Створення атмосфери радісного проживання періоду дитинства в дошкільному закладі, способи підтримки дитячої ініціативи




Дата конвертації08.04.2017
Розмір9,59 Kb.
ТипТемочка

Ірина Міхньова
Створення атмосфери радісного проживання періоду дитинства в дошкільному закладі, способи підтримки дитячої ініціативи

«Створення атмосфери радісного проживання періоду дитинства в дошкільному закладі, способи підтримки дитячої ініціативи

в рамках освітнього простору »

Міхньова І. Н., старший вихователь 1-й кв. категорії

МБДОУ «ДСОВ №47» м Братська

У програмі «Веселка» вперше прозвучала завдання створення в дитячому садку атмосфери психологічного комфорту для дітей, умов для радісного та змістовного проживання ними періоду дошкільного дитинства.

Актуальність даного завдання була обумовлена підтримкою різноманітності дитинства, що в свою чергу повністю збігається з цільовими орієнтирами державного стандарту - створення соціальної ситуації розвитку дітей, одними з умов якої є: забезпечення емоційного благополуччя, підтримка індивідуальності та ініціативи.

У ФГОС вказується, що одним із принципів дошкільної освіти є підтримка дітей в різних видах діяльності. Підтримка ініціативи є також умовою, необхідною для створення соціальної ситуації розвитку дітей. Ініціативність є неодмінною умовою пізнавальної і творчої діяльності дитини. Тільки в процесі діяльності дитина пізнає навколишній світ, набуває соціального досвіду, в процесі якого відбувається розвиток психічних процесів, формування особистісних якості.

Від того, які умови будуть створені для прояву ініціативи, які емоції викликає та чи інша діяльність, як дитина переживає успіхи і невдачі, яке відношення має до себе від дорослих і дітей залежить в подальшому розвиток дитини.

В умовах, необхідних для створення соціальної ситуації розвитку дітей, заданих Стандартом, підтримка індивідуальності та ініціативи здійснюється через способи та напрямки підтримки дитячої ініціативи:

- створення умов для вільного вибору дітьми діяльності, учасників спільної діяльності;

- створення умов для прийняття дітьми рішень, вираження своїх почуттів і думок;

- недирективную допомогу дітям, підтримку дитячої ініціативи і самостійності в різних видах діяльності (ігровій, дослідницької, проектної, пізнавальної і т. Д.)

Одним з головних умов підтримки дитячої ініціативи, в нашому ДОУ виступає освітнє середовище, що складається з декількох компонентів: предметно просторової розвиваючого середовища і соціального компонента, що включає взаємовідносини між дорослими і однолітками, ставлення дитини до світу, що оточує, самому собі. Правильно організована предметне середовище стимулює пізнавальну і творчу активність, забезпечує можливість спілкування в спільній діяльності дітей і дорослих. Тому розвиваюче середовище насичена тим різноманіттям ігрового і дидактичного матеріалу, який забезпечує вибір діяльності за інтересами, що дозволяє дитині включитися у взаємодію з однолітками або діяти індивідуально. Розвиваюче середовище знаходиться в прямій залежності з різноманітною дитячої діяльністю.

З огляду на те, що предметно - розвиваюче середовище повинна виконувати не тільки освітню, розвиваючу, виховує, стимулюючу, організовану, комунікативну функції, повинна бути спрямована на розвиток самостійності і самодіяльності у виборі діяльності, при проектуванні освітнього середовища наші педагоги враховують сферу ініціативності, яка визначається на кожній віковій ступені розвитку провідною діяльністю.

Підтримуючи ініціативність, педагоги використовують різні методи, за допомогою яких стимулюють і спрямовують діяльність дітей. Особливість методів в тому, що вони являють собою якийсь умовний план, який задається відповідною системою правил або сценарієм.

Одним з ефективних форм роботи з підтримки дитячої ініціативи є груповий збір, що дозволяє розвивати всіх дітей групи і кожної дитини окремо ефективно і дуже цікаво. Груповий збір мотивує дітей до ініціативної, активної самостійної діяльності, звертаючись до таких людських потреб, як: відчувати себе значущим; керувати собою, своїм часом, діяльністю, відносинами з іншими людьми; веселитися і розважатися.

Ініціатива належить дітям, вихователь організовує і підтримує ідеї дітей.

Цікавими формами підтримки дитячої ініціативи є проектна діяльність, творча майстерня, колекціонування, експериментування, що дозволяють робити життя дошкільника насиченою, цікавою і цікавою. У процесі такої діяльності кожної дитини надається можливість діяти в індивідуальному темпі, вибирати собі партнерів по діяльності, проявляти ініціативність і самостійність, що в свою чергу сприяє досягненню мети.

На жаль, не всі діти займають активну позицію, не можуть визначитися з видом діяльності і тоді завдання вихователя надати допомогу, через створення необхідної мотивації, спрямованої на оволодіння способами дій, способів досягнення практичних і інтелектуальних цілей. У педагогічній практиці педагоги використовують такі мотивацій, як: ігрову, мотивацію спілкування, мотивацію особистої зацікавленості. В основі мотивації - пріоритетна діяльність і спілкування.

Будь-яка діяльність протікає більш ефективно і дає якісні результати, якщо при цьому у дітей є сильні, яскраві, глибокі мотиви, що викликають бажання діяти активно, з повною віддачею сил, долати неминучі труднощі, несприятливі умови та інші обставини, наполегливо просуваючись до наміченої мети. Методи стимулювання - змагання і заохочення забезпечують регулювання, коригування поведінки і діяльності вихованців.

Великий вплив на майбутній процес діяльності надає позитивний емоційний настрій, який здійснюється через особливі методи: мовну настройку, жарт, релаксацію, ситуацію успіху, комунікативні ігри.

Під час будь-якої спільної діяльності педагоги встановлюють партнерську позицію, створюють атмосферу взаємної поваги між вихователями і дітьми. Коли педагоги виявляють повагу до кожної дитини в групі, діти вчаться прийняття всіх інших дітей, відчувають себе комфортно, поводяться вільно. Це досягається через стимулюючу систему вимог, що визначаються стилем групи і адаптивними ритуалами, вплетеними в щоденне взаємодію з оточуючими: «коло хороших спогадів», «розподіл подарунків», «що ми можемо разом», день народження, підбиття підсумку дня.

Від того, яка атмосфера панує в групі, які міжособистісні відносини встановлені між дітьми, залежить емоційне благополуччя кожної дитини. Методи і прийоми, спрямовані на формування позитивних установок, згуртування, розвиток толерантності, підвищення настрою, прийняття один одного, розвитку емпатії: куточок усамітнення, «Я прийшов!», Куточок настрою, емблема і девіз групи, правила життя групи, - створюють позитивний настрій.

У щоденному житті постійно виникають ситуації, коли кому - то роблять більше зауважень, кого - то частіше хвалять і т. П. Це може створювати у дітей відчуття, що вихователь ставиться до них неоднаково. Щоб донести до кожної дитини, що його цінують нарівні з усіма, педагоги вводять в життя групи традиції: «ранок радісних зустрічей», «солодкий вечір», «виправляємо - допомагаємо», «груповий свято».

Одна з важливих потреб дитини задоволення його бажань і прагнення висловити іншим свої внутрішні почуття, переконання, установки. Це відбувається через самовираження, в процесі якого у дитини виникає відчуття успішності, через: надання дітям можливості вибору діяльності; підтримку ініціативи; прагнення до імпровізації при самостійному втіленні дітьми художніх задумів; через створення умов для роботи з різними матеріалами; залучення дітей в різні види творчої діяльності; заохочення прояви творчої безпосередності; оцінювання ініціативності і самостійності в втіленні художнього задуму; організацію виставок дитячої творчості.

Трансляція успіхів здійснюється через такі форми роботи, як: «моя колекція», «панорама добрих справ», «щоденники успіхів», «екрани досягнень», персональні виставки, «моя колекція».

Таким чином, цікава змістовна життя дошкільнят буде тільки в тому випадку, коли педагоги будуть використовувати різні способи підтримки дитячої ініціативи, через створення умов в освітньому середовищі, організацію цікавої змістовної життя на основі традицій, ритуалів, правил життя групи.

література:

1. Леонтьєв А. А. Психологія спілкування. Москва. Просвітництво. - 1997

2. Лисина М. І. «Проблеми онтогенезу спілкування». Москва. Просвітництво. - 1986 р

3. Соціально-психологічна характеристика групи однолітків дитячого садка / під редакцією Репиной Т. А. Москва. Просвітництво. - 1986/1987 р.р.

4. Веселка. Орієнтовна основна освітня програма дошкільної освіти. Москва. Просвітництво. - 2014





Створення атмосфери радісного проживання періоду дитинства в дошкільному закладі, способи підтримки дитячої ініціативи