Виховання позитивних якостей у дітей з урахуванням темпераменту




Дата конвертації05.07.2017
Розмір7.2 Kb.
Типкурсова робота

ості, мобільності. Для холериків, сангвініків характерна велика рухливість, для флегма-тиків і меланхоліків - мала. Спостереження за школярами різних темпераментів, а також практична виховна робота з ними свідчить про те, що цей показник «диктує» певні заходи індивідуального впливу. При всьому бажанні виконати завдання швидко, флегматик не зможе зробити цього. Його млявість, інертність в реакціях на зауваження може стати об'єктом уваги однокласників, неквапливість у виконанні термінового справи - привести до зриву. Навпаки, холерики і сангвініки швидкі, рухливі, нетерплячі. Школяр-холерик іноді так поспішає, що ока-ни опиняються в менш вигідному становищі, ніж флегматик. Те-роплівость призводить до поспішного і необдуманого реше-нию, до помилок.

Нарешті третій показник темпераменту - урівноважений-ність. Він проявляється в тому, що міра активності і пасив-ності можуть бути в різних поєднаннях. У одних школярів переважає активність, у інших - пасивність. У холериків панує активність, тоді як у флегматиків преобла-дає інертність. Там, де необхідно проявити ініціативу, мобілізувати людей, більшою мірою підійде холерик, або сангвінік. Флегматик малоініціатівен, він - скоріше ис-полнітель. Експериментами встановлено, що школярі холі-рического типу, а також сангвініки в більшості випадків виступають організаторами і керівниками справ, груп, кол-колективів. Рідко в цій якості можна побачити флегматика і майже не зустрічаються організатори - меланхоліки.

Дослідження А. І. Ільїної показало зв'язок темпераменту і товариськості школярів. При вивченні флегматиків і сангвініків було виявлено, що флегматикам властиві такі особливості: а) ускладненість в спілкуванні з нови-ми людьми, б) вузькість кола спілкування, в) сталість спілкування * у вузькому колі, г) повільність реакції в спілкуванні, д) пасивність спілкування з новими обличчями, е) невиразність в спілкуванні. Для школярів-сангвініків характерні протидії положную показники: а) легкість спілкування з новими людьми,

б) широта кола спілкування, в) сталість відносин з біль-шінство з широкого кола спілкування, г) швидкість реакцій в спілкуванні, д) виразність в спілкуванні. Автор досліджень-ня попереджає про неприпустимість змішання темпераменту і характеру. Тим часом, нерідко допускається ототожнюючи-ня, і наприклад, повільність, емоційну інертність і невиразність приймають за погані риси характеру:

лінь, зарозумілість, черствість. Це, в свою чергу, веде до несправедливості по відношенню до школяра і навіть нару-шення заходів педагогічного впливу. Змішання темпера-мента і характеру ставить дитини в двоїсте становище: йому дається позитивна оцінка за неквапливість, обду-манность дій, поведінки; з іншого боку ~ дорікають в ліні, нерозторопність.

Змішання темпераменту і характеру призводить до закреп-лення негативних рис. Наприклад, мінливість Сангва-ника іноді підкреслюється і цим фіксується на ньому ува-гу. Школяр увірує в те, що з цією якістю нічого вдіяти не можна, тому слід миритися. У цьому слу-чаї спрацьовує механізм, образно сформульований М. Ю. Лермонтова і вкладений в уста Печоріна: «У мене не було вад, але люди говорили, що вони у мене є, і вони у мене з'явилися».

висновок

Знання рис темпераменту дітей дозволяє пра-Вільно розуміти деякі особливості їхньої поведінки, дає можливість варіювати потрібним чином прийоми виховних впливів.

Спеціально вивчалося, як по-різному впливає на дітей з однаковою зацікавленістю вченням, але при різному тим-пераменте, негативна оцінка педагога. Виявилося, що якщо в учня з сильною нервовою системою виявляється стимулюючу дію негативної оцінки, то в учня зі слабкістю типу нервової системи після такої оцінки бував-ли помітні пригніченість, розгубленість, втрата віри в свої сили. Зрозуміло, що настільки різні реакції учнів тре-ють і різної педагогічної тактики.

Вчителі знають, що зміни шкільного розкладу, за-мена одного уроку іншим порушують нормальну роботу клас-са. Деякі учні легко і швидко освоюються з такого роду змінами, інші ж - повільно. При поясненні по-добних фактів також слід враховувати відмінності по темпі-раменту. Діти з деякою інертністю не можуть відразу вклю-читься в нову діяльність, для них важко пере-полягають з одного заняття на інше навіть на уроці по од-ному і тому ж предмету (наприклад, при переході від вислу-вування пояснення до листа і т . п.). У той же час у дітей з високою рухливістю часті зміни діяльності нерідко підтримують робочий, стан на уроках.

Предметом особливої ​​турботи вчителів найчастіше бувають діти-холерики і діти з меланхолійним темпераментом. Пер-вих треба систематично утримувати від бурхливих реакцій, при-учать до стриманості, самовладання, виховувати у них при-вичку до більш спокійною і рівномірної роботи. У друге треба розвивати впевненість у своїх силах, заохочувати їх активність, вимагати вчинків, пов'язаних з подоланням труднощів. Діти зі слабкою нервовою системою потребують чіткого режимі і певному ритмі роботи.

У відповідних умовах виховання і при слабкому типі нервової системи може розвинутися сильна воля, і наобо-рот, при сильному типі нервової системи в умовах «теплич-ного» виховання можуть виникнути ознаки недостатньої енергії, безпорадності. Не всякий холерик рішучий і не всякий сангвінік чуйний. Такі властивості мають виробок-таться. Це передбачає і певну саморегуляцію, са-мовоспітаніе.

література

1. Гамаюнов І. Н. Створено характеру. М .. «Знання», 1972.

2. Давидов В.В. Психічне розвиток в молодшому шкільному віці // Вікова і педагогічна психологія. - М., 1979. -С. 69-101.

3. Ковальов А. Г. Психологія особистості. Вид. 3-е. М., «Просвещение» ,. 1970. Наступні

4. Ковальов А. Г. Характер і закономірності його формірованія.- Изд-во ЛГУ. 1 954.

5. Корнілов К. Н. Воля і її виховання. М., Знання, 1957.

6. Крутецкий В. А. Виховання волі. М., Учпедгиз, 1957.

7. Левітів Н. Д. Психологія характеру. Вид. 3-е. М., «просвічений-ня», 1969.

8. Левітів Н. Д. Чому виникають недоліки в характері школь-ників і як їх виправити. М., АПН РРФСР, 1962.

9. Леонтьєв А. Н. Психічне розвиток дитини в дошкуляє-ном віці .-- В сб .: Питання психології дитини дошкільного віку. (Під ред. А. Н. Лсонтьева, А. В. Запорожця). - М., 1995 - с. 13--25.

10. Мерлін В. С. Нарис психології особистості. Перм, 1959

11. Мухіна В.С. Шестирічна дитина в школі. - М .. 1986.

12. Обухова Л.Ф. Дитяча психологія: теорії, факти, проблеми. - М., 1995.-С. 255-275.

13. Петровський А. В. Від вчинку до характеру. М., «Знання», 1963.

14. Петровський А. В. Про психології особистості. М., «Знання», 1971.

15. Щербаков А. І. Психологічна структура особистості та законо-мірності її формування .// Вчені записки ЛДПІ ім. А. І. Герцена т. 445, 1971.

16. Ельконін Д.Б. Вибрані психологічні праці. - М., 1989. -С. 177-258.

...........





Виховання позитивних якостей у дітей з урахуванням темпераменту