• Актуальність
  • Предметом
  • 1. Обдарованість як предмет дослідження
  • 1.2 Історія вивчення проблеми обдарованості
  • 2. Розвиток особистості обдарованої дитини і його проблеми
  • 3. Проблеми обдарованої дитини в сімї
  • 4. Особливості розвитку обдарованої дитини
  • Список використаної літератури

  • Скачати 33.31 Kb.

    Особливості розвитку особистості обдарованої дитини




    Дата конвертації04.09.2017
    Розмір33.31 Kb.
    Типкурсова робота

    Скачати 33.31 Kb.

    2

    Особливості розвитку особистості обдарованої дитини

    Зміст

    Вступ

    1. Обдарованість як предмет дослідження

    1.1 Загальне поняття обдарованості

    1.2 Історія вивчення проблеми обдарованості

    2. Розвиток особистості обдарованої дитини і його проблеми

    3. Проблеми обдарованої дитини в сім'ї

    4. Особливості розвитку обдарованої дитини

    Список літератури

    Вступ

    Питання обдарованості є одним з найбільш цікавих і загадкових в педагогіці і психології. Проблемою обдарованості цікавилися педагоги, психологи, батьки протягом століть. Однак, саме в цей час спостерігається значне зростання і розвиток нових технологій, а тому зросла потреба суспільства в людях, що володіють нестандартним мисленням, які вміють ставити і вирішувати нові завдання, пов'язані з майбутнім. Можна говорити про те, що сьогодні наше суспільство відчуває брак творчих, що володіють нестандартним мислення особистостей. Обдарованого ж, талановиту людину, в свою чергу, відрізняють принципова новизна та оригінальність підходу. Обдарованого, таким чином, прийнято називати того, чий дар явно перевершує середні можливості, здібності більшості.

    Особливості, властиві обдарованим, збагачують наше життя у всіх її проявах і роблять їх внесок в неї надзвичайно значущим. По-перше, обдарованих відрізняє висока чутливість у всьому, у багатьох високо розвинене почуття справедливості; вони здатні чуйно вловлювати зміни в суспільних відносинах, нові віяння часу в науці, культурі, техніці, швидко і адекватно оцінювати характер цих тенденцій в суспільстві.

    Друга особливість - безперервна пізнавальна активність і високо розвинений інтелект дають можливість отримувати нові знання про навколишній світ. Творчі здібності тягнуть їх до створення нових концепцій, теорій, підходів. Оптимальне поєднання у обдарованих дітей інтуїтивного і дискурсивного мислення (у переважній більшості випадків при домінуванні першого над другим) робить процес отримання нових знань дуже продуктивним і значущим.

    По-третє, більшості обдарованих властиві велика енергія, цілеспрямованість і наполегливість, які в поєднанні з величезними знаннями і творчими здібностями дозволяють втілювати в життя масу цікавих і значущих проектів

    Актуальність теми нашого дослідження полягає в тому, що на сьогоднішній день проблема виявлення і розвитку обдарованості у дітей, а також умови їх виховання на рівні школи і сім'ї стоїть дуже серйозно і гостро.

    Проблемою обдарованих дітей продуктивно займалися такі вітчизняні психологи: Н.С.Лейтес, В.Е. Чудновський, В.С.Юркевіч, А.І. Савенков, А.В. Хуторський, Е.С. Бєлова, А.М. Матюшкін, Л.В. Матвєєва, О.П. Котікова.

    Предметом дослідження виступає обдарованість як риса особистості. Об'єкт дослідження - обдаровані діти дошкільного віку.

    Мета нашого дослідження можна сформулювати наступним чином: вивчити особливості розвитку особистості обдарованої дитини і докладно проаналізувати існуючі в ході даного розвитку проблеми.

    Виходячи з мети можна поставити ряд завдань:

    1. Вивчити існуючу на сьогоднішній день літературу з даної проблеми;

    2. Проаналізувати основні погляди вчених на проблему розвитку особистості обдарованої дитини;

    3. Провести дослідження з проблеми розвитку особистості обдарованої дитини.

    1. Обдарованість як предмет дослідження

    1.1 Загальне поняття обдарованості

    Проблема обдарованості виникає в зв'язку зі зростаючими потребами суспільства, зумовленими змінами економічних і політичних систем, з гострою необхідністю в обдарованих, талановитих фахівців. Сьогодні освіта пред'являє високі вимоги до розуму, волі і здібностям дитини. Побачити в кожній дитині особистість, допомогти їй сформуватися, розвинутися і вдосконалюватися, розпізнати індивідуальність, а також створити систему роботи з обдарованими дітьми, в повній мірі що сприяє розвитку їх здібностей, - завдання педагогів, сім'ї.

    Існує безліч підходів до визначення поняття «обдарованість», тому до теперішнього часу немає його чіткого формулювання. Обдарованість включає величезну кількість ознак, які зачіпають різні її боку. Як явище обдарованість існує в людській природі, з ним зустрічаються вчителі, вихователі, батьки. Поняття «обдарованість» вживається по відношенню до дітей, чиї таланти виражені менш явно, але в певній галузі науки, мистецтва можуть розвинутися і дати результат.

    Обдарованість має кілька різних значень: як уявлення про спадкові передумови, рівень розумового розвитку, що характеризує кожну людину. В основному, в науковій літературі термін «обдарованість» використовується в найбільш вживаною його значенні, маючи на увазі високий рівень розвитку здібностей - загальних і спеціальних.

    Обдарованість визначається наявністю у людини явно виражених здібностей з дитинства. Обдарованість індивідуальна: у різних дітей, виконують один вид діяльності обдарованість різна. У той же час одна і та ж діяльність може бути реалізована дітьми з різними одаренностями. Необхідно також відзначити існування поняття «геніальна обдарованість», яке позначає різнобічну обдарованість, при цьому внутрішньо неодмінно позначається на результатах геніальної діяльності - як особливе багатство, багатогранність створюваного. Якщо розглядати обдарованість з позицій різних наук, то можна відзначити, що з позиції соціальної педагогіки, наприклад, обдарованість - «комплексна характеристика сфери здібностей до видатного виконання будь-якої діяльності; інтеграція здібностей, яка обумовлює широту можливостей людини; розумовий потенціал, цілісна характеристика пізнавальних можливостей і здібностей; талановитість, наявність внутрішніх умов для видатних досягнень »[17; 64].

    В енциклопедії зустрічаємо таке визначення обдарованості: «вона визначає можливість досягнення успіху, а цим визначається, якою мірою будуть розвинені здібності» [13; 592].

    З психологічної точки зору обдарованість розглядається многоаспектно:

    1. Своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує успішність виконання діяльності. Спільна дія здібностей, що представляють певну структуру, дозволяє компенсувати недостатність окремих здібностей за рахунок переважного розвитку інших;

    2. Загальні здібності, або загальні моменти здібностей, що обумовлюють широту можливостей людини, рівень і своєрідність його діяльності;

    3. Розумова потенціал, або інтелект; цілісна індивідуальна характеристика пізнавальних можливостей і здібностей до навчання;

    4. Сукупність задатків, природних даних, характеристика ступеня вираженості і своєрідності природних передумов здібностей;

    5. Талановитість; наявність внутрішніх умов для видатних досягнень у діяльності.

    Поняття «обдарованість» дослідник А.І. Єрьомкін визначає наступним чином: «це властивість людської індивідуальності, що виявляється в сукупності її духовних сил і природних здібностей, що забезпечують високий рівень творчості, результати якого певним чином змінюють або перетворюють навколишній світ» [5; 38]. На його думку, обдарованість є нормою для будь-якої людини, а її відсутність пов'язана невірним вихованням і освітою. Паростки обдарованості існують в кожному, дають кожному можливість творити, розвивати цей дар в собі, сприяти створенню умов для розвитку творчого потенціалу в інших людях.

    Потрібно відзначити, що більшість вчених включають в структуру обдарованості як когнітивні (інтелект, спеціальні здібності, креативність), так і некогнітівних особистісні (мотиваційні, емоційні, вольові) і соціальні (умови виховання і навчання) фактори.

    А.М. Матюшкін запропонував наступну структуру творчої обдарованості. Так, на його думку, в єдиній інтегративної структурі обдарованості виділяються наступні компоненти: домінуюча роль пізнавальної мотивації; дослідницька творча активність, що виражається у виявленні нового, у постановці і вирішенні проблем; можливість досягнення оригінальних рішень; можливість прогнозування і передбачення; здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки [6; 32].

    Обдарованість розуміється як інтегральне, сумарне властивість особистості, як свого роду міра генетично і дослідно зумовлених можливостей людини адаптуватися до життя.

    Таким чином, обдарованість як найбільш загальна характеристика сфери здібностей вимагає комплексного вивчення: психофізіологічного, диференціально-психологічного, соціально-психологічного [7; 247].

    1.2 Історія вивчення проблеми обдарованості

    Розробка методів вимірювання обдарованості вперше була почата в рамках психометрії, спрямованої на оцінку індивідуальних відмінностей і особистісних особливостей. За основу була взята ідея про те, що кожен індивід має певними здібностями, психологічними властивостями і особистісними рисами. Основоположником емпіричного підходу до вирішення проблеми обдарованості і творцем методик її дослідження є Френсіс Гальтон. Він відкрив і обгрунтував роль спадковості в індивідуальних відмінностях між людьми.

    У європейській науці XX століття багато робіт присвячено вивченню проблеми обдарованості, таланту, геніальності, проте, найбільшу увагу приділено вивченню інтелекту і здібностей людини. У цьому напрямку працювали психологи Ж.Пиаже, А. Біне, Ч.Спирмен, Р.Кеттелла і ін. В області дослідження інтелекту важливе місце займають фактори впливу середовища. Найбільш відомі моделі Д.Фуллера, У.Томпсон, Р.Пломіна. Дослідження проблеми обдарованості не обмежувалися тільки специфікою інтелектуального розвитку і розвитку здібностей, пов'язаних з інтелектом.

    Величезний внесок у вивчення проблеми обдарованості внесли європейські вчені - засновники експериментальної психології - Г.Фехнер, Г.Гельгольц, Р.Кеттелл; вітчизняні психологи - Л.С.Виготський, П.П.Блонский.

    Якщо говорити про Білорусь, то тут при вивченні обдарованості використовувався досвід зарубіжних шкіл, але вже в 20-30-і рр. з'явилися і оригінальні вітчизняні методики, внісши певний внесок у світову науку. Дослідження педагогів сприяли посиленню інтересу до проблеми обдарованості і більш широкого використання різноманітних способів діагностики і розвитку індивідуальних особливостей дітей. Однак Постанова ЦК ВКП (б) 1936 р перервати налагоджений науково-дослідний процес вивчення обдарованості, заборонивши генетичний дослідження, звузивши напрямки досліджень до області соціальних факторів, що позбавило науку різнобічності вивчення проблеми. Подальше вивчення проблеми обдарованості велося в руслі розробки питань індивідуальних здібностей. Особлива увага приділялася інтелектуальному і креативному напрямками розвитку.

    На початку ХХ століття в Білорусі науково розроблялися такі питання:

    · Соціальна необхідність виявлення і розвитку обдарованості;

    · Визначення поняття «обдарованість»;

    · Походження і структура обдарованості;

    Для вивчення даної концепції значним спонукальним актом стало створення концепції «Обдаровані діти» (Д.Б.Богоявленская, В.Д.Шандріков). Останнім часом значно розширився діапазон досліджень обдарованості дітей і зріс інтерес до проблем талановитої молоді [16; 54].

    В даний час в світі відомо кілька десятків наукових концепцій обдарованості, створених в руслі найрізноманітніших теоретичних напрямків. Таке різноманіття концепцій відображає складність природи обдарованості, неможливість вироблення загальних стандартів і стратегій розвитку для всіх її проявів. Однак при всій відмінності точок зору на якість і кількість факторів, що визначають реалізацію потенціалу обдарованих дітей, більшість сучасних концепцій об'єднує розуміння обдарованості як цілісного, багатогранного і розвивається якості особистості.

    2. Розвиток особистості обдарованої дитини і його проблеми

    Цілий ряд психологічних досліджень і соціальних спостережень показують, що обдаровані діти в цілому більш благополучні, ніж інші діти: не відчувають проблем в навчанні, краще спілкуються з однолітками, швидше адаптуються до нової обстановки.

    Їх вкорінені інтереси і схильності, розвинені вже з дитинства, служать хорошою основою для успішного особистісного і професійного самовизначення [16; 52].

    Незвичайні здібності дітей невіддільні від віку, вони обумовлені темпом дозрівання організму і його віковими змінами.

    Здібності і обдарованість в цілому є індивідуальними особливостями особистості.

    Дитина від природи наділена загальними здібностями, на основі яких розвиваються в діяльності спеціальні здібності.

    Дошкільна дитинство (3 - 7 років) є сензитивним періодом для розвитку творчого потенціалу дитини. Багато відомих учених, музиканти, художники та письменники виявили свої видатні здібності в ранньому віці.

    Всім відомі блискучі досягнення маленького Моцарта, видатні успіхи в дитинстві Ф.Гальтона, І.І.Мечникова, К. Гаус, В.Гюго, Ф. Шуберта.

    Обдаровані діти часто стають видатними дорослими, але може бути і навпаки: чи не проявили себе в дитинстві люди досягають видатних результатів в зрілому віці. Нерідко видатний розумовий потенціал, як показують біографії багатьох відомих людей, довгий час залишався непоміченим оточуючими.

    Необхідною умовою розвитку здібностей є відповідна діяльність учнів (музична, образотворча, пізнавальна, в області математики, фізики і т.д.). Для найбільш успішного прояви здібностей в тій чи іншій діяльності необхідно певне поєднання якостей - позитивного ставлення до відповідної діяльності, інтересу до неї, наявності організованості, зосередженості, самостійності, цілеспрямованості, наполегливості [18; 4].

    Добре знання особливостей розвитку обдарованих дітей є ключем до пізнання можливостей обдарованих дітей і базою для розробки спеціальних програм для них.

    Кожна дитина має лише йому властивими особливостями, властивостями, які становлять його індивідуальність [1; 17].

    Правда, у цих дітей можуть виникати проблеми в тому випадку, якщо не враховуються їх підвищені можливості: навчання стає занадто легким або ж немає умов для розвитку їх творчих потенцій.

    Принципово інша ситуація складається у дітей з винятковою обдарованістю.

    Так, в силу вже описаної вище нерівномірності розвитку і у частини дітей з різко підвищеними інтелектуальними та художньо-естетичними можливостями часто виникають проблеми спілкування, відсутні досить сформовані і ефективні навички соціальної поведінки.

    Це може проявлятися в зайвій конфліктності і / або в своєрідною відчуженості обдарованої дитини від групи однолітків і призводить до того, що обдарована дитина починає шукати інші ніші для спілкування: суспільство більш молодших або, навпаки, значно більш старших дітей або спілкується тільки з дорослими і т . Д.

    Нерідко у таких дітей є проблеми в емоційному розвитку. Так, в складних ситуаціях вони проявляють явно інфантильну реакцію: наприклад, критичні зауваження викликають негайні сльози, а будь-який неуспіх призводить до розпачу.

    У багатьох особливо обдарованих дітей помітні проблеми, пов'язані з їх фізичним розвитком, деякі з них явно уникають всього, що вимагає фізичних зусиль, обтяжене уроками фізкультури [18; 5].

    Особливою, досить важкою, з точки зору допомоги цим дітям, є проблема вольових навичок або ширше - саморегуляції.

    Для особливо обдарованих дітей ситуація розвитку часто складається таким чином, що вони займаються тільки діяльністю, досить цікавою і легкою для них, тобто складової суть їх обдарованості.

    Будь-яку іншу діяльність, яка не входить в сферу їх схильностей, багато обдаровані діти уникають, користуючись поблажливим ставленням до цього дорослих людей.

    В кінцевому підсумку виникає специфічна ситуація, коли особливо обдаровані діти, будучи в особливому ставленні «трудоголіками», тобто, проявляючи очевидну схильність до улюбленої праці, все ж не вміють працювати в тих випадках, коли від них потрібні виражені вольові зусилля.

    У набагато меншому ступені це відноситься до дітей з психомоторної (спортивної) обдарованістю і в значно більшому ступені - до дітей з підвищеними інтелектуальними здібностями [4; 58].

    Іншою серйозною проблемою деякої частини інтелектуально обдарованих дітей є відсутність творчих проявів. Судячи з наявних емпіричним і літературними даними, вона виникає у цих дітей, скоріше, як особистісна проблема, як наслідок особливої ​​спрямованості лише на освоєння знань.

    Особливо часто це відбувається з дітьми, у яких спостерігається прискорений темп розумового і загального вікового розвитку. З раннього дитинства вони отримують схвалення оточуючих за вражають всіх обсяг і міцність знань, що і стає згодом провідною мотивацією їх розумової діяльності.

    Немає ніякого сумніву, що при відповідній системі навчання і виховання, при чітко продуманій системі розвитку мотивації ця проблема інтелектуально обдарованих дітей може бути цілком успішно подолана (що підтверджується і даними психогенетики про досить значною, набагато більш вираженою ролі факторів середовища в розвитку творчих здібностей порівняно з інтелектом).

    При цьому система розвитку обдарованості дитини повинна бути ретельно вибудувана, строго індивідуалізована і її реалізація повинна припадати на досить сприятливий віковий період.

    Ще однією часто зустрічається проблемою багатьох обдарованих дітей є труднощі професійної орієнтації. Нерідко буває, що навіть до закінчення підліткового періоду обдаровані юнак або дівчина вагаються з вибором свого покликання.

    В цілому виникає ситуація деякою дезадаптації особливо обдарованої дитини, яка може приймати досить серйозний характер, часом цілком виправдовуючи віднесення цієї групи обдарованих дітей в групу підвищеного ризику.

    На основі вищесказаного, всі форми роботи з обдарованими дітьми (розвиваючі ігри, навчання, консультування, тренінг та ін.) Повинні повною мірою враховувати особистісні особливості обдарованої дитини і орієнтуватися на ефективну допомогу у вирішенні його проблем.

    3. Проблеми обдарованої дитини в сім'ї

    Проблема виховання обдарованих дітей у сім'ї не нова, але в даний час особливо актуальна. Дитина - продовження батьків, їх любов, надія. Усі батьки хочуть, щоб його дитина була здоровою і щасливою, однак, посилаючись на брак часу, не може піклуватися про розвиток розуму і душі дитини. Матері, батьку, іншим членам родини потрібно побачити в кожному малюку особистість, допомогти їй сформуватися, розвинутися і вдосконалюватися, розпізнати індивідуальність, надати допомогу в саморозвитку. Для розвитку творчих здібностей особистості, що розвивається першорядне значення має родинне середовище.

    Таким чином, розвиток вроджених здібностей дитини, виховання інтелектуально розвиненої особистості починається в родині. Створення в сім'ї розвиваючого середовища сприяє розкриттю творчого потенціалу обдарованих дітей. У микросоциуме потрібні умови для розвитку здібностей, тобто організація діяльності дитини. Активному розвитку творчості допомагає включення обдарованої дитини в ігрову, художню, пізнавально-практичну діяльність, а також експериментування в різних сферах.

    Однак, ефективна лише та система дитячо-батьківських відносин, в якій виконуються наступні умови: визнання безумовної цінності дитини; створення обстановки його безумовного прийняття, тобто ситуацій, в яких відсутнє зовнішнє оцінювання; надання дитині свободи вираження; креативність здатна розвиватися і реалізовуватися через прояв індивідуальності дитини. У дітей власна доля і майбутнє, яке залежить, в першу чергу, від сім'ї і сімейного виховання.

    Тому батькам необхідно побачити в кожній дитині особистість, надати допомогу в саморозвитку, зробити все можливе, щоб сформувати у дітей бажання жити, розвинути здібності, допомогти їм удосконалюватися і відбутися [1; 18].

    Виховання обдарованої дитини в сім'ї - складний і важкий труд, так як такі діти зазвичай вперті, самолюбні і честолюбні. У більшості дітей висока самооцінка, тому батькам слід заохочувати прояв самостійності, нестандартного мислення, долати бар'єр зазнайства.

    Обдарована дитина в сім'ї - її гордість. Але часто обдарованість дитини залишається непоміченою. Особливо, якщо це перша дитина або якщо всі діти однаково талановиті. Обдарованість - комплексна характеристика сфери здібностей, що включає: якісно своєрідне поєднання здібностей до видатного виконання будь-якої діяльності; інтеграцію здібностей, що зумовлюють широту можливостей людини; розумовий потенціал, цілісну характеристику пізнавальних можливостей і здібностей до навчання; сукупність задатків, чітко виражених природних передумов здібностей. Найяскравіші прояви дитини не є достатньою запорукою майбутнього таланту.

    Ознаки незвичайних здібностей у дитини невіддільні від віку і багато в чому залежать від темпу дозрівання і вікових змін. Ранні прояви обдарованості, незалежно від того, що саме робить дитина, зазвичай означають видатні інтелектуальні здібності. У цьому випадку відзначається швидкий розвиток розумової обдарованості і спеціальних здібностей в області мистецтва і науки. Дитина досягає успіхів в якомусь одному або декількох видах діяльності, наприклад, математики, музики та інших. Буває, що обдарованість дитини не помічена в дитячому віці, а проявляється лише в підлітковому періоді. Часто під обдарованістю розуміється потенціал особистості, характерні особистісні властивості, які за різних обставин можуть залишитися нереалізованими.

    Тому прагнення до формування і розвитку якостей особистості обдарованої дитини є одним із завдань сімейного виховання. Так як обдаровані діти виявляють підвищену активність в пошуку нових знань і відчуттів, то батькам та іншим членам сім'ї слід надати їм цю допомогу, тобто сприяти їх розумовому й особистісному розвитку.

    Якщо дитина живе в атмосфері свободи і впевненості, він може реалізувати свої можливості, отримати потрібну підтримку і мотивацію для подальшого розвитку. Діти, які таким чином приходять до самосвідомості, шукають нові способи, які дозволили б їм розвинути їх особистість і інтелект [5; 57].

    Хороша система виховання повинна відповідати потребам дитини, розвивати його потенціал і зменшувати його слабкості.Це, в свою чергу, зміцнює і допомагає йому самостійно долати слабкості.

    Говорячи про виховання обдарованої дитини в сім'ї, не можна залишити поза увагою проблеми, з якими стикаються всі учасники даного виховного процесу. Так, виділяють два рівня проблем: обдарована дитина в сім'ї та в суспільстві.

    З першим рівнем проблем батьки стикаються незабаром після народження такої дитини. Його підвищена активність доставляє батькам масу незручностей: проблеми зі сном, їжею тощо. Потім починаються труднощі, пов'язані з підвищеною пізнавальною активністю обдарованої дитини: батьків пригнічують нескінченні дитячі питання, а також труднощі, що виникають у нього на ранніх етапах навчання. Справа в тому, що в обдарованої дитини досить часто формується зона особливих інтересів. На шкільні предмети, які часто виявляються поза цією зоною, у нього не залишається ні часу, ні бажання.

    Таким чином, основну роль в розвитку обдарованих дітей. Перш за все вони повинні бути зацікавлені в розвитку високоінтелектуальної і творчої особистості своєї дитини [19; 42].

    4. Особливості розвитку обдарованої дитини

    Кожна обдарована дитина неповторний, але при всіх індивідуальних проявах дитячої обдарованості існує досить багато рис, характерних для більшості обдарованих дітей. Ці прояви легко помітити в пізнавальної діяльності; поведінці обдарованої дитини; його спілкуванні з однолітками, батьками, братами, сестрами та іншими дорослими в сім'ї, освітніх установах і інших [5; 42].

    Обдарованість прийнято діагностувати за темпом розумового розвитку - ступеня випередження дитиною при інших рівних умовах своїх ровесників (на цьому засновані тести розумової обдарованості і коефіцієнт інтелектуальності). Значення такого показника не слід перебільшувати, оскільки першорядне значення має творча сторона розуму. Раніше інших можна виявити художню обдарованість дітей (в області музики, потім - малюванні). В області науки раніше за все проявляється обдарованість до математики. Нерідкі випадки розбіжності між розумовою рівнем дитини і виразністю більш спеціальних здібностей. Але навіть найвидатніші прояви дитини невіддільні від віку: вони багато в чому обумовлені темпом дозрівання і віковими змінами. В визначення обдарованих дітей часто входить положення про необхідність забезпечення для них спеціальних умов навчання, оскільки їх високі пізнавальні можливості і потреби не знаходять відповіді в традиційній школі, орієнтованої головним чином на вік.

    Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не примхи, а прояв багатства їх натури. Творчі діти рідко бувають спокійними, вони часто страждають через свою винятковість, проте багатьох з них рятує тонке почуття гумору. Самі вони якщо і жартують, то цінують гарний жарт. Від інших дітей вони відрізняються особливістю мови, моторикою і сприйняттям [12; 100].

    Дитина з високорозвиненим інтелектом може відрізнятися емоційною нестійкістю, недорозвиненням психомоторной сфери. Серед обдарованих також зустрічаються діти, психічний розвиток яких відрізняється нерівномірністю в рівні сформованості емоційних, регуляторних, психомоторних, особистісних та інших сторін психіки. Ця особливість їх розвитку багато в чому обумовлює необхідність надання їм педагогічної і психологічної допомоги, а також моральної підтримки з боку батьків і педагогів [8; 28].

    Серед найбільш характерних і часто зустрічаються особливостей обдарованих дітей виділяють:

    · Неприязнь до школи;

    · Особливу спрямованість ігрових інтересів;

    · Неконформность;

    · Заглибленість в філософські проблеми;

    · Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком;

    Ю.З. Гильбух до найважливіших особливостей обдарованих дітей відносить:

    - незвично ранній прояв високої пізнавальної активності і допитливості;

    - швидкість і точність виконання розумових операцій, обумовлених сталістю уваги і оперативною пам'яттю;

    - сформованість навичок логічного мислення;

    - багатство активного словника;

    - швидкість і оригінальність вербальних асоціацій;

    - виражену установку на творче виконання завдань;

    - розвиненість творчого мислення та уяви, володіння основними компонентами уміння обдарованих дітей.

    Говорячи про інтелектуальній сфері обдарованої дитини, потрібно зазначити, що відмінність від інших дітей в швидкості мислення, спостережливості та виключної пам'яті. Обдарована дитина проявляє виражену і різнобічну допитливість, часто повністю зайнятий тим чи іншим заняттям, охоче і легко вчиться, виділяється вмінням добре викладати свої думки. Така дитина часто демонструє здатності до практичного застосування своїх знань.

    У спілкуванні обдарована дитина легко пристосовується до нової ситуації, в оточенні сторонніх людей зберігає впевненість у собі, має тенденцію керувати іграми або заняттями інших людей. Характерною особливістю також можна назвати те, що інші діти часто вибирають його в якості партнера по іграх або занять, часто звертаються до нього за порадою і допомогою. У спілкуванні з однолітками обдарована дитина часто виявляє ініціативу, бере на себе відповідальність, що виходить за рамки його віку [12; 99].

    В якості однієї з основних особливостей емоційної сфери обдарованої дитини є вразливість. Причинами її є надчутливість, здатність вловлювати причинно-наслідкові зв'язки, що поєднуються з випередженням в кількості і силі сприйняття оточуючих явищ і подій. Обдаровані діти не тільки більше бачать і тонше відчувають, вони здатні стежити за кількома явищами відразу, тонко помічаючи їх подібності та відмінності. Здатність вловлювати те, що не помічено іншими, в поєднанні з властивим їм егоцентризмом призводить до того, що вони все беруть на свій рахунок [8; 27].

    Всім обдарованим дітям властива потреба в знаннях. Їх не потрібно змушувати вчитися, вони самі знаходять собі роботу, частіше складну інтелектуальну. Люблять розумову працю і цим часто насторожують батьків. Обдарована дитина частіше шукає спілкування з дорослими, так як вони розуміють його краще, ніж однолітки, які часто над ним насміхаються, дають прізвиська.

    В цілому, обдаровані діти мають перевагу майже за всіма параметрами розвитку. Більш пристосовані в емоційному і соціальному плані, вони легше вчаться і краще засвоюють матеріал. Період концентрації уваги у них більше, словниковий запас ширше, вони легше вирішують завдання і більш здатні до абстрактного мислення. Вони чинять опір конформізму, більш схильні до змагальності і незалежності, відрізняються високими соціальними ідеалами, більш цілісні, допитливі, винахідливі, наполегливі, більш схильні до творчості і чуйні до настроїв оточуючих. У сферах, що відповідають їх обдарованості, такі діти досягають найбільш високого рівня розвитку, і результати їх діяльності мають унікальних характер [12; 98].

    Таким чином, володіння обдарованими дітьми описаними вище якостями вимагає до них особливого підходу. Саме тому такі діти потребують особливої ​​вихованні, індивідуальних навчальних програмах в спеціальних школах, в яких вчителі знають і враховують можливості кожного обдарованої дитини, ставлять перед ним надзавдання, долаючи які він буде розвиватися відповідно до своїх задатків і здібностей.

    Список використаної літератури

    1. Бітус А. Щоб обдарованість стала талантом: Визначення музичної обдарованості в ранньому та дошкільному віці // Пралеска (Дашкольная Адукация). - 2003. - N9.-С.17-19

    2. Веракса Н.Е. Розвиток розумової обдарованості в дошкільному віці // Питання психології. - 2003. - N 6. - С.17-31.

    3. Гончарова О.В. Розвиток потенціалу особистості обдарованої дитини // Початкова школа: плюс до і після. - 2003. - N10. - С. 24-27.

    4. Горбунова І.А. Обдаровані діти в початковій школі // праблєми вихавання. - 2003. - N2.-С.53-70.

    5. Єрьомкін А.І. Школа обдарованості / А.І. Єрьомкін, - М., 2003.

    6. Матюшкін А.М. Концепція творчої обдарованості // Питання психології. 1989, N 6, с. 29 - 33.

    7. Панько Е.Коломінскій Я., Концептуальні основи освіти обдарованих дітей // Пралеска (Дашкольная Адукация). - 2004. - N2.- С. 10-15.

    8. Понасенкова С.В. Обдаровані діти: формування і розвиток здібностей: (Психологічний аспект) // праблєми вихавання. - 2003. - N2.-С.21-35.

    9. Психологія: словник / під. заг. ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевського., М., 1990..

    10. Розвиток творчих здібностей обдарованих дітей // Пазашкольнае вихаванне. - 2001. - N5.-С.40-49.

    11. Савенков А. Обдаровані діти у звичайній школі // Народна освіта. - 1999. - N9.-С.183-185.

    12. Савенков А.І. Дитяча обдарованість як теоретична проблема // Початкова школа. - 2000. - N1.-С.94-100.

    13. Сєдов А. Біологія обдарованості // Ліцейське і гімназійну освіту. - 2002. - N2.-С.41-50.

    14. Словник з соціальної педагогіки: навч. посібник для студ. вищ. навч. завідомо суперечною інтересам. / авт.-упоряд, Л.В.Мардахаев.,, 2002.

    15. Радянський енциклопедичний словник / Гол. ред. А.М. Прохоров. 4-е изд. М., - 1989.

    16. Карпикова С. М. Образ обдарованої дитини / С. М. Карпикова // здарово лад жицця. - 2004. - N 2. - С. 52-57.

    17. Коломінський Я. Соціальна обдарованість і її прояв в дошкільному віці // Пралеска (Дашкольная Адукация). - 2003. - N11. - С. 21-24.

    18. Лейтес Н. Що значить "обдарована дитина"? // Мистецтво в школі. - 2003. - N3.-С.3-7.

    19. Н.В. Уманова. Обдаровані діти: їх особливості та організація роботи з ними. // Псіхалогія, - №1, - 2004, - С. 42 - 46.




    Скачати 33.31 Kb.


    Особливості розвитку особистості обдарованої дитини

    Скачати 33.31 Kb.