Планування і методичні прийоми організації рухливих ігор у другій молодшій групі.




Дата конвертації14.04.2017
Розмір4.94 Kb.
ТипДитячі ігри

Ірина Самбурова
Планування і методичні прийоми організації рухливих ігор у другій молодшій групі.

Гра - це життя, особливо якщо ми говоримо про дитячі ігри, покликаних розважити, згуртувати, розвинути, розвеселити, навчити, показати - аби було цікаво, динамічно і завзято.

Планирование и методические приемы организации подвижных игр во второй младшей группе.

Рухливі ігри - це група ігор, в основі яких лежать різноманітні рухи, найбільш задовольняють потребу організму, що росте в активних діях.

Можна виділити наступні групи рухливих ігор:

1. Сюжетні гри - в яких дії дітей визначаються сюжетом і тією роллю, яку вони виконують. Нескладні правила є обов'язковими для всіх учасників і дозволяють регулювати поведінку дітей. У сюжетних іграх може брати участь різна кількість дітей - від 10 до 25 осіб.

2. Ігри без сюжету - ігри типу різноманітних ловішек - засновані найчастіше на бігу з ловом і вивертанням. Наявність цих елементів робить гри особливо рухомими, емоційними, які вимагають від дітей особливої швидкості, спритності рухів.

3. Ігрові вправи засновані на виконанні певних рухових завдань (стрибки, метання, біг) і спрямовані на вправу дітей у певних видах руху.

4. Ігри з елементами змагання, нескладні ігри-естафети також засновані на виконанні певних рухових завдань і не мають сюжету, але в них є елемент змагання, що спонукає до великої активності, до прояву різних рухових і вольових якостей (швидкості, спритності, витримки, самостійності ). Цим вони істотно відрізняються від безсюжетних ігор.

5. Самостійну групу становлять гри спортивного характеру: бадмінтон, ігри типу баскетболу, волейболу, футболу та ін. В цих іграх використовуються нескладні елементи техніки і правил спортивних ігор, які доступні і корисні дітям старшого дошкільного віку і будуть необхідні для занять цими видами ігор в більш старшому віці.

При плануванні та організації рухливих ігор необхідно дотримуватися наступних правил:

1. Не менше трьох рухливих ігор в день.

2. Одна гра загальна, великий рухливості.

3. Дві гри по підгрупах, середньої і малої рухливості.

4. Ігри підбираються на різні основні рухи.

Фізичні можливості дітей:

Що б організувати рухливу гру необхідно, щоб діти вправлялися в освоєнні основних рухів. Можна виділити основні рухи характерні для дітей молодшого дошкільного віку. Це ходьба, біг, стрибки, повзання, лазіння, катання, кидання і ловля. У молодшій групі потрібно вчити дітей ходити правильно, не наштовхуючись один на одного; формувати вміння зберігати стійке положення тіла і правильну поставу.

Дітей 3-х - 4-х років в рухливій грі привертає головним чином сам процес дії: їм цікаво бігти, наздоганяти, кидати, шукати; результат цих дій для них не має значення. Тому для малюків рекомендуються зовсім прості ігри, побудовані в більшості випадків на одну дію, причому ця дія вихователь тут же і підказує дітям.

Щоб привернути увагу дітей рекомендується використовувати ігри з невеликим художнім текстом, який також підкаже дітям руху і замінить в грі правила. Також важливо використовувати в іграх різноманітні рухові завдання, з ходьбою, зі стрибками, з бігом. Важливо враховувати стан дітей. Якщо діти порушено, слід провести спокійну, малорухливу гру, яка зажадає від дітей концентрації і уваги. Якщо ж діти довго сиділи на заняттях, то краще провести гру з різноманітними рухами, які змінюються відповідно до сюжету.

Специфіка предметно-ігрового середовища для організації рухливих ігор в молодшому дошкільному віці:

У всіх іграх, незалежно від спрямованості або характеру, завжди присутні іграшки. Розвиток самостійності в грі залежить від того, як дорослі організовують умови для дитячих ігор: які іграшки купують, як збагачують дитячий досвід, допомагають реалізувати його в грі, надають місце і час для гри. Іграшка спонукають малюка до спільних дій з дорослими і однолітками, викликає нові враження, збагачують чуттєвий досвід, дає уявлення про предметах реальному житті.

Павло Франсовіч Лесгафт, який створив систему фізичного виховання, бачив в грі велику виховно-освітню силу, вважав її найкращим засобом виховання особистості дитини. Особливо він підкреслював той факт, що гра ставить дитину в таке становище, коли його розум працює жваво й енергійно, почуття напружені, дії організовані.





Планування і методичні прийоми організації рухливих ігор у другій молодшій групі.