• Таблиця 1.

  • Скачати 122.57 Kb.

    Робота соціального педагога з профілактики дитячого травматизму на дорогах




    Дата конвертації29.03.2017
    Розмір122.57 Kb.
    ТипДипломна робота

    Скачати 122.57 Kb.

    3


    Вступ

    Безпека дорожньо-транспортного руху - одна з основних проблем збереження життя і здоров'я громадян країни. Сьогодні, коли дитина з раннього дитинства знайомиться зі складною технікою і стає учасником дорожнього руху, постає проблема його навчання основам безпечної поведінки на вулицях і дорогах, необхідність свідомого виконання ним вимог правил дорожнього руху.

    За 5 років на дорогах Кіровської області за участю дітей і підлітків у віці до 16 років сталося +1427 дорожньо-транспортних пригод, в яких 88 дітей загинуло та 1 443 дитини отримали різні травми. За підсумками семи місяців 2005 року обстановка з попередженням дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Кіровській області вважається складною. У 199 дорожньо-транспортних пригодах загинуло 7 і поранено 200 дітей. У порівнянні з аналогічним періодом 2004 року кількість дорожньо-транспортних пригод з дітьми в області збільшилася на 27,6%, поранених - на 22,7%, кількість загиблих скоротилася на 12,5%. Кількість дорожньо-транспортних пригод, скоєння яких сприяло порушення правил дорожнього руху самими дітьми, збільшилася на 63,8%.

    У вирішенні даної проблеми велике значення має об'єднання зусиль представників різних організацій, а посередницьку і організаторську роль має взяти на себе соціальний педагог. Соціальний педагог по своєму професійному призначенню покликаний запобігти проблемі, своєчасно виявити і усунути причини, що породжують її, забезпечити превентивний профілактику різного роду негативних явищ (дитячого дорожньо-транспортного травматизму в тому числі). Тому йому доводиться освоювати різні методи роботи, міняти їх в практичній діяльності в залежності від ситуації і характеру розв'язуваної проблеми.

    Багато досліджень, які висвітлюють ті чи інші проблеми методів соціально-педагогічної діяльності з'явилося за останні десятиліття. Такі вчені - педагоги, як В.Г. Бочарова, М.П. Гур'янова, А.В. Мудрик, В.Д. Семенов, Ю.В. Васильєва, Л.Д. Дьоміна, Б.З. Вульфов, розглядаючи основи соціальної педагогіки, висловлюють у своїх роботах авторське бачення методів соціально-педагогічної діяльності. Сучасна теорія і практика являє достатній вибір методів діяльності соціального педагога у вирішенні висунутих проблем.

    Об'єкт дослідження: соціально-педагогічна діяльність в освітніх установах з профілактики дитячого травматизму на дорогах.

    Предмет дослідження: методи роботи соціального педагога з профілактики дитячого травматизму.

    Мета: виявити найбільш ефективні методи роботи з профілактики дитячого травматизму.

    Гіпотеза: припускаємо, що можна підвищити ефективність роботи з профілактики дитячого травматизму за умови:

    • взаємодії ГИБДД і освітнього закладу;

    • підбору методів роботи з урахуванням вікових особливостей дітей;

    • використання активних форм організації дітей.

    завдання:

    1. Проаналізувати різні класифікації методів роботи соціального педагога.

    2. Вивчити регіональний досвід взаємодії освітніх установ і ГИБДД щодо профілактики дитячого травматизму.

    3. Розробити і апробувати систему взаємодії освітнього закладу з ГИБДД щодо профілактики дитячого травматизму.

    4. Розробити методичні рекомендації для соціальних педагогів щодо вирішення даної проблеми.

    Методи дослідження: вивчення, аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури, опитування, порівняння, тестування.

    Теоретична значимість полягає в узагальненні регіонального досвіду з профілактики дитячого травматизму.

    Практична значимість: полягає в розробці та апробації спільного плану діяльності ГИБДД і освітнього закладу.

    База дослідження: школа-ліцей №9, м Слобідської.

    Глава 1. Теоретичні основи діяльності соціального педагога з профілактики дитячого травматизму

    1.1. Методи соціально-педагогічної діяльності

    Соціальна педагогіка молода галузь педагогічної науки і соціально-педагогічна діяльність зовсім недавно сформувалася як самостійна різновид професійної діяльності, говорити про систему методів соціальної педагогіки ще рано. Вони знаходяться в стадії становлення.

    У педагогіці, мабуть, немає такої категорії, яка настільки важлива для розвитку педагогічної теорії, вдосконалення педагогічної практики, який є категорія «метод». Однак, не дивлячись на численні дискусії, категорія «метод» залишається далеко ще не дослідженою, спірною і до сих пір немає єдиної точки зору на дане поняття.

    Проблема використання соціально-педагогічних методів гостро представлена ​​в сучасній школі. Соціально-педагогічна діяльність повинна бути ефективною, а для цього вона повинна бути науково розробленої та високо результативною. Педагог повинен володіти соціально-педагогічними методами.

    Проблема методів є досить актуальною в соціальній педагогіці, так як від вибору соціальним педагогом «інструменту дотику до особистості» багато в чому залежить ефективність соціально-педагогічного впливу, тому дану тему вважаємо актуальною.

    Існує безліч підходів до класифікації методів соціально-педагогічної діяльності, кожна з яких будується на певному підставі. Методи спрямовані на те, щоб включити людину в певні дії для вирішення своїх проблем.

    Розглянемо деякі з них. М.А. Галагузова, Л.В. Мардахаева виділяють три рівня класифікації:

    1. Суб'єктивний рівень обумовлює суб'єктивність застосування методу. Як суб'єкт дії виступають:

    • фахівець - методи, які вони застосовують, відносяться до зовнішніх методів дії, впливу, взаємодії;

    • сама людина (група за допомогою самоврядування). Це внутрішні методи (самостійні дії, самостійна робота людини над собою). Назви таких методів починаються з «само-»;

    • фахівець і особа, на яку здійснювався педагогічний вплив. Методи, які обумовлюють спільні дії фахівця і самої людини. Методи дії однієї сторони і адекватні дії - інший.

    2. Функціональний рівень зумовлює призначення методу. Функціональні методи поділяються на основні і забезпечують. Основний функціональний метод - це метод, який включає об'єкт в певні дії, діяльність, що забезпечують реалізацію прогнозованої мети - методи реалізаційних дій, діяльності (практичні методи). Забезпечують функціональні методи - це ті, які сприяють підвищенню ефективності та якості реалізації методу дій. До них відносяться методи впливу на свідомість, почуття людини; методи організації діяльності; методи стимулювання дій, а також методи самопереконання, самоорганізації, самопрінужденія, самопоощреніе.

    3. Предметний рівень обумовлює спосіб реалізації методу. Кожен метод передбачає певний спосіб його реалізації - свою предметність, яка показує власне спосіб реалізації функціональних можливостей методу. До них відносяться групи методів дій (практичні методи) - методи вправ, методи тренувань, методи ігор, методи навчання; групи методів впливу - методи переконання, інформаційні методи; групи методів організації діяльності - методи управління, методи контролю діяльності, методи створення ситуаційних середовищ, що визначають певний характер діяльності, та ін.

    Сучасна система соціального виховання досить різноманітна. Вона включає прийоми і методи, спрямовані на соціалізацію особистості, шляхи і способи, що допомагають особистості нормалізувати відносини з оточуючими людьми.

    При організації та виборі методів соціально-педагогічної діяльності соціального педагога слід пам'ятати, що на дитину впливають безліч факторів: природа, сім'я, школа, середа, власна діяльність, засоби масової інформації, література, мистецтво, спосіб життя найближчого оточення, власні плани, положення в колективі.

    Вчені класифікували методи соціального виховання, визначивши їх як «способи цілеспрямованих дій у конкретній ситуації взаємодії з особистістю і її культурнообразовательной середовищем, що забезпечують формування соціально значущих відносин і якостей особистості» 14.

    А.В. Мудрик пропонує таку класифікацію методів соціального виховання 14:

    1. Залежно від того, на що вони спрямовані: формування свідомості (поглядів, оцінок, понять, суджень); формування емоційних почуттів і прагнень (мотивів, почуттів, прагнень, ідеалів); ​​самовиховання особистості (самооцінка, самоконтроль, самоорганізація); формування соціально-прийнятної поведінки і діяльності особистості, звичок, відносини з оточуючими.

    2. Залежно від характеру відносин вихователя і вихованця: організація діяльності; метод спілкування; опіка; самореалізація і індивідуальна корекція дій.

    3. Залежно від характеру впливу середовища на особистість: спілкування, привчання, тренування, організація діяльності, спілкування-діалог, перенавчання, створення нового середовища: нова діяльність, зміна сенсу життя, відносин, діяльності, зміна поведінки, зміна ситуації, зміна середовища.

    Ф.А. Мустаева пропонує класифікувати методи соціально-педагогічної роботи, об'єднавши їх в 3 великі групи: методи дослідження; методи виховання; методи соціально-психологічної допомоги 15.

    Методи наукового дослідження - це способи отримання наукової інформації з метою встановлення закономірних зв'язків, відносин, залежностей і побудови наукових теорій. Це метод спостереження, педагогічний експеримент, опитувальні методи (бесіда, інтерв'ю, анкета).

    Методи виховання - це шляхи і способи спільної взаємопов'язаної діяльності соціального педагога і клієнта, спрямовані на досягнення виховної мети і вирішення поставлених завдань.

    Методи соціально-психологічної допомоги. До них відносяться психологічне консультування, соціально-психологічний тренінг, аутотренінг, ділова гра.

    Н.Ф. Маслова, доповнюючи наявні класифікації, пропонує згрупувати їх за змістом проведеної роботи: соціально-економічні; організаційні; психолого-педагогічні 22.

    1. Соціально-економічні методи - роботи соціального педагога близькі до роботи соціального працівника. Це робота соціального педагога в школі з нужденними дітьми, різнобічна, в тому числі, і матеріальна допомога сім'ї і т.д.

    2. Організаційні методи - спрямовані на організацію колективу, відносин особистості в колективі, організацію допомоги особистості, сім'ї, різним неформальним об'єднанням, створення секцій, клубів, об'єднань і т.п. Організаційні методи спрямовані на нормалізацію відносин особистості і суспільства. Найчастіше соціальний педагог стикається з ситуацією, коли ці відносини порушені і його завдання - організувати нові відносини.

    До методів організації колективу слід віднести дисципліну і режим. Організаційним методом є і покарання, яке застосовується, коли особистість протиставляє себе суспільству, колективу.

    1. До психолого-педагогічним методам ставляться такі методи, як дослідження, спостереження, психологічний діагноз, бесіда, інтерв'ю. Найпоширенішим методом в роботі соціального педагога є метод спостереження (включене, систематичне, несистематичний, ситуативне), який дає матеріал для виховної роботи.

    Зупинимося докладніше на характеристиці деяких методів соціально-педагогічної діяльності, які найбільш часто зустрічаються в роботі соціального педагога.

    Метод бесіди дає можливість педагогу проникнути в духовне життя вихованця, з'ясувати всі труднощі його життя. Успіх бесіди залежить від професіоналізму соціального педагога, його вміння вибудувати бесіду так, щоб привернути до себе дитину, а також від зацікавленості в бесіді вихованця. Педагог повинен бути підготовлений до бесіди. Важливо не тільки сформулювати питання, а й вибудувати їх у певній послідовності, логіки, розташувати їх так, щоб ключові питання були в середині бесіди. Ведення бесіди вимагає від педагога серйозного аналізу її змісту і напруги пам'яті. Потрібно враховувати вік дитини, його індивідуальні особливості, задатки і здібності.

    Метод анкетування. Зібрати матеріал, що характеризує вихованця, можна методом анкетування. З анкети соціальний педагог може дізнатися його інтереси і особливості, визначити психологічні проблеми, представити своїх попередніх справах. Складаючи анкету, необхідно проаналізувати її зміст і форму, головні питання розширити додатковими, які допоможуть вихованцеві розкрити головне. Все це допомагає скласти план педагогічної діяльності.

    Метод інтерв'ю дає можливість отримати відомості на заздалегідь придумані запитання. Вони повинні бути точно сформульовані. Дослідження ведеться в розмовній формі по одній певній темі.

    Метод тестування. У практиці роботи соціального педагога використовуються різні види тестування. Воно може проводиться у формі опитування, спостереження, експерименту, короткострокового завдання. У комплексі з цим методом використовується спостереження, бесіда, інтерв'ю, анкетування. Ефективні для дітей рисункові тести, колірні тести.

    Методи підтримки особистості застосовуються, коли дитина знаходиться в складній ситуації. Педагог допомагає йому проаналізувати свій стан, своє становище в житті, сформулювати, що потрібно докорінно змінити, в тому числі мета життя. Соціальний педагог допомагає налагодити побутові умови життя дитини, відносини між членами сім'ї. Змінивши життєві орієнтири підлітка (дитини), педагог намагається переконати в їх реальності.

    Методи подолання конфлікту. Соціальному педагогу доводиться розбиратися в різних конфліктах в школі, в сім'ї, між однолітками: учитель-учень, батьки-дитина, батьки-учитель, учень-учень. Перш за все педагог з'ясовує, що призвело до конфлікту. Слід уявити себе в даній ситуації і постаратися не робити поспішних висновків. Педагог спокійно аналізує думки конфліктуючих сторін. Продумує етапи вирішення протиріч між ними. Знаходить позитивні точки зіткнення конфліктуючих, частіше - це спільна діяльність. Важливо вибрати момент, час, коли можна провести переговори між конфліктуючими.

    Методи лікувальної педагогіки. До цього відноситься грунтовне роз'яснення дитині необхідності і важливості лікування; допомога у формуванні навичок саморегуляції, самодисципліни, самоаналізу, зміцнення здоров'я засобами мистецтва: театру, кіно, музикотерапії, співу, хореографії, бібліотерапії, образотворчого творчості; організація рухливих та інтелектуальних ігор; виховання на позитивних прикладах, вчинках, ідеалах; використання природи в лікувально-виховних цілях.

    Індивідуальне навчання. Працюючи з сім'єю, де велика дитина, соціальний педагог освоює методи індивідуального навчання, так як на практиці цю проблему доводиться вирішувати йому.

    Визначивши ступінь підготовленості дитини, на основі загальної програми педагог складає індивідуальну програму, яка постійно коригується в процесі її засвоєння.

    Виховання природою. Важливе значення в сучасному суспільстві має екологічне виховання, яке включає просвіта та практичну діяльність дітей по ознайомленню природи і оздоровлення навколишнього середовища. Так само пропонує створення майстерень з виготовлення виробів, організацію далеких походів з дітьми та їх батьками; випуск екологічної газети; роботу в лісництві в літній період і т.п.

    Використання народної педагогіки. У це входить виховання словом, справою, релігією, природою і мистецтвом, традиціями, грою, громадською думкою. Одна із стійких традицій народного виховання - загартовування та зміцнення здоров'я дітей.

    Методи корекції розвитку. Ці методи спрямовані на те, щоб виправити недоліки дитини, навчити його розуміти оточуючих, бачити в навколишньому середовищі позитивне і спиратися на нього. Навчитися керувати своїм станом, спілкуватися з людьми, розкріпачитися, виробити прийнятні в суспільстві норми поведінки, включитися в суспільне життя. Соціальному педагогу важливо знати причини відносин в поведінці дитини і постаратися нівелювати їх. Тільки при спільній роботі педагога і батьків методи корекції розвитку дітей з відхиленнями у розвитку можуть дати позитивний результат.

    Методи виховання. Це сукупність засобів і прийомів впливу на особистість, спрямованих на досягнення певної мети виховання, виправлення, перевиховання.

    Методи перевиховання. Перевиховання - це педагогічний вплив, спрямоване на попередження і подолання відхилень у поведінці особистості. Існує два різновиди цього процесу: перевиховання - перебудова всієї структури особистості і виправлення - подолання окремих недоліків. В перевихованні використовуються наступні методи: метод переконання. До нього слід добре підготуватися, щоб надати вихованцю досить переконливі аргументи; метод перенавчання припускає заповнення дозвілля вихованця новим моральним досвідом; метод перемикання вимагає залучення підлітка в нову громадську діяльність, заняття працею, корисною справою, спортом, туризмом; метод «вибуху» по А.С. Макаренко полягає в сильному психологічному впливі на підлітка, що докорінно змінює поведінку особистості.

    Метод самовиховання. Самовиховання - це процес свідомого перетворення людиною самої себе, своїх тілесних, душевних сил і властивостей, соціальних якостей особистості. Педагог логікою переконання змушує підлітка замислитися над своєю поведінкою, виглядом, вчинками, зрозуміти, що він повинен змінитися. А це значить включити всі механізми особистості - свідомість, волю, емоції, - щоб людина хотіла і намагався бути краще. Важливо, щоб підліток повірив у свої сили, здібності.

    Методи самоорганізації. Метод виховання культури часу, який пропонує вміння планувати своє життя, справжню і майбутню, оцінювати свої можливості, приймати рішення.

    Методи ділового спілкування. Культура ділового спілкування передбачає, в першу чергу, необхідність працювати над собою, своїм умінням вести розмову, здатність знати: що, де, коли і як сказати. Пам'ятати про власну гідність і гідність свого партнера по спілкуванню і багато іншого.

    Метод тренінгу. Цей метод передбачає розвиток спостережливості, вміння розбиратися в явищах внутрішнього світу людини. Психологічний тренінг, під час якого актуалізуються переживання людини, розвивається самоаналіз (який я?). Інші тренінги: екстремальних ситуацій, складних соціальних ситуацій (зняття стереотипів в формах поведінки), організаційний тренінг.

    Метод соціометрії. Цей метод передбачає попередній відбір матеріалу: бесід, опитування, анкетування, оцінки кризового стану дитини і т.п.

    Метод моніторингу - це відстеження інформації, спостереження, оцінка, аналіз соціально-педагогічної ситуації.

    Метод генерації настроїв - це метод діагностики, аналізу причин вчинку і настрою, рішення проблем психічного стану дитини.

    Метод переконання - емоційний і глибоке роз'яснення суті проблеми, аналіз і вибудовування перспектив.

    Метод музикотерапії, в тому числі спів, - проведення під музику занять з малювання, ігровий психотерапії.Сприятливо впливає на емоційний стан дітей, сприяє зняттю дратівливості і збудливості.

    Аналіз документів. Даний метод економічний, дозволяє оперативно отримати фактографічні дані про об'єкт, які в більшості випадків носять об'єктивний характер.

    Біографічний метод - сімейна біографія дозволяє виявити внутрішні фактори, що впливають на становлення і соціальне функціонування людини, виділити механізми трансляції процесу соціалізації для прогнозування його подальшого розвитку.

    На нашу думку, найбільш докладної і зручною у практичній діяльності є класифікація методів Овчаровой Р.В., яка і буде покладена в основу нашої подальшої діяльності.

    Таблиця 1.

    Класифікація основних методів, використовуваних соціальним педагогом (по Овчаровой Р.В.)

    методи

    соціальної роботи

    психологічні

    педагогічні

    Методи соціальної діагностики

    Інтерв'ю, моніторинг, соціологічне опитування, експертна оцінка, експертний прогноз, біографічний метод

    психодиагностические

    Тести інтелекту і здібностей, особистісні опитувальники, тести досягнень, проектні тести, рисункові тести, соціометрія

    організаційні

    педагогічний експеримент

    Методи соціальної профілактики

    Превентивний метод, соціальна терапія, соціодрама, група підтримки

    психокорекційні

    Психогимнастика, ігрова корекція, игротерапия, арттерапія, діагностичний навчальний експеримент, соціально-психологічний тренінг, тренінг поведінки

    педагогічні діагностики

    Педагогічне спостереження, природний експеримент

    Методи соціального контролю

    Соціальний нагляд, соціальна опіка, соціально-медичний догляд, соціальне обслуговування

    Методи психологічного консультування

    Емпатичних слухання, інтерпретація, ідентифікація, фасилитация, висування, гіпноз

    навчання

    Словесний (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція), наочне (ілюстрація, демонстрація, робота з підручником), практичне (вправа, лабораторні та практичні роботи, дидактичні ігри, творчі завдання та проблемні ситуації

    Методи соціальної реабілітації

    Трудотерапія, статусне переміщення, групова терапія, кризова інтервенція

    методи психотерапії

    Сугестія, самонавіювання, націоналізація, психоаналіз, трансактивної аналіз, групова терапія, поведінкова терапія, сімейна психотерапія

    виховання

    Позитивний приклад, переконання, привчання, заохочення і покарання, навіювання, перспектива, гра, довіру, організація успіху, самовиховання

    Соціально-економічні методи

    Метод пільг та допомог, метод компенсацій, соціальний патронаж, медичний патронаж, соціально-економічні санкції

    Організаційно-розпорядчі методи

    Регламентування, нормування, інструктування, критика, контроль і перевірка виконання

    Соціально-педагогічні методи

    Методи соціального виховання

    Мотивування і прилучення до дії, метод репродукування, метод закріплення і збагачення, метод сприяння і співтворчості

    методи впливу

    Методи, які впливають на свідомість, на почуття, поведінку

    Методи організації соціально-педагогічної взаємодії

    Методи: цілепокладання, ціннісного орієнтування, організації діяльності, спілкування, оцінки, самореалізації

    На основі аналізу літератури можна зробити наступний висновок:

    • в основі діяльності соціального педагога лежить знання методів соціально-педагогічної діяльності, які представлені в різних класифікаціях;

    • класифікації методів, використовуваних соціальним педагогом, носить різнобічний характер. Вчені класифікують їх з різних точок зору, в залежності від поставленої мети. Залишається незмінним одне - це способи цілеспрямованих дій у конкретній ситуації взаємодії з особистістю для формування соціально значущих якостей особистості.

    1.2. Використання форм і методів в роботі соціального педагога

    Соціальний педагог - представник особливої, делікатної і гуманної професії. Як посередник у взаємозв'язках особистості, сім'ї та суспільства він покликаний працювати в системі освіти та соціальної допомоги населенню. Забезпечуючи медико-психологічну та правову доцільність цих систем, він вирішує в органічній єдності завдання виховання дорослих і дітей, зміцнення їх морального, психічного та фізичного здоров'я, різних форм захисту особистості, організації праці, навчання і дозвілля, надання своєчасної соціальної допомоги сім'ям та особам, особливо в її потребують.

    В рамках установ Міністерства освіти Російської Федерації соціально-педагогічна діяльність здійснюється штатними соціальними педагогами освітніх установ.

    Цілі соціально-педагогічної діяльності:

    • сприяти усуненню і подоланню специфічних труднощів у процесі соціалізації школярів із соціально неблагополучних сімей і верств суспільства;

    • розвивати процес випереджаючої соціалізації, тобто знайомити всіх учнів, незалежно від їх походження, з їх рольовими перспективами і шансами в суспільстві, громадськими запитами, готувати їх до критичного вихованню цих перспектив;

    • сприяти розвитку особистості та її орієнтації в соціальних процесах на стадії навчання і вибору професії;

    • брати участь у вирішенні потенційних і готових спалахнути конфліктів.

    Щоб реалізувати ці цілі, соціальний педагог в школі використовує методи аналізу, консультування, лікування і активізації, охоплюючи у своїй діяльності не тільки самих учнів, але і їх батьків як цілу групу; тісно співпрацює з вчителями, шкільними психологами та лікарями, прагне залучити до співпраці всіх, хто проявляє увагу і інтерес до його роботи; надає всебічну допомогу окремим учням (вихованцям) і групам, використовуючи методи групової педагогіки, працює з вчительським колективом; впливає на позитивну зміну соціального поля в школі 3.

    Для того щоб застосувати метод, потрібний саме в даному конкретному випадку, необхідно, перш за все, визначити, на кого слід направити соціально-педагогічний вплив, чого варто домагатися і яким чином цього досягти.

    Як зазначає М.А. Галагузова, соціально-педагогічна діяльність починається з постановки мети і завдань, які необхідно вирішити фахівця. Мета, в свою чергу, визначить зміст діяльності, методи її реалізації та форми організації, які взаємопов'язані між собою. Мета соціально-педагогічної діяльності та її кінцеві результати залежать від того, наскільки правильно визначено зміст, які обрані методи для її досягнення і форми організації цієї діяльності.

    Рішення будь-якої проблеми, що вимагає втручання соціального педагога, починається з діагностування проблеми, яке включає в себе обов'язковий етап збору, аналізу та систематизації інформації, на підставі якої може бути зроблено те чи інше висновок. Завдання соціального педагога полягає в тому, щоб самому виявити всі значимі обставини ситуації і поставити діагноз.

    Наступний етап - пошук шляхів вирішення цієї проблеми. Для цього на підставі діагнозу ставиться мета і відповідно до неї виділяються завдання діяльності, які ведуть до вирішення проблеми. Для цього соціальний педагог вибирає відповідні методи і форми організації (індивідуальна, групова) своєї діяльності.

    Після закінчення роботи соціальний педагог повинен оцінити, наскільки правильно вирішена проблема школяра. При цьому можливі, принаймні, два випадки: соціальний педагог позитивно вирішує проблему школяра, і на цьому його діяльність закінчується; другий випадок - соціальний педагог не зміг або тільки частково вирішив проблему дитини, тоді необхідно з'ясувати, на якому етапі були допущені помилки: етапі діагностування, вибору рішення або ухвали методів і засобів. В цьому випадку необхідне коригування його діяльності на кожному етапі і повторення вирішення проблеми.

    схема 1

    Технологія організації соціально-педагогічної діяльності

    мета СПД

    завдання СПД

    корекція

    методи СПД

    форми СПД

    результати СПД

    аналіз

    Важливим в діяльності соціального педагога є врахування морального ідеалу, якого слід дитина 25.Моральний ідеал - це емоційно забарвлений, внутрішньо прийнятий дитиною образ, який стає регулятором його поведінки і критерієм оцінки поведінки інших людей. Сила виховного прикладу грунтується на наслідувальності дітей, на їх здатності копіювати ті дії і вчинки, які, з їх точки зору, здаються значними і відповідають їх поглядам.

    Наслідуючи зразком поведінки, дитина запозичує готову програму поведінки, економлячи тим самим сили в самостійному освоєнні світу, інша людина для дитини - це проекція його самого в майбутньому. Обраний їм ідеал поведінки стає рушійною силою його розвитку. Допомогти дитині вибрати цей приклад - ідеал - дуже складне завдання для соціального педагога, але вона сприяє прискоренню духовного розвитку дитини. Енергія при цьому виникає з порівняння себе з ідеалом, і вона спонукає дитину працювати над собою. Використовуючи переконання, соціальний педагог роз'яснює і доводить правильність і необхідність певної поведінки. Розповідь і лекція - монологические форми методу, які ведуться від однієї особи - соціального педагога. І той, і інший метод використовуються для того, щоб роз'яснити дітям певні моральні поняття. Розповідь використовується при роботі з молодшими дітьми, він нетривалий за часом, заснований на яскравих, красивих прикладах, фактах. У лекції, як правило, розкриваються більш складні моральні поняття (гуманізм, патріотизм, борг, добро, зло, дружба, товариство та ін.). Лекція більш тривала за часом, в ній розповідь використовується як прийом. Бесіда і диспут - діалогічні форми методу, при їх використанні важливе місце має робота самих дітей. Тому важливе місце у використанні цих методів грає вибір і актуальність обговорюваної теми, опора на позитивний досвід дітей, позитивний, емоційний фон бесіди. Бесіда - це питально-відповідний метод. Мистецтво соціального педагога проявляється в тому, які питання він вважає для обговорення: це можуть бути питання на відтворення будь-яких фактів і явищ, уточнення етичних понять, порівняння і аналіз конкретних форм поведінки, питання-проблеми, на які повинні дати відповідь діти. Розмову потрібно вести так, щоб питання ставив не тільки соціальний педагог, але і діти.

    Як вважає М.А. Галагузова, для підлітків і юнаків ефективніше використовувати диспут - метод, що сприяє формуванню суджень. Диспут виявляє різні точки зору дітей на етичні поняття, суперечливість в оцінці різних форм поведінки. Тому необхідно вчити дітей аргументувати свої погляди, вміти вислухати іншого, заперечити йому. Роль соціального педагога при проведенні диспуту зовнішньо зводиться до керівництва або оперативному напрямку ходу диспуту, узагальнення та аналізу висловлювань дітей, підведенню підсумків. Позитивний результат диспуту залежить від ретельної підготовки до нього соціального педагога: вибір теми диспуту, зрозумілою і близькою дітям, ретельний відбір питань, які будуть запропоновані для обговорення. Таких питань може бути небагато, але кожен з них повинен припускати різні відповіді. Необхідно заздалегідь узгодити з дітьми тему диспуту, використовувати різні засоби, наприклад, відеофільми, картини, фотографії та ін.

    Якщо переконання «програмує» свідомість дитини, то вправу - формує вміння, навички і звички. У формуванні моральних умінь і звичок головну роль грає такий метод, як вправу. Вправи необхідні для того, щоб в кінцевому підсумку сформувати у дітей моральну поведінку. Поведінка - широке поняття, воно складається з більш вузьких - вчинків, а вчинок виражається в дії. Одне і теж дія може мати різну моральну оцінку.

    Будь-яка дія або стан стає вчинком, якщо розглядається у взаємозв'язку з породжують його цілями і мотивами діяльності.

    Сукупність дій дитини виражається в його вчинках, останні, в свою чергу, формують його поведінку. І дії, і вчинки, і поведінка оцінюються по відношенню до моральних норм, прийнятих в суспільстві.

    Метод вправи пов'язаний з формуванням у дітей певних моральних умінь і звичок. Виховання звичок вимагає багаторазових дій і багаторазових повторень. Під моральними вправами розуміється багаторазове повторення дій і вчинків дітей з метою освіти і закріплення у них необхідних в житті навиків і звичок.

    Формування навичок і звичок включає такі прийоми роботи: постановку задачі, роз'яснення правил її виконання, порушення потреби і прагнення виконати це завдання, практичний показ (як це робити), організацію практичної підготовки, пред'явлення вимог, нагадування про виконання цих вимог і контроль за правильністю їх виконання. Спочатку формуємо вміння, потім протягом певного часу систематично їх закріплюємо і добиваємося того, щоб вміння переросли в звичку.

    Якщо вправи не виконуються систематично і вміння не доведено до звички, то відновити вміння більш складне завдання. Кожне порушення нової звички можна порівняти з падінням клубка, на який ми наметовому нитку: якщо він один раз впаде, то доведеться знову зробити безліч оборотів, щоб привести його в колишній вигляд.

    Ефективність використання методу вправи підвищується, якщо соціальний педагог вдається до таких форм організації методу вправи, як гра: творча, сюжетно-рольова і інші види ігор. У цьому випадку соціальний педагог використовує прагнення дітей до захоплюючим цілям (підкорювати космос, подорожувати в далекі країни, бути справедливим у вирішенні якихось проблем і ін.). Ігрова діяльність - завжди творча, і діти, як правило, вносять будь-які нові штрихи в проведення гри. У сюжетно-рольовій грі присутній певний моральний зразок (роль матері, батька, захисника, привабливою професії та ін.), З яким дитина хоче наслідувати. Цінність гри в тому, що власними потребами дитини стають ті норми, слідувати яким ми його хочемо привчити. Гра досягає поставленої при певних умовах: ідея гри повинна бути зрозумілою і прийнятою дітьми, діти повинні активно залучатися до написання сюжету гри, розподілу ролей, соціальний педагог повинен допомагати в збагаченні змісту гри, оснащення її необхідними атрибутами, сприяти задоволенню інтересів дітей під час гри; дітям повинна надаватися можливість повторити вподобану гру.

    Вся історія соціально-педагогічної думки свідчить про те, що методи корекції (заохочення і покарання) - найскладніші способи впливу на особистість дитини. Законом України «Про освіту» заборонено фізичне і психічне насильство над дитиною, інакше педагог позбавляється права бути їм.

    Заохочення і покарання спрямовані до однієї мети - формувати певні моральні якості поведінки і характеру дитини. Але досягається ця мета різними шляхами: заохочення висловлює схвалення дій і вчинків, дт їм позитивну оцінку; покарання засуджує неправильні дії і вчинки, дає їм негативну оцінку.

    Заохочення спрямоване на підкріплення позитивних дій, вчинків дитини. Успіх, зауваження та заохочення пов'язані з почуттям задоволення своєю діяльністю, закріпленням позитивних дій, стимулюванням нових. Покарання робить стримуючий вплив на негативну поведінку дитини. Покарання пов'язане з негативним самопочуттям дитини, неприємним переживанням скоєного ним вчинку або дії. Покарання і заохочення нагадують дитині про неминучу зв'язку між вчинком і його наслідками (заохочення - задоволення, покарання - незадоволеність, сором). Правила успішності застосування цих методів, які повинен знати соціальний педагог, заохочення і покарання повинні бути спрямовані не на особистість дитини, а на його вчинок. Вони повинні бути мобільні і індивідуальні, застосовуватися авторитетним в особі дитини людиною; заохочення і покарання вимагають шанобливого ставлення до дитини, часте їх застосування до одного і того ж дитині створює додаткові труднощі в роботі з ним; в практичній діяльності соціального педагога повинні застосовуватися різноманітні види цих методів.

    «Ніякої метод не може бути виділений з уявлення про пару: учитель плюс учень, а може бути виведений тільки із загального уявлення про організацію школи і колективу.

    У такому випадку питання виховної роботи ніколи не можуть бути дозволені порядком рекомендації методу кожному окремому вчителю по відношенню до окремого учня, а можуть бути дозволені рекомендацією форми, стилю і тону для всієї організації »10.

    Професійна соціально-педагогічна діяльність - це послідовна робота по соціальному вихованню дітей і підлітків в конкретному оточуючому микросоциуме, спрямована на їх успішну адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію в ньому. Її об'єктом, перш за все, є дитина в микросоциальном світі, а предметом - процес соціального виховання дітей.

    Соціальний педагог по своєму професійному призначенню покликаний запобігти проблемі, своєчасно виявити і усунути причини, що породжують її, забезпечити превентивний профілактику різного роду негативних явищ (морального, фізичного, соціального плану), відхилень у поведінці людей, їх спілкуванні збереженні здоров'я дітей, таким чином, оздоровити навколишнє їх мікросередовище. Тому йому доводиться освоювати різні методи роботи, міняти їх в практичній діяльності в залежності від ситуації і характеру розв'язуваної проблеми.

    Аналіз літератури з даного питання дозволив зробити наступні висновки:

    • методи соціально-педагогічної діяльності застосовуються не ізольовано і не відокремлено один від одного, а в тісному взаємозв'язку між собою. Тому головне завдання соціального педагога навчитися використовувати всі знання даної науки;

    • соціальному педагогу необхідно знати якомога більше форм і методів роботи, можливостей їх взаємодії, бути постійно в творчому пошуку, шукати і знаходити нові форми і методи роботи, що дозволяють вирішити виявлені проблеми;

    • соціально-педагогічну діяльність необхідно постійно розвивати і вдосконалювати, направляти педагогічну діяльність так, щоб забезпечувати повноцінну соціалізацію, різнобічний розвиток, плідне спілкування всіх учасників педагогічного процесу.

    1.3. Регіональний досвід взаємодії освітніх установ і ГИБДД щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму

    Безпека дорожньо-транспортного руху - одна з основних проблем збереження життя і здоров'я громадян країни. Сьогодні, коли дитина з раннього дитинства знайомиться зі складною технікою і стає учасником дорожнього руху, постає проблема його навчання основам безпечної поведінки на вулицях і дорогах, необхідність свідомого виконання ним вимог правил дорожнього руху.

    За 5 років на дорогах Кіровської області за участю дітей і підлітків у віці до 16 років сталося +1427 дорожньо-транспортних пригод, в яких 88 дітей загинуло та 1 443 дитини отримали різні травми.За підсумками семи місяців 2005 року обстановка з попередженням дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Кіровській області вважається складною. У 199 дорожньо-транспортних пригодах загинуло 7 і поранено 200 дітей. У порівнянні з аналогічним періодом 2004 року кількість дорожньо-транспортних пригод з дітьми в області збільшилася на 27,6%, поранених - на 22,7%, кількість загиблих скоротилася на 12,5%. Кількість дорожньо-транспортних пригод, скоєння яких сприяло порушення правил дорожнього руху самими дітьми, збільшилася на 63,8%.

    Основними причинами нещасних випадків на дорозі є:

    • невміння прогнозувати дорожню обстановку;

    • незнання заходів забезпечення безпечного руху;

    • відсутність навичок виконання дій з безпечного руху;

    • небажання виконувати безпечні дії, зневажливе ставлення до них;

    • підпорядкування неправильним небезпечним звичкам поведінки на вулиці;

    • несвідоме наслідування іншим особам (нерідко батькам), що порушує правила дорожнього руху;

    • недисциплінованість, втрата пильності.

    Наведені аргументи доводять актуальність даної проблеми та необхідність координації діяльності освітньої установи та правоохоронних органів. Регіональні ОГИБДД проводять додаткові заняття щодо дотримання безпеки дорожнього руху із залученням співробітників ГИБДД в навчальних закладах. Також ДУО і РУО вносять свої пропозиції щодо поліпшення організації роботи із забезпечення безпеки дорожнього руху на комісію БДР і беруть участь в спільних рейдах ГИБДД, УММ і ПНД, що проводяться в місцях масового відпочинку дітей. Наближають маршрути патрулювання нарядів дорожньо-патрульної служби до місць розташування навчальних та культурних закладів 16.

    В даний час в Кіровській області установи освіти в основному вирішують проблему навчання дітей і підлітків безпечній поведінці на вулицях і дорогах. Аналіз ситуації на дорогах показує, що вжитих заходів недостатньо, зростання дитячого дорожньо-транспортного травматизму в регіоні постійно змушує шукати нові шляхи вирішення зазначеної проблеми.

    З метою профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та навчання юних громадян правилам безпечної поведінки на вулицях та дорогах проводяться різні акції, конкурси: «Увага - діти!», «Пішохід», «Безпечне колесо», «Зелений вогник», «Перехрестя», а також різні огляди і змагання.

    У проведених конкурсах досягаються наступні цілі:

    • профілактика дитячої бездоглядності та безпритульності;

    • виховання законослухняних учасників дорожнього руху;

    • пропаганда здорового способу життя.

    завдання:

    • вдосконалення робота з профілактики дитячої та підліткової безпритульності і бездоглядності, запобігання правопорушенням за участю дітей і підлітків;

    • закріплення школярами знань правил дорожнього руху;

    • залучення учнів до участі в пропаганді серед однолітків правил безпечної поведінки на вулицях та дорогах;

    • залучення дітей та підлітків в загони юних інспекторів руху;

    • залучення дітей та підлітків до систематичних занять фізичною культурою і спортом.

    Вони проводяться серед шкіл під керівництвом ГИБДД поетапно: спочатку в районах, потім в області, потім загальноросійський фінал. Переможцями в таких конкурсах стають ті освітні установи, де навчання безпеки дорожнього руху ведеться на професійній основі з використанням новітніх методів навчання (комп'ютерний), переконання, самовизначення (отримання водійського посвідчення).

    В освітніх установах навчання дітей правилам безпечної поведінки на дорогах будується в основному в ігровій формі в спеціально створеної предметно-розвиваючого середовища. Проводяться тематичні, інтегровані заняття, музичні, театралізовані інсценізації, організовуються дидактичні і сюжетно-рольові ігри. У школах створюються загони юних інспекторів руху (ЮІР). Цікавою формою роботи відділів і груп пропаганди ДІБДР із залученням загонів юних інспекторів руху стали рейди по виявленню порушників ПДР 8.

    Пристрій дитячої психіки таке, що до порад дорослої людини підліток часто ставиться зневажливо, а слово, сказане однолітками або дитиною віком постарше, сприймається як непорушна істина. На цьому грунтується педагогічний прийом, який вже багато років використовують в роботі багато шкіл. У будь-який час року, навіть в дні шкільних канікул, юні інспектори руху влаштовують зустрічі з дітьми в школах і садках. Їх мета - вберегти товаришів від неприємностей і небезпек на дорогах 1.

    Сьогодні в нашій області загони ЮІР займають провідне місце в питаннях пропаганди безпеки дорожнього руху серед дітей і підлітків. Для того щоб якомога більше школярів залучити до загони ЮІР, щоб наші діти не потрапили в аварійні ситуації на дорогах в план комісії з безпеки дорожнього руху включені різні огляди-конкурси школярів і дитячих об'єднань, які дозволяють повноцінно брати участь в конкурсі дітям різного віку 7 .

    Організовуючи огляди - конкурси серед шкіл, УГІБДД спільно з управлінням освіти перевіряє виконання ст. 29 Федерального закону РФ «Про безпеку дорожнього руху». Такі перевірки показали, що найбільш продумано, цікаво і методично грамотно працюють там, де цим займаються всі вчителі-предметники і в повному обсязі працюють шкільні комісії «За безпеку руху». Під керівництвом співробітників ГИБДД організовані групи пропаганди з представників юнацької автомобільної школи (ЮАШ) всеросійського суспільства автолюбителів (ВОА), міського клубу ЮІР, транспортної інспекції, членів громадської ради ГИБДД, які проводять заняття та бесіди з дітьми в дитячих садах, школах, середніх і вищих навчальних закладах.

    ГИБДД в роботі з дітьми спирається на багато організацій області. Співробітники ВОА допомагають готувати до екзаменаційного заліку по ПДР учнів 9 класів. З ініціативи товариства автомобілістів проводяться агітаційні автопробіги, з його допомогою підготовлені комплекти плакатів для дітей. Спільно з управлінням культури готують конкурси агітбригад, показ лялькових вистав. На базі Будинків творчості дітей та молоді діє міський клуб ЮІР, функціонує міський кабінет з навчання правил дорожнього руху батьків. На базі Будинків творчості, підліткових клубів, опорних шкіл або кабінетів з безпеки руху ВОА працюють районні штаби, гуртки ЮІР.

    Робота зі школярами починається з продумування важелів взаємодії всіх зацікавлених організацій, з складання планів, підготовки положень, того, що потім стараннями, творчої волею, енергією фахівців перетворюється в веселі, цікаві, що запам'ятовуються конкурси, фестивалі, декадники і т.д. безпеки дорожнього руху. Чим професійніше виконана рутинна частина всієї цієї роботи, тим успішніше буде її завершення.

    З метою ефективного попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму на дорогах міста ведуться обліки і щомісячний аналіз ДТП за участю дітей та підлітків. Щокварталу на міської комісії із забезпечення безпеки дорожнього руху підводять підсумки роботи з профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму (ДДТТ). Регулярно висвітлюється робота по профілактиці ДДТТ в міських засобах масової інформації. Проводять семінари-наради з керівниками загальноосвітніх установ з питань навчання дітей правилам дорожнього руху в школах. Проводять обстеження ділянок доріг і вулиць, прилеглих до дитячих установ, на предмет наявності та правильності установки дорожніх знаків, розмітки та інших засобів регулювання дорожнього руху.

    Так само, відповідно до наказу МВС РФ № 711 від 15.06.1995 р, ГИБДД сприяє у створенні регіональних центрів з підготовки викладачів шкіл, працівників дитячих дошкільних установ до навчання дітей і підлітків навичкам безпечної поведінки на вулицях та дорогах; залучення дітей до проведення профілактичної роботи з попередження ДДТТ, розвиток мережі загонів ЮІР; організація профілактичної роботи під час шкільних канікул (проведення бесід, масових заходів, спеціальних змін в оздоровчих таборах).

    Надання допомоги в обладнанні куточків і шкільних кабінетів безпеки дорожнього руху, організації та проведенні занять на Автомайданчик і в автомістечка з навчання дітей навичкам безпечної поведінки на вулицях та дорогах стало традиційним для працівників ДАІ, яке узагальнює досвід роботи шкіл з вивчення правил безпечної поведінки на вулицях і дорогах, розробляє заходи щодо профілактики ДДТТ на майбутній навчальний рік, забезпечує наочними посібниками 27.

    Практичний метод навчання застосовується для закріплення пройденого матеріалу: письмове, усне, комп'ютерне вправу з розведення дорожньої ситуації, а також використання майданчиків «Безпеки дорожнього руху»; програмованого навчання і його контроль.

    Центр викладання - кабінет безпеки дорожнього руху. Він повинен бути обладнаний відео установкою, комп'ютером. Приміщення повинно бути розраховане на учнів одного класу. Його оформляють плакатами із зображенням різних дорожніх ситуацій. Біля стін встановлюються виставкові стенди пропаганди ПДР, дитячі вироби, макети, малюнки.

    Результат підготовки до уроку - план, конспект уроку. Починати вивчення правил дорожнього руху слід з дороги і її елементів. Будь-якому учаснику руху, в тому числі і пішоходу, необхідно вміти «читати» дорогу. Для цього треба домогтися знання учнями ліній розмітки. Особливу увагу потрібно приділити вивченню місця, де перетинаються лінії пішохода і транспорту. Потім вивчити дорожні знаки, сигнали світлофора, сигнали регулювальника.

    Найбільш ефективний метод навчання як вчителів, так і учнів є комп'ютерна програма «Навчальна енциклопедія з безпеки життєдіяльності». Перша частина програми «Безпека на вулицях і дорогах» присвячена вивченню правил дорожнього руху і містить в собі навчальний інформаційний матеріал, який дає можливість викладачеві, навіть не має великого досвіду роботи, провести заняття на належному рівні. Хлопці, не виходячи з класу, можуть віртуально опинитися на вулиці і за допомогою анімаційних моделей освоїти правила дорожньої граматики. Ні для кого не секрет, як в даний час діти захоплені комп'ютерними іграми. Саме так і проходить індивідуальне навчання. Вибираючи для анімаційного людини той чи інший спосіб переходу вулиці, можна набрати певну кількість балів. Таким чином, дитина вчиться знаходити найефективніший вихід з різних дорожніх ситуації.

    Таким чином, слід зазначити, що накопичено досить багатий досвід роботи з профілактики ДДТТ; для надання методичної та практичної допомоги потрібно створювати і постійно поповнювати базу даних всіх організацій і установ, що ведуть роботу з дітьми та підлітками по профілактиці дитячого дорожньо-транспортного травматизму.Досвід роботи показує, що тільки у співпраці з батьками, школою, державною інспекцією з БДР і з усіма іншими зацікавленими організаціями можна добитися позитивного результату, вберегти дітей від нещасних випадків на дорогах. Потрібно тільки професійно і гармонійно організувати роботу, використовуючи вивчені методи і форми роботи соціального педагога

    Аналіз літератури дозволив зробити наступні висновки по 1 Главі:

    • методи соціально-педагогічної діяльності застосовуються не ізольовано і не відокремлено один від одного, а в тісному взаємозв'язку між собою. Тому головне завдання соціального педагога навчитися використовувати всі знання даної науки;

    • соціальному педагогу необхідно знати якомога більше форм і методів роботи, можливостей їх взаємодії, бути постійно в творчому пошуку, шукати і знаходити нові форми і методи роботи, що дозволяють вирішити виявлені проблеми;

    • для цього соціально-педагогічну діяльність необхідно постійно розвивати і вдосконалювати, направляти педагогічну діяльність так, щоб забезпечувати повноцінну соціалізацію, різнобічний розвиток, плідне спілкування всіх учасників педагогічного процесу;

    • класифікації методів, використовуваних соціальним педагогом, носить різнобічний характер. Вчені класифікують їх з різних точок зору, в залежності від поставленої мети. Залишається незмінним одне - це способи цілеспрямованих дій у конкретній ситуації взаємодії з особистістю для формування соціально значущих якостей особистості;

    • для надання методичної та практичної допомоги потрібно створювати і постійно поповнювати базу даних всіх організацій і установ, що ведуть роботу з дітьми та підлітками по профілактиці дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Досвід роботи показує, що тільки у співпраці з батьками, школою, державною інспекцією з БДР і з усіма іншими зацікавленими організаціями можна добитися позитивного результату, вберегти дітей від нещасних випадків на дорогах.

    Глава 2. Експериментальна робота з профілактики дорожньо-транспортного дитячого травматизму

    Безпека дорожньо-транспортного руху - одна з основних проблем збереження життя і здоров'я підростаючого покоління, чому і присвячена наша робота. Для реалізації поставленого завдання було проведено дослідження в групі школярів в кількості 25 чоловік 5Б класу школи-ліцею №9 міста Слобідського. Нами було проаналізовано план роботи школи та класного керівника. Робота з профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму ведеться тільки в програмі уроків з предмету «Основи безпеки життєдіяльності».

    Експериментальна робота проводилася в три етапи: констатуючий, формуючий, контрольний; з вересня 2005 року по лютий 2006 року.

    контрольний експеримент

    Мета: виявити рівень знань школярів про правила дорожнього руху.

    Аналіз літератури дозволив виявити основні причини нещасних випадків на дорозі, серед яких невміння прогнозувати дорожню обстановку; незнання правил дорожнього руху; відсутність навичок виконання дій з безпечного руху; небажання виконувати безпечні дії, зневажливе ставлення до них; підпорядкування неправильним небезпечним звичкам поведінки на вулиці; несвідоме наслідування іншим особам (нерідко батькам), що порушує правила дорожнього руху. Як видно з переліку причин багато в тій чи іншій мірі залежать від знання правил дорожнього руху відсутність навичок безпечного руху, тому в основу експериментальної роботи взяли вивчення правил дорожнього руху і навчання навичкам безпечного руху.

    Дітям була запропонована анкета з питаннями, які дозволили вивчити знання учнів з правил дорожнього руху і їх відношення до отримання ці знань. Питання складені по запитальника зі збірки «Діагностика рівня засвоєння знання з правил безпечної поведінки дітей в дорожній рух» під редакцією наукового центру безпеки життєдіяльності дітей Поволзької відділення російської академії освіти (всеросійська газета «Добра дорога дитинства», 2003 р, №4,5) .

    Питання по ПДР

    1. Де повинні рухатися пішоходи?

    2. Як правильно переходити дорогу?

    3. Як правильно переходити дорогу від зупинки, де зупинився автобус?

    4. Для чого служать ремені безпеки в автомобілі?

    5. З якого віку дозволено їздити на передньому сидінні легкового автомобіля?

    6. З якого віку можна керувати велосипедом по дорогах?

    Додатково до цих питань анкети нами були розроблені питання, що дозволяють виявити знання учнями правил дорожнього руху (див. Дод.)

    Таблиця 2.

    Знання правил дорожнього руху

    № п / п

    Ф. І.

    рівні

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    Болтачов А.

    +

    -

    -

    +

    -

    -

    Н

    Горячев Д.

    -

    -

    +

    +

    +

    +

    З

    Деветьяров Р.

    -

    -

    +

    +

    -

    +

    Н

    Зикова Н.

    -

    +

    -

    +

    -

    -

    Н

    Ісаков А.

    +

    +

    -

    +

    -

    +

    З

    Коробейников Я.

    -

    -

    -

    +

    +

    +

    Н

    Кравченко А.

    +

    +

    -

    +

    +

    -

    З

    Каркина Н.

    +

    +

    -

    +

    +

    -

    З

    Кудрявцев А.

    -

    -

    -

    +

    +

    +

    Н

    Кудрявцев С.

    +

    +

    +

    -

    -

    -

    Н

    Лапін С.

    -

    -

    -

    +

    -

    +

    Н

    Макарова Д.

    +

    +

    -

    -

    -

    -

    Н

    Мосунова М.

    -

    +

    -

    -

    -

    +

    Н

    Мусихин К.

    -

    -

    +

    +

    -

    +

    Н

    Маріхін М.

    -

    +

    -

    -

    -

    -

    Н

    Оглоблина Ю.

    +

    -

    -

    -

    -

    +

    Н

    Огорельцева Я.

    +

    +

    -

    -

    -

    +

    Н

    Пономарьова І.

    +

    +

    -

    -

    -

    -

    Н

    Пермінова Н.

    +

    +

    -

    +

    +

    +

    В

    Полуектова С.

    -

    +

    -

    +

    -

    -

    Н

    Пелих А.

    +

    -

    -

    +

    -

    -

    Н

    Пушкарьова Д.

    -

    -

    -

    +

    +

    -

    Н

    Русинів Е.

    +

    -

    -

    -

    -

    +

    Н

    Харін П.

    +

    +

    +

    +

    -

    +

    В

    Черменіна Т.

    +

    -

    -

    +

    -

    -

    Н

    Показники рівнів: високий - допускають одну помилку при відповідях на питання; середній-2; низький-3 і більше.

    Таблиця 3.

    Рівень знань правил дорожнього руху

    рівень

    констатуючий

    експеримент (%)

    високий

    8

    середній

    16

    низький

    76

    Аналіз відповідей показав:

    • 72% дітей вважають, що знають правила дорожнього руху (ПДР), і тільки 28% відповіли, що не знають, хоча без помилок не відповів ніхто;

    • 80% школярів дізнаються про ПДР тільки на уроках в школі, а 20% також від батьків;

    • тільки 8% учнів припускають, що від незнання ПДР страждає багато дітей;

    • 88% вважають, що ПДР потрібно вивчати, а 12% не усвідомлюють значущість цих знань.

    Таким чином, результати експерименту, що констатує підтвердили необхідність проведення роботи з профілактики дорожньо-транспортного дитячого травматизму.

    Яка формує експеримент

    Результати експерименту, що констатує послужили основою для складання перспективного плану. З урахуванням регіонального досвіду роботи, особливостей дітей даного віку ми склали систему роботи з профілактики дитячого травматизму.

    Мета: познайомити дітей з правилами дорожнього руху, визначити найбільш ефективні методи роботи з профілактики дитячого травматизму на дорогах.

    Експериментальна робота проводилася з вересня 2005 року по лютий 2006, спільно з класним керівником і батьками.

    При розробці даного плану був використаний і вивчений досвід роботи державної інспекції безпеки дорожнього руху з освітніми установами. З огляду на, що в даний час не в усіх школах існує спеціальна база з досвідом роботи щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, в основному це заняття в рамках уроків з дисципліни «Основи безпеки життєдіяльності».

    Таблиця 4.

    Перспективний план роботи з профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму

    час

    захід

    відповідальний

    Місце проведення

    вересень

    1. Нарада класних керівників: «Організація і проведення інструктажів в класах по ПДР».

    2. Бесіда з батьками про дитячий травматизм на дорогах.

    3. Оформлення картки «Безпечний маршрут до школи».

    4. Проведення місячника «Увага - Діти!»

    Огорельцев Р.Л.

    Огорельцев Р.Л.

    батьки

    ОГИБДД (Огорельцев Р.Л.)

    ліцей

    Ліцей (батьківські збори)

    Будинок, вулиця

    Дороги міста Слобідського

    Жовтень

    1. Бесіда з дітьми про дитячий травматизм на дорогах.

    2. Інструктаж «Правила поведінки на канікулах»

    Огорельцев Р.Л.

    Огорельцев Р.Л.

    ліцей

    ліцей

    Листопад

    1. Зустрічі з співробітниками ДІБДР: пізнавальне знайомство з роботою ДПС (патрульний автомобіль, спеціальні засоби, документи).

    2. Перегляд діафільму «Правила дорожнього руху для 3-5 кл.»

    Огорельцев Р.Л.

    Огорельцев Р.Л.

    Майданчик біля ліцею

    Ліцей (класна година)

    грудень

    1. Конкурс на кращий вірш, присвячений ПДР.

    2. Перегляд відеомультфільма про ПДР.

    3. Інструктаж «Правила поведінки на канікулах»

    Огорельцев Р.Л.

    Класний керівник

    Огорельцев Р.Л.

    Огорельцев Р.Л.

    ліцей

    ліцей

    ліцей

    січень

    1. Конкурс малюнків про ПДР.

    2. Конкурс-вікторина «Світлофор»

    3. Оформлення стенду з правил дорожнього руху.

    Огорельцев Р.Л.

    Класний керівник

    ліцей

    Лютий

    1. На святкування Дня захисника Вітчизни проведення велоконкурса з використанням знань ПДР.

    2. Відкритий урок «Дорога, транспорт, пішохід».

    3. Тестування «Як ми знаємо ПДР».

    Огорельцев Р.Л.

    Спортактів ліцею

    Огорельцев Р.Л.

    Класний керівник

    Огорельцев Р.Л.

    Спортзал ліцею

    ліцей

    ліцей

    У запропонованому плані роботи з профілактики дитячого травматизму (див.табл.4) на дорогах використовуються заходи, які не потребують будь-яких спеціальних дорогих ресурсів, але в той же час є ефективними методами роботи. Про це говорить і вивчений досвід роботи, і те, що в пропонованих заходах беруть участь головні зацікавлені особи. Це батьки, вчителі, державна інспекція з безпеки дорожнього руху, а також безпосередньо самі учні. Вважаю, що розвиток інтересу у дітей з вивчення правил дорожнього руху має відбуватися не пасивно, а при безпосередній участі самих учнів. Для цього використовуються такі заходи, які під силу будь-освітній установі.

    Нами була проведена профілактична бесіда з батьками та водіями «Бережи свого пасажира».

    Батькам розповіли про дитячий травматизм на дорогах нашого міста. Батькам - водіям пояснили елементарні заходи безпеки при перевезенні улюблених чад і запропонований тест, що дозволяє дізнатися, чи може дитина відчувати себе спокійно, вирушаючи з батьками в подорож на машині (див. Дод.). Наведемо деякі питання: який стиль управління ви застосовуєте, якщо в автомобілі дитина; стежите ви за тим, щоб дитина завжди пристібався ременем безпеки; які додаткові запобіжні заходи ви використовуєте, щоб убезпечити дитину в автомобілі.

    Відповідати на питання даної анкети пропонувалося анонімно. Батькам пропонувалося самим проаналізувати свої відповіді, за тим кожен сам зміг проаналізувати свою відповідь і зробити висновки. Зверталася увага на те, що якщо доріг дитина, то ставлення до безпеки вимагає серйозного коригування.

    Використовуючи методичний матеріал всеросійської газети «Добра дорога дитинства» №15, 16, 2003 рік, нами при проведенні бесіди з батьками на тему «Безпечний маршрут до школи» ставилося завдання разом з дитиною пройти шлях від будинку до школи. Проаналізувати його з точки зору безпеки і скласти на папері схему рекомендованого маршруту та опис до неї. Головне цей маршрут повинен бути не обов'язково найшвидшим, але обов'язково найбезпечнішим для дитини. Крок за кроком пройти по маршруту, пояснюючи синові чи доньці складність шляху. І чим молодша за віком дитина, тим конкретніше повинні бути приклади, ситуації, які обговорюються разом з ним. Тільки активну участь ваших дітей в конструюванні маршруту закладе в них міцне знання і принесе максимальну віддачу. Тільки постійне, конкретне, систематичне виховання безпечної поведінки на дорозі виробить у дитини культуру цієї поведінки. Спільні з дитиною зусилля по складанню схеми самого безпечного маршруту з дому до школи стали кращим доказом важливості цієї справи і любові до своєї дитини.

    Так само проведена бесіда з батьками на тему «Біг через дорогу - ворог. Особливо взимку!". Натренований до автоматизму звичка допоможе дитині безпечно перейти дорогу одному, з приятелем, з ковзанами або лижами в руках. Вона міцно стане його охоронною грамотою. Перед батьками були поставлені завдання з навчання дітей:

    • виробити у дітей стійкий навик при переході вулиці, продовжувати спостереження за дорогою в обидва боки, спочатку більше наліво, потім більше направо;

    • показати, що користь переходу кроком - стійкість при русі, можна спокійно повертати голову вліво, вправо стільки раз, скільки потрібно по обстановці і по ширині вулиці;

    • взимку біг через дорогу небезпечний подвійно! Пояснити, що тільки спокійний перехід, тільки кроком, тільки гранична увага дорозі і рух по ній!

    При проведенні спартакіади між 5-ми класами ліцею №9, присвяченій 23 лютого, нами була організована естафета «Юні велосипедисти». Був використаний матеріал статті «Ігротека« ДДД »граємо з Б.Г. Нікітіним »8.

    Цей конкурс розвиває вміння читати і виконувати дорожні знаки, володіти їздою на велосипеді.

    Умови гри: члени екіпажів шикуються в дві колони на лінії «Стоп». За командою судді (сигнал свистка) перші гравці сідають на велосипед і долають дистанцію, виконуючи вказівки дорожніх знаків. За знаком «Небезпечні повороти» велосипедисти змійкою об'їжджають кеглі, далі «Круговий рух» - об'їжджають даний знак, потім до знаку «Рух наліво». «Рух праворуч» їдуть в звичайному напрямку, виконуючи сигнали дорожніх знаків. Трасу долають всі гравці. Судді оцінюють даний конкурс в 2 очка. Провідні регулюють рух команд.

    З огляду на, що конкурс проводився взимку, дітям було дуже приємно покататися на велосипедах. Вони з азартом виконували умови естафети, швидко і правильно реагували на запропоновані дорожніми знаками правила поведінки на дорозі, а також вміло володіли велосипедом в складних дорожніх умовах.

    В рамах розробленого плану нами було показано учням діафільм «Дорожні правила для учнів 3-5 кл.» (Н. Бородін, студія «Діафільм, 1997 г.). Діти даного віку не були знайомі з такою формою вивчення матеріалу. Вони проявили до цього заняття великий інтерес як до чогось нового. Вважаємо, що найголовніше - це те, що дітям було цікаво вивчати ПДР таким методом. Також, не забуваючи про нові методи роботи, нами був проведений урок з використанням відеоапаратури. Показаний відеомультфільм по темі «Азбука дорожнього руху», наданий відділом ДАІ м Слобідського. Він допоміг нам у вирішенні завдання з вивчення дорожніх знаків.

    Проведено відкритий урок на тему «» Дорога, транспорт, пішохід ».

    Мета: створити умови для виявлення знань правил дорожнього руху у учнів. На уроці ми вирішували наступні завдання: виховання в учнів навичок дисциплінованого поведінки на вулицях і дорогах, пропаганда правил безпечного руху, залучення учасників усного журналу в ігрову діяльність. Оформлення уроку складалося з гасел, плакатів і музичного супроводу.

    Сторінки усного журналу:

    1. Історична. Діти самі розповідали про історію розвитку ПДР, транспорту з вивченого матеріалу.

    1. ДАІ повідомляє. Інспектор ДПС розповів про історію становлення ДАІ в Росії, а також довів до дітей інформацію про дитячий травматизм на дорогах рідного міста.

    2. Зустріч з власником особистого автотранспорту, де він розповів про цікаві випадки у своїй практиці водія.

    3. Ігри за правилами дорожнього руху з використанням вивчених матеріалів всеросійської газети «ДДД» 8. Ці ігри розвивають логічне мислення, закріплюють знання дорожніх знаків.

    4. Творча. Діти читали вірші про правила дорожнього руху, котори склали вдома з батьками.

    В кінці заняття діти підтвердили хороші знання з правил дорожнього руху. Вони проявили інтерес до подальшого вивчення матеріалу по безпечній поведінці на дорогах.

    При реалізації даного плану було помічено, що великий інтерес у дітей викликає можливість наочного, практичного вивчення матеріалу.Їм був представлений патрульний автомобіль ДАІ зі спеціальною забарвленням, звукоговорящім пристроєм і маяками. Так само були показані використовувані в роботі інспектора ДІБДР спеціальні засоби. Діти мали можливість вислухати розповідь про їх застосування і роботі, а також потримати в руках, покататися в патрульному автомобілі ДАІ, включити сирену, маячки, що викликало непідробний інтерес до роботи інспектора дорожньо-патрульної служби. Необхідно звернути увагу, що застосування таких методів ще більше підвищило інтерес до вивчення правил дорожнього руху.

    Хочеться так само відзначити, що в ігровій формі у дітей непомітно для них самих купуються навички безпечної поведінки на дорозі, а також краще запам'ятовуються знання по дорожніх знаках.

    Саме ж головне це потрібно зацікавити дітей у вивченні безпечної поведінки на дорогах, використовуючи нові чи старі методи роботи, але вони повинні обов'язково викликати пізнавальний інтерес як до чогось невивченими, незвіданого. Потрібно показати найцікавіші сторони досліджуваного питання з урахуванням віку дітей.

    При реалізації даного плану нами була використана схема методичної діяльності, взята з вивченого досвіду роботи (див. Дод.). Для забезпечення процесу з вивчення і профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму необхідна інформаційно-методична база. Вона формується на базі досліди роботи освітніх установ, установ додаткової освіти, а також традиційних масових заходів. Ця робота обговорюється, коригується і формується під час проведення спільних нарад, семінарів, консультацій та «круглих столів», в яких беруть участь відділ ГИБДД, дитячо-юнацький центр та методичний центр, який і формує базу досвіду роботи з профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

    контрольний експеримент

    Мета: виявити ефективність роботи з профілактики дитячого травматизму.

    Таблиця 5.

    Знання учнями правил дорожнього руху

    № п / п

    Ф. І.

    питання

    успішність

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    Болтачов А.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Горячев Д.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Деветьяров Р.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Зикова Н.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Ісаков А.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Коробейников Я.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Кравченко А.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Каркина Н.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Кудрявцев А.

    +

    +

    -

    +

    +

    +

    В

    Кудрявцев С.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Лапін С.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Макарова Д.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Мосунова М.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Мусихин К.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Маріхін М.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Оглоблина Ю.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Огорельцева Я.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Пономарьова І.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Пермінова Н.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Полуектова С.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Пелих А.

    +

    +

    +

    +

    -

    +

    В

    Пушкарьова Д.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Русинів Е.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Харін П.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Черменіна Т.

    +

    +

    +

    +

    +

    +

    В

    Висновки за результатами контрольного експерименту:

    • у дітей розвинувся інтерес до вивчення правил дорожнього руху, батьки стали активно брати участь у вирішенні даної проблеми. Тільки 8 учнів зробили по одній помилку по запропонованим питань, таким чином у всіх дітей рівень знань правил дорожнього руху став - 100%;

    • з додаткових питань з'ясувалося, що діти усвідомили необхідність вивчення ПДР;

    • великий інтерес у дітей викликали наочні, практичні та ігрові методи навчання правил дорожнього руху.

    Таблиця 5.

    порівняльні результати

    констатуючого і контрольного експерименту

    рівень

    констатуючий

    експеримент (%)

    контрольний

    експеримент (%)

    високий

    8

    100

    середній

    16

    -

    низький

    76

    -

    Порівняльний аналіз показав, що у 93% дітей підвищився рівень знань правил дорожнього руху, що наочно представлено в графіку 1.

    Графік 1. Динаміка знань учнями правил дорожнього руху

    Знання правил дорожнього руху, за даними досліджень, безпосередньо впливає на безпеку дітей на дорозі. Ми, використовуючи вивчені методи роботи соціального педагога, в формуючому експерименті досягли певних успіхів. У всіх учнів підвищилися навички і бажання виконувати ПДР, так як це є основною причиною дитячого травматизму на дорогах.

    Найважливіший аспект всієї профілактичної роботи - діти повинні вчитися безпеки постійно, безперервно. Тому хотілося б, щоб отриманий досвід роботи з профілактики дорожньо-транспортного травматизму знайшов своє подальше продовження.

    висновок

    Володіння методами дозволяє соціальному педагогу оптимізувати свою професійну діяльність, піднятися на більш високий рівень професійної майстерності. Характер методів, використовуваних соціальним педагогом, задається особливостями розв'язуваної проблеми, віковими особливостями дітей, мікросоціуму, специфікою взаємодії з різними організаціями, що нами було використано при розробці перспективного плану.

    З урахуванням вивченого регіонального досвіду та проведеної експериментальної роботи нами були розроблені методичні рекомендації щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму, зважаючи на великий обсяг частина матеріалів представлена ​​в додатку.

    Методичні рекомендації щодо профілактики ДДТТ

    Робота освітнього закладу з вивчення правил дорожнього руху і попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму повинна включати:

    1. Спільний план роботи освітнього закладу та ГИБДД ОВС.

    2. Календарно-тематичне планування з предметів, використовуючи матеріали роботи освітніх установ.

    3. План-графік проведення бесід, інструктажів з учнями.

    4. Комплексне планування місячника «Увага - Діти!»

    5. Інформаційний матеріал про форми роботи з учнями: класних керівників з вивчення правил дорожнього руху; викладачів ОБЖ.

    6. Циклограма позакласної діяльності з даної проблеми: творчі конкурси учнів з літератури, прикладної творчості, малювання; спільні творчі роботи учнів і педагогів, учнів і батьків; виставки-конкурси дидактичних матеріалів вчителів-предметників, педагогів ОБЖ, класних керівників; конкурси творчих методичних матеріалів педагогів: конспекти уроків, сценарії заходів; дні відкритих заходів всередині школи.

    7. Методична скарбничка: розробка тематичних заходів для класних керівників; матеріали для проведення «Дня профілактики», інформаційний матеріал з проведення короткочасних занять «Хвилинка» в групі продовженого дня; інформаційний матеріал щодо проведення короткочасних занять «Хвилинка» в групі продовженого дня; інформаційний матеріал «Робота з батьками»; програма роботи творчого об'єднання учнів «Юний інспектор».

    В організації роботи з профілактики ДДТТ слід дотримуватися таких принципів:

    1. Системність.

    Робота повинна проводитися протягом всього навчального року при гнучкому розподілі змісту протягом дня. У зимовий період доцільно організовувати заняття та ігри в спеціально обладнаних кімнатах, на макетах, в ігрових куточках і влітку частіше проводити їх на ділянках з нанесеними елементами дорожньої розмітки. Під час прогулянок вулицями міста звертати увагу дітей на те, що рух транспорту і пішоходів підпорядковане особливими правилами, суворо дотримуватися правил переходу вулиці.

    1. Облік місцевих умов.

    Створюючи розвиваюче середовище, що включає посібники, ігри, ігрові матеріали, слід враховувати, що у міських і сільських дошкільнят різний досвід поведінки на вулицях і дорогах. Сільські діти, потрапляючи в місто, часто виявляються непідготовленими до правильної поведінки на вулиці і в транспорті. У міських дітей можуть виникнути проблеми в умовах сільської місцевості: втрачається пильність, обережність на дорозі.

    У процесі цілеспрямованої педагогічної роботи можна компенсувати необізнаність дітей про правила поведінки в незвичних умовах, якщо використовувати макети міської та сільської вулиці, заміської дороги. Дуже важливо, щоб міська дитина при необхідності зміг би відшукати дорогу додому, перейти вулицю в найбільш безпечному для цього місці.

    1. Облік вікових особливостей у змісті і формах роботи.

    Досвід педагогів-організаторів показує можливість здійснення роботи з формування основ безпечної поведінки на дорогах починається з молодшого дошкільного віку. У цьому віці доцільно приділяти увагу загальній орієнтуванні в різних ситуаціях: розрізнення кольорів, виділенню червоного кольору в якості сигналу небезпеки і т.п.

    У старшому віці слід змінити акцент на формування самостійного і відповідального поведінки на дорогах, вміння правильно орієнтуватися в проблемній ситуації.

    Найбільш прийнятними формами роботи з дітьми є спостереження, різні ігри, читання літератури, тематичні дозвілля, изодеятельности. Поряд з цими формами роботи в старшому віці можуть використовуватися цікаві матеріали, що мають на меті перевірку і закріплення знань дітей (кросворди, ребуси, загадки, різноманітні конкурси, КВК, комп'ютерні ігри тощо).

    4. Інтегрований підхід до організації педагогічного процесу.

    Зміст роботи по формуванню безпечної поведінки на вулицях та дорогах має органічно включатися в зміст основної комплексної програми шкільного установи без збільшення навчального навантаження. Це зміст може проходити через різні види занять, а також нерегламентовані види діяльності та окремі режимні моменти.

    5. Комплексний підхід до організації роботи.

    Досвід освітніх установ - переможців огляду-конкурсу «Безпечне колесо» показує, що тільки у співпраці з батьками, державною інспекцією з безпеки дорожнього руху, школою та іншими зацікавленими організаціями можна досягти позитивних результатів, уберегти дітей від нещасних випадків на дорогах.

    Слід враховувати також принципи навчання безпеки дорожнього руху: науковість, доступність, зв'язок теорії з практикою.

    У план по організації роботи з профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму необхідно включати наступні напрямки:

    1. Робота з педагогічним колективом:

    • тематичні наради викладачів за темою «Планування заходів місячника« Увага - Діти! »;

    • засідання шкільних методичних об'єднань класних керівників;

    • консультації;

    • оформлення інформаційного стенду матеріалів по темі «Профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму».

    1. Робота з учнями:

    • нараду учнівського активу по темі «Програма заходів місячника« Увага - Діти! »;

    • тематичні бесіди, інструктажі щодо попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

    • тематичні конкурси творчих робіт учнів, педагогів, батьків на теми:

    • «Безпечний шлях від будинку до школи» (1-5 класи);

    • «Наш друг - світлофор»;

    • вікторини на теми:

    • «Світлофор» (2-4 класи);

    • ігрові програми «Ми пішоходи і пасажири», «Як уникнути небезпеки на вулицях»;

    • проведення конкурсу плакатів на тему «Дітям - безпечні дороги»;

    • проведення змагань між учнями 7-х класів за програмою гри «Безпечне колесо»:

    • велоестафета;

    • дорожня азбука;

    • медична допомога.

    1. Театралізовані свята, наприклад: «Буратіно йде в школу» (1-2 клас); «Я крокую по вулиці»; «Три чарівні очі»; «Школа світлофорних наук» (3-4 клас)

    Список літератури

    1. Богачева І. Школа, де дружать інспектор з водієм // Всеросійська газета «Добра дорога дитинства». - М. - 2001. - №10.

    2. Бочарова В.Г. Педагогіка соціальної роботи. - М., 1994.

    3. Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Соціальна педагогіка: Курс лекцій: Навч. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів. - 2-е вид. стереотип. - М .: Видавничий центр «Академія», 2000..

    4. Позакласні заходи з профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. - Перм: УДАІ УВС Пермської області, 1995.

    5. Виготський Л.С. Вибрані психологічні дослідження. - М.-Л., 1956.

    6. Галагузова М.Н. Соціальна педагогіка. - М., 1999..

    7. Давидова Г.Є. Професійна безпека дітей // Всеросійська газета «Добра дорога дитинства». - М. - 2001. - №2.

    8. Діти - турбота спільна. Ігротека «ДДТ» граємо з Б.Г. Нікітьіной // Всеросійська газета «Добра дорога дитинства». - М. - 2004. - №1.

    9. Косий Ю.М. Про дороги і про вулиці. - Горький: Волго-Вятское книжкове видавництво, 1995.

    10. Макаренко А.С. Проблеми виховання в радянській школі //Пед.соч .: в 8 т. - Т.4. - М., 1984.

    11. Мардахаев Л.В. Методика і технологія роботи соціального педагога: Навчально-методичний посібник. - М .: Союз, 1999..

    12. Методика і технологія роботи соціального педагога: Навч. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів /Б.Н. Алмазов, М.А. Бєляєва, М.М. Безсонова та ін. / За ред. М.А. Галагузова, Л.В. Мардахаева. - М .: Видавничий центр «Академія», 2002. - 192 с.

    13. Методичні рекомендації щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. - Ярославль: УДАІ УВС Ярославської області, 1993.

    14. Мудрик А.В. Введення в соціальну педагогіку. - М., 1994.

    15. Мустаева Ф.А. Основи соціальної педагогіки: Підручник для студ. вищ. навч. закладів. - 2-е изд., Перераб. і додат. - М .: Академічний проект, 2001..

    16. Про стан, причини і заходи щодо запобігання дитячому дорожньо-транспортному травматизму в Кіровській області за 7 місяців 2005 р - Кіров: УГІБДД Кіровської області, 2005.

    17. Овчарова О.М. Методика викладання правил дорожнього руху в системі профтехосвіти. - М .: Студія «Діафільм» Держкіно СРСР, 1881.

    18. Овчарова Р.В. Довідкова книга соціального педагога. - М .: ТЦ Сфера, 2002. - 480 с.

    19. Основи соціальної роботи: Підручник / Відп. ред. П.О. Павленок, - 2-е изд., Испр. і доп. - М .: Инфра-М, 2001..

    20. Педагогіка: Навчальний посібник / За ред. П.І. Пидкасистого. - М., 1995.

    21. Правила дорожнього руху РФ (з коментарями, малюнками). - СПб, 2006.

    22. Робоча книга соціального педагога / Під ред. Н.Ф. Маслової. - Орел, 1994.

    23. Селевко Г.К. Сучасні освітні технології. - М., 1998..

    24. Відбулося засідання координаційної ради // Всеросійська газета «Добра дорога дитинства». - М. - 2001. - №2.

    25. Соціальна педагогіка: Курс лекцій / Під загальною ред. М.А. Галагузова. - М .: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000..

    26. Соціальна робота: Російський енциклопедичний словник. - Т.1. - М., 1997..

    27. Поважайте світлофор. - Кіров: ГИБДД Кіровської області і Кіровський обласний інститут удосконалення вчителів, 1995.

    28. Шакурова М.В. Методика і технологія роботи соціального педагога: Навч. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів. - М .: Изд. центр «Академія», 2002. - 272 с.

    29. Щуркова Н.Е. Нові технології виховного процесу. - М., 1994.




    Скачати 122.57 Kb.


    Робота соціального педагога з профілактики дитячого травматизму на дорогах

    Скачати 122.57 Kb.