• Глава 1. Проблема виховання культури поведінки старших дошкільників засобами художньої літератури
  • 1.2 Особливості сприйняття творів художньої літератури старшими дошкільнятами
  • 1.3 Художня література як засіб виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку
  • Глава 2. Опис і аналіз експериментальної роботи по вихованню культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури
  • Список літератури

  • Скачати 49,46 Kb.

    Виховання культури поведінки дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури




    Дата конвертації21.06.2017
    Розмір49,46 Kb.
    Типкурсова робота

    Скачати 49,46 Kb.

    28

    зміст

    Вступ

    Глава 1. Проблема виховання культури поведінки старших дошкільників засобами художньої літератури

    1.1 Дослідження проблеми виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку

    1.2 Особливості сприйняття творів художньої літератури старшими дошкільнятами

    1.3 Художня література як засіб виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку

    Глава 2. Опис і аналіз експериментальної роботи по вихованню культури поведінки у дітей старшого бдошкольного віку засобами художньої літератури

    висновок

    Список літератури

    Вступ

    У наш час в суспільній свідомості вже позначився узагальнений образ людини, що відповідає вимогам ХХІ століття. Це фізично здоровий, освічений творча людина, здатний до целеосмисленному суспільної праці, будівництва власного життя, середовища проживання і спілкування, згідно з основоположними моральними принципами. Тому проблема виховання культури поведінки в дитячому саду на сучасному етапі життя суспільства набуває особливої ​​актуальності і значущості.

    Культура поведінки - це невід'ємна частина світової цивілізації, складова частина загальної культури людства.

    Норми поведінки визначають, що в діях члена суспільства загальноприйнято і допустимо, а що ні. Єдині і загальноприйняті правила забезпечують високий рівень взаємин і спілкування в суспільстві.

    Культура поведінки - важлива частина загальнолюдської культури, моральності, моралі. Тому так важливо навчити дитину скрізь і в усьому поважати суспільство в цілому і кожного його члена окремо ставитися до них так, як він ставитися до себе і щоб інші так само ставилися до нього. На жаль не всі батьки і вихователі дошкільних установ приділяють достатньо уваги вихованню у дітей навичок культурної поведінки.

    Ми вважаємо, що проблема виховання культури поведінки у дошкільників актуальна, так як культура людських відносин, спілкування людей між собою грають важливу роль в житті. Якщо дитина навчиться спілкуватися культурно з близькими, знайомими, він буде так само поводитися і зовсім з незнайомими людьми. Прищеплюючи дитині навички культурного поведінки, ми робимо внесок у розвиток суспільства.

    Дослідження В.І. Логінової, М.А. Саморукова, Л.Ф. Островської, С.В. Петеріной, Л.М. Гурович показують, що одним з найбільш ефективних засобів виховання культури поведінки дітей старшого дошкільного віку є художня література. Художня література впливає на почуття і розум дитини, розвиває його сприйнятливість, емоційність, свідомість і самосвідомість, формує світогляд.

    У зв'язку з цим виникає суперечність між тим, що у дітей старшого дошкільного віку необхідно формувати культуру поведінки і тим, що в дошкільних освітніх установах ця робота ведеться не систематично, а такий ефективний засіб як художня література використовується епізодично.

    Проблемою нашого дослідження є використання художньої літератури для виховання культури поведінки у дошкільників.

    Мета даної роботи - виявити можливості художньої літератури як засобу виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку.

    Об'єктом є процес виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку.

    Предметом дослідження є художня література як засіб виховання культури поведінки дошкільнят.

    При дослідженні була висунута гіпотеза: при використанні художньої літератури рівень культури поведінки у дітей підвищиться.

    Мета, предмет, об'єкт і гіпотеза дослідження зумовили постановку наступних завдань:

    Вивчити сутність проблеми в науковій та методичній літературі;

    Визначити значення художньої літератури у вихованні культури поведінки у дошкільнят;

    Виявити рівень сформованості культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку.

    В ході вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи, як теоретичний аналіз літератури з теми дослідження, спостереження, бесіди з вихователем і дітьми.

    База дослідження: МДОУ «Центр розвитку дитини - дитячий садок № 35».

    Таким чином, згідно з дослідженнями Н.В. Виноградової, Л.Ф. Островської, С.В. Петеріной, формувати у дітей навички культурного поведінки, виховувати свідоме, активне ставлення до дорученої справи, товариство, потрібно починати з дошкільного віку. У дитячому садку для цього чимало можливостей. У процесі повсякденного спілкування з однолітками діти вчаться жити в колективі, опановують на практиці моральними нормами поведінки, які допомагають регулювати відносини з оточуючими. Працюючи з дітьми, вихователі приділяють велику увагу формуванню їх поведінки на заняттях, в іграх, праці і недостатньо оцінюють можливості повсякденної побутової діяльності, найчастіше проходячи повз тих педагогічних цінностей, які таїть в собі повсякденне життя дошкільної установи, мало і несистематично використовують художню літературу як засоби виховання культури поведінки.

    Глава 1. Проблема виховання культури поведінки старших дошкільників засобами художньої літератури

    1.1 Дослідження проблеми виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку

    Дошкільний вік - це період початкового становлення особистості. Численні психологічні та педагогічні дослідження підтверджують, що саме в ці роки за умови цілеспрямованого виховання закладаються основи моральних якостей особистості.

    Однією з основних завдань морального виховання дітей дошкільного віку є виховання культури поведінки.

    Проблемою виховання культури поведінки у дітей займалися такі вчені як С.В. Петеріна, І.М. Курочкіна, Т. Єрофєєва, Т. Яковенко, О.В. Защірінская, Л.Ф. Островська та ін.

    У педагогічному словнику культура поведінки визначається як сукупність сформованих, соціально значущих якостей особистості, повсякденних вчинків людини в суспільстві, заснованих на нормах моралі, етики, естетичної культури.

    Т.І. Бабаєва дає наступне визначення: культура поведінки - широке, багатогранне поняття, що розкриває сутність моральних норм в системі найбільш значних, життєво важливих відносин до людей, до праці, до предметів матеріальної і духовної культури. [8]

    В.А. Сластенін розглядає культуру поведінки через такі її компоненти, культура спілкування, культура мови, культура зовнішності і побутова культура.

    І.М. Курочкіна визначає культуру поведінки як сукупність форм і способів поведінки, що відображають моральні і естетичні норми, прийняті в суспільстві. [11]

    Ми взяли за основу визначення «культура поведінки» дане С.В, Петеріной. Культура поведінки - сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, в спілкуванні, в різних видах діяльності. [15]

    У змісті культури поведінки дошкільнят виділимо наступні компоненти:

    - культура діяльності,

    - культура спілкування,

    - культурно-гігієнічні навички і звички.

    За С.В. Петеріной, формувати у дитини культуру діяльності - значить виховувати у нього вміння тримати в порядку місце, де він трудиться, займається, грає; звичку доводити до кінця розпочату справу, бережно ставиться до іграшок, речей, книг. [15]

    Культура спілкування передбачає виконання дитиною норм і правил спілкування з дорослими і однолітками, заснованих на повазі і доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу і форм поводження, а також ввічливе поводження в громадських місцях, побуті. Культура спілкування передбачає вміння не тільки діяти потрібним чином, але і утримуватися від недоречних в даній обстановці дій, слів, жестикуляції. [15]

    Культурно-гігієнічні навички включають охайність, утримання в чистоті обличчя, рук, тіла, зачіски, одягу, взуття.

    Ми вважаємо, що стосовно старшого дошкільного віку культуру поведінки слід розглядати насамперед як культуру взаємин - дієвий прояв поваги до оточуючих, скромність, увагу до прохань старших, уміння домовлятися з однолітками.

    У старшому дошкільному віці діяльність педагога по вихованню культури поведінки будується з урахуванням досягнутого дітьми рівня вихованості і спрямована на те, щоб закріпити і зробити звичними засвоєні позитивні форми поведінки, а також познайомити дітей з новими правилами культури поведінки, розширити «соціальну зону» їх застосування, сформувати нові цінні звички. [2]

    Згідно з дослідженнями С.В. Петеріной, І.М. Курочкіна, Л.Ф. Островської в старшій групі зміст культури поведінки слід збагачувати за наступними напрямками. Ускладнюються правила поведінки. Відомі правила деталізуються і вимагають від дітей більш гнучкого, усвідомленого поведінки: культура поведінки по відношенню до знайомих і незнайомих людей, малюкам, людям похилого віку та т. П. Підвищуються вимоги до культури спілкування: триматися природно; розмовляючи, дивитися в очі співрозмовника; привітно відповідати на питання; не йти, якщо розмова не закінчений. Звертається увага дітей на позу, жести, міміку як показники стриманості, подтянутости.

    Петеріна стверджує, що у дітей старшої групи необхідно активно і послідовно формувати дружні взаємини, звичку грати і займатися спільно, уміння підкорятися вимогам дорослих і встановленим нормам поведінки, в своїх вчинках наслідувати приклад хороших людей, позитивним, героїчним персонажам художніх творів.

    Дослідження Т.І. Бабаєвої, І.М. Курочкіна показали, що виконання правил культурного поведінки старші дошкільнята починають мотивувати бажанням врахувати інтереси оточуючих, прагненням зберегти доброзичливу обстановку (в бібліотеці треба поводитися тихо, спокійно, щоб не заважати іншим читати або вибирати потрібну книгу). У дітей складається правильне ставлення до етичних якостей особистості, поглиблюється розуміння їх змісту.

    В.І. Логінова, М.А. Саморукова, Л.Ф. Островська називають такі методи виховання культури поведінки у дошкільників: етична бесіда, різні види ігор (рухливі, музичні, з будівельним матеріалом, театралізовані, народні, сюжетно-рольові, дидактичні, настільно друковані), читання творів художньої літератури, створення проблемних ситуацій. [14, 15]

    Н.А. Ветлугіна і Т.Г. Казакова виділяють сюжетно-рольову гру і етичні бесіди як найбільш ефективні методи виховання культури поведінки у дітей. [6]

    С.В. Петеріна з метою формування у дошкільників культури поведінки пропонує використовувати колективні ігри-заняття, ігри-інсценівки, ігри-вправи, спеціально розроблені нею. Одним з найбільш ефективних методів виховання культури поведінки С.В. Петеріна вважає етичні бесіди.

    Одна з можливих основ етичної бесіди - художня література.

    Таким чином, старший дошкільний вік - сприятливий період для формування у дошкільників культури поведінки. Під культурним поведінкою ми будемо розуміти вміння встановлювати дружні взаємини, звичку грати і займатися спільно, уміння підкорятися вимогам дорослих і встановленим нормам поведінки.

    Художня література є важливим засобом виховання культури поведінки. Для правильного її використання в педагогічному процесі необхідно знати особливості сприйняття старшими дошкільниками творів художньої літератури.

    1.2 Особливості сприйняття творів художньої літератури старшими дошкільнятами

    У психологічній літературі існують різні підходи до визначення сприйняття. Так, Л.Д. Столяренко розглядає сприйняття як психологічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх різних властивостей і частин при безпосередньому впливі з на органи чуття. [5]

    С.Л. Рубінштейн під сприйняттям розуміє чуттєве відображення предмета або явища об'єктивної дійсності, що впливає на наші органи чуття. [21]

    З проблеми сприйняття художнього твору працювали багато дослідників, такі як О.І. Никифорова, І.Л. Зимова, М.М. Светловская, М.І. Окорокова, Н.Г. Морозова.

    На думку М.Р. Львова, сприймаючи твір на слух, дитина, через форму, пред'явлену виконавцем, орієнтуючись на інтонацію, жести, міміку проникає в зміст твору. [1]

    Л.Н. Рожин писала, що повноцінне сприйняття художнього твору не вичерпується його розумінням. Воно являє собою складний процес, який неодмінно включає виникнення того чи іншого ставлення, як до самого твору, так і до тієї дійсності, яка в ньому зображена. [20]

    Психологи виділяють два типи ставлення до художнього світу твору. Перший тип ставлення - емоційно-образний - являє собою безпосередню емоційну реакцію дитини на образи, які стоять в центрі твору. Другий - інтелектуально-оцінний - залежить від життєвого і читацького досвіду дитини, в якому присутні елементи аналізу. [5]

    Вікова динаміка розуміння художнього твору може бути представлена ​​як певний шлях від співпереживання конкретному герою, співчуття йому до розуміння авторської позиції і далі до узагальненого сприйняття художнього світу і усвідомлення свого до нього відношення, до осмислення впливу твору на свої особистісні установки.

    Оскільки художній текст допускає можливість різних трактувань, в методиці прийнято говорити не про правильне, а про повноцінний сприйнятті. М.П. Воюш під повноцінним сприйняттям розуміє здатність читача співпереживати героям і автору твору, бачити динаміку емоцій, відтворювати в уяві картини життя, створені письменником, міркувати над мотивами, обставинами, наслідками вчинків персонажів, оцінювати героїв твору, визначати авторську позицію, освоювати ідею твори, тобто знаходити у своїй душі відгук на поставлені автором проблеми. [4]

    У працях Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, Б.М. Теплова, А.В. Запорожця, О.І. Никифорової, Е.А. Флерина, Н.С. Карпинської, Л.М. Гурович і інших вчених досліджуються особливості сприйняття художньої літератури дитиною дошкільного віку. Сприйняття художньої літератури розглядається як активний вольовий процес, який передбачає не пасивне зміст, а діяльність, яка втілюється у внутрішньому сприяння, співпереживання героям, в уявному перенесення на себе подій, «уявному дії», в результаті чого виникає ефект особистої присутності, особистої участі в події . [7]

    О.І. Никифорова виділяє в розвитку сприйняття художнього твору три стадії: безпосереднє сприйняття, відтворення та переживання образів (в основі - робота уяви); розуміння ідейного змісту твору (в основі лежить мислення); вплив художньої літератури на особистість читача (через почуття і свідомість).

    Художнє сприйняття дитини протягом дошкільного віку розвивається і вдосконалюється. Л.М. Гурович на основі узагальнення наукових даних і власного дослідження розглядає вікові особливості сприйняття дошкільнятами літературного твору, виділяючи два періоди в їх естетичному розвитку: від двох до п'яти років, коли мистецтво, в тому числі і мистецтво слова, стає для дитини самоцінним.

    Процес розвитку художнього сприйняття дуже помітний в дошкільному віці. Зрозуміти, що художній твір відбиває типові риси явищ, дитина може вже в 4-5 років. Дослідники відзначають таку особливість художнього сприйняття дитини, як активність, глибоке співпереживання героям творів. У старших дошкільників з'являється здатність подумки діяти в уявних обставинах, як би ставати на місце героя. Наприклад, разом з героями казки діти переживають почуття страху в напружені драматичні моменти, відчуття полегшення, задоволення при перемозі справедливості. Найулюбленішими у дітей старшого дошкільного віку стають чарівні російські народні казки з їх чудовим вигадкою, фантастичністю, розвиненим сюжетною дією, повним конфліктів, перешкод, драматичних ситуацій, різноманітних мотивів (підступність, дивна допомога, протидія злих і добрих сил і ін.), З яскравими, сильними характерами героїв. [3]

    Художній твір приваблює дитину не тільки своєю яскравою подібною формою, а й смисловим змістом. Старші дошкільнята, сприймаючи твір, можуть дати свідому, вмотивовану оцінку персонажам, використовуючи в своїх судженнях склалися у них під впливом виховання критерії поведінки людини в суспільстві. Пряме співпереживання героям, вміння стежити за розвитком сюжету, зіставлення подій, описаних у творі, з тими, що йому доводилося спостерігати в житті, допомагають дитині порівняно швидко і правильно розуміти реалістичні оповідання, казки, а до кінця дошкільного віку - перевертні, небилиці. Недостатній рівень розвитку абстрактного мислення ускладнює сприйняття дітьми таких жанрів, як байки, прислів'я, загадки, обумовлює необхідність допомоги дорослого. [9]

    Діти старшого дошкільного віку під впливом цілеспрямованого керівництва вихователів здатні побачити єдність змісту твору і його художньої форми, знайти в ньому образні слова і вирази, відчути ритм і риму вірша, навіть згадати образні засоби, використані іншими поетами.

    Сприймаючи поетичні образи, діти отримують естетичну насолоду. Вірші діють на дитину силою і чарівністю ритму, мелодики; дітей привертає до себе світ звуків.

    У роботі зі старшими дошкільниками продовжують активно використовуватися малі фольклорні жанри. Приговорки здавна вживаються у вихованні як педагогічні прийоми, для того, щоб емоційно забарвити значимість того чи іншого моменту життя дитини. Прислів'я та приказки доступні розумінню дитини старшого дошкільного віку. Але приказка - приналежність мови дорослого, діти нею майже не можуть користуватися і тільки підводяться до цієї форми фольклору. Однак звернені до дітей окремі прислів'я можуть їм вселити деякі правила поведінки. [9]

    Старший дошкільний вік - якісно новий етап в літературному розвитку дошкільнят. На відміну від попереднього періоду, коли сприйняття літератури було ще невіддільне від інших видів діяльності, і перш за все від гри, діти переходять до стадій власного художнього відношення до мистецтва, до літератури зокрема. Мистецтво слова відображає дійсність через художні образи, показує найбільш типове, осмислюючи і узагальнюючи реальні життєві факти. Це допомагає дитині пізнавати життя, формує його ставлення до навколишнього.

    Таким чином, художня література є важливим засобом виховання культури поведінки у старших дошкільників. Однак для грамотного використання художньої літератури у вихованні культури поведінки у дітей необхідно знати методику.

    1.3 Художня література як засіб виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку

    Під засобами в педагогіці розуміють предмети матеріальної і духовної культури, які використовуються при вирішенні педагогічних завдань. Одним із завдань у формуванні особистості старшого дошкільника є виховання культури поведінки. До засобів виховання культури поведінки слід віднести розвиваюче середовище, гру, художню літературу.

    Велика роль занять з читання художньої літератури. Слухаючи твір, дитина знайомиться з навколишнім життям, природою, працею людей, з однолітками, їх радощами, а часом і невдачами. Художнє слово впливає не тільки на свідомість, а й на почуття і вчинки дитини. Слово може окрилити дитини, викликати бажання стати краще, зробити щось хороше, допомагає усвідомити людські взаємини, познайомиться з нормами поведінки.

    Художня література впливає на почуття і розум дитини, розвиває його сприйнятливість, емоційність. За словами Б. М. Теплова, мистецтво захоплює різні сторони психіки людини: уяву, почуття, волю, розвиває його свідомість і самосвідомість, формує світогляд. [23]

    Використовуючи художню літературу як засіб виховання культури поведінки, педагог повинен звернути особливу увагу на відбір творів, методику читання і проведення бесід за художніми творами з метою формування у дітей гуманних почуттів і етичних уявлень, на перенесення цих уявлень в життя і діяльність дітей (наскільки відображаються почуття дітей, пробуджує мистецтвом, в їх діяльності, в їх спілкуванні з оточуючими людьми).

    Відбираючи літературу для дітей, потрібно пам'ятати, що моральне, моральне вплив літературного твору на дитину залежить, перш за все, від його художньої цінності. В.Г. Бєлінський пред'являв дві основні вимоги до дитячої літератури: етичне і естетичне. Про етичної спрямованості дитячої літератури він говорив, що, художній твір має торкатися душу дитини, щоб у нього з'явилося співпереживання, співчуття герою. [3]

    Педагог підбирає художні твори в залежності від конкретних виховних завдань, що стоять перед ним. Від змісту художнього твору залежать ті виховні завдання, які вирішує педагог як на заняттях, так і поза ними.

    Автор «Програми виховання і навчання в дитячому садку» М.А. Васильєва каже про важливість тематичного розподілу творів для читання дітям на заняттях і поза заняттями. Це дозволить педагогу проводити роботу по вихованню культури поведінки дітей цілеспрямовано і комплексно. При цьому необхідно використовувати повторне читання, яке поглиблює почуття і уявлення дітей. Зовсім не обов'язково читати дітям багато художніх творів, але важливо, щоб всі вони були високохудожніми і глибокими на думку. [17]

    Проблема відбору книг для читання і розповідання дошкільнятам розкривається в роботах О.І. Соловйової, В.М. Федяевской, Н.С. Карпинської, Л.М. Гурович і інших. Ними розроблено кілька критеріїв:

    - ідейне спрямування книги (наприклад, моральне обличчя героя);

    - високу художню майстерність, літературна цінність. Критерієм художності є єдність змісту твору і його форми;

    - доступність літературного твору, відповідність віковим та психологічним особливостям дітей. При відборі книг враховуються особливості уваги, пам'яті, мислення, коло інтересів дітей, їх життєвий досвід;

    - сюжетна цікавість, простота і ясність композиції;

    - конкретні педагогічні завдання.

    Дитина, внаслідок невеликого життєвого досвіду, не завжди може побачити головне в змісті книги. Тому Л.М. Гурович, В.І. Логінова, М.М. Алексєєва, В.І. Яшина, С.В. Петеріна вказують на важливість проведення етичної бесіди про прочитане.

    Готуючись до бесіди, педагог повинен продумати, який аспект культурного поведінки він збирається розкрити перед дітьми за допомогою даного художнього твору, і відповідно до цього підібрати питання. Наприклад, вихователь, прочитавши дітям «Розповідь про невідомого героя» С. Маршака і бажаючи дати їм уявлення про скромність, задає питання: «Діти, чому хлопець схопився на майданчик трамвая?» - «Тому що він поспішав додому», - відповідає дитина. Неправильний питання викликало і неправильну відповідь, відволік увагу дітей від головного в цьому творі.

    Недоцільно ставити перед дітьми занадто багато питань, так як це заважає їм усвідомити головну ідею художнього твору, знижує враження від прочитаного. Питання повинні спонукати у дошкільнят інтерес до вчинків, мотивів поведінки героїв, їх внутрішнього світу, їх переживань.

    Питання ці повинні допомогти дитині розібратися в образі, висловити своє ставлення до нього (якщо оцінка образу складна, пропонуються додаткові питання, що полегшують це завдання); вони повинні допомогти педагогу зрозуміти душевний стан вихованця під час читання; виявити здатність дітей порівнювати і узагальнювати прочитане; стимулювати дискусію серед дітей в зв'язку з прочитаним.

    Почуття дитини необхідно зміцнювати, розвивати. Для цього вихователь підбирає близькі за змістом художні твори, наприклад розповідь В. Осєєва «Чому?» І аналогічний йому за змістом розповідь Н. Носова «Карасик». В обох оповіданнях описуються душевні переживання хлопчиків, пов'язані з тим, що з їхньої вини в одному випадку собака, в іншому - кошеня повинні понести незаслужене покарання, і з тим, що вони обдурили мам. На занятті доцільно розмовляти відразу про двох творах, формуючи у дітей порівняльну оцінку образів, вчинків героїв. Поступово дитина навчиться порівнювати не тільки вчинки літературних героїв, а й свої, а також вчинки однолітків. З огляду на, що діти вже знайомі з розповіддю Н. Носова «Карасик» і, отже, вже повинні були усвідомити подібний хід подій, зміст запитань до них за оповіданням В. Осєєва «Чому?» Змінюється. Тепер вихователь з'ясовує вміння дітей порівнювати, сприймати в інших ситуаціях отримані раніше уявлення; крім того, ставиться конкретна мета: закріпити виникли у дітей почуття і уявлення про те, що переносити свою провину на іншого - це несправедливо, нечесно.

    Уявлення, отримані дітьми з художніх творів, переносяться в їх життєвий досвід поступово, систематично. Художня література сприяє виникненню у дітей емоційного ставлення до вчинків героїв, а потім і оточуючих людей, своїх власних вчинків.

    Таким чином, бесіди за змістом творів художньої літератури сприяють формуванню у дітей моральних мотивів культурної поведінки, якими він надалі керується в своїх вчинках. Саме дитяча література дозволяє розкрити дошкільнятам складність взаємовідносин між людьми, різноманіття людських характерів, особливості тих чи інших переживань, наочно представляє приклади культурного поведінки, які діти можуть використовувати як зразки для наслідування.

    Художня література є важливим засобом виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку.

    Глава 2. Опис і аналіз експериментальної роботи по вихованню культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури

    Експериментальна робота проводилася в МДОУ «Центр розвитку дитини - дитячий садок № 35» з дітьми старшого дошкільного віку в кількості 15 чоловік протягом тижня.

    Метою констатуючого експерименту було виявлення рівня сформованості навичок культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку.

    Нами були поставлені такі завдання:

    Провести бесіду з вихователями;

    Провести бесіду з дітьми;

    Провести анкетування батьків;

    Поспостерігати за поведінкою дітей в умовах дошкільного навчального закладу.

    Розробити критерії рівня сформованості навичок культурного поведінки дітей старшого дошкільного віку.

    Для вирішення поставлених завдань нами була проведена бесіда з вихователями та дітьми, анкетування батьків, спостереження за поведінкою дітей, аналіз методичних рекомендацій з питань виховання культури поведінки у дошкільників.

    При проведенні бесіди з вихователями ми прагнули з'ясувати, чи використовують вони художню літературу в роботі по вихованню у дітей культури поведінки.

    У бесіді з вихователями ми з'ясували, що вони вважають важливою і необхідною роботу по вихованню культури поведінки у дітей в дитячому садку. У числі засобів виховання культури поведінки називають і художню літературу. Без праці навели приклади казок, оповідань, приказок, які використовуються для виховання культури поведінки (наприклад, «Чарівне слово» Осєєва, «Пригоди Незнайка та його друзів» Носова та ін.). Рекомендацій щодо поліпшення роботи по вихованню культури поведінки не називають, вказуючи, що в дитячому садку створені всі необхідні умови.

    Таким чином, на основі проведеної бесіди можна зробити висновок про те, що вихователі розуміють сенс і значення виховання культури поведінки у дошкільників, використовують у своїй роботі твори художньої літератури.

    Ми проводили анкетування батьків. Аналіз даних свідчить про те, що батьки розуміють культуру поведінки вузько - в основному як вміння вести себе в громадських місцях. Робота по вихованню культури поведінки в сім'ї ведеться, але батьки використовують обмежений набір засобів. Зокрема, ніхто не назвав особистий приклад як засіб виховання культури поведінки. Всі батьки читають дітям твори художньої літератури, але деякі не усвідомлюють їх значимості для виховання культури поведінки дітей.

    Бесіда з дітьми показала, що всі діти вважають себе культурними. Однак, на їхню думку, бути культурним, значить вітатися при зустрічі, бути ввічливим у спілкуванні зі старшими. Тільки одна дитина сказав, що культурна людина, це той, який чемно розмовляє і з дорослими, і з однолітками, акуратно виглядає, вміє поводитися в громадських місцях, за столом. Тобто діти не до кінця усвідомлюють поняття «культурний» і в цьому напрямку слід продовжувати працювати.

    Також ми проводили спостереження за поведінкою дітей, а саме за їхньою культурою спілкування, культурою діяльності, культурно-гігієнічними навичками і культурою взаємин.

    Під культурно-гігієнічними навичками ми розуміємо дії, пов'язані з підтриманням чистоти і порядку. Умовно розділимо їх на чотири різновиди: навички особистої гігієни, навички культури харчування, навички дбайливого ставлення до речей і навички підтримання порядку і чистоти в навколишньому середовищі.

    Спостереження показало, що більшість дітей самостійно, без нагадування вихователя миють руки після прогулянки, перед їжею. За столом діти сидять акуратно, не шумлять, тільки двоє дітей під час прийому їжі розмовляють, повертаються до інших дітей. Після прогулянки в повному обсязі діти акуратно складають одяг, більшість дітей роблять це тільки після нагадування вихователя, а Катя Ч. відмовляється прибрати в шафі. Багато діти не дбайливо звертаються з книгами, речами, іграшками, кидають їх, не кладуть на місце. Тільки після неодноразової прохання вихователя діти наводять порядок в груповому приміщенні, на ділянці дитячого садка.

    Під культурою спілкування ми розуміємо сукупність сформованих соціально значущих якостей особистості, які визначають спосіб її існування, здатність вносити зміни в дійсність.

    Всі без винятку діти вітаються і прощаються з дорослими, використовують ввічливі форми звертання, такі як «будь ласка», «дякую». Однак половина дітей не використовує ці навички спілкування з однолітками. Деякі діти не вважають за потрібне вітатися з дітьми в групі, ввічливо до них звертатися. Слід зазначити, що діти звертаються один до одного по імені, не обзиваються.

    Культуру діяльності ми спостерігали під час занять, в іграх, виконання трудових доручень.

    Діти готують до заняття необхідне обладнання - дістають ручки, блокноти і ін., Прибирають робоче місце після заняття. Однак більшість дітей роблять це неохоче, підкоряючись вимогу вихователя. Матвій Ш., Влад К. і Матвій А. із задоволенням допомагають вихователю навести порядок в групі після занять, наприклад, миють стаканчики і пензлика після малювання, чистять дошки від пластиліну і т. П. У дітей спостерігається тяга до цікавих, змістовних занять. Вони вміють підбирати ігровий матеріал відповідно до ігровим задумом.

    Спостерігаючи за культурою взаємин, ми з'ясували наступне. Діти не завжди підкоряються вимогам педагога. Матвій А., Аня П. часто перебивають вихователя, втручаються в розмову дорослих. У грі діти вміють домовлятися про спільні дії, вирішують конфліктні ситуації часто без участі педагога. Діти не б'ються, якщо виникають спірні питання, багато хто обговорює ситуацію і приходять до спільної думки, тільки іноді вдаючись до допомоги дорослого для вирішення конфлікту.

    Однак діти не люблять ділитися іграшками, не поступаються навіть на прохання вихователя. При цьому ображаються, коли інша дитина що-небудь їм не дасть, засуджують його поведінку, не дивлячись на те, що самі ведуть себе також.

    Якщо дитина і погодиться поділитися іграшкою, то вимагає що-небудь натомість. Однак Еліна І. і Марсель К. безкорисливо діляться іграшками.

    Діти приходять на допомогу один одному без нагадування вихователя: подають руку, якщо хтось впав, допомагають застебнути куртку, принести важкий предмет і ін. Ніхто з дітей не відмовляє в допомозі іншому.

    Використовуючи методичні рекомендації ряду авторів - І.М. Курочкіна, С.В. Петеріной, А.М. Щасний і ін., Нами були визначені критерії рівнів сформованості навичок культурного поведінки дітей старшого дошкільного віку.

    Низький рівень - дитина вміє тримати в порядку місце, де він трудиться, займається, грає, але у нього відсутня звичка доводити розпочату справу до кінця; він не завжди дбайливо ставиться до іграшок, речей, книг. У дитини відсутній інтерес до змістовних занять. Дитина часто нехтує правилами гігієни. У спілкуванні з дорослими і однолітками поводиться невимушено, використовує не завжди відповідний словниковий запас і норми поводження. Не вміє конструктивно вирішувати конфлікти, не враховуючи інтереси однолітка. Не вміє домовлятися про спільні дії. Відмовляється прийти на допомогу дорослому або іншій дитині.

    Середній рівень - діти мають виражену звичку доводити розпочату справу до кінця; дбайливо ставитися до іграшок, речей, книг.Діти вже усвідомлено цікавляться чимось новим, більш активні на заняттях. У процесі спілкування з дорослими діти ґрунтуються на повазі, доброзичливому контакті, співробітництво, але це не завжди проявляється в спілкуванні з однолітками. Діти більш самостійні, у них є непоганий запас слів, що допомагає їм у вираженні своїх думок і емоцій. Вони завжди намагаються дотримуватися вимог гігієни: стежать за охайністю, змістом в частоті особи, рук, тіла, зачіски, одягу, взуття та ін. Діти намагаються вирішити конфлікт, вислухавши думку іншої дитини, але продовжуючи наполягати на своєму. У дітей не завжди виходить домовитися про спільні дії, вони вважають за краще, щоб інші прийняли їх точку зору, проте іноді поступаються. Допомагають іншим дітям або дорослим на прохання вихователя, не проявляючи самостійної ініціативи.

    Високий рівень - дитина вміє тримати в порядку місце, де він трудиться, займається, грає; має звичку доводити розпочату справу до кінця, дбайливо ставиться до іграшок, речей, книг. У дитини присутня природна тяга до цікавих, змістовних занять, він дорожить власним часом і часом оточуючих його людей. Малюк в змозі регулювати свою діяльність і відпочинок, швидко і організовано виконувати гігієнічні процедури. У спілкуванні з дорослими і однолітками передбачає виконання норм, заснованих на повазі і доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу і норм поводження, а також ввічливе поводження в громадських місцях, побуті. У суперечці намагається враховувати інтереси іншої дитини. Дитина вміє домовлятися про спільні дії. Готовий безкорисливо і без нагадування вихователя прийти на допомогу, поділитися іграшкою.

    Виявляючи рівень сформованості культурно-гігієнічних навичок, ми звертали увагу на те, охайно чи діти одягнені, миють чи руки і роблять це самостійно або за підказкою вихователя. Спостерігали, дбайливо діти ставляться до книг, речей, іграшок.

    При визначенні рівня культури спілкування ми спостерігали, як дитина поводиться під час розмови, які форми звернення використовує, чи вміє слухати співрозмовника.

    Визначаючи рівень сформованості культури діяльності, ми звертали увагу на те, як організовує дитина своє робоче місце, час, прибирає чи за собою, якими видами діяльності вважає за краще займатися.

    Виявляючи рівень культури взаємин, ми перш за все звертали увагу на те, як дитина взаємодіє з іншими дітьми і дорослими, домовляється про спільні дії, вирішує конфліктні ситуації, чи дотримується норми культурного поведінки.

    Щоб виявити рівень сформованості навичок культурного поведінки у кожної дитини, була введена шкала в балах від 1 до 5:

    - низький рівень;

    2-3 - середній рівень;

    4-5 - високий рівень.

    Результати представлені в таблиці 1.

    Таблиця 1. Результати констатуючого експерименту з виявлення вихідного рівня сформованості навичок культурного поведінки у дітей старшого дошкільного віку

    Ф. І. дитини

    Культурно - гігієнічні навички

    Культура спілкування

    Культура діяльності

    Культура взаємин

    Середній бал

    рівень

    з дорослими

    з однолітками

    з дорослими

    з однолітками

    Матвій А.

    3

    1

    1

    1

    1

    3

    1,7

    середній

    Катя Ч.

    1

    2

    1

    1

    1

    2

    1,3

    низький

    Матвій Ш.

    4

    4

    3

    3

    4

    4

    3,7

    середній

    Еліна І.

    5

    5

    5

    3

    4

    5

    4,5

    високий

    Соня Ж.

    3

    4

    3

    3

    4

    4

    3,5

    середній

    Марсель К.

    4

    5

    4

    3

    4

    4

    4

    високий

    Вадим С.

    2

    3

    3

    2

    3

    3

    2,7

    середній

    Влад К.

    1

    2

    2

    1

    3

    3

    2

    середній

    Данило К.

    5

    4

    4

    3

    4

    5

    4,2

    високий

    Аня П.

    4

    2

    2

    4

    3

    3

    3

    середній

    Алена С.

    4

    4

    4

    2

    4

    4

    3,7

    середній

    Стьопа З.

    4

    5

    4

    3

    4

    5

    4,2

    високий

    Стьопа Е.

    4

    5

    4

    3

    3

    4

    3,9

    високий

    Артур Б.

    5

    5

    5

    4

    5

    5

    4,8

    високий

    Поліна Я.

    4

    4

    4

    4

    4

    4

    4

    високий

    Середній бал

    3,5

    3,7

    3,3

    2,7

    3,4

    3,9

    3,4

    Аналіз результатів таблиці показав, що 46% дітей мають високий рівень сформованості навичок культури поведінки, 46% - середній, і лише 1 дитина (що становить 6% від числа дітей) має низький рівень.

    Також з таблиці видно, що найкраще у дітей розвинена культура взаємин з однолітками, а найменше - культура діяльності.

    Таким чином, результати експериментальної роботи дозволили нам виявити вихідний рівень сформованості навичок культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку.

    висновок

    У наш час в суспільній свідомості вже позначився узагальнений образ людини, що відповідає вимогам ХХІ століття. Це фізично здоровий, освічений творча людина, здатний до целеосмисленному суспільної праці, будівництва власного життя, середовища проживання і спілкування, згідно з основоположними моральними принципами. Тому проблема виховання культури поведінки в дитячому саду на сучасному етапі життя суспільства набуває особливої ​​актуальності і значущості.

    Культура поведінки - важлива частина загальнолюдської культури, моральності, моралі. Такі дослідники, як С.В. Петеріна, І.М. Курочкіна, Л.Ф. Островська та ін. Говорять про значення виховання культури поведінки у дошкільників.

    Дослідження В.І. Логінової, М.А. Саморукова, Л.Ф. Островської, С.В. Петеріной, Л.М. Гурович показують, що одним з найбільш ефективних засобів виховання культури поведінки дітей старшого дошкільного віку є художня література. Художня література впливає на почуття і розум дитини, розвиває його сприйнятливість, емоційність, свідомість і самосвідомість, формує світогляд.

    До проведення практичної частини нами були розглянуті проблеми виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку в психологічної та педагогічної літератури, особливості сприйняття творів художньої літератури старшими дошкільнятами, а також деякі методичні підходи до виховання культури поведінки засобами художньої літератури.

    Констатуючий етап експерименту проводився з дітьми старшого дошкільного віку та полягав у виявленні рівня сформованості навичок культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку.

    Експериментальна робота проводилася в МДОУ «Центр розвитку дитини - дитячий садок № 35».

    В результаті проведення бесіди з вихователями ми з'ясували, що вони розуміють сенс і значення виховання культури поведінки у дошкільників, використовують у своїй роботі твори художньої літератури.

    Аналіз анкет з батьками виявив, що робота по вихованню культури поведінки в сім'ї ведеться, але батьки використовують обмежений набір засобів. Всі батьки читають дітям твори художньої літератури, але деякі не усвідомлюють їх значимості для виховання культури поведінки дітей.

    Аналіз спостереження за дітьми показав, що половина дітей має високий рівень сформованості навичок культури поведінки, інша половина - середній, і лише 1 дитина має низький рівень.

    В результаті дослідження проблеми виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку ми зробили наступні висновки:

    Старший дошкільний вік - сприятливий період для формування у дітей навичок культурної поведінки;

    Художня література є важливим засобом виховання культури поведінки;

    Вихователями та батьками недостатньо використовується художня література для виховання культури поведінки.

    У зв'язку з цим можна рекомендувати вихователям частіше використовувати художню літературу для виховання у дітей навичок культурної поведінки; провести з батьками бесіду на тему виховання культури поведінки у дошкільників, розкрити засоби і особливості їх використання.

    Список літератури

    1. Алексєєва М.М., Яшина В.І. Методика розвитку мови і навчання рідної мови дошкільнят: Учеб. посібник для студентів середовищ. пед. закладів. -М .: Академія, 1997. - 400 с.

    2. Бархатова. Виховання культури поведінки / Дошкільне виховання. - № 11 - 1 989.

    3. Бєлінський В.Г. Про дитячі книгах // Собр. соч. - М., 1978. - Т. 3. С. 61.

    4. Воюшіна М.П. Аналіз художнього твору. // Початкова школа - 1989 - №5 с. 16-20

    5. Вікова та педагогічна психологія: навчальний посібник для студентів пед. Інститутів / М.В. Матюхіна, Т.С. Михальчик, Н.Ф. Прокіна і ін. - М .: Просвещение, 2002.

    6. Виховання і навчання дітей шостого року життя: Кн. для вихователя дет. саду / Н.А. Ветлугіна, Р.С. Буре, Т.І. Осокіна та ін .; Під ред. Л.А. Парамонова, О.С. Ушакової. - М .: Просвещение, 1987.

    7. Гурович Л. М., Берегова Л.Б., Логінова В.І. Дитина і книга: книга для вихователя дитячого садка / За редакцією В.І. Логінової /. - М., 1992

    8. Дитинство: програма розвитку і виховання дітей в дитячому садку / В.І. Логінова, Т.І. Бабаєва, Н.А. Ноткін і ін. - М .: Дитинство-Прес, 2006. - 243с.

    9. Запорожець А.В. Психологія сприйняття дитиною-дошкільням літературного твору // Избр. психологічні труди.- М., 1996.- Т. 1.- С. 66.

    10. Козлова С. Моральне виховання дітей в сучасному світі // Дошкільне виховання. 2001. № 9. С.98-104.

    11. Курочкіна І.В. Про культуру поведінки та етикет // Дошкільне виховання. 2003. №11. С.61-65

    12. Курочкіна І.В. Сучасний етикет і виховання культури поведінки у дошкільників. - М .: Владос, 2003. - 224с.

    13. Островська Л.Ф. Педагогічні ситуації в сімейному вихованні дошкільнят. - М., 1990..

    14. Островська Л.Ф. Бесіди з батьками про моральне виховання дошкільнят. - М., 1987. - с. 143

    15. Петеріна С.В. Виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку: Книга для вихователя дитячого садка. - М .: Просвещение, 1986. - 96с.

    16. Портянкіна «Зразкове планування роботи по вихованню культури поведінки». // Д / в №1 - 1989 г.

    17. Програма виховання і навчання в дитячому садку / За ред. М.А. Васильєвої, В.В. Гербовою, Т.С. Комарової. - 2-е изд., Испр. і доп. - М .: Мозаїка-Синтез, 2005.- 208 с.

    18. Програма «Розвиток» (основні положення) / Докт. психол. наук, наук. рук. Л.А. Венгер, докт. психол. наук О.М. Дьяченко та ін. - М .: Нова школа, 1994. - 64с.

    19. Веселка. Програма виховання, освіти і розвитку дітей дошкільного віку в умовах дитячого садка / Т.М. Доронова, С. Якобсон, Е. Соловйова, Т. Гризик, В. Гербова. - М .: Просвещение, 2003. - 80с.

    20. Рожин Л.Н. Психологія виховання літературного героя школярами /Л.Н. Рожин - М .: Просвещение 1977. - 158 с.

    21. Рубінштейн СЛ. Основи загальної психології. М., 1946. С. 465-471.

    22. Свадковський І.Ф. Моральне виховання. - М .: Учпедгиз, 1972. - 144с.

    23. Теплов Б. М. Психологічні питання художнього виховання // Педагогіка. - 2000. - № 6. - С. 96.

    24. Юдіна «Уроки ввічливості» .// Д / в №4 - 1988.

    25. Яковенко Т., Ходонецкіх З. «Про виховання культурно-гігієнічних навичок». // Д / в №8 - 79.

    ...........



    Скачати 49,46 Kb.


    Виховання культури поведінки дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури

    Скачати 49,46 Kb.