Розвиток мовлення учнів початкової школи.




Дата конвертації16.06.2017
Розмір6.39 Kb.

Розвиток мовлення учнів.

Розвиток мовлення учнів має займати в навчальному процесі важливе місце. Методика роботи над промовою визначається особливостями усного та писемного мовлення; різновидами мови (такими, як переказ, виклад, твір, відповідь і т.д.); типами повідомлення (опис, розповідь, міркування).

В усному мовленні велику роль відіграє інтонація, міміка, жести. Ці кошти відсутні в письмовій мові. Письмова мова найбільш важка. Побудова кожної фрази в письмовій мові є предметом обмірковування кожного слова.

Вчителю при роботі з формування зв'язного мовлення учнів слід приділяти увагу не тільки розвитку писемного мовлення, а й спеціальних занять усній.

Мотив мовлення виникає у дітей при наявності емоцій, пов'язаних з яскравими враженнями. В основі висловлювання дитини повинен лежати мовної мотив, тобто бажання повідомити іншим про свої враження про побачене, пережите.

Робота з розвитку мовлення вимагає різноманітних прийомів і засобів. Успіх в роботі неможливий, якщо учень відповідає тільки внаслідок необхідності виконувати завдання вчителя, коли місце зв'язного мовлення займають лише «повні відповіді». Якщо у вчителя немає спеціального завдання працювати над побудовою пропозиції. Те вимагати від дитини повної відповіді не слід. Повні відповіді не сприяють розвитку мовлення, а вносять в бесіду штучність і відбивають у дитини охоту говорити.

Щоб діти говорили добре, жваво, емоційно, цікаво, щоб вони прагнули покращити свою промову, треба ввести учнів в роль захоплюючого оповідача. Необхідно розвивати творчу уяву дітей, вчити бачити картини і героїв, про яких він читає, уявляти собі ті місця, тих людей, про яких говорить.

Важливе значення має цільова установка кожного самостійного висловлювання дітей: потрібно вимагати від учня розповідати так, щоб слухачі зрозуміли його думку.

Вправи в усного зв'язного мовлення мають місце на кожному уроці і не можуть бути обмежені тільки уроками російської мови. Кожен зв'язний усну відповідь учня є вправою в усному мовленні, тому повинен відповідати вимогам до змісту, побудови і оформлення мовленнєвого висловлювання.

Потрібно акцентувати увагу дітей на логічність і зв'язність викладу, повноту змісту, лексичне багатство.

Дуже часто вправи в усному мовленні, наприклад: переказ, відповіді на питання, не сприяють розвитку мовлення, а є лише аналізом змісту твору.

Дитину потрібно весь час заохочувати до висловлювань, викликати його на розмову. При навчанні зв'язного мовлення необхідно давати дітям мінімум теоретичних відомостей, так як навички та вміння формуються успішніше, коли вони осмислені. Учні з першого класу поступово знайомляться з вимогами, які пред'являються до їх мови, в процесі виконання різних вправ усвідомлюють, що означає говорити на тему, розкривати основну думку, говорити по порядку, зв'язно. Діти знайомляться з різними видами робіт, в процесі виконання яких будують різні види висловлювань. Поступово учні усвідомлюють, що в оповіданні йдеться про дії і події, його можна відрізнити від інших видів висловлювання з питання що сталося? Оповідання можна проілюструвати серією картин. А в описі описуються предмети, люди, тварини, природа і т.п., його можна розпізнати по питанню який? У міркуванні викладаються причини явищ і подій, показується їх взаємний зв'язок. До міркування ставляться питання чому? навіщо? Цей тип висловлювань не можна представити у вигляді картини. Ознайомлення з цим теоретичним мінімумом і активне його використання допоможе більш успішному формуванню усвідомлених умінь зв'язного мовлення учнів.

Знайомити дітей з деякими правилами побудови тексту, з його структурою, з тим, як пов'язувати в тексті частини і пропозиції один з одним потрібно починати з першого класу.







Розвиток мовлення учнів початкової школи.