цього віку часто поєднуються ска-зочний і сучасні елементи. У 5-річного Ігорка поп - Толоконний лоб разом з працівником Балдою стали електропроводку в будинку робити, а у 5-річного Сергія «баба-яга стала літати в ступі - це ніби вертольота, мотор в ній заводиться від акумулятора, ну як в «Москвичі», а баба-яга тільки кермом рулить ». До 6 років дитина набуває здатності поні-мати завдання, поставлене вихователем, самостійно-тельно виконує вказівки, домовляється з ребя-тами про послідовність дій в грі і на заня-тиях щодо розподілу обов'язків між собою.

    Діти вчаться рахувати в межах 10, відраховуючи по 2, по 3 предмета, опановують елементарним склалася-ням і відніманням: «ось 8 і 7 яблук, якщо до 7 доба-вить одне, то буде порівну, по 8 кожному». Форми-ється поняття про поділ на рівні частини: «яблуко можна розділити навпіл або на 4 частини». Діти запо-міна і послідовно називають дні тижня. Вони міркують з приводу спостережуваних фактів, роблять найпростіші умовиводи: «Я часто бачу бабусю уві сні; то бачу, то не бачу - як діатез »(т. е.-очікувано - як спалах діатезу).

    До 6-7 років дитина усвідомлює себе на порозі нового шкільного життя, він розуміє відмінність між грою і спеціальним заняттям (навчанням), знає їх час і місце. Пізнавальна діяльність приобре-тане більш складні форми, сприйняття стає цілеспрямованим. Діти із задоволенням знайомляться з розповідями про школу, про жовтенята і піонерів. Як відомо, в нашій країні позитивно вирішено питання про навчання дітей в школі з 6 років. Перехід до навчений-ня з цього віку здійснюється поступово і повністю буде завершено до 1990 г. Однак не можна механічно переносити форми, зміст і методи навчання дітей семирічного віку на підготовчі тільні класи для шестирічних, оскільки розвиток дітей 6 років якісно відрізняється від нервово-психи -ческого розвитку більш старших дітей. Навіть вік-ної діапазон шестирічних має значення для обліку їх інтелектуальних можливостей: в підготовчих-ний клас можуть надійти діти, яким щойно виповнилося 6 років, і діти, яким вже зовсім скоро буде 7 років.

    До 7 років розширюється і збагачується словник дітей - до 4000 слів. Формується граматично правильна мова, дитина може говорити без про-пусків і повторень, виразно в особах читати вірші, самостійно придумувати загадки і завдання. Діти знають, як пишуться літери (друкарський шрифт) і цифри, багато хто з них вже самостійно читають і навіть пишуть.

    У дошкільному віці особливо яскраво розвивається гра, яка служить підготовкою до трудових заня-тиям, допомагає вихованню волі і характеру, роз-кість дитини фізично і т. Д. Серед ігор провідне місце вже в ранньому віці починає займати сю-житнього-рольова гра з нескладним сюжетом і невеликі-шим числом учасників. В іграх відображаються дитячі враження про навколишнє життя, взаємини між членами сім'ї, праця дорослих, сюжети казок, оповідань. Далі в грі формуються дружні взаємини між дітьми, у них з'являється все більша потреба і звичка грати разом, уста-навливаются норми поведінки, життєві йдуть-тва підкоряються задуму гри. Замість особистих спонукань у дітей тепер виступають громадські: якщо машина не зупинилася, то не можна виходити, не можна їхати без квитка. Діти 4-5-річного віку люблять грати групками по 4-5 чоловік, і тривалі-ність таких ігор від 10 до 40 хв, але часто ці групки з ініціативи самих дітей зливаються в одну велику групу для спільної гри. «Нехай ваші кук-ли поїдуть на дачу в нашому автомобілі», - пропонує одна група гравців іншої. Діти в грі не пасив-но споглядають, а вибирають собі роль: один хоче бути космонавтом, інший - кухарем. З'являються устої-чівие інтереси, улюблені ігри, улюблені ролі.

    До 6-7 років сюжети ігор набувають наиболь-шую повноту, яскравість, виразність. Діти грають по кілька днів, удосконалюючи задум, створюють плани, узагальнюють і аналізують свою діяльність в грі. Деякі іграшки тепер використовуються в різних цілях. Наприклад, будівельний матеріал діти змінюють не тільки на цільові спорудження будинку, паро-ходу, але має і допоміжне значення в якості вантажу, іграшок, телефону. Дидактичні іграшки - дерев'яні пірамідки, чашки, яйця - мають побутове призначення: «телефон» з двох половинок розкриваю-щегося яйця, а «тарілки і чашки» - з коліщаток пірамідки. М'які іграшки - ведмедик, заєць - викорис-ся широко й різноманітно: ведмедик - «синочок», учасник поїздок, а зайчик - «спить, хворий». Дитячі стільці перетворюються в міст, паровоз, автомобіль.

    глава II

    Розподілу часу дошкільнят в дитячих дошкільних установах.

    2. 1 Організація режиму дня (добовий режим)

    За своєю структурою добовий режим для дошкільнят має багато спільного з режи-мом для дітей третього року життя: єдині принципи побудови режиму, облік вікових особливостей дітей, ритмічність проведення режимних моментів, одноразовий денний сон, 4-разове харчування, ігри, заняття, прогулянка. В режим дитячого садка входять різні види діяльності дітей: побутова, ігрова, навчальна та трудова. У молодших групах більше часу відводиться на виконання процесів годую-ня, сну, гігієнічного догляду, а в групах старшого віку збільшується час на інші види діяль-ності - гру, працю, заняття. Багато часу відводиться грі - до і після сніданку, в перервах між заняттями, після денного сну, під час денної і вечірньої прогулянки. Тривалість часу спеці-них занять змінюється відповідно до віку. Трудова діяльність дітей займає в режимі дня значно менше місця, ніж гра і навчання. У цілодобових групах режим має свої особ-ності: заняття можуть починатися на 20-30 хв раніше, так як діти не витрачають часу на дорогу від будинку до дитячого садка, подовжується ранкова про-Гулка. Кожна вікова група живе за відпо-ціалу режиму. Тривалість сну дітей з 3 до 5 років - 12-13 год (з них 1 / г - 2 ч днем), з 5 до 7 років - 11 -і12 ч (денний сон - 1J / г ч) . Для ігор відводиться близько 3 ч, на рухову діяль-ність (в різних формах) - близько 5 год, на заняття - 40 хв - 1 год 5 хв.

    Годування. У процесі годування у дітей про-довжують виховуватися культурно-гігієнічні на-викі, самостійність, працьовитість. Дитина до-шкільного віку харчується не тільки в дитячому саду або будинку, але і в гостях, в установах гро-венного харчування. Тому дітей необхідно навчати елементам етикету: вмінню правильно вести себе за столом не тільки серед дітей, але і в суспільстві дорослих.

    Меблі та посуд підбираються з урахуванням віку. Стіл слід накривати скатертиною і правильно серви-ровать. Посуд в групі повинна бути однакової форми, з гарним малюнком. Малюки їдять ще де-сертнимі ложками, а старших вчать користуватися і виделками (широкі, плоскі, легені, з чотирма зубця-ми). Компот і кисіль дають в чашках з блюдцями і ложечками, чай, кава, молоко - негарячій і без чайних ложечок, фрукти - на блюдцях. Під час годування вихователька спостерігає за правильною посадкою і поведінкою дітей і, якщо потрібно, в добро-бажаної форми робить необхідні зауваження. Вводяться чергування по їдальні, і, починаючи з 4 років, діти вже допомагають няні розкладати ложки, салфет-ки, ставлять на столи хлібниці, прибирають після їжі чайний посуд на господарський стіл.

    До 4 років діти можуть навчитися самостійно і акуратно є, правильно тримати ложку, що не кришити хліб, витирати губи і пальці серветкою, дякувати без нагадування і, виходячи з-за столу, тихо засовувати стілець. Необхідно привчати дітей тща-кові, не поспішаючи, пережовувати їжу. Дуже важливо виробити позитивне ставлення до їжі, красиво оформляючи її, додаючи зелень, яку діти виростили самі, але не можна фіксувати увагу дітей на пло-хом апетиті, просити, примушувати їх їсти або робити різкі зауваження. Краще заохочувати дитину, звернувши його увагу на позитивний приклад однолітків. Якщо під час їжі дитина просить води, щоб запити їжу, слід дати її, так як це обліг-чає проковтування густішою їжі.

    До 5-6 років культурні навички дітей здійснений-обхідних. Вони правильно користуються ложкою, виделкою, ножем, вміють безшумно є. Самі нарізають помідо-Дори, огірки, очищають фрукти і відварені круті яйця. Після їжі діти відставляють свій посуд, підщепі-нув її на середину столу, а чергові прибирають її. Потім діти більш молодшого віку йдуть грати, а старші чекають закінчення їжі товаришів по столу. Діти вже знають назви багатьох продуктів, з яких готують їжу, можуть надати посильну допомогу в приготуванні її: підготувати овочі для салату, очистити фрукти для компоту і т. Д. З дітьми проводять бесіди про те, як вести себе за столом вдома або в гостях ; батькам рекомендують давати дітям можливість будинки брати участь в серви-ровке святкового столу, в приготуванні святкового обіду, розвиваючи цим у дітей почуття гостепрі-імства. У багатьох дитячих установах відзначають дні народження дітей вікової групи із запрошенням батьків.

    2. 2 Організація сну дітей в дитячих дошкільних установах.

    У дошкільному віці діти сплять вдень один раз. Дитині необхідно створити спокійну обста-новку вже в кінці прогулянки і під час обіду. Вихователька спостерігає, як раздеваются діти перед сном, деяким з них допомагає або актівізі-рует взаємодопомога між дітьми. Дитині не слід дозволяти лягати в ліжка на живіт, зіщулившись-тися, підбираючи коліна, так як це може спосіб ствовать виробленні неправильної постави, утрудняє кровообіг і дихання. Потрібно стежити, щоб руки дітей перебували поверх ковдри. Під час сну дітей вихователька повинна знаходитися в спальні. Після сну дітей піднімають поступово і спостерігають за тим, щоб вони одягалися в певному порядку. Одягання має займати не більше 20-25 хв у малюків і не більше 15 хв у старших. При укладаючи-ванні спати або одяганні слід дбати про вихованням ванні у дітей культури взаємин і почуття сором'язливості. Статеве виховання - це складова частина морального виховання (дівоче честь, сором-ливость, цнотливість, юнацьке гідність, дружба, любов, повагу до жінки) і соціально-гігієнічними чна проблема (здоров'я, самопочуття, настрій людей, їх сімейний стан, взаємовідносини в сім'ї і т. д.). Вихованням дитини слід займати-ся з перших днів життя, отже, і питань статевого виховання, правильного статевого розвитку треба приділяти увагу з раннього віку. Спостерігаючи за розвитком дітей, психолог Дж. Бауер прийшов до висновку, що діти у віці 13 міс по рухах легко відрізняють хлопчика від дівчинки і вважають за краще дивитися на представників свого власного статі.

    Різні чинники можуть призвести до статевого збудження: погладжування і поплескування дитини по сідницях, неохайність, неохайність тіла дитини, що викликають свербіж в області промежини і статевих органів. Це ж стан викликається тісним одягом, що може сприяти возникно-вению онанізму у дітей. Такий же стан часто виникає при проносах, запорах, переповненні сечі-вого міхура, зараженні гостриками, при скупченні виділень під вузькою крайньою плоттю статевого члена дитини і т. Д. Батькам слід роз'яснювати, що при дитині не слід раздеваться або переодягатися, не можна дозволяти йому спати в одному ліжку з дорослими. Потрібно так організувати вкладання дітей спати, щоб у них не розвинулася зацікавлений-ність статевими органами протилежної або тієї ж статі. Приблизно на третьому році життя у дітей формується свідомість приналежності до визначено-ному підлозі, потім діти починають розуміти відмінності в будові хлопчика і дівчинки, а в 5-7 років у них виникає питання, звідки беруться діти.

    З дошкільного віку треба формувати правиль-ні взаємини між хлопчиком і дівчинкою.Не можна говорити, що плаче хлопчикові, що він «плакса, як дівчисько», а пустотливий дівчинці, що вона «мальчиш-ка-розбійник», - це виховує звичку бачити у дітей протилежної статі в першу чергу не-статки, а не достоїнства, що лягає в основу неправильних взаємин між хлопчиком і дівчинкою, а в подальшому між юнаком і дівчиною. Якщо дівчинку часто звинувачувати в боягузтва, кажучи, що хлопчики сміливі, сильні і ніколи не плачуть, то у дівчинки виховується негативне ставлення до своєї статі, вона намагається бути схожим на хлопчика, просить, щоб її одягали, як хлопчика.

    2.3 Організація харчування дітей в дитячих дошкільних

    установах.

    Для нормального росту і розвитку дитини необхідно пра-вильно організоване харчування. Зростаючий і швидко розвиваю-щійся організм вимагає достатньої за кількістю і повноцінної за якістю їжі. Як недостатнє, так і надмірне пі-тание однаково шкідливо для здоров'я дитини і може призвести до розладу травлення, порушення обміну речовин, сни-ню опірності організму, до уповільнення не тільки фізичного, а й психічного розвитку.

    Залежно від тривалості перебування дитини в дитячому саду встановлено трьох-чотириразове харчування з промежут-ками між прийомами їжі в 3-4 години 1.

    Правильно організований процес харчування до прийому їжі сприяє хорошому засвоєнню їжі і име-ет велике виховне значення. Предва-редньо діти прибирають іграшки на свої місця, миють руки. Прийом їжі повинен проходити тільки в чистій, добре провітреній кімнаті. Столи розставляються таким чином, щоб дітям було зручно сідати і вставати.

    Гарне засвоєння їжі залежить не тільки від її смакових якостей і апетиту дитини, але і від його загального стану, на-будови, від організації всього життя дітей в дитячому садку. Пе-ред прийомом їжі в групі повинна бути створена спокійна об-становленнЯ, щоб малюки не були стомлені або порушені, щоб у них був гарний настрій.

    Режим в дитячому саду будується з таким розрахунком, щоб дли тільні прогулянки, гучні ігри закінчувалися приблизно за півгодини до їди. Цей час використовується для спокійних ігор і занять. Особливо обережним потрібно бути по відношенню до лег-ко збудливим, нервовим дітям, не перевантажувати їх впечатле-нями.

    Вихователь привчає дітей сідати за стіл спокійно, не-обхідні зауваження під час їжі робить тихо, в доброжел-котельної формі.

    Важливим моментом у правильній організації харчування є-ється хороша сервіровка столу. Досвід показує, що дітям подобається, коли стіл накритий білою чистою скатертиною; тому доцільно вже в молодших групах з перших же днів преба-вання хлопців в дитячому саду привчати їх є на білій скатертині, що сприятиме вихованню акуратності. Дітям старших груп краще їсти на індивідуальних бавовняних серветках. Посуд має відповідати віковим можливостям, бути зручною, приємною на вигляд, однаковою за формою і малюнку. Вилки потрібні широкі, плоскі, легені, з чотирма зубцями. Малюкам зручно користуватися десертними тарілками і ложка-ми. Якщо на третє дається компот, кисіль, то їх слід пода-вати в чашках з блюдцями і ложечками. Кава, чай, молоко подаються не гарячими і без ложок, фрукти - на блюдцях. До групи їжу краще приносити в іншому посуді з кришками.

    Не слід ускладнювати сервіровку столу, використовуючи дрібні тарілки як підставки під глибокі. На столах не повинно бути нічого зайвого, що заважало б брати хліб, серветки, ставити тарілки. До прийому їжі столи накриваються заздалегідь, і в подго-товке їх беруть участь чергові діти. Обов'язки чергуванням-них залежать від їх віку.

    Напередодні няня дізнається меню, готує відповідну посуд-ду і ставить її на підсобний стіл.

    Перед прийомом їжі діти ретельно миють руки, а якщо нуж-но, і особа. Першими вмиваються ті, хто їсть повільніше; вони садять-ся за стіл і приступають до їжі, не чекаючи інших.

    Не повинно бути довгих інтервалів в подачі страв, але ко-Ротко проміжки неминучі. Дітям, які сидять за одним сто-лом, дозволяється в цей час неголосно поговорити, обмінятися враженнями. Під час їжі на столах повинен підтримуватися порядок. Якщо хто-небудь з дітей ненавмисно проллє їжу на підлогу, треба тут же витерти. Слід привчати дітей до чистоти. Після їжі діти ставлять свій посуд на середину. столу, а чергуванням-ні прибирають її. Подякувавши дорослих, малюки, у міру того як закінчують їжу, йдуть грати; діти старших груп чекаючи-ються товаришів по столу. Під час прийому їжі вихователь стежить за тим, що б діти з'їдали належну їм порцію привчає, є культурно.

    Дітей молодших груп потрібно привчати брати потроху, є не поспішаючи, пережовуючи їжу. У перші дні можна дозволити дітям тримати ложку і вилку, як їм зручно. Необхідно допомагати дітям доїдати порцію, так як у малень-ких дітей швидко втомлюється рука. У цьому вихователю допомагає няня. Коли діти навчаться є без допомоги дорослих, педагог показує, як потрібно правильно тримати ложку і вилку: ложку тримають між трьома пальцями, їдять з бічної її частини; вилку зручніше тримати між середнім і великим пальцями, дотри-жива зверху вказівним, тоді вона зберігає похиле, більш стійке положення; якщо виделкою беруть гарнір, вона по-повернутися прогином вгору і нею діють як ложкою.

    Хліб подається нарізаним тонкими шматочками (20-25 г). Дітей привчають брати його з хлібниці, торкаючись тільки до одного шматка. Слід привчати дітей з'їдати гущу першого страви вме-сте з рідиною; котлети, рибу, відварені овочі, а також маку-ку або вермішель рекомендується розділити на невеликі частини. Огірки, помідори подаються нарізаними, фрукти (Апель-сіни, мандарини) - очищеними. Круті яйця бажано за-раніше розрізати і подавати на хлібі у вигляді бутербродів, а яйця всмятку давати в чашці.

    У середній і старшій групах навички культурної їжі вдосконалення-шенствуются. Діти повинні вміти правильно користуватися сто-ловимі приладами, є самостійно, акуратно. Під час їжі вони повинні злегка нахилятися над тарілкою, жувати біс-шумно з закритим ротом. Користуватися носовою хусткою сліду-ет по можливості перед їжею.

    Старші діти їдять котлети, рибу, відварені овочі, відокремлюючи ребром вилки невеликі шматочки; самі нарізають помідори, огірки, самостійно очищають круті яйця і фрукти. Яйця всмятку їм краще подавати в спеціальних підставках.

    При правильно організованому харчуванні діти їдять охоче, із задоволенням, не втрачають Аппе-тита. Якщо ж їжа пов'язана з неприємними пе-режіваніямі (наприклад, при примусове годування), то у дитини може виникнути відраза до їжі, і замість радісного очікування сніданку чи обіду нерідко утворюється оборонна реакція: малюк отво-рачівается від їжі, відштовхує її руками, плаче . Іноді у де-тей можна знайти за щокою сухий клубок їжі через багато годин після їжі і навіть на наступний день. Раз виникло негативні-вування почуття до їжі може закріпитися.

    Під час їжі діти іноді просять води, щоб запити їжу. Це прохання потрібно задовольняти, так як розрідження полегшити-ет проковтування їжі.

    Зустрічаються діти з поганим апетитом. Перш за все потрібно встановити причину цього, щоб знайти відповідний підхід до дитини. Погіршення апетиту може бути пов'язано зі станом здоров'я. Такі діти потребують особливої ​​уваги з боку дорослими-лих. Потрібно порадитися і з лікарем, який в разі необ-хідності призначить лікування. Є діти, які не їдять будь-якої їжі через несприйнятливості до неї організму. "У цьому випадку треба, як виняток, підібрати для них подхо-дящее меню. Іноді малюки відмовляються від незнайомих куша-ний, так як не привчені до ним в сім'ї. Слід поступово при-учать дитину до нових страв. Діти, які перенесли будь-які захворювання, фізично ослаблені, вони будуть їсти його повільно. до них потрібно ставитися уважно, не квапити. Нормальний темп їжі відновлюється в міру зміцнення здоров'я.

    З дітьми розпещеними, яких вдома вмовляють є, вдаючись до різних способів заохочення, слід бути неукосні-кові вимогливим. Їх поведінка під час їжі сравнітель-но швидко виправляється.

    Ні в якому разі не можна фіксувати увагу малюків на недостатності їх апетиту, говорити О.Б цьому в їх присутності, Не слід просити, задабрівать.і вмовляти є. Треба впливати на емоції дітей, користуючись заохоченням, вселити-ням, прикладом однолітків. Добре знаючи характер і схильне-сті дітей, педагог може знайти відповідний підхід до каж-дому дитині: одного посадить між дітлахами, володію-ські хорошим апетитом, іншому запропонує спробувати салат або цибулю, вирощений в дитячому саду.

    Велику роль у формуванні позитивного ставлення до їжі відіграє правильно побудований режим дня. Достатнє перебування на повітрі, рухливі ігри, процедури по Закаєв-ванию, нормальний сон сприяють підвищенню апетиту. ІМЕ-ет значення і красиве оформлення їжі, особливо зеленню, яку можна вирощувати і взимку.

    Вихователь проводить систематичну роботу з батьками з питань дитячого харчування. На зборах .їм розповідають про значення правильного харчування для здоров'я і фізичного раз-витку дітей. У батьківських куточках організовуються виставки, що висвітлюють питання харчування, правильність складання меню, приготування їжі.

    Потрібно щодня знайомити батьків з меню дитячого саду і вивішувати рекомендований вибір страв для вечері. Важливо переконати батьків в тому, що сніданок, який вони дають дітям вдома, порушує режим харчування на цілий день, а солодощі, з'їдають-денние перед їжею, знижують апетит.

    2.4 Організація і методика проведення прогулянки в дитячому саду.

    Перебування дітей на свіжому повітрі має велике значення для фізичного розвитку дошкільника. Прогулянка є першим і найбільш доступ-ним засобом загартовування дитячого організ-ма. Вона сприяє підвищенню його витривалості і стійкості-вості до несприятливих впливів зовнішнього середовища, особливо до простудних захворювань.

    На прогулянці діти грають, багато рухаються. Рухи підсилю-ють обмін речовин, кровообіг, газообмін, покращують ап-петит. Діти вчаться долати різні перешкоди, стано-вятся більш рухливими, спритними, сміливими, витривалими. У них виробляються рухові вміння і навички, зміцнюється м'язова система, підвищується життєвий тонус.

    Прогулянка сприяє розумовому вихованню. Під час перебування на ділянці або на вулиці діти отримують багато нових вражень і знань про навколишній: про працю дорослих, про транспорт, про правила вуличного руху і т.д. Зі спостережень вони дізнаються про особливості сезонних змін у природі, під-меча зв'язку між різними явищами, встановлюють елементарну залежність. Спостереження викликають у них інте-рес, ряд питань, на які вони прагнуть знайти відповідь. Все це розвиває спостережливість, розширює уявлення про ок-ружа, будить думку і уяву дітей.

    Прогулянки дають можливість вирішувати завдання морального виховання. Вихователь знайомить дітей з рідним містом, його пам'ятками, з працею дорослих, які озеленюють його вулиці, будують гарні будинки, асфальтують дороги. При цьому підкреслюється колективний характер праці і його зна-ня: все робиться для того, щоб нашим людям жилося зручно, красиво і радісно. Ознайомлення з навколишнім сприяє вихованню у дітей любові до рідного міста.

    Малюки трудяться в квітнику - садять квіти, поливають їх, розпушують землю. У них виховується працьовитість, любов і бе-режнему ставлення до природи. Вони вчаться помічати її красу. Велика кількість в природі фарб, форм, звуків, їх поєднання, повторяє-ність і мінливість, ритм і динаміка принесення це викликає навіть у найменших радісні переживання.

    Таким чином, правильно організовані і продукції-манні прогулянки допомагають здійснювати завдання всебічного розвитку дітей Для перебування.дітей на свіжому повітрі відводиться приблизно до чотирьох годин в день. Влітку це времязначітельно збільшується. Режим дня дитячого садка передбачає проведення ден-ної прогулянки після занять і вечірньої - після полудня. Вре-ма, відведений на прогулянки, має суворо дотримуватися.
    Для здійснення завдань всебічного розвитку створюється ділянку на території дитячого садка для організації різноманітної діяльності дітей. Велике значення має озеленений, відповідно до педагогічними і гігієніч-ськими вимогами спланований і обладнана ділянка. Бажано, щоб кожна вікова група мала у своєму розпорядженні окремою ділянкою, відгородженим від інших груп кустарно-ком. На цій ділянці виділяються місця для проведення подвиж-них ігор і розвитку рухів дітей (рівний майданчик), для ігор з піском, водою, будівельним матеріалом, для творчих ігор та ігор з різними іграшками.

    На ділянці повинно бути обладнання для розвитку руху-ний: парканчики для лазіння (тригранні, чотиригранні і ше-стігранние), колода для вправи в рівновазі, гірка, інвентарних-тар для вправ у стрибках, метанні. Все це повинно мати привабливий вигляд, бути міцним, добре обробленим, за-кріплення і відповідати віку і силам дітей. Крім постійного обладнання, на майданчик виносяться іграшки, посібники відповідно до наміченого плану роботи. Ігрові майданчики закінчуються доріжками, за якими діти можуть кататися на велосипедах, автомобілях.

    Крім ігрових майданчиків на ділянці необхідно мати за-криті альтанки для захисту від дощу і сонця.

    У зимовий час на ділянці слід влаштувати гірку, крижані доріжки і снігові споруди, каток (якщо позво-ляють умови).

    Підготовка Щоб діти охоче збиралися на прогулянку, дітей до прогулянки вихователь заздалегідь продумує її утримуючи-ня, викликає у малюків інтерес до неї з по-міццю іграшок або розповіді про те, чим вони будуть займатися. Якщо прогулянки змістовні і цікаві, діти, як правило, йдуть гуляти з великою охотою.

    Одягання дітей потрібно організувати так, щоб не витрачати багато часу і щоб їм не доводилося довго чекати один одного. Для цього необхідно продумати і створити відповідаю-щие умови. Для кожної групи потрібна простора роздягалень-ва кімната з індивідуальними шафами і достатній-ним числом банкеток і стільчиків, щоб дитині було зручно сісти, одягнути рейтузи або взуття і не заважати при цьому іншим дітям.

    Вихователь повинен навчити дітей одягатися і роздягатися самостійно і в певній послідовності. Спочатку всі вони одягають рейтузи, взуття, потім хустку, пальто, шапку, шарф і рукавиці. При поверненні з прогулянки роздягаються в зворотному порядку. Малюків допомагає одягати няня, даючи, од-нако, їм можливість самим зробити те, що вони можуть. Коли у дітей виробляться навички одягання і. роздягання і вони будуть робити це швидко і акуратно, вихователь тільки допомагає їм в окремих випадках (застебнути ґудзик, зав'язати шарф і т. п.). Потрібно привчати малят до того, щоб вони надавали допомогу один одному, не забували подякувати за надану послугу. Щоб навички одягання і роздягання формувалися швидше, батьки повинні будинки надавати дітям більше самостійності.

    Коли більшість дітей одягнеться, вихователь виходить з ними на ділянку. За іншими дітьми стежить няня, потім про-вожан їх до вихователя. Виходячи на прогулянку, діти самі вино-сят іграшки і матеріал для ігор та занять на повітрі.

    Утримання дітей на прогулянці залежить від пори року, погоди, що передують занять, інтересів і воз-раста.

    Провідне місце на прогулянці відводиться іграм, преимуществен-но рухомим. У них розвиваються основні рухи, знімає-ся розумове напруження від занять, виховуються моральні якості. Рухлива гра може бути проведена на початку про-лунко, якщо заняття були пов'язані з довгим сидінням дітей. Якщо ж вони йдуть гуляти після музичного або фізкультурного заняття, то гру можна провести в середині прогулянки або за півгодини до її закінчення.

    Вибір гри залежить від пори року, погоди, температури повітря. У холодні дні доцільно починати прогулянку з ігор більшої рухливості, пов'язаних з бігом, метанням, стрибками. Веселі та захоплюючі ігри допомагають дітям краще перено-сить холодну погоду. У сиру, дощову погоду (особливо навесні і восени) слід організувати малорухливі ігри, які не вимагають великого простору.

    Ігри із стрибками, бігом, метанням, вправами в одно-весіі слід проводити також в теплі весняні, літні дні і ранньою осінню.

    Під час прогулянок можуть бути широко використані Бесс-житнього народні ігри з предметами, такі, як бабки,, кольцеброси, кеглі, а в старших групах - елементи спортивна-них ігор: волейбол, баскетбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, футбол, хокей. У спекотну погоду проводяться ігри з водою.

    Корисні ігри, за допомогою яких розширюються знання і уявлення дітей про навколишній. Вихователь дає дітям кубики, лото, заохочує ігри в сім'ю, космонавтів, пароплав, лікарню та ін. Він допомагає розвинути сюжет гри, підібрати або створити необхідний для неї матеріал.

    Крім рухливих ігор і окремих вправ в основних рухах, на прогулянці організовуються і спортивні розваги - (вправи). Влітку - це їзда на велосипеді, плавання (при наявності басейну або водойми), взимку - катання на санках, ковзанах, ковзання на ногах по крижаних доріжках, ходьба на лижах.

    Під час прогулянки необхідно приділяти увагу трудової діяльності дітей. Зміст і форми її організації зави-сят від погоди і пори року. Так, восени діти збирають насіння квітів, урожай на городі, взимку можуть згрібати сніг, робити з нього різні споруди. Необхідно прагнути зробити дет-ський працю радісним, що допомагає малюкам опанувати поліз-ними навичками і вміннями.

    Трудові завдання повинні бути посильні дітям і разом з тим вимагати від них певних зусиль. Вихователь стежить, щоб вони виконували свою роботу добре, доводили розпочату справу до кінця.

    Велике місце на прогулянках відводиться спостереженнями (зара-неї планованим) за природними явищами і громадським життям. Спостереження можна проводити з цілою групою дітей, з підгрупами, а також з окремими малюками. Одних воспи-татель привертає до спостережень, щоб розвинути увагу, у інших викликає інтерес до природи або громадським явлени-ям і т. Д.

    Навколишнє життя і природа дають можливість для орга-нізації цікавих і різноманітних спостережень. Наприклад, можна звернути увагу на хмари, їх форму, колір, порівняти їх з відомими дітям образами. Слід організувати і спостереження за працею дорослих, які працюють поблизу дитячого садка, наприклад за будівельниками.

    Під час прогулянки вихователь стежить за тим, щоб всі діти були зайняті, не нудьгували, щоб ніхто не змерз чи НЕ пере-грівся. Тих дітей, хто багато бігає, він залучає до участі в більш спокійних іграх.

    Приблизно за півгодини до закінчення прогулянки вихователь ор-ганізует спокійні ігри. Потім діти збирають іграшки, обо-нання. Перед входом в приміщення вони витирають ноги. Раз-діваються діти тихо, без шуму, акуратно складають і прибирають речі в шафки. Надягають тапочки, призводять костюм і приче-ську в порядок і йдуть в групу.

    Цільові прогулянки Вихователь організовує спостереження дітей за і їх значення громадським життям і явищами природи і за межами дільниці. З цією метою органи-ються цільові прогулянки.

    У молодшій групі цільові прогулянки проводяться раз на тиждень на невелику відстань, по вулиці, де знаходиться дитячий сад. Зі старшими дітьми такі прогулянки проводяться два рази е неде-лю і на більш далекі відстані.

    Дітям молодшої групи вихователь показує будинку, транс-порт ,, пішоходів, середньої - будівлі громадського призначення (школа, Будинок культури, театр і т. П.). Зі старшими дітьми про-водяться цільові прогулянки на інші вулиці, в найближчий парк або ліс. Діти знайомляться з правилами поведінки в громадських місцях і правилами вуличного руху.

    На цільових прогулянках діти отримують багато безпосередній-них вражень про навколишній, розширюється їх кругозір, поглиблюються знання і уявлення, розвивається спостерігач-ність і допитливість. Рухи на повітрі надають по-ложітельное вплив на фізичний розвиток. Тривала ходь-ба під час прогулянки вимагає від дітей певної витримки, організованості і витривалості.

    Під час прогулянок вихователь проводить індивідуальну ра-боту з дітьми: для одних організовує гру з м'ячем, метання в ціль, для інших - вправа в рівновазі, для третіх - спригіванія з пеньків, переступання через дерева, збігання з пагорбів.

    На прогулянках здійснюється робота і з розвитку мовлення ре-бенка: розучування потішки або невеликого вірша, за-кріплення важкого для вимови звуку і т. П. Вихователь може згадати з дітьми слова і мелодію пісні, яку ра-зучівалі на музичному занятті.

    У цілодобових дошкільних установах з дітьми прово-диться і вечірня прогулянка. Ділянка при цьому повинен бути хоро-шо освітлений. Основне місце під час прогулянки відводиться саме-самостійності ігор дітей.

    глава III

    Основні завдання виховання дітей дошкільного віку в дитячих дошкільних установах, а так само виховання у них моральних почуттів.

    3.1 Основні завдання виховання.

    Педагогіка - це наука про виховання, навчання і освіту людини. Виховання є основним педагогічним поняттям. У процесі виховання про-виходить спадкоємність суспільно-історичного досвіду від покоління до покоління.

    Виховання - це цілеспрямоване керуючи-ство духовним розвитком людини, підготовкою його до життя і праці в суспільстві. Виховання в широкому сенсі слова включає в себе весь процес форми-вання особистості та вплив на людину всього укладу життя, а також навчання і освіти.

    Навчання --це така пізнавальна діяч-ність, в якій людина здобуває знання, розум-нями, навичками, розвиває свої розумові і твор-етичні здібності, формує світогляд. У про-процесі навчання в людині виховується ряд ка-кість особистості: моральне обличчя, естетичні смаки і погляди, формуються професійні інтереси і прагнення опанувати обраною професією.

    Освіта - це сукупність систематизовані-рова знань, умінь, навичок, залучення чоло-століття до культури.

    Виховання, навчання, освіту взаімозаві-Сіми, так як підпорядковані єдиній меті - формирова-нию особистості людини.

    Педагогіка дошкільного віку є склад-ної частиною загальної педагогіки. Вона включає в себе ранній вік.

    Виховання - це вироблення певного миро-погляди і поведінки, гармонійний розвиток чоло-веческое особистості. Виховання передбачає комп-лекс фізичного, розумового, морального, праце-вого, естетичного розвитку дитини. Однак соот-носіння між цими сторонами розвитку в дошкуляє-ної педагогіці дещо інші, ніж в педагогіці шкільного віку: фізичне виховання дітей до 7 років виступає на перший план, а розумове виховання, хоча і відіграє важливу роль, не може займати таке місце , як в школі. У дошкільному віці закладаються основи характеру людини, але дітям ще недоступна система понять, ідей, що лежать в основі морального виховання. Прищеплення трудолю-бія розглядається як метод виховного впливу: розвиток самостійності, радісну працю по догляду за рослинами, тваринами, допомога старшим, самообслуговування. Важливе значення в цьому віці надається естетичному вихованню, форми-вання художнього смаку. Всі 5 видів воспи-вання проводяться в основному в формі гри, інтерес-них спеціальних занять з дітьми у відповідності до вікових особливостей.

    Фізичний, розумовий, моральне, трудове та естетичне виховання здійснюються паралельно.Всі ці лінії розвитку настільки пов'язані між собою, що проводиться спеціальне заняття не може відповідати завданням тільки, наприклад, розумового або морального виховання. Проводячи з дошкільника-ми свято 1 Травня, ми говоримо їм про дружбу наро-дів - моральне виховання, про весну і кольорах - естетичне виховання, діти читають вірші - розумове виховання, з ними проводиться рухлива гра - фізичне виховання.

    Виховання дітей ведеться на основі наукових мето-дів і принципів: послідовно - від легкого до важкого, від простого до складного, від близького до далекого, від конкретного до абстрактного. У дошкуляє-ної педагогіці використовують певні методи: спостереження, природний педагогічний експери-мент, вивчення щоденників батьків і вихователів зі спостереження за дітьми, бесіди з дітьми та їх роди-ками, вивчення творів дитячої творчості, а також різні види контролю за фізичним і нервово -психічні розвитком дитини.

    Фізичне виховання - це цілісна система, в якій поєднуються охорона і зміцнення здоров'я, вдосконалення функцій організму ре-бенка, його повноцінний фізичний розвиток. Фізі-чеський виховання спрямоване на своєчасне фор-мування у дітей рухових навичок, умінь, фізичних якостей: розвитку інтересу до різних доступним дитині видів рухової діяльності та позитивних морально-вольових рис особистості.

    Як відомо, недостатня рухова актив-ність (гіподинамія) дуже поширена серед дорослого населення розвинених країн. При цій болез-ні століття виникає порушення діяльності всіх систем організму. На жаль, такий стан все частіше зустрічається і у дітей дошкільного віку, які в перші роки життя мало ходять, так як батьки замість прогулянки возять їх в прогулянкових візках, більш старші тривалий час проводять у телевізії-ра. В результаті порушується процес нормального розвитку, виникають якісні зміни обміну речовин, серед яких найчастіша патологія - це порушення жирового обміну.

    Велику роль в боротьбі з гіподинамією і в загальному розвитку дитини відіграють фізкультурні вправи, по-ресувні гри, особливо якщо вони проводяться під час прогулянок на свіжому повітрі. Такі прогулянки з фізіо-логічної точки зору можна розглядати як складний комплексний подразник, що благотворно діє на всі аналізатори, що сприяє розвитку і вдосконаленню функцій організму.

    Рухова активність тонізуючу діє на центральну нервову систему дитини. При дви-женіях імпульси від працюючих м'язів по нервових волокнах досягають підкіркових центрів, а звідти відбувається активізує вплив на клітини всіх областей кори головного мозку. При зниженні рухової активності вплив імпульсів від працюючих м'язів на кору відбувається недостатньо. Це в свою чергу призводить до змін регулюються-ючий функції мозку, зокрема порушується регу-ляція діяльності серцево-судинної та інших систем організму.

    Посилена робота м'язів забезпечує також усло-вия для підвищення обміну речовин, що сприяє росту організму (посилюється виділення гормону росту гіпофізом). Фізичні вправи впливають і на емоційне збудження. М'язова робота знижує нервову напругу і виниклі при цьому негативні емоції. При рухової активності підвищується частота дихання, що покращує ступінь насичення крові киснем.

    Спостереження, проведені вченими, показали, що діти, раніше почали самостійно ходити, отли-зустрічаються більш швидким вдосконаленням мови. Подальші протягом тривалого часу стежити за цими дітьми виявили більш високі показники навчальної діяль-ності їх в школі.

    Потужним засобом зміцнення здоров'я і пра-вильного фізичного розвитку є гартуючи-ня. Видатні вітчизняні лікарі, громадські діячі та педагоги підкреслювали важливу роль козака-Ліван процедур в профілактиці захворювань. Перша книга в Росії про загартовування дитячого орга-нізму Г. Н. Сперанського була опублікована в 1910 р Надалі були розроблені фізіологічні основи методу і правила загартовування дитини з ранньо-го віку.

    Основними умовами проведення оздоровчо-загартовуватися є поступовість, систематичність, послідовність, індивідуальні-ний підхід і врахування емоційного стану дитини. Важливе значення має облік місцевих кліматично-географічних умов, т. Е. Правильне використання при-рідних гартують факторів: повітря, сонця і води. Оздоровчо-гартує комплекс включає такі чинники, як повітряні і темпе-ратурние умови дитячих установ, відповідаю-щая одяг дітей в приміщенні і на прогулянці, на заняттях фізкультурою і ін.

    Для здійснення завдань фізичного виховання дітей необхідні наступні умови: відповідна культурна обстановка (умови життя дитини);

    ь дотримання гігієнічних правил;

    ь регулярне, достатню і повноцінне харчування;

    ь стійкий правильний режим, який створює мож-можності для нормального життя дитини, його актив-ної діяльності, проведення з ним рухливих ігор і занять.

    При виконанні цих умов слід дотримуватися єдність і узгодженість оздоровчої та воспи-тательной роботи в сім'ї і в дитячих установах.

    Розумове виховання - це формирова-ня у дітей уявлень про найпростіші явища природи і суспільного життя, вдосконалення відчуттів і сприймань, розвиток уваги, вооб-ражения, мислення, мовлення, ігри. Розумовий воспи-тание не зводиться тільки до розширення обсягу при-знаходить дітьми знань, але також розвиває лю-бознательность і розумові здібності, формує найпростіші способи розумової діяльності і Вира-бативает вольові реакції і поведінку дитини.

    Розумовий розвиток - це кількісні та якост недержавні зміни, що відбуваються в розумовій діяльності дитини. Розвиток це протікає на основі досвіду, придбаного дитиною, і під впливав-ням виховних впливів.

    Щоденна розумове навантаження необхідна для розвитку і зміцнення здоров'я дитини, так як вона сприяє прагненню дітей до творчої діяль-ності. Прагнення до пошуку цілеспрямованої діяль-ності, як відомо, проявляється в самому ранньому дитинстві.

    Діти дошкільного віку при неправильному вихованні іноді бездіяльно проводять час, що є дуже небезпечним. Ще в XVIII в. видатний медик К. В. Гуфеланд зазначив, що нероби і ледарі старіють і старіють значно раніше часу. Сучасна наука ще не може повністю пояснити, чому це так відбувається. Для правиль-ного розумового розвитку дітей необхідно:

    наявність відповідних іграшок і посібників для проведення спеціальних занять і самостійної гри;

    ь позитивне спілкування дітей з дорослими і між собою;

    ь своєчасне розвиток у дітей органів почуттів, відчуттів, сприймань, уявлень, т. е. формиро-вання сенсорної культури;

    ь розвиток мови, вміння слухати і переповідати;

    ь розвиток гри і інших видів діяльності дітей.

    Розумове виховання здійснюється шляхом обу-чення дітей на заняттях і в житті (в іграх, праці і т. Д.). Важливе значення має своєчасне раз-витие усного мовлення: поповнення запасу слів, навчання правильній вимові, граматичній будові і т. Д. Для розвитку уваги, пам'яті та інших пізнавальних процесів особистості необхідно різно-образить життя дитини щодня і особливо в празд-нічно дні, проводячи з ними заняття та ігри. А. М. Горь-кий говорив, що гра є шляхом до пізнання світу, в якому діти живуть і який покликані змінити. Те ж можна сказати і про інші види діяльності, в процесі яких відбувається розвиток дітей.

    Моральне виховання - це формиро-вання позитивних рис характеру людської особистості, які, визначають моральне обличчя со-радянського людини.

    Дитина з перших днів життя пов'язаний з оточуючими його людьми і спілкується з ними, в результаті чого і виникають перші симпатії до людей. Пізніше його ін-Терес питання, що добре і що погано. Діти при-розглядаються до вчинків своїх товаришів і дорослими-лих. Таким чином, поступово в поданні дітей створюються моральні мотиви поведінки, які нерідко мають ще досить наївний характер. Для правильного морального виховання необхідно:

    ь встановлення правильних взаємин між дітьми, а також між дітьми і дорослими;

    ь чітке виконання режиму і збереження поклади-ного емоційного стану дитини;

    ь прищеплення любові до рідної природи (це є основою виховання патріотизму), до оточуючих людей, до міста чи села, де дитина перебуває, до дому, де він живе, і т. д .;

    ь виховання організованості і культури поведе-ня дитини.

    З самого раннього дитинства слід розвивати у дітей уміння доводити почату справу до кінця (на-приклад, все кільця надіти на стрижень пірамідки),

    долати зустрічаються труднощі (наприклад, зробити деяке зусилля, щоб переступити канав-ку; трохи почекати, коли дадуть бажану іграш-ку), спокійно ставитися до невдач і невеликим неприємностей (наприклад, розлив суп або злегка забився). Необхідно виховувати допитливість, зосередженість і багато іншого, що лежить в осно-ве характеру людини.

    Трудове виховання є частиною морального виховання. У зв'язку з тим що праця дорослої людини є його основною діяч-ністю, цей вид розвитку особистості слід розгля-ривать як складову частину виховання підростаючого-ного покоління. Уже в дошкільному віці форми-ються такі якості дитини, як працьовитість, цілеспрямованість, організованість, уміння прео-долевать труднощі, а також виховуються акурат-ність і смак до добре виконану роботу.

    Основне завдання - це виховати активного по-корисного людини для нашого суспільства. Для цього необхідно:

    ь наявність посібників для активізації трудової діяль-ності;

    ь показ, пояснення і вправа в діях;

    ь спокійна ділова обстановка, що враховує воз-можности дитини;

    ь розвиток самостійності у дітей;

    ь заохочення бажання допомагати старшим і своїм товаришам;

    ь постійність вимог до послідовності ви-конання, до якості трудових дій і ре-тату;

    ь розвиток творчості у формуванні трудових навичок.

    Систематичне участь у трудовій діяльності підвищує загальний розвиток дітей, надає їм впевнений-ність в своїх силах, формує прагнення преодо-Леван посильні труднощі і отримувати задовольнив ширення від виконаної роботи.

    Естетичне виховання - це розвиток художнього смаку, прищеплення любові до прекрасно-му, до мистецтва, формування творчої активності особистості. Воно забезпечує всебічний розвиток гармонійної особистості, будучи частиною гуманістів-чеського виховання. Ранній вік є підготовчим етапом до естетичного освоєння окру-лишнього світу. Дитина радісно реагує поки тільки на окремі найбільш яскраві іграшки, перед-мети, на ритмічні рухи, музичні звуки. Пізніше сприйняття красивого, приємного, произведе-ний мистецтва вдосконалюється. Використовуючи різні види мистецтва, вихователь формує у дитини сприйнятливість до всього доброго і гарного, обо-гащает його духовний світ. Здійснюється це бла-цію таким умовам:

    ь естетика навколишнього середовища (будівля дитячого закладу, групова кімната, іграшки, одяг дитини і оточуючих його людей, домашня обста-новка і ін.);

    ь оснащення педагогічного процесу необхідними для естетичного розвитку дітей посібниками, матері-Аламі, музичними інструментами;

    ь залучення дитини до істинної красі природи, живопису, музики, що ляже в основу формування естетичного смаку і естетичних почуттів, Сприйми-тий, суджень;

    ь створити умови для активної діяльності дітей;

    ь облік індивідуальних здібностей дітей до твор-кість;

    Естетичне виховання повинно здійснюватися всіма наявними виховними засобами з-бразітельного, музичного мистецтва, через літера-туру і народна творчість і т.д.

    Фізичний, розумовий, моральне, трудове, естетичне виховання здійснюється відповідно до визначених принципів дошкільної педагоги-ки: активністю і інтересом, свідомістю, нагляд-ністю, послідовністю і систематичністю, індивідуальним підходом до дітей.

    Активність є природною потребою дитини, але її треба вміло направляти, заохочувати до самостійної діяльності, розвиваючи інтерес до того, що він робить, не пригнічуючи ініціативи.

    Вельми уважного і обережного підходу тре-бует виховання свідомості. Слід зважати на можливостями дитини, так як багато він сприйнятий-томить на віру, покладається на авторитет дорослих, обла-дає великий навіюваністю і прагненням подра-жати. Тому не можна підміняти свідомість дитини сліпим підпорядкуванням авторитету дорослого або Вира-боткой автоматичної звички. Дії повинні бути усвідомленими і розумними.

    Важливе значення в роботі з дітьми має прин-цип наочності, що випливає з особливостей дет-ського сприйняття і мислення. Великий російський педа-Гог К. Д. Ушинський зазначав, що якщо дитину вчити запам'ятовувати невідомі йому слова, не показуючи предмети або картинки, то він довго і марно буде мучитися над ними, але, зв'язавши з картинками навіть 20 таких слів, дитина засвоює їх на льоту.

    Принцип систематичності і послідовності отримав своє відображення у всій роботі дитячих уста-дений: в організації режиму, проведення спеці-них занять і т. Д.

    Неповторність кожної людської особистості зобов'язує вихователів враховувати індивідуальні особливості дітей. Виховуючи колектив, треба рас-сматривать дітей не як суму однорідних одиниць, а як сукупність індивідуальностей, взаємно доповнюють один одного.

    3.2 Виховання у дошкільнят почуття колективізму.

    Колектив - це група людей, об'єднаних суспільно значущими цілями, діяльністю, спрямованою на здійснення цих цілей, загальними інтересами, переживаннями, організацією, традиціями, відповідальністю один перед одним.

    Колективізм - Моральне якість, що виявляється в почутті товариства ,, приналежності до колективу, боргу пе-ред ним, умінні при необхідності підпорядковувати особисті інте-си громадським. Бути колективістом значить усвідомлювати себе частиною колективу, жити його інтересами, вносити свій вклад в його успіхи і досягнення, радіючи їм. Соціалістичний колектив-тівізма носить високоідейних і гуманістичний характер, пред-вважає всебічний розвиток особистості кожного члена кол-тиву.

    Сучасна педагогіка розглядає колектив як умова всебічного розвитку особистості. У колективі людина вступає в спілкування з іншими людьми, накопичує досвід співпраці, співпереживання, спільних зусиль, спрямованих на досягнен-ня загальних цілей. Тут яскравіше розкриваються і успішніше роз-вають індивідуальні здібності, інтереси; взаємне впливав-ня різних індивідуальностей збагачує всіх членів коллекти-ва. Тільки в колективі людина відчуває себе по-справжньому вільним і потрібним, оточеним турботою, увагою; це ук-репляться в ньому віру в свої сили, сприяє зростанню самосвідомості, почуття власної гідності. Колектив - умова формування громадської спрямованості особистості.

    «Тільки в колективі індивід отримує кошти, що дають йому можливість всебічного розвитку своїх задатків, і, сле-послідовно, тільки в колективі можлива особиста свобода», - так оцінювали К. Маркс і Ф. Енгельс роль колективу.

    Н. К. Крупської розглядала колектив як важлива умова становлення особистості. Колектив не поглинає особистість, «... лише в колективі особистість дитини може найбільш повно і всебічно розвиватися» 2. Однією з найважливіших завдань когось муністіческого виховання вона вважала завдання навчити дітей працювати і жити колективно. «Чим раніше починає дитина жити колективним життям, тим більше шансів, що з нього ви-зростає справжній комуніст, вміє всією душею віддаватися спільній справі» 3. Основним засобом виховання колективізму Н. К. Крупська вважала спільну діяльність, загальні пере-вання дітей.

    A. С. Макаренко також надавав великого значення колектив-тиву як умові всебічного розвитку особистості. Він висунув і обґрунтував один із принципів радянської педагогіки: «воспи-тание в колективі, для колективу, через колектив». Ство-ня колективу А. С. Макаренка вважав метою і засобом вос-харчування, так як дитина проходить в ньому школу підготовки до громадської "життя. Колектив він розглядав як засіб впливу на вихованця.« Людина не може бути вихований безпосереднім впливом однієї особистості, якими б качест-вами ця особистість не володіла »4, - писав А. С. Макаренко. на цій підставі він зробив висновок про вплив на що формується особистість педагога і колективу. звідси витікала його теорія паралельного педагогічного дії. А. С. Макаренка при -надле жит ідея перспективних ліній у формуванні колектив-тива. «Будь-яка, навіть невелика радість, що стоїть перед колектив-тівом попереду, робить його більш міцним, дружним, бадьорим», - писав він. Високо цінував він традиції і спільні яскраві пере-вання, які скріплюють дитячий колектив. B. О. Сухомлинський підкреслював, що колектив - це складність ве поєднання неповторних індивідуальностей; чим вище уро-вень розвитку кожного члена колективу, тим цікавіше колектив в цілому. «Виховує сила колективу починається з то-го, що є в кожній окремій людині, які духовні бо-гатства має кожна людина, що він привносить в колектив, дає іншим, що від нього беруть люди»

    Погляди видатних радянських педагогів про колектив і колективізм служать теоретичною основою практичної діяль-ності вчителів і вихователів.

    Поняття «колектив» стосовно до дітей дошкільного віку має свої особливості. Їм завжди керує дорослий, який на-спрямовує і координує дії дітей, фор-мірует у них уявлення про роль кожного з них у житті колективу, в досягненні об-ного результату діяльності, поступово пре-долаючи нестійкість зв'язків, слабкість ор-нізаційних основ. Умовами виникнення і становлення дитячого колективу є спільна діяльність і спільні переживання дітей.

    Складне моральне якість - колективізм зароджується у дошкільнят з окремих проявів "соціальних почуттів до однолітків, заснованих на потреби спілкування з ними: сім-патии, дружелюбності, співчуття, прагнення поділитися чимось чи-бо, бажання разом пограти, спільними зусиллями вирішити ту чи інше завдання.

    У процесі спільної діяльності з'являється вміння дого-воріться, узгодити свої дії, справедливо вирішити суперечку. Так, поступово, у міру накопичення досвіду, в результаті цілеспрямованих дій вихователя соціальні прояв-лення у дітей розвиваються, ускладнюються, переростають в кол-лектівізм.

    Формування дитячого колективу - тривалий і складний процес. Спочатку це невеликі за чисельністю об'єднання дітей (по 3-6 чоловік), що виникають у зв'язку із загальною діяльно-стю, найчастіше грою; ці об'єднання дуже нестійкі за складом, нетривале за часом, легко розпадаються. Організа-тором перших об'єднань дітей молодшого дошкільного віку є вихователь; наприклад, за його пропозицією невеликі-Шая група грає із загальною іграшкою (один навантажує авто-біль, інший возить його, а третій розвантажує; 4-5 дівчаток разом грають з ляльками в «сім'ю», а педагог допомагає їм розподілити ролі і т . д.). На перших кроках створення дитячих об'єднань вихователь часто-стає їх центром: читає невеликій групі дітей казки, співає пісеньку, показує забавну іграш-ку. Так у дітей з'являються загальна мета, спільна діяч-ність, спрямована на її здійснення, необхідність дого-воріться, радість від спілкування з товаришами. Вихователь підтримує і заохочує перші об'єднання дітей. «Як інте-ресно і весело грати разом», - говорить він дітям. Активна позиція його проявляється і в тому, що він створює первинні об'єк-єднання дітей, враховуючи їх індивідуальні особливості, доби-ваясь такого поєднання, яке б найбільш сприятливо відпрацьовано-тулилося на загальній діяльності; так, він привертає в загальну групу дітей рухомих і менш рухливих, активних і пас-пасивного.

    Наступний етап формування дитячого колективу заклю-чає в тому, щоб зробити ці перші об'єднання більш устої-стійкими проти, продовжити їх діяльність в часі. На цьому етапі де-ти виявляють більше самостійності і організаторських розумі-ний, зростає число учасників об'єднання. Їх може бути вже 8-10 чоловік. Висуваються більш складні цілі спільної діяльності - ігрової, трудової. Склад об'єднань становит-ся більш стійким, так як дітей приваблює спільна діяль-ність саме в такій групі однолітків. Важливе завдання воспітателя-- формувати організаторські вміння у всіх дітей.

    Більш високий етап формування дитячого колективу, ха-рактерізует подальшим зростанням самостійності дітей: вони самі створюють об'єднання, регулюють свої взаємовідносини, оцінюють поведінку окремих їх членів, за своїм угледівши-нию можуть і не прийняти в гру і виключити з неї. На цьому ця-пе з'являється усвідомлення себе як частини загального, як члена кол-тиву.

    Тепер відкривається можливість для об'єднання невеликих груп в один колектив дітей даної вікової групи. Це-му сприяє виконання загального завдання з суспільно зна-чімим мотивом: зробити для малюків іграшки, скопати грядки на ділянці дитячого саду і т. Д. Кожна дитина відчуває себе учасником життя всієї групи; періодично він виконує по-доручень і обов'язки, що мають значення для всіх (чергування, догляд за тваринами і рослинами, прикраса груповий кімнати до свята і ін.). На цьому етапі позиція вихователя изменя-ється: замість прямих впливів він частіше використовує непрямі, виступає в ролі порадника, старшого товариша, всіляко підтримує хороших організаторів колективних справ і за-тей, домагається, щоб в цій ролі побувало щонайбільше дітей, веде роз'яснювальну роботу з тими, хто постійно пре-Тенді на провідну роль в колективній грі, праці, пригнічує своєю активністю інших.

    Формування дитячого колективу пов'язано з завданням воспи-вання у дітей почуття колективізму; вони все частіше чують оцінку їх поведінки, мотивовану інтересами всього колектив-тива. Наприклад: «Як добре працювали наші чергові, вони про всі подбали, дітям приємно сісти за стіл». Діти можуть почути і зауваження від імені групи: «Ти нас всіх затримай-ваешь, через тебе ми запізнюємося» і т. Д. Певним показу-телем сформований колективу є і спільні пе-режіванія дітей за одного зі своїх товаришів. . Якщо вихователь бачить, що діти зважають на думку і оцінкою колективу, відчувають почуття гордості за нього, прагнуть зробити спільне життя приємною і радісною - значить кол-тив в достатній мірі сформований.

    Зі вступом до дошкільний заклад дитина стає характерною-ся членом дитячого суспільства, товаришем своїх однолітків; він опановує нормами поведінки, вираженими в правилах; живи дружно, вмій разом з іншими дітьми грати, трудитися; вмій домовитися, якщо треба - поступитися; будь готовий допомогти товаришеві, подбати про нього; бережи працю інших, вмій справедливо оцінити результати праці, вчинки свої та товариша. Товари-щескіе відносини формуються перш за все в процесі сов-місцевої діяльності, в загальних переживаннях. Вихователь ви-викликають у дітей почуття радості від спілкування з однолітками. Для цього важливо, щоб основою спілкування дітей були доброже-лательно і почуття симпатії один до одного, тоді спілкування набуває позитивну емоційну, забарвлення. Педагог допомагає дітям швидше познайомитися, краще пізнати і оцінити в кожному те, що яскравіше проявляється: один - добре малює, дру-гой - будує, третій - чергує.

    Згодом, в процесі накопичення досвіду життя в колектив-ви платника (групі) однолітків, поруч з поняттями «я», «мені», «моє» з'являються поняття «ми», «нам», «наші», причому іноді вони відсувають приватне початок на задній план, хоча перший ряд по-понять був панівним в житті дитини до його надходження в дитячий сад.Це означає, що діти починають усвідомлювати себе як частину колективу і готові іноді підпорядкувати свої особисті ін-Терези загальним. Це аж ніяк не означає стирання індивідуально-сті або ігнорування, придушення особистих інтересів і потреб-ностей кожної дитини. Бути хорошим товаришем - значить чув-відати себе рівним серед рівних, помічати тих, хто поруч, про них піклуватися, при цьому знати, що ти не самотній, що і про тебе думають, проявляють увагу твої товариші.

    День у день вчить вихователь дітей спільної діяльно-сті, викликаючи у них радість від самого її процесу, задовольнивши-ня від отриманих результатів: «Ось як красиво і чисто стало в нашій груповій кімнаті! Це тому, що все дружно рабо-талі! »

    У вихованні у дітей товариських відносин допоможуть такі літературні твори, як байка «Лебідь, рак та щука» І. Крилова, «Два товариша» Л. Толстого, «Коли в небезпеці життя» з книги «Найкращий пароплав» С. Сахарнова, « на крижині »Б. Житкова,« Пісенька друзів »С. Михалкова та ін.

    Успішному формуванню дитячого колективу сприяють наступні умови: колективна діяльність дітей; спільні переживання; згуртованість колективу працівників дитячого садка.

    Спільна діяльність є провідною умовою і середовищ-ством формування дитячого колективу. Коли дітей об'єднує спільна мета, на досягнення якої вони спрямовують свої зусилля, коли вони повинні узгоджувати свої дії, а ре-зультати їх праці оцінюються як спільна робота, для- них ста-новится усвідомлюваної приналежність до колективу. Зближують дітей та згуртовують їх в колектив спільні переживання, ви-викликають позитивні емоції. Яскраві враження, отриманий-ні під час вистави лялькового театру, святкові ранковий-ники в дитячому саду, слухання цікавою казки, музики, сов-місцеве виконання пісень - все це викликає глибокий емоціо-ний відгук, що посилюється тим, що одночасно проявля-ється у групи дітей.

    Формування дитячого колективу і коллективистического поведінки дітей успішніше здійснюється в тих дитячих садках, де є дружний колектив дорослих. Діти день у день напів-ють враження про устрій життя дошкільного закладу, про взаємини його співробітників. Якщо вони бачать, що дорослими-лі ставляться один до одного з повагою і. увагою, щиро радіють успіхам товариша, завжди готові допомогти йому, дружно працюють, "відповідально виконують свою справу, то переносять ці норми в життя дитячого колективу,« в свої взаємини. Виховання кол Потреба в спілкуванні з однолітками про-є у дітей дуже рано , в кінці першого року життя. Вихователь організовує їх загально-ня, налагоджує взаємини, засновані на симпатії один до одного, заохочує і підтримує прояви доброзичливості по відношенню до однолітків. Він організовує, підтримує і заохочує перв ич-ні об'єднання дітей в грі: «Як добре, дружно грають Ка-тя з Юлею!» В процесі спільної діяльності педагог вчить дітей допомагати один одному.

    Дитина нерідко приходить в дитячий сад зі сформованої в сім'ї езопової установкою: особисті потреби і ж-ланія затуляють все інше, він як би не помічає інших дітей, захоплює побільше іграшок і нікому не дає, заявляючи рішуче: «Моє!», Відбирає вподобану іграшку , вимагає від вихователя уваги тільки до себе і т. д. Час і терпіли-вая робота педагога призводить до перебудови в психіці дитини, він починає проявляти увагу до однолітків, ділитися іграш-ками, у нього з'являється бажання спільно грати.

    У міру накопичення дітьми досвіду життя в колективі їх взаємини набувають все більш усвідомлений характер, зв'язки один з одним стають міцнішими. Вихователь привчає кожного .ребенка вітатися з однолітками, а всім відповідати на вітання знову прийшов, пропонує написати лист хворій дитині, послати йому малюнки, зателефонувати по те-лефону і т. Д. Прихід в дитячий сад довго був відсутній ре-бенка відзначається радісною зустріччю і особливою увагою до нього Об'єднання дітей середнього віку вже більш стійкі; вони не тільки грають, але і.трудятся разом. Наприклад, неяк-ким дітям дається завдання протерти меблі або листя кімнат-них рослин. Вони переконуються в тому, що разом працювати інте-ресно і якомога більше зробити. Діти п'ятого року життя повинні вміти узгоджувати свої дії, домовлятися до нача-ла спільної гри або праці. Цьому сприяють питання вос-живильника: хто з ким буде грати? Хто ким хоче бути в грі? Він заохочує дітей, які дружно грають і працюють, за своєю ініціативою приходять на допомогу товаришеві, наприклад під час одягання на прогулянку допомагають зав'язати шарф, допомагають де-журн зав'язати фартух і т. Д.

    Теплоту у взаємини вносить традиція святкування в дитячому садку днів народження дітей.

    Вихователь використовує будь-яку можливість повсякденному житті, побутової діяльності для вправи дітей в проявле-ванні поваги і уваги один до одного. Під час вмивання і одягання на прогулянку вимога швидкості мотивується тим, що не можна затримувати інших дітей; під час одягання і раз-Девані вихователь привчає дітей звертатися до своїх това-ріщам за допомогою і охоче надавати її.

    Взаємини дітей 5-6 років стають значно складніше. Педагог домагається більшої самостійності дітей в організації спільної діяльності, формує у них орга-нізаторскіе здатності, вміння справедливо і спокійно раз-вирішувати суперечки і конфлікти, зважати на думку колективу. Досягненню цієї мети сприяє навчальна діяльність дітей на заняттях: вони привчаються спокійно вислуховувати товариша, не заважати в роботі сусідові, надавати розумну допомогу, т. Е. Ке робити за нього те, що він повинен і може зробити сам; відповідаючи на заняттях, дитина повинна думати про те, щоб усім його було видно і чутно. Залучаючи дітей до аналізу й оцінки робіт то-варіщей, вихователь вчить їх бути вимогливими і. об'єктив-ними.

    Педагог використовує різні життєві ситуації для вос-харчування у дітей активного прояву доброзичливого відно-шення до однолітків: допомогти, втішити плаче, порадіти обновці товариша, привітно; вітатися і т. д. У деяких випадках діти старшої та особливо підготовчої до школи групи залучаються до обговорення негативних вчинків однолітків.

    Вихованню у дітей ніжного і дбайливого ставлення до ма-лишам сприяють систематично виконувані доручення: прибрати ділянку молодшої групи, побудувати гірку зі снігу, зро-лать іграшки, допомогти під час одягання на прогулянку і т. П. Діти старшого віку із задоволенням виконують роль гостя -пріімних господарів, приймаючи у "себе в групі. і на ділянці малюків, показуючи їм ляльковий театр, організовуючи веселі ігри з їх участю.

    Для формування у дітей уявлень про те, як треба жити в колективі, що означає бути хорошими товаришами і друзями, вихователь використовує літературні твори ( «Кубик на кубик» Я. Тайці, «Умій почекати», «Разом тісно, ​​а нарізно нудно» До . Д. Ушинського, «що таке добре і що таке погано» В. Маяковського, «Сині листя» В. Осєєва, «Як друзі пізнаються» С. Михалкова та ін.). Вірші та пісні про дитячий садок, про дружні хлопців, деякі картини ( «Нова», «Ось так покатався!» І ін.) Також сприяють вихованню у дітей товариськості і дружби.

    У зв'язку з читанням творів і розгляданням картин, основною ідеєю яких є товариство, дружба, метушні-кає сприятлива можливість для бесід з "дітьми на етичний-ські теми.

    Підставою для таких бесід можуть служити і вчинки дітей даної групи.

    Яскраві враження дитинства пов'язані зі святковими ранковий-ками в дитячому саду, з вечорами веселих розваг. Дітей сплачувати нетерпляче очікування свят, спільна під-готовка до них.

    Свята в дитячому садку Використовуються і для виховання у дітей товариськості, гостинності. Активну участь робіт-ників дитячого садка в проведенні свят доставляє дітям велику радість і створює у них відчуття того, що дитячий сад - це єдина, дружна сім'я дорослих і дітей.

    Доброзичливі товариські відносини між дітьми переростають в дружні відносини, які носять більш інтимний, изби рательний характер, охоплюють більш обмежене коло де-тей-- 2-4 людини.

    Іноді приводом для зближення дітей є зовнішні про-обставинами (живуть в одному будинку, сидять за одним столом і т. П.). Ці відносини набувають більш глибокий і стійкий характер у спільній діяльності: з'являються прихильність, почуття симпатії і тяжіння один до одного, прагнення зробити приємне одного, готовність допомогти, захистити, поділитися зі-кровеное, бажаним, іноді навіть на шкоду особистим інте-ресам.

    Вихователь, помічаючи поява паростків дружби, підтримай-кість її, якщо вплив цієї дружби на дітей благотворно. Подру-який жив дітей можна призначити разом чергувати, ставити їх в пару на прогулянці, посадити за один стіл. Іноді друзі поводяться недружелюбно по відношенню до інших дітей; педагог реагує на це і відповідно впливає на друзів.

    3.3 Гра як засіб виховання дошкільнят.

    Будучи захоплюючим заняттям для дошкільнят, гра вме-сте з тим є найважливішим засобом їх виховання і роз-ку. Але це відбувається тоді, коли вона включається в організа-емий і керований педагогічний процес. Розвиток і стано-тичних гри в значній мірі відбувається саме при ис-користуванні її як засобу виховання.

    Керуючись вимогами «Програми виховання в дет-ському саду», педагог відбирає і планує програмне утримуючи-ня, яке має бути засвоєно дітьми в іграх, чітко визна-ляет дидактичні та ігрові завдання, дії і правила, пред-покладатися результат. Він ніби проектує весь хід гри, не руйнуючи її своєрідності і самодіяльного характеру.

    Включаючи гру в педагогічний процес, вихователь вчить де-тей грати, створювати, за словами А. С. Макаренка, «хорошу гру». Для такої гри характерні такі якості: виховно-пізнавальна цінність змісту, повнота і правиль-ність розкритих уявлень; доцільність, активність, організованість і творчий характер ігрових дій; під-чинення правилам і здатність керуватися ними в грі з урахуванням інтересів окремих дітей і всіх граючих; целена-правління використання іграшок та ігрових матеріалів; доброзичливість відносин і радісний настрій дітей.

    Керуючи грою, вихователь впливає на всі сторони лич-ності дитини: на його свідомість, почуття, волю, поведінку, викорис зует її з метою розумового, морального, естетичного і фі-зического виховання.

    В процесі гри уточнюються і заглиблюються знання і перед-уявлення дітей. Щоб виконати в грі ту чи іншу роль, ребе-нок повинен своє уявлення перевести в ігрові дії. Іноді знання і уявлення про працю людей, про конкретних діях, взаємини виявляються недостатніми, і виникає необхідність в їх поповненні. Потреба в нових знаннях виражається в питаннях дітей. Вихователь відповідає на них, прислухається до розмов під час гри, допомагає голок-рающім встановити взаєморозуміння, домовленість.

    Отже, гра не тільки закріплює вже наявні у дітей знання і уявлення, а й є своєрідною фор-мій активної пізнавальної діяльності, в процесі якої вони під керівництвом вихователя оволодівають новими знаннями.

    Вихователь використовує зміст ігор для формування у дітей позитивного ставлення до соціалістичної действи-ності, любові до Батьківщини, свого народу, вчить їх правилам про-щественного поведінки, перевіряє, як вони засвоєні, і закріплює їх. У грі і через гру вихователь розвиває у дошкільників такі якості, як сміливість, чесність, ініціатива, витримка.
    Гра - це свого роду школа, в якій дитина активно і творчо освоює правила і норми поведінки радянських лю-дей, їх ставлення до праці, суспільної власності, їх вза-імоотношенія.Вона є тією формою діяльності, в кото-рій значною мірою формується громадська поведінка самих дітей, їхнє ставлення до життя, один до одного.

    Організовуючи гру, керуючи нею, вихователь впливає на колектив дітей і через колектив на кожну дитину. Стано-вясь учасником гри, дитина стикається з необхідністю узгоджувати свої наміри і дії з іншими, підпорядковувати-ся правилам, які встановлюються в грі.

    Поза педагогічного керівництва гри дітей можуть іноді надавати і небажаний вплив. Н. К. Крупської писала: «Є гри, що виробляють жорстокість, грубість, розпалюю-щие національну ненависть, погано діють на нервову си-стему, що викликають азарт, марнославство. І є ігри, що мають гро-МАДН виховує значення, які зміцнюють волю, виховуючи ющіе почуття справедливості, вміння допомагати в біді і т. Д. І т. П. ».

    Щоб використовувати позитивний вплив гри і не допуска-тить виникнення небажаних ігор, потрібно вчити дітей раз-личать, що добре і що погано, виховувати активне стремле-ня до хорошого і неприязнь до поганого. З цією метою вихованням тель через гру і в грі розкриває дітям сенс тих чи інших позитивних фактів, дає їх оцінку, викликає у хлопців бажання наслідувати їх і тим самим формує їхнє ставлення до того, що відображається в грі.

    Вихователь широко використовує гру як засіб фізично-го виховання. Більшість ігор вимагає активних рухів, ко-торие підсилюють кровообіг, сприяють більш повному і глибокому обміну речовин. Рухова активність содейст-яття формуванню правильної постави, розвитку координації рухів, їх краси. Однак неправильно було б думати, що гра є засобом фізичного виховання сама по собі. Без педагогічного керівництва гра може принести шкоду фі-зическому розвитку дітей. Іноді вони переутомляются, знахо-дясь тривалий час в одній і тій же позі (сидіння навпочіпки) або, навпаки, надмірно багато рухаючись. Тому вихователь перш за все дбає про дотримання гігієнічних умов для ігор дітей.

    Використовуючи чітку, поступово розвивається систему ігор, педагог підвищує ефективність фізичного розвитку до-школярів. Він створює у них радісне, бадьорий настрій в грі, а позитивний емоційний стан - це запорука повноцінного фізичного і нервово-психічного розвитку ре-бенка і разом з тим умова виховання життєрадісного, доб-рожелательного характеру.

    Гра широко використовується і як засіб естетичного вос-харчування, тому що діти відображають навколишній світ через роль, образ. Величезне значення в грі має уяву - з-будівля образів на основі раніше отриманих вражень. У со-тримання багатьох ігор включаються знайомі пісні, танці, вірші, загадки. Все це дозволяє вихователю поглиблювати естетичні переживання дітей. Нерідко в іграх вони прикрашають свої по-будівництва, використовують елементи ряжения, що сприяє воспи-танию художнього смаку.

    Таким чином, гра є засобом всебічного вос-харчування і розвитку дітей.

    висновок

    Виховання в дитячих дошкільних установах формує у майбутніх росіян почуття колективізму, готує їх до майбутнього життя.

    Діти - це наше майбутнє, діти - це наша надія на майбутнє, тому сьогодні ми повинні приділяти максимум уваги на виховання молодого покоління.

    Сьогоднішні діти легко долучаються до технічних засобів і засобів інформаційних технологій, а майбутнє відкриває нам нові горизонти науки і прогресу, і саме наші діти відіграють провідну роль в просуванні людства до досконалості.

    І тому вже сьогодні ми повинні приділяти максимум уваги вихованню наших дітей.

    На жаль сьогодні більшість державних дитячих садів страждають від нестачі фінансування а, вихователі отримують низьку заробітну плату. У муніципальних дитячих садах регіонів Росії не вистачає іграшок, книг, та інших необхідних для розвитку дітей речей. Але все ж сьогодні відкриваються і приватні дитячі сади, правда основною проблемою в цих садах є нестача місць.

    Виховання моральних почуттів вже в дитячому дошкільному закладі, формування колективізму, а також творче і трудове виховання зіграють позитивну роль в майбутньому житті людини. Саме в дитячому садку діти вчитися розуміти, слухати і поважати старших, осягають істину понять: добре, погано, не можна; в подальшому стають більш товариські з однолітками і самостійні.

    Виховання в дитячому дошкільному закладі готує дитини до школи, де існує зовсім інша атмосфера, відмінна від домашньої. Саме виховання в дитячому дошкільному закладі полегшує дитині процес адаптації в школі.

    Список літератури

    1. Беніамінова М, В. Виховання дітей: Підручник .-- 3-е изд., Перераб. і доп .-- М ..: Медицина, 1991 .-- 288 с: ил .-- (Учеб. літ. Для учнів мед. Училищ)

    2. Богина Т. Л., Терехова Н. Т. Режим дня в дитячому саду: Кн. Для вихователя дет. саду .-- М .: Просвещение, 1987 .-- 95 с: ил.

    3. Буре Р. С, Годіна Г. Н. Навчайте дітей трудитися: Посібник для вихователя дит. саду .-- М .: Просвещение, 1983 .-- 144 с, іл., нот.

    4. Буре Р. С, Островська Л. Ф. Вихователь і діти: Посібник для вихователя дит. сада.-2-е изд., испр. і доп .-- М .: Просвещение, 1985 .-- 143 с, іл.

    5. В е т л у г і н а Н. А. Загальні проблеми естетичного виховання і раз-витку дитини .-- В кн .: Основи дошкільної педагогіки / За ред. В. А. Запо-рожца і Т. А. Маркової. М., 1980.

    6. В е т л у г і н а Н. А. Взаємозв'язок творчості та навчання на заняттях .-- В кн .: Художня творчість в дитячому садку / За ред. Н. А. Ветлугиной. М., 1974.

    7. Дошкільна педагогіка: Учеб. посібник для учнів пед. училищ по спец. № 2010 року «Виховання в дошкільних установах» та № 2002 «Дошкільне виховання» / Под

    ред. В. І. Ядешко, Ф. А. Сохина .-- М .: Просвещение, 1978 .-- 416 с.

    8. Дошкільна педагогіка: Содерж. ком. виховання в дет. Д71 саду. Учеб. посібник для студентів пед. ін-тів по спец. «Дошкільнят. педагогіка і психологія »/ Под ред. В. І. Логінов-вої, П. Г. Саморукова .-- М .: Просвещение, 1983 .-- 304 с

    9. Дошкільна педагогіка: Содерж. ком. виховання в дет. Д71 саду. Учеб. посібник для студентів пед. ін-тів по спец. «Дошкільнят. педагогіка і психологія »/ Под ред. В. І. Логінов-вої, П. Г. Саморукова .-- М .: Просвещение, 1983 .-- 304 с

    10. Крупська Н. К. Про завдання художнього виховання, - В кн .: Н. К. Крупської. Про дошкільному вихованні. Зб. статей і промов. М., 1967.

    11. Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. М., 1976, ч. II, розділ V.

    12. Крупська Н. К. Про дошкільному вихованні. Збірник статей і промов. Вид. 2-е, доп. М., «Просвещение», 1973. 288 с. з 1Ш (Б-ка вихователя дитячого садка).

    13. Методичні рекомендації до «Програмі виховання і М54 навчання в дитячому садку» / Упоряд. Л. В. Русскова .-- М .: Про-заповітного, 1986 .-- 400 с. .

    14. Довідник з дошкільного виховання. конодат. і інструкт. док. / Под ред. А. І. Шустова .; Упоряд .: Л. І. Мужелевская і Л. В. Русскова .-- 4-е изд., Испр. і доп .-- М :, Просвещение, 1980 .-- 543 с.
    ...........





    Виховання в дитячих дошкільних установах