Скачати 37,49 Kb.

Роль сім'ї у фізичному вихованні дітей




Дата конвертації15.04.2017
Розмір37,49 Kb.
Типреферат

Скачати 37,49 Kb.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Роль сім'ї у фізичному вихованні дітей

1.2 ФОРМИ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З БАТЬКАМИ

1.3 Функції батьків в організації фізичного виховання дітей

1.4 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ'Ї

1.5 Режим дня

1.5.2 Сон

1.5.3 Раціональне харчування

1.5.4 Навчання

1.5.5 Фізична праця

1.5.6 Виконання гігієнічних вимог в сім'ї

1.6 Заняття фізичними вправами за місцем проживання

1.6.1 Ранкова гімнастика

1.6.2 Прогулянки і рухливі ігри на відкритому повітрі

1.7 Загартовування організму дитини

2. завдання і методи дослідження

3. результати дослідження

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

Тема роботи: «Роль сім'ї у фізичному вихованні дітей».

Актуальність роботи: виключно важливу роль у фізичному вихованні дітей відіграє сім'я. Батьки - перші вихователі, час повернути дітей сім'ям і сім'ї дітям, час припинити конфронтації між школою і сім'єю батьки, перш за все повинні відповідати перед власною совістю, народом, державою за виховання власних дітей. Колись так і було. Оскільки сім'я - це народ, нація в мініатюрі. Від рівня її культури залежить і рівень культури, вихованості дітей. Саме тут формуються людяність, духовність, гідність, а також культ матері і батька, бабусі і дідусі, культ роду і народу.

На жаль, за даними наукових досліджень, сьогодні фізичним вихованням дітей цікавиться не більше 20% батьків. Тому вчителі повинні прагнути зробити батьків кожного школяра прихильниками фізичної культури, а отже, своїми спільниками. Для успішного залучення всіх учнів до занять фізичними вправами необхідно перш за все переконати батьків в оздоровчій ролі фізичної культури, показати їм, що в коло завдань фізичного виховання входить і формування звички до роботи, зокрема навчальної.

Об'єкт дослідження - діти-школярі, сім'я.

Суб'єкт дослідження - школярі молодших класів.

Предмет дослідження - особливості фізичного виховання школярів в домашніх умовах [1].


1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Роль сім'ї у фізичному вихованні дітей

Для забезпечення ефективності фізичного виховання батьки повинні знати, який виховний вплив на дітей здійснюється на уроках і в позаурочний час. Такі знання необхідні для дотримання наступності і забезпечення єдиної педагогічної лінії в пред'явленні вимог до дитини. Адже в комплексі виховних заходів кожен елемент повинен чітко виконувати свої функції. В іншому випадку система не спрацює. Між сім'єю і школою повинна бути створена атмосфера ділових, товариських відносин. У них неприпустимий менторський тон. Адже мова йде про об'єднання зусиль у вирішенні однієї мети. Разом з тим слід враховувати умови, можливості сім'ї і школи.

Руховим діям переважно вчить школа. Для оздоровчо - загартувальних впливу на організм, формування постави, виховання гігієнічних звичок кращі умови має сім'я. Мати не вчить свою дитину техніці стрибка, але її виховний вплив не припиняється і тоді, коли дитина сидить за обідом, грається або відпочиває. Робота над поставою, культурою поз і манер (хода, жестикуляція, міміка) відбувається паралельно з навчання дітей спілкуватися з людьми, з повагою ставитися до них [2].

1.2 ФОРМИ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З БАТЬКАМИ

1. Виступи вчителя на загальношкільних батьківських зборах (максимум двох-трьох разів на рік). Тут присутні батьки учнів різних вікових груп, тому питання у них різні. Тому матеріали виступів повинні бути однаково цікавими для всіх. Ці виступи можуть зачіпати роль сім'ї у фізичному вихованні дітей, засобів фізичного виховання в сім'ї, завдань, які стоять перед учнями у зв'язку з сезоном, етапом роботи школи, зміною навчальних програм і т.п .. З цих питань бажані не тільки виступи вчителя, а й лікарів фізкультурного диспансеру, дитячої поліклініки. Всі лекції, доповіді, бесіди повинні закінчуватися практичними порадами.

2. Батьківські конференції рекомендується проводити один раз на рік. Вони націлені на вирішення не окремих питань, як це має місце на зборах, а покликані показати існуючу практику фізичного виховання, досвід конкретних сімей. При цьому важливе значення мають професійний аналіз і оцінка досягнутих успіхів. Концентруючи увагу батьків на актуальних питаннях фізичної культури і шляхах їх практичної реалізації в сім'ї, конференція сприяє громадському визнанню і поширенню передового досвіду кращих сімей, спонукає батьків до активнішої виховної діяльності. На конференціях демонструють слайдофільми, фотомонтажі, а часом і короткометражні фільми з коментарями фахівців, лікарів, батьків. Доцільно використовувати також показові виступи дітей.

3. Протягом року в кожному класі проводиться три-чотири заняття для батьків, враховуючи вікові та індивідуальні особливості дітей, а також рівень підготовленості слухачів. Це складова частина плану роботи класного керівника та вчителя-класовода з батьками. Учитель фізичної культури бере активну участь в складанні планів і їх реалізації. Він присутній на заняттях, консультує класних керівників. Обговорюються питання раціонального режиму дня і здорового відпочинку дітей, ранкової гімнастики і загартування організму, а також шляхи виховання любові до роботи. Важливе значення має особистий приклад батьків, зокрема спільні заняття фізичними вправами у вихідні дні. На класних заняттях радиться пропагувати досвід кращих сімей класу, організувати обмін їх досвідом з питань фізичного виховання дітей. В кінці будь-якого навчальної року вчителі інформують батьків про зміст завдань, отриманих дітьми на період літніх канікул, і методи їх реалізації.

4. Ефективною формою роботи є організація участі батьків у змаганнях сімейних команд. Створюються сприятливі умови не тільки для всебічного фізичного розвитку і зміцнення здоров'я всіх учасників, а й для виховання правильних відносин в сім'ї (між молодшими і старшими дітьми, хлопчиками і дівчатками, батьками і дітьми). Так, спільна участь батьків і дітей у спортивній боротьбі створює атмосферу свободи, взаємної поваги, стимулює систематичні заняття фізкультурою. Основу сімейних змагань становлять естафети і командні ігри з послідовними діями учасників, де результати кожного члена сім'ї сумуються і, таким чином, впливають на розподіл місць. Це підвищує відповідальність і спонукає готуватися до наступних стартів.

Ці змагання можуть бути частиною спортивно-художнього свята, днів здоров'я, або самостійних занять під час відпочинку.

5. Велику користь можуть принести відкриті уроки для батьків, а також відвідуваність уроків батьками невстигаючих і слабоуспевающих учнів. Ці уроки наочно показують, які вправи слід виконувати в домашніх умовах, які методичні прийоми можна при цьому використовувати. Кожен батько і мати мають можливість самостійно оцінити рівень фізичної підготовленості своєї дитини і його ровесників, зробити відповідні висновки.

6. Озброїти батьків знаннями і практичними вміннями допоможуть виступи лікарів і вчителів на підприємствах і за місцем проживання. Тут можна також організувати постійно діючі консультпункти, влаштовувати вечори запитань і відповідей, зустрічі з цікавими людьми, які пропагують фізичну культуру і спорт як засіб оздоровлення і профілактики захворювань. Дієвою формою поширення відповідних знань серед батьків є тематичні виставки. Вони наочно показують користь занять фізичними вправами, популяризують методику самостійних занять. Тематика виставок може бути різноманітною, наприклад «Постава дітей і методи її формування». На малюнках і схемах можна показати види порушення постави і пояснити причини їх виникнення, розповісти про можливі негативні наслідки порушення постави (короткозорість, порушення пропорцій розвитку тіла, відхилення у функціонуванні органів і систем), про профілактичні заходи.

Однак пам'ятайте, що одне формальне, незмістовними захід може перекреслити всю роботу, - як вашу, так і класного керівника, поставити під сумнів ваш авторитет і авторитет предмета [1-2].

1.3 Функції батьків в організації фізичного виховання дітей

Функції батьків в організації фізичного виховання дітей можна згрупувати таким чином:

1) створення необхідних матеріально-технічних умов для занять вдома;

2) контроль та сприяння дотриманню дітьми режиму дня, правил особистої гігієни, загартування, виконанню ранкової гімнастики і домашніх завдань;

3) безпосередню участь в змаганнях сімейних команд, днях здоров'я, спортивно-художніх вечорах, фізкультурно-художніх святах, іграх, розвагах, прогулянках;

4) організація змагань та ігор на дитячих майданчиках за місцем проживання та в школі;

5) виконання обов'язків громадських тренерів і суддів.

Таким чином, успішне вирішення завдань фізичного виховання учнів можливе лише за умови спільних, узгоджених дій школи і сім'ї (при цьому сім'я - це не тільки батько й мати, а й дідусь і бабуся, брат і сестра). Школа вчить дітей виконувати фізичні вправи, щоб набути знання, інструктує, консультує. Оздоровлення і загартування дітей, формування постави, розвиток рухових і виховання моральних і вольових якостей засобами фізичної культури здійснюють школа і сім'я разом. Щодо формування у дітей звички розумно проводити вільний час, гігієнічних звичок, тут головну роль відіграє сім'я. Умовний розподіл обов'язків свідчить про те, що ні школа без сім'ї, ні сім'я без школи не зможуть успішно гартувати молоде покоління [3].

1.4 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ'Ї

Як вже говорилося, для того, щоб уроки фізичного виховання були результативними, потрібно включати в цю роботу батьків. Потрібно систематично обговорювати питання про організацію уроків фізичного виховання на батьківських зборах, причому на таких, яким передують відкриті уроки фізкультури.

Якщо першою частиною батьківських зборів буде урок фізкультури, на якому діти в присутності своїх батьків виконають запропоновані вправи ранкової гімнастики, пограють в рухливі ігри, що вимагають прояву швидкості, спритності, кмітливості, то батькам видніше буде, в чому їх недоробки. Адже вже те, що батьки можуть бачити і самі об'єктивно оцінювати фізичний розвитком рухові можливості своїх дітей у порівнянні з іншими, позитивно впливає на їхнє ставлення до занять фізичною культурою. До того ж у другій частині зборів вчитель повинен постаратися проаналізувати фізичну підготовленість кожної дитини і дати поради батькам, як правильно скласти режим дня школяра, сформувати правильну поставу, розвивати рухові можливості. Лікар, який також повинен бути присутнім на подібних зібраннях, повідомить батькам дані лікарського обстеження їх дітей, відповість на питання, що цікавлять про організацію раціонального харчування, загартування організму, попередження захворювань [4].

Завдяки таким зборам батьки мимоволі приходять до думки, що в оздоровленні і загартування їх дітей, формуванні постави, розвиток рухових і виховання морально-вольових якостей у процесі занять фізкультурою школа і сім'я мають приблизно однакові можливості. Більш того, для вироблення у дітей звички розумно проводити дозвілля і для прищеплення їм гігієнічних навичок сім'я має ще більше можливостей, ніж школа. Саме ось це, умовний розподіл обов'язків, до якого підштовхують подібні зібрання, говорить про те, що ні школа без сім'ї, ні сім'я без школи не можуть успішно вирішувати завдання фізичного виховання учнів. До того ж воістину масовий розвиток фізичної культури серед школярів можливе лише там, де батьки є активними учасниками роботи з фізичного виховання дітей [5].

1.5 Режим дня

Раціональний режим повсякденному житті дитини вдома і в школі - одне з найнеобхідніших умов його правильного фізичного розвитку, зміцнення здоров'я. Шестирічні діти, особливо фізично ослаблені, важко переносять період адаптації до шкільного навчання. Тому для них особливого значення набуває дотримання вимог гігієнічно обґрунтованого режиму.

Учитель повинен уважно вивчити умови життя дітей, щоб своєчасно проводітьссоответствующую роботу і з ними, і з їх батьками. Після бесід з дітьми та їх батьками хороший учитель завжди знайде, що і кому порекомендувати, надасть необхідну допомогу.

Режим дня шестирічного першокласника повинен охоплювати перш за все сон, раціональне харчування, навчання, праця, заходи з фізичного виховання та виконання гігієнічних вимог. Правильною, на нашу думку можна вважати схему режиму дня шестирічного першокласники, яку рекомендують О. А. Лосєва і Т. М. Паранічева [6]. У ній час розподілено наступним чином:

Пробудження, ранкова гімнастика, умивання 7.00-7.30

сніданок 7.30-7.50

Дорога до школи (прогулянка) 7.50-8.15

Перебування в школі на уроках 8.15-13.00

Дорога зі школи (прогулянка) 13.00-13.25

обід 13.30-14.00

Денний сон 14.00-16.00

Полудень 16.00-16.15

Прогулянка 16.30-18.30 Вечеря 18.30-19.00

Вільні заняття 19.00-20.00

Підготовка до сну (догляд за одягом і взуттям, вечірній туалет, приготування ліжка) 20.00-20.30

Нічний сон 20.30-07.00

1.5.1 Сон

Сон, звільняє нервову систему від перевтоми і перенапруження, відновлює працездатність нервових клітин головного мозку і готує нервову систему до майбутньої роботи.

Хронічне недосипання дитини негативно впливає на загальний стан, призводить до перевтоми, нервозності, знижує опірність організму захворюванням, затримує фізичний розвиток.

Для школярів шестирічного віку тривалість нічного сну повинна складати 10 ч, а обов'язкового денного - 2 ч в першому півріччі навчального року та 1 год 30 хв - у другому. Щоб сон у дітей був нормальним, їх потрібно привчати щодня лягати спати і прокидатися в один і той же час. Вечеряти слід не пізніше, ніж за годину до відходу до сну. За півгодини до сну рекомендується припиняти напружені заняття, ігри, перегляд телевізійних передач. Цей час використовується для приведення в порядок взуття та одягу, а також для вечірнього туалету.

Повноцінність сну зумовлюють спокійна обстановка, чисте повітря, зручна поза і ліжко [7].

1.5.2 Раціональне харчування

Раціональне харчування-таке ж умова нормального розвитку дитини, як і сон. Чим молодша людина, тим більше значення має для нього харчування: воно є джерелом речовин, необхідних не тільки для енергозабезпечення, але і для росту організму.

Неправильне харчування дітей позначається на їх загальному розвитку, нерідко є основною причиною різних захворювань, що в свою чергу негативно впливає на апетит, погіршує засвоєння їжі.

Найчастіше порушення в режимі харчування учнів-недоїдання вранці. Допускається воно, як правило, через недотримання загального режиму дня: діти пізно лягають спати і пізно встають, внаслідок чого не виконують ранкової гімнастики, нервують, боячись запізнитися в школу, а значить, і поспішно їдять. До того ж, систематичне порушення режиму неминуче викликає і втрату апетиту.

Учням молодшого віку рекомендують п'ятиразове харчування-сніданок, другий сніданок, обід, полуденок, вечеря. Між прийомами їжі не рекомендується давати дітям фрукти, ягоди, ласощів. Вони повинні подаватися до столу тільки як третя блюдо.

Їжа повинна містити необхідну кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин.

Найбільше організм дитини вимагає білків: вони є основним матеріалом для росту тканин. Повноцінні білки містяться в продуктах тваринного походження: м'ясі, рибі, яйцях, молочних продуктах.

Вуглеводи і жири - основні джерела енергії для організму. У раціон школяра слід включати жири і тварини, і рослинного походження. Багато вуглеводів містять овочеві і круп'яні страви, фрукти, ягоди, борошняні та кондитерські вироби, цукор.

Необхідною компонентом повноцінного харчування є вітаміни. Недостатня кількість їх в продуктах харчування послаблює організм і призводить до різних захворювань. Вітамінами А і Р багаті молоко і вершкове масло. Вітаміну С і вітамінів групи В багато містять овочі та фрукти.

Навесні навіть в овочах і фруктах менше міститься вітамінів, ніж влітку і восени. З огляду на це, навесні дітям слід давати і вітамінні препарати.

Мінеральні речовини (солі кальцію, калію, фосфору, заліза та інших елементів) необхідні для нормального обміну речовин в організмі, для росту тканин (особливо кісток), для функції кровообігу. Цих речовин багато в овочах, фруктах, ягодах і молочних продуктах.

Раціон школяра повинен складатися з різноманітних, смачних і збалансованих за вмістом корисних компонентів страв. І. П. Павлов говорив, що найбільш корисна та їжа, яку людина їсть з апетитом.

1.5.3 Навчання

Для нормального фізичного розвитку дітей, збереження їх здоров'я, забезпечення високої успішності велике значення має дотримання гігієнічних вимог до організації навчального процесу. Найважливіші з них - достатність площі, правильне освітлення і відповідне забарвлення навчальних приміщень, відповідність парт росту хлопців, умови, що виключають зайвий шум. Сидячи за партою, діти не повинні сутулитися, схиляти низько голову, нахиляти тулуб в сторону. Особливу увагу слід приділяти цьому питанню на першому році навчання, оскільки сформувалася звичку неправильно сидіти за партою, за столом важко виправити. Неправильна ж поза викликає короткозорість, сутулість, викривлення хребта в бік (сколіоз), деформацію грудної клітки та інші небажані наслідки.

1.5.4 Фізична праця

Фізична праця учнів як обов'язковий компонент режиму його дня повинен передбачати, з одного боку, відпочинок (активний), а з іншого - формування необхідних умінь і навичок, виховання працьовитості. В основному це праця з самообслуговування, побутова прибирання приміщення, чищення одягу і взуття, залицяння за квітами, допомога по кухні і т. Д. Але цих дітей вже можна долучати і до суспільно корисної праці - до обладнання ігрових майданчиків і догляду за ними, підготовці місць для катання на санках, лижах і т. п.

Зрозуміло, що, визначаючи дітям завдання, потрібно враховувати їх можливості і відповідно дозувати навантаження. При оптимальній фізичній навантаженні правильно організована праця приносить дітям справжнє моральне задоволення, а значить, і досягає виховної мети.

1.5.5 Виконання гігієнічних вимог в сім'ї

Виконання гігієнічних вимог в сім'ї - також питання особливої ​​важливості. Перш за все дитині треба дати зрозуміти, що свіже повітря, чистота і порядок в квартирі мають виключно важливе значення для здоров'я всіх членів сім'ї, а тому і він повинен, зобов'язаний брати активну участь у прибиранні приміщення, підтримувати в ньому чистоту і порядок. Це і для нього має стати звичкою. Крім того, його необхідно привчити постійно тримати в чистоті своє тіло, правильно вмиватися, чистити зуби, своєчасно купатися, зрізати нігті і т. Д. Особливо важливо прищепити дітям усвідомлену звичку старанно мити руки з милом перед кожним прийомом їжі [8-9].

1.6 Заняття фізичними вправами за місцем проживання

Заняття фізичними вправами за місцем проживання повинні бути спрямовані на забезпечення оптимальної рухової активності дітей. Проводяться вони в формі ранкової гігієнічної гімнастики, прогулянок, вправ та ігор на відкритому повітрі.

1.6.1 Ранкова гімнастика

Ранкова гімнастика - одна з найдієвіших форм фізичного виховання школярів. Правильно організовані щоденні заняття ранковою гімнастикою дуже допомагають у вирішенні оздоровчих завдань, сприяють оптимальної активізації нервових процесів і, отже, створюють гарний робочий настрій, забезпечують готовність до праці. Систематичні заняття фізичними вправами після сну стимулюють розвиток м'язів, особливо тих їх груп, які «відповідають» за правильну поставу, розвивають органи дихання і кровообігу, покращують обмін речовин. Прийом повітряних ванн під час виконання цих вправ і проведення після них водних процедур загартовує організм. Якщо дитина починає свій день з ранкової гімнастики, це буде сприяти і вихованню організованості, дисциплінованості, пунктуальності, з'являться інтерес і звичка до занять фізичними вправами в повсякденному житті.

Якщо є можливість, ранкову гімнастику краще проводити на відкритому повітрі - в саду, на подвір'ї або на балконі. Найбільш відповідний одяг в теплу погоду-труси або труси і майка, в прохолодну - тренувальний костюм.

Вправи в комплексі ранкової гімнастики компонують, як правило, в такій послідовності: ходьба або ходьба на місці в поєднанні з глибоким диханням, вправи в потягуванні, повороти тулуба, рухи руками, нахили тулуба, присідання, поєднання рухів ніг і рук, стрибки на місці, ходьба на місці, рухи руками з узгодженим глибоким диханням.

Основні правила виконання ранкової гімнастики наступні:

1. Використання для занять одягу, що сприяє загартовуванню організму і зручною при виконанні вправ (труси, майка, тренувальний костюм).

2. Забезпечення санітарно-гігієнічних умов на місцях занять.

3. Дотримання правильної постави при виконанні вправ.

4. Правильне узгодження дихання з рухами.

5. Поступове нарощування інтенсивності виконання вправ на початку занять і зниження її в кінці їх.

6. Дотримання правил загартовування під час виконання ранкової гімнастики (повітряні ванни) і після її закінчення (водні процедури).

Комплекс ранкової гімнастики для учнів повинен складатися з 6-8 вправ. Один комплекс виконують протягом двох-трьох тижнів.

Для того щоб діти щодня виконували ранкову гімнастику, необхідна продумана система стимулювання, допомоги, контролю з боку школи і сім'ї. Одним з дієвих прийомів, стимулюючих до виконання ранкової гімнастики, є домашні завдання, що передбачають виконання комплексу вправ ранкової гімнастики за допомогою батьків.

Приблизний комплекс вправ ранкової гімнастики

I. Ходьба на місці з дотриманням правильної постави, енергійними рухами рук і ніг, глибоким диханням 15-20 с.

II. І. п ноги нарізно. 1-2 - дугами вперед руки вгору, прогнутися, потягнутися; 3-4 - і. п. Виконати 5-6 разів.

III. І. п руки на поясі. 1 - нахил вперед прогнувшись; 2 - і. п .; 3 - нахил назад, руки в сторони; 4 - і. п. Виконати 4-5 разів.

IV. І по. с. I-2 - присед, опора на всій ступні, руки вперед; 3-4 - і. п. Виконати 6-8 разів.

V. І. п ноги нарізно, руки на поясі. 1 - поворот тулуба вправо, праву руку в сторону долонею вгору; 2-й. п .; 3 те ж саме в іншу сторону; 4 - і. п. Виконати 4-6 разів.

VI. І. п руки на поясі 1 - стрибком ноги нарізно; 2 - стрибком ноги разом. Виконати 8-10 разів.

VII. Ходьба на місці з високим підніманням ніг в поєднанні з глибоким диханням. 10-15 с.

1.6.2 Прогулянки і рухливі ігри на відкритому повітрі

Прогулянки і рухливі ігри на відкритому повітрі, що проводяться за місцем проживання в звичайні дні, повинні тривати не менше 3,5-4 годин, а у вихідні та в період канікул - значно більше часу: перебування дітей на повітрі в поєднанні з руховою активністю сприяє загартовуванню організму, підвищенню опірності захворюванням, покращує апетит, позитивно впливає на діяльність нервової системи, розумову працездатність, сон.

Щоб користь від цих прогулянок була максимальною, перш за все необхідно сформувати у самих дітей правильне ставлення до них.Дослідження режиму дня учнів показує, що багато хто з них проводять на повітрі значно менше часу, ніж передбачено нормами гігієни. А адже в загальному бюджеті його, що відводиться на різні форми рухової діяльності (ранкову гімнастику, фізкультурні хвилини, уроки фізичної культури, «годину здоров'я», заняття в групах продовженого дня та інші заходи) найбільша частина відводиться саме прогулянкам, ігор, вправ і розваг на повітрі [10-11].

1.6.3 Загартовування організму дитини

Загартовування організму дитини - систематичне використання спеціальних заходів і процедур, які розвивають готовність організму пристосовуватися до умов навколишнього середовища і підвищують опірність до простудних захворювань. Засобами загартовування є сонце, повітря, вода.

При загартовуванні треба дотримуватися таких правил:

1. Сформувати бажання зміцнювати свій організм і тим самим забезпечити психологічний настрій, що сприяє успіху. Істотну роль в цьому відіграє особистий приклад батьків.

2. Забезпечувати систематичність процедур. Загартовування, розпочате в дитинстві, має тривати все життя.

3. Поступово збільшувати час впливу повітря, води, сонячних променів, поступово знижувати температуру води, поступово збільшувати поверхню тіла, на яку діють засоби загартовування.

4. Враховувати індивідуальні особливості та здійснювати контроль за реакцією організму на процедури.

5. Поєднувати вплив різноманітних засобів загартовування: сонця, повітря, води і рухової активності.

6. Організувати все так, щоб дитина отримувала задоволення від самого процесу загартовування.

7. Враховувати кліматичні умови конкретного регіону.

Регулювання температури приміщень - один з дієвих прийомів загартовування. Для забезпечення закаливающего впливу на організм температурний режим в приміщенні повинен бути пульсуючим, т. Е. Температура в ньому повинна бути не постійною і коливатися в певних межах. Для молодших школярів оптимальна амплітуда коливань дорівнює 5-7 ° С (для дорослих людей -10-12 ° С). Таке коливання температури не тільки сприяє загартовуванню, але і сприятливо впливає на працездатність. Пульсуючу температуру в приміщеннях забезпечують регулярним провітрюванням їх в усі пори року (в будь-яку погоду).

Правильне використання теплозахисних властивостей одягу - також важлива умова загартовування. Зайве теплий одяг не впливає на вдосконалення фізіологічних механізмів терморегуляції і не сприяє загартовуванню, а зайве полегшена може привести до переохолодження організму. При виборі одягу треба правильно ставитися до її достоїнств, віддаючи перевагу не стільки естетичними властивостями, скільки основним, гігієнічним.

Повітряні ванни- найбільш простий і доступний прийом загартовування. Вплив повітря на організм залежить від його температури, вологості, швидкості руху і чистоти. Регулюється зменшенням або збільшенням теплозахисту одягу і тривалістю перебування на повітрі.

Застосування повітряних ванн вимагає дотримання певних правил: застосовувати, їх рекомендується не пізніше ніж за годину до їжі і не раніше ніж через 1,5 години після неї; поєднувати з руховою активністю (ходьбою, рухливими іграми і т. п.); вибирати для цього захищене від різкого вітру місце; забезпечувати контроль за самопочуттям дитини (про перегрів свідчать почервоніння шкіри і потовиділення, про переохолодженні - поява «гусячої шкіри», посиніння губ, озноб).

У теплу погоду повітряні ванни приймають на відкритому повітрі в затіненому місці. Бажано сочетатся з ранковою гімнастикою. Починають при температурі +20 ... + 22 ° С. Тривалість ванн спочатку не повинна перевищувати 15 хв, потім її поступово збільшують до 1 ч. Залежно від температури повітря ванни бувають теплі (від + 20 до + 30 ° С), прохолодні (від +15 до + 20 ° С) і холодні ( від +6 до +14 ° С).

Водні процедури. Загартовувати дитини водою слід обережно і послідовно, адже теплопровідність її в 30 разів більше, ніж повітря. Водні процедури, поряд з загартовуванням, позитивно впливають на обмін речовин, діяльність нервової системи, на функцію шкіри [11-12].

Загартовування носоглотки передбачає полоскання горла прохолодною, а потім і холодною водою, обтирання шиї.

Обливання стоп водою починають при температурі 27-28 ° С. Потім, через кожні 10 днів, її температуру знижують на 1-2 ° С і доводять до рівня не нижче 10 ° С. Воду ллють на нижню частину гомілок і на стопи. Тривалість однієї процедури обливання - 25-30 с. Його краще робити ввечері, не пізніше ніж за годину до сну. Після процедури ноги насухо витирають.

Ванни для ніг (занурення ніг у відро або таз з водою) починають при температурі води 28-30 ° С і через кожні 10 днів знижують її на 1-2 °, доводячи до 13- 15 °. Тривалість перших ванн - не більше 1 хв. В кінці циклу вона доводиться до 5 хв. Під час виконання процедури рекомендується робити дрібні рухи пальцями і стопами. Після ванни ноги ретельно витирають.

Контрастні ванни для ніг - дуже сильний закаливающее засіб. В одне відро (таз) наливають гарячу воду (38-40 ° С), у другу - холодну (30-32 °). Спочатку ноги опускають в гарячу воду на 1,5-2 хв, потім в холодну на 5-10 с. Роблять це 4-5 разів. Через кожні 10 днів температуру холодної води знижують на 1-2 ° і доводять до 12-15 ° С. Температура гарячої води залишається постійною весь час. Чи не змінюється також і тривалість занурення в неї ніг. А тривалість занурення ніг у холодну воду поступово збільшують до 20 с. Цю процедуру виконують незадовго до сну [13].

Ходьба босоніж - найбільш простий і ефективний засіб загартовування. Корисно ходити по росі, після дощу, по воді. До того ж ходьба босоніж, зокрема по піску, по опалому листі, сприяє попередженню плоскостопості, зміцнюючи м'язи, які підтримують подовжній і поперечний звід стопи.

Обтирання роблять махровим рушником, змоченим у воді; спочатку - рук, потім послідовно ніг, грудей, живота, спини. Ці частини тіла обтирають окремо, після чого ретельно витирають. Напрямок рухів-від периферії до центру. Обтирання молодших школярів влітку починають, використовуючи воду при температурі 26-28 ° С, взимку - при 30-32 °, доводячи відповідно до 16-18 і 20- 22 ° С. Обтирання рекомендується після виконання зарядки.

Обливання тулуба можна проводити під душем або з лійки, глечика. Голову обливати не рекомендується. Для молодших школярів починають влітку з температури води не нижче 28 ° С, взимку - не нижче 30 і доводять відповідно до 18 і 20 ° С. Знижують температуру води так само, як і при інших процедурах.

Купання у відкритому водоймищі проводиться в спеціально відведених місцях. Це одна з найбільш приємних і ефективних водних процедур. До того ж тут є можливість батькам навчити своїх дітей плавати. При купанні на організм дитини одночасно діють сонце, повітря і вода.

Дітям слід пояснити правила купання: йти в воду можна тільки з дозволу старших. Не можна запливати за огороджувальні позначки, пірнати на глибоких місцях, входити в воду спітніле, балуватися в ній. Входити в воду можна не раніше, ніж через 1 годину після їжі. Необхідно попереджати переохолодження організму.

Купання зазвичай поєднується з прийняттям сонячних ванн.

Сонячні ванни. Помірні дози сонячного опромінення покращують обмін речовин, позитивно впливають на склад крові, посилюють діяльність органів виділення, вбивають хвороботворних мікробів на шкірі, підвищують її захисні функції.

Сонячне опромінення особливо корисно дітям, так як попереджає захворювання на рахіт. Під впливом ультрафіолетових променів в підшкірній клітковині утворюється протіворахітний вітамін D, а також активізуються інші вітаміни, наприклад, А, С, Е.

Однак тривале перебування під сонячними променями призводить до загальної слабкості, погіршення уваги і пам'яті, зниження апетиту, неспокійному сну. Бувають навіть головний біль, блювота, втрата свідомості, опіки шкіри

На Україні влітку в північній частині республіки кращим для загоряння є час з 8 до 12 і з 16 до 18 год, а в южной- з 8 до 11 і з 17до 19 год. В перший день можна засмагати до 5 хв. У наступні дні час поступово збільшують і доводять до 30-40 хв. На голову слід надягати білу панаму.

Сонячні ванни не рекомендуються відразу після прийняття їжі, а також у хворобливому стані [14-15].


2 завдання і методи дослідження

Завдання дослідження:

- вивчити всю існуючу літературу по темі: «Роль сім'ї у фізичному вихованні дітей»;

- проаналізувати дану тему;

- виділити основні особливості ролі сім'ї в фізичному вихованні дітей;

-Виділити основні особливості організації фізичного виховання в домашніх умовах;

- виділити результати дослідження;

- зробити певні висновки.

Методи дослідження:

- опис;

- аналіз;

- пояснення;

- метод моніторингу.


3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

В процесі написання даної роботи було опитано 30 сімей про те, чи цікавляться батьки успіхами своїх дітей з фізичного виховання, чи стежать вони за виконанням дітьми ранкової зарядки, за підтриманням режиму дня, приймають батьки активну участь у фізичному вихованні дітей (чи виконують вони разом зі своїми дітьми ранкову зарядку і т.д.).

В результаті дослідження було виявлено, що тільки 20 сімей з опитаних цікавляться фізичним вихованням своїх дітей і беруть активну участь в цьому.

У кожній з цих 20-ти сімей діти дотримуються режиму дня, виконують ранкову зарядку. З цих 20-ти сімей, в 10-ти з них діти ходять в секції з різних видів спорту: з волейболу, футболу, тенісу, баскетболу, гімнастики. У 5-ти сім'ях діти займаються танцями: бальними, естрадними, народними. У 5-ти сім'ях діти ходять на позаурочні заняття з фізичного виховання, які проводяться в їх школах: № 32, № 106, №100, № 45, № 96.

В інших 10-ти сім'ях батьки обмежуються тільки уроками фізичного виховання, які проводяться в школах, і вважають, що цього цілком достатньо.

В даному опитуванні брали участь сім'ї учнів таких шкіл: № 40, № 99, № 100, № 69, № 96, № 45, № 106, № 102, № 24, № 16, № 31, № 91, № 92, №32 , № 89, № 86, № 1, № 43, № 47, № 98.

Між сім'єю і школою повинна бути створена атмосфера ділових, товариських відносин. У них неприпустимий менторський тон. Адже мова йде про об'єднання зусиль у вирішенні однієї мети. Разом з тим слід враховувати умови, можливості сім'ї і школи. Більшість батьків, на жаль, ставлять під сумнів цінність занять фізичними вправами, тому і доцільність витрачання часу на них.


ВИСНОВКИ

Діти засвоюють спосіб життя батьків, в родині закладаються основи багатьох умінь і звичок, виробляються оціночні судження та певною мірою визначається життєва позиція підростаючого покоління. Це певною мірою стосується і ставлення до фізичної культури, до активного використання її коштів в побут -для зміцнення здоров'я, всебічного розвитку і змістовної організації дозвілля.

Для забезпечення ефективності фізичного виховання батьки повинні знати, який виховний вплив на дітей здійснюється на уроках і в позаурочний час. Такі знання необхідні для дотримання наступності і забезпечення єдиної педагогічної лінії в пред'явленні вимог до дитини. Адже в комплексі виховних заходів кожен елемент повинен чітко виконувати свої функції. В іншому випадку система не спрацює. Між сім'єю і школою повинна бути створена атмосфера ділових, товариських відносин. У них неприпустимий менторський тон. Адже мова йде про об'єднання зусиль у вирішенні однієї мети. Разом з тим слід враховувати умови, можливості сім'ї і школи.

Проводячи бесіди, збори з батьками, вчителю слід звернути їх особливу увагу на те, що в залученні дітей до щоденних занять фізичними вправами, до регулярного виконання процедур, що гартують першорядне значення має особистий приклад старших в сім'ї. Отже, фізичний розвиток дитини, його здоров'я залежить в першу чергу від них самих, від їхнього способу життя.

Більшість батьків, на жаль, ставлять під сумнів цінність занять фізичними вправами, тому і доцільність витрачання часу на цей вид діяльності.Зокрема, про те, як будувати мости, вести математичні розрахунки, говорити важко: розмова згасає через недостатність знань. Спорт, на думку цих батьків, справа інша. У ньому «розбираються» все. І починаються балачки про сутність спорту, але без глибокого знання проблеми. Люди точно не знають, але щось чули, щось читали, щось бачили. Цих «щось» нібито досить, щоб мати власну точку зору і нав'язувати його іншим. Тому педагогічний колектив повинен постійно піклуватися про організацію систематичної і планомірної роботи з батьками.


ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Методичні рекомендації до Виконання курсових робіт для студентів факультету фізичного виховання / Підготувала доцент, кандидат біологічних наук Т.М. Чіженок - Запоріжжя, ЗДУ, 2003. - 27 с.

2. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.- Л .: Відавнітство "Світ", 1993.-183 с.

3. Абрамов М. С., Рибалко А. І. Сучасні підходи до оцінки рівня фізичного розвитку - важливого показника громадського здоров'я // Гігієна і санітарія. - 1983. - №6. - с. 69-71.

4. Матвєєв А.П. Теорія і методика фізичної культури. - М .: Фізкультура і спорт, 1991 - 543с.

5. Зациорский В.М. Спортивна метрологія. - М .: Фізкультура і спорт, 1982 - 256с.

6. Лосєва О.А, Паранічева Т.М. Фізіолого-гігієнічні передумови до організації навчання дітей шестирічного віку // Нач. шк.-1986.-№7.- С.56-58.

7. Короп Ю.В. Розвиток гнучкості в школярів // Фізичне виховання в школі. - 1997. -№3.-С.40-45.

8. Матвєєв Л.П. Теорія і методика фізичної культури. - М .: ФиС, 1991. -543с.

9. Козленко М.П., ​​Вільчковській Є.С., Цвек С.Ф. Теорія і методика фізичного виховання. - К .: Вища школа, 1984. - 220 с.

10. Теорія і методика фізичного виховання / Под ред. Б.А.Ашмаріна. -М .: Просвешеніе, 1990. - 287 с.

11. Бєлов Р.А. Організація роботи з фізичної культури за місцем проживання. - К .: Олімп. Літ., 1987. - 239с.

12. Теорія і методика фізичного виховання / Под ред. Б.А.Вайнбаума. -М .: Просвешеніе, 1979. - 209 с.

13. Книга вчителя фізичної культури. - М .: Просвещение, 1973.- 304с.

14. Волков Л.В. Методика виховання фізичних здібностей учнів.- К .: Радянська школа, 1980. - 234с.

15. Фурманов А.Г., Юспа М.Б. Фізична культура трудящих. - Мн .: Олімп. Літ., 1988. - 223с.



Скачати 37,49 Kb.


Роль сім'ї у фізичному вихованні дітей

Скачати 37,49 Kb.