Скачати 38,82 Kb.

Культура поведінки дітей дошкільного віку та її виховання




Дата конвертації15.04.2017
Розмір38,82 Kb.
Типреферат

Скачати 38,82 Kb.

24

план

Вступ

1. Поняття культури поведінки дітей дошкільного віку та необхідність її виховання

2. Найважливіші педагогічні підходи до виховання культури поведінки дітей в дитячому садку

3. Методика формування культури поведінки в старшому дошкільному віці (старша і підготовча групи)

висновок

література

Вступ

Дошкільна дитинство - найважливіший період в моральному становленні особистості. Одним з напрямків в моральному розвитку дитини є виховання культури поведінки.

Багато вчених, що займаються проблемою формування культури поведінки, стверджують, що цьому питанню приділяють недостатню увагу. Причина бачиться в тому, що дорослі ще самі не до кінця усвідомили значимість самого поняття «культура поведінки» особливо зараз, в перехідний період, коли основні складові морального виховання зазнають деяких змін.

Проблемою виховання культури поведінки займалися такі педагоги як: Петеріна С.В., Яковенко Т., Ходонецкіх З., Теплюк С., Островська, Єрофєєва, Барахтова, Юдіна, Ричашкова і інші.

Формування основ культури поведінки починається з найперших років життя дитини. Він, наслідуючи дорослій людині, починає освоювати основні норми спілкування. До старшого дошкільного віку у дитини можуть бути виховані досить стійкі форми поведінки, ставлення до навколишнього відповідно засвоєним моральним нормам і правилам.

При сприятливих умовах суспільного і сімейного виховання у дитини старшого дошкільного віку яскраво проявляється почуття прихильності до однолітків, вихователю, д / саду. Діти привітні з оточуючими, легко вступають в спілкування, добрі, чуйні, уважні до зауважень дорослих, здатні гостро переживати їх. Схвалення своїх вчинків сприймають з радістю і висловлюють готовність робити ще краще.

Характерним для дітей старшого дошкільного віку є формується у них загальна спрямованість. Вона проявляється і в реальних дитячих взаєминах, і в їх висловлюваннях, і в оцінці вчинків однолітків, і в загальній спрямованості спільної діяльності всіх членів дитячого колективу. У хлопців цього віку починає складатися громадську думку, на яке певною мірою може спертися вихователь. Діти можуть засудити поведінку однолітків - їх егоїстичні вчинки, несумлінне ставлення до справи - і висловити схвалення гарної поведінки товариша.

Разом з тим моральні прояви дітей старшого дошкільного віку відрізняються нерівністю і нестійкістю. Різну поведінку дітей часто залежить від їх емоційного стану, індивідуальних особливостей, що вимагає від вихователя використання різноманітних методів і прийомів виховання, більш тонкого їх застосування.

Сума умінь і навичок дозволяє підтримати загальний порядок в режимі дня, укладі життя сім'ї, будинки, у встановленні правильних взаємин дитини з дорослими і однолітками. Ці навички, пов'язані з особистим охайністю і акуратністю, чистотою одягу, взуття; з культурою їжі (поведінка за столом, вміння користуватися столовими приборами); з культурою поведінки з дорослими і з однолітками (вдома, у дворі, на вулиці, в громадських місцях, в д.с); з культурою гри, навчальних занять, виконання трудових обов'язків; з культурою мови (форма звернення, культура словника, тони, темпу мови).

У процесі формування культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку беруть участь одночасно і освітній заклад і сім'я. Виховання культури поведінки передбачає обов'язкову зв'язок з вихованням дітей в сім'ї, координацію зусиль педагога і батьків. Дуже важливо для педагогів знайти методи, що дозволяють встановити тісні контакти з сім'єю з метою забезпечення єдності у вихованні культури поведінки.

1. Поняття культури поведінки дітей дошкільного віку та необхідність її виховання

Поняття культури поведінки дошкільника можна визначити як сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, в спілкуванні, в різних видах діяльності.

Культура діяльності - проявляється в поведінці дитини на заняттях, в іграх, під час виконання трудових доручень.

Формувати у дитини культуру діяльності - значить виховувати у нього вміння тримати в порядку місце, де він трудиться, займається, грає: звичку доводити до кінця розпочату справу, бережно ставитися до іграшок, речей, книг. Діти в старшому дошкільному віці повинні навчитися готувати все необхідне для занять, праці, підбирати іграшки відповідно до ігровим задумом.

Важливий показник культури діяльності - природна тяга до цікавих, змістовних занять, вмінню цінувати час. У цьому віці дитина вчиться регулювати свою діяльність, відпочинок, швидко і організовано виконувати гігієнічні процедури і т.д. Це буде гарною основою для формування у нього навичок ефективної організації праці.

Для визначення досягнутого виховання культури трудової діяльності можна використовувати такі показники, як уміння і бажання дитини працювати, інтерес до виконаної роботи, розуміння її мети і обгрунтованого сенсу; активність, самостійність; прояв вольових зусиль у досягненні необхідного результату; взаємодопомога в колективній праці.

Культура спілкування - передбачає виконання дитиною норм при спілкуванні з дорослими і однолітками, заснованих на повазі і доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу і норм поводження, а також ввічливе звернення в громадських місцях, побуті.

Культура спілкування передбачає не тільки робити потрібним чином, але і утримуватися від недоречних в даній обстановці дій, слів. Дитину треба вчити помічати стану інших людей. Культура спілкування обов'язково передбачає культуру мовлення. Культура мови передбачає наявність у дошкільника достатнього запасу слів, уміння говорити тактовно, зберігаючи спокійний тон. Оволодіння культурою мови сприяє активному спілкуванню дітей у спільних іграх, в значній мірі запобігає між ними конфлікти.

Культурно-гігієнічні навички - важлива складова частина культури поведінки. Необхідність охайності, утримання в чистоті обличчя, рук, тіла, зачіски, одягу, взуття, продиктована не тільки вимогами гігієни, а й нормами людських відносин.

Культуру їжі часто відносять до гігієнічних навичок, але її значення не тільки у виконанні фізіологічних потреб. Вона має етичний сенс, адже поведінка за столом базується на повазі до сидячих поруч людям, і також до тих, хто приготував їжу.

З дошкільного віку діти повинні засвоїти певні звички: не можна класти лікті на стіл під час їжі, є треба з закритим ротом, ретельно пережовуючи їжу.

Уже в ранньому віці виконання режиму створює відомі передумови для розуміння того, що необхідно виконувати дії, пов'язані з режимом, у відомій послідовності і в потрібному темпі. Ось чому, якщо говорити про правила поведінки, необхідно перш за все привчати дитину виконувати вимоги режиму (під час сідати за стіл для їжі), прищепити йому навички самообслуговування (самостійно їсти, мити руки перед їжею, самому знімати одяг перед сном, акуратно вішати її на стілець біля ліжка). При цьому не тільки розвиваються важливі практичні навички, а й змінюється характер взаємовідносин дітей з дорослими.

Дитина раніше звільнився від щохвилинної опіки дорослих, відчуває себе впевненіше, він сміливіше вступає в спілкування з іншими дітьми, висловлює бажання допомогти однолітку в тому, чому сам тільки що навчився. Всі дії дітей з високим рівнем самостійності відрізняються більшою впорядкованістю, організованістю. Такі діти більш вільно затівають гру, легше засвоюють нескладні правила загальних ігор. У старшому дошкільному віці значну роль набуває нагадування, заохочення зусиль дитини, його прагнення самостійно надавати допомогу іншим.

Складаються перші дружні симпатії та прихильності дітей, на цій основі успішно формуються навички ввічливості, організованості поведінки, культури мовлення.

Врахуємо особливу сприйнятливість дітей - дошкільнят - тому важливо, щоб вони бачили позитивні приклади.

На вищому щаблі дошкільного віку засвоєння дітьми правил поведінки забезпечує розвиток організованості. Але ж вона - один з найважливіших показників готовності до шкільного навчання: майбутньому школяру доведеться виконувати навчальні обов'язки, раціонально працювати на уроці, під керівництвом вчителя, і самостійно, в домашніх умовах. Дитина стає не тільки виконавцем вимог дорослих, звернених до нього або до групи дітей, - він починає висувати вимоги до самого себе і до інших дітей.

2. Найважливіші педагогічні підходи до виховання культури поведінки дітей в дитячому садку

Розглянувши основні складові культури поведінки, визначимо в чому ж полягає необхідність прищеплення, виховання її у дитини. Продовжуючи в старшому дошкільному віці розвивати культуру поведінки, закладену ще в ранньому віці, батьки і вихователі повинні пам'ятати, що дитина в цьому віці готується до ному етапу свого життя - шкільного навчання. Тому на них лягає велика відповідальність у формуванні у дітей навичок поведінки, усвідомленого, активного ставлення до дорученої справи, товариства.

Дорослі повинні з самого дитинства виховувати у дітей чуйність, чуйність, готовність прийти на допомогу один до одного. «Якщо товаришеві важко, допоможи йому», «Якщо тобі важко - звернися по допомогу» - ось правила, якими повинні керуватися діти у повсякденному житті.

Не варто забувати ще одне найцінніше, общёё для всіх правило: «Вітатися треба з усіма, кого побачив у цей день вперше». Має значення і те, як буде сказано дітьми «Здрастуйте» або «Доброго ранку», адже зовнішня форма ввічливості висловлює повагу і доброзичливе ставлення до оточуючих. Одні вітаються охоче і привітно, інші тільки після нагадування, треті - не вітається зовсім або вітаються неохоче. Однак не варто кожен випадок непривітності розглядати як факт прояву неввічливості.

Виховуйте у дітей любов і звичку до праці, слідуючи правилу виховання «Не роби за дитину того, що він може зробити сам». Роблячи що - або за дитину, дорослі думають, що допомагають йому. А насправді вони лише заважають виробленню в нього корисних навичок, заважають його самостійності і тієї радості, яку доставляють дітям прояви самостійності.

Коли дитина опановує правилами, культурної поведінки, це сприяє утворенню у нього твердих моральних звичок, допомагає становленню взаємовідносин з однолітками, вихованню організованого поведінки. Правила дають напрямок діяльності і в міру їх засвоєння стають потрібними самій дитині: він починає спиратися на них.

Коли дитина починає активне життя в людському суспільстві, він стикається з безліччю проблем і труднощів. Вони пов'язані не тільки з тим, що він ще мало знає про навколишній світ, а повинен і хоче його пізнати. І не тільки фізично жити, а й відчувати себе комфортно серед людей і розвиватися, вдосконалюватися. А для цього важливо зрозуміти, як люди спілкуються один з одним, що вони цінують, сто заохочують, за що хвалять, за що лають і навіть карають. І ось в процесі цього складного пізнання сама дитина стає особистістю, зі своїм світоглядом, зі своїм розумінням добра і зла, зі своїми реакціями на вчинки інших і власною поведінкою. Це все - знання прийнятих у суспільстві норм і правил поведінки та взаємовідносин, переживання, здатність до співчуття, тішиться, дії щодо інших людей, розвиток власних якостей - і становить поняття моральності.(Козлова, с.98-99).

Доводиться усвідомлювати з жалем, що практично в жодній із сучасних програм виховання і навчання не представлена ​​завдання трудового виховання дітей. Майже не планується (і не проводиться) колективна праця, що не продумуються трудові доручення. Автор статті С. Козлова переконана в зворотному, на її думку: користь дітям принесе ту працю, в якому вони будуть відчувати необхідність і результати якого будуть явно комусь потрібні.

Наступна «забувається» проблема - виховання колективізму. Причина бачиться в небезпеці нівелювання особистості, культивування «стадності». Але не варто забувати, що тільки в суспільстві, в колективі розкриваються найкращі якості дитини: доброзичливість, взаємовиручка, почуття відповідальності за іншого, товариство. Безумовно, окремі моменти заслуговують критики, безумовно, що кожній дитині потрібно дати можливість розкрити свою індивідуальність і неповторність, але так, щоб не протиставляти себе, чи не ізолюватися від інших людей, а вдосконалюватися разом з іншими для себе і для інших. І тут ще доречно задуматися про розвиток такого почуття у дітей, як самоцінність особистості. Мова йде про те, що людина не поважає самого себе, навряд чи зможе поважати інших.

Велику допомогу в здійсненні розвитку моральних якостей у дитини старшого дошкільного віку можуть надати Центри раннього розвитку дошкільнят, здатні задовольнити цілий ряд соціальних потреб:

· Компенсувати загальне особистісний розвиток дітей, які не відвідують дошкільні установи;

· Вирівняти адаптаційні можливості майбутніх першокласників;

· Забезпечити підготовку дошкільнят до навчання в освітніх установах підвищеного рівня (ліцеї, гімназії).

Необхідність особливої ​​уваги до морального виховання дошкільнят обумовлена ​​тим, що воно є стрижнем залучення дитини до культури. З його допомогою забезпечується оволодіння нормами і правилами взаємодії з природою і навколишніми людьми, а саме це становить суть культури. Тому, якщо дитина активно розвивається в моральному плані, то його входження в світ культури відбувається значно легше, а його трудове, розумове, естетичне виховання доставляє дорослим набагато менше клопоту.

Моральне виховання може стати ефективним тоді, коли воно будується на виробленні у дитини - в певній послідовності - основних елементів цього механізму, розвиток якого починається з дитинства. Для дітей старшого дошкільного віку характерно наступне:

1. Виховання почуття сорому. Його основи закладаються у віці від 4-4,5 років до 6-7 років, а потім розвиваються протягом усього життя. Сформованість цього почуття виражається в тому, що дитина набуває здатності самостійно долати свої недоліки під впливом зовнішньої негативної оцінки.

2. Приблизно у віці 5 років починає формуватися почуття обов'язку перед іншими і самим собою. Дитина повинна поступово підійти до усвідомленого розуміння своєї залежності від інших людей і обставин, а також навчитися виконувати ті дії, які забезпечують нормальну спільне життя в соціумі.

3. На основі розвиненого почуття обов'язку поступово, починаючи з 8-9 років, виробляється почуття відповідальності, тобто вміння самостійно спонукати себе піклуватися про інших.

Таким чином в дошкільному віці необхідно спільними зусиллями батьків і педагогів формувати у дітей такі якості, як нормально розвинена гордість, сором, совість, основи боргу. Однак деякі педагоги, які працюють з дошкільнятами, нерідко припускаються помилки, вважаючи, що займатися цим повинні тільки батьки. Практика ж показує: багато батьків не уявляють, в якому віці і під впливом яких чинників складається механізм морального розвитку дитини. Педагог, що знає про цей механізм, може і повинен виступати в якості консультанта при вирішенні питань морального становлення дитини.

Моральний розвиток дитини - це процес його поступового наближення до освоєння норми в кожному з перерахованих видів відносин. Спробуємо визначити норми взаємодії відповідні перерахованим типам відносин.

У відносинах з близькими людьми суть моральних норм полягає в умінні дитини піклуватися про близьких, проявляти чуйність, співчуття, тактовність, надавати їм практичну допомогу.

У відносинах з однолітками - це вміння враховувати і приймати позицію іншого, поважати чужу думку, проявляти готовність до співпраці, надавати допомогу і підтримку.

У відносинах з людьми в громадських місцях моральні норми пов'язані з формуванням у дитини елементарної поваги до оточуючих, здатності спокійно приймати обгрунтовані вимоги дорослих, виявляти тактовність, ввічливість, надавати практичну допомогу тим, хто її потребує.

Відношення до самого себе (моральне саморегулювання) виникає як результат тих вимог, які дитина здатна пред'явити до власної культури. Тут зміст моральних норм включає: адекватну самооцінку, сформованість совісті, боргу, відповідальності, вміння піклуватися про самого себе, наявність навичок самоорганізації і самоконтролю.

У відносинах з природою суть моральних норм зводиться до вміння дбайливо ставитися до природного сфері, піклуватися про неї і захищати від знищення.

При цьому найважливішими принципами морального взаємодії дитини з оточуючими його людьми є принципи «безпечного життя»: своєю поведінкою не створювати небезпеки, загрози для інших; своїми діями не обмежувати свободу оточуючих; в своїх висловлюваннях і оцінках не посягати на почуття власної гідності іншої людини.

Всю роботу з розвитку у дошкільнят моральних якостей необхідно вести разом з батьками: повідомляти їм про досягнення та проблеми дітей, консультуватися з ними про індивідуальні особливості кожної дитини, виявляти походження гальмують розвиток факторів, навчати самих батьків прийомам і методам морального виховання в сім'ї.

Тільки такий взаємозв'язок батьків і педагога-вихователя, їх щоденна копітка робота допоможе встановити душевний зв'язок з дитиною. Якщо це досягнуто, то дитині легко спілкуватися, легко жити в колективі, легко в майбутньому буде вчитися. І тільки тоді втілюються мудрі слова Я. Корчака: «Вихователь, який не обмежує, а звільняє, що не ламає, а формує, не пригнічує, а підносить, не диктує, а вчить, не вимагає, а запитує - переживає разом з дитиною багато натхненних хвилин ».

Культура поведінки допомагає спілкуванню людини з оточуючими, забезпечує йому емоційне благополуччя і комфортне самопочуття. У навчанні дошкільнят правилам етикету існують два етапи: спочатку формують первинні уявлення про поведінкові правилах, а також (в старшій і підготовчій групах) дають етикетні поняття, зв'язок правил поведінки, їх моральну та етичну основу.

Формування основ поведінкової культури проходить своєрідний цикл, який включає:

1. знання етикетної правила;

2. розуміння його розумності і необхідності;

3. вміння застосовувати його прагматично;

4. емоційне переживання від його виконання.

Важливо, щоб дитина, познайомившись з тим чи іншим поведінковим вимогою, відрізняв хороше від поганого. Пройшовши цей цикл, знову повертаються до досліджуваного правилом, але на більш високому рівні. (Курочкіна, с.108).

1

4

2

3

Етикетні поведінку формують постійно, в реальному житті і в спеціально створених ситуаціях, використовуючи для цього різні організаційні форми: заняття, ігри, бесіди, режимні моменти. Постійне закріплення і позитивна оцінка поведінки створюють умови для усвідомленого і емоційного вибору того чи іншого дії і вчинку.

Для виховання етикетної поведінки необхідні наступні умови:

1. Позитивний настрій. Не можна забути або образити нікого з вихованців, для чого використовуються звернення по іменах, похвала, призи та інші способи навчання, захопливі дітей.

2. Приклад дорослих, перш за все вихователя. Дитина спостерігає і оцінює дорослих. Дії вихователя повинні бути спрямовані на досягнення головної мети - створення для розвитку особистості дитини творчої, доброзичливої, дружньої обстановки.

3. Зв'язок з сім'єю - необхідна умова, що дозволяє зберегти єдність вимог і спадкоємність виховання. Загальна мета сім'ї та дошкільного навчального закладу - добре вихований, культурний і освічена людина.

4. Велику роль в навчанні і вихованні поведінкової культури відіграє рідна мова. Навчання правильному, красивому поведінки сприяє і мовному розвитку вихованця.

Виховання культури поведінки з позицій сучасного етикету проводиться при дотриманні педагогічних принципів. Виховання дітей здійснюється в процесі їх діяльності, при єдності вимог вихователя і батьків; педагогічне керівництво поєднують з розвитком дитячої ініціативи і самостійності, враховуються вікові та індивідуальні особливості дітей.

Принципи навчання: науковість, енциклопедичність, наочність, систематичність, свідомість і активність дітей, міцність навчання, індивідуалізація розвитку вихованців. Принципи етикету: розумність і необхідність поведінкових правил, доброзичливість і дружелюбність, міцність і краса манери поведінки, відсутність дрібниць, повагу національних традицій.

Основні способи педагогічного впливу на дітей.

1. Привчання: дітям дається певний зразок поведінки, наприклад, за столом, під час гри, в розмові зі старшими або ровесниками. Слід не тільки показувати, але і проконтролювати точність виконання того чи іншого правила.

2. Вправа: багаторазово повторювати ту чи іншу дію, наприклад, правильно тримати ніж і виделку. Слід домагатися усвідомлення дитиною необхідності та розумності такого використання столових приладів.

3. Виховують ситуації: створюють умови, в яких дитина виявляється перед вибором, наприклад, користуватися виделкою і ножем, або однієї виделкою.

4. Заохочення: проводиться різними способами, активізує дошкільнят до навчання, до вибору правильного поведінкового кроку.

5. Покарання: застосовується вкрай рідко; покарання, що приводить до частки і фізичному стражданню, не використовують; осуд вихователем і іншими дітьми негативного вчинку направлено на виникнення бажання поступати добре.

6. Приклад для наслідування: є своєрідним наочним зразком, необхідним дитині. Їм можуть бути вихователь, батько, знайомий дорослий або дитина, літературний (казковий) герой.

7. Різноманітність словесних методів: допомагає більш усвідомленого вивчення поведінкових правил, але застосовуючи їх, слід уникати нудною моралізації і нотації. Розповідь реальної або казкової історії створює емоційне сприйняття поведінкових правил.

8. Роз'яснення: необхідно не тільки показати і розповісти, а й роз'яснити, як і чому слід вчинити в тій чи іншій ситуації.

9. Бесіда: допомагає виявити рівень знання і розуміння дітьми норм і правил поведінки. Її розумніше проводити з невеликою групою в 5-8 чоловік, в якій кожна дитина може висловити свою думку. Знання можливостей дітей для ведення бесіди, їх поглядів, переконань і звичок допоможе вихователю правильно її побудувати.

Все життя дитини, як і будь-якого дорослої людини, пов'язана з поведінковими правилами, і від правильності поведінки залежать його особисте самопочуття, спілкування з однолітками і дорослими.

3. Методика формування культури поведінки в старшому дошкільному віці (старша і підготовча групи)

У старшому дошкільному віці формування моральних якостей особистості і звичок культурної поведінки активно триває. Зміст педагогічного процесу на цьому етапі становить виховання поваги до рідних і близьких, прихильності, поваги до вихователів, усвідомленого прагнення порадувати старших гарними вчинками, бажання бути корисним оточуючим. У дітей старшої групи необхідно активно і послідовно формувати дружні взаємини, звичку грати і займатися спільно, уміння підкорятися вимогам, в своїх вчинках наслідувати приклад хороших людей, позитивних, героїчних персонажів відомих художніх творів.

У моральному вихованні старшого дошкільника продовжує займати велике місце виховання культури спілкування. Формування поваги до оточуючих, доброзичливості, вольових якостей, стриманості відбувається в колективі однолітків. Колектив грає в житті дітей все більшу роль, взаємини дітей ускладнюються.

У поведінці старшого дошкільника яскравіше виступає зв'язок моральних якостей і властивостей особистості і інтелектом, пізнавальним і цікавим ставленням до навколишнього світу, до діяльності, до дорослих і однолітків, до себе. Дитина в процесі спілкування вже може бути стриманим, вміє діяти в інтересах партнера чи групи однолітків, виявляючи при цьому вольові достатні зусилля. Але, звичайно ж, це тільки початок вміння, яке треба розвивати і закріплювати.

Головним в цілеспрямованої виховної діяльності педагога, на ступені старшого дошкільного віку, продовжує залишатися організація життя і діяльності дитини, що відповідає досвіду змістовного спілкування, формуванню доброзичливого ставлення до однолітків і оточуючим.

Ефективним методом уточнення систематизації моральних уявлень старших дошкільників є етична бесіда. Такі бесіди повинні органічно бути включені в систему різноманітних методів виховання.

Етична бесіда, як метод морального виховання, відрізняється істотним своєрідністю. Зміст етичних бесід складають в основному справді життєві ситуації, поведінку оточуючих людей і перш за все самих вихованців. Вихователь дає характеристику тим фактам і вчинкам, які дитина спостерігав або здійснював в спілкуванні з однолітками і дорослими.

Подібні характеристики формують у дітей об'єктивність в оцінці подій, допомагають дитині орієнтуватися в тій чи іншій ситуації і діяти у відповідності з правилами моральної поведінки.

Етичні бесіди - це планові, підготовлені і організовані заняття, зміст яких визначено вимогами «Програми виховання і навчання в дитячому садку». Але, звертаючись до програмних завдань виховання, педагог повинен конкретизувати їх, проробляти правила і норми поведінки, виховання яких треба посилити в даній групі з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Число подібних бесід невелика: п'ять-сім на рік, тобто один раз протягом півтора-двох місяців.

Слід пам'ятати: головна мета етичних бесід полягає в тому, щоб сформувати у дитини моральні мотиви поведінки, якими він міг би керуватися у своїх вчинках. І спиратися такі бесіди повинні, перш за все, на справжні події і явища, які в надлишку надає життя і діяльність дитини в колі однолітків.

Готуючись до такої бесіди, педагог повинен проаналізувати, що було предметом найбільш яскравих вражень дітей, як вони сприйняли побачене, як сприймають його.

Якщо в етичну бесіду вихователь вважає за потрібне включити уривки з того чи іншого художнього твору, він обов'язково повинен підпорядкувати їх зміст виховним функціям.

Якщо зміст бесіди доступно і цікаво дітям, то слідують зацікавлені питання, яскраві емоції, щирі оцінки: педагогу як би відкривається внутрішній світ дитини. Це дозволяє обґрунтовано визначити, як малята сприйняли ідею, мораль твору, і дає можливість подальшого тактовного коригування поведінки дітей. А та обставина, що хлопці всією групою спільно обговорюють ті факти поведінки і різні ситуації, викликає співпереживання, емоційний вплив дітей один на одного, сприяє взаємному збагаченню їх почуттів і етичних уявлень.

Поведінка вихованців старших груп переконливо свідчить про те, що в цьому віці поступово відбувається перехід від сприйняття змісту окремих вчинків до збагаченим поняттям про гарну поведінку. За допомогою етичних бесід вихователь пов'язує між собою в свідомості дітей розрізнені уявлення в єдине ціле - основу майбутньої системи моральних оцінок. Саме засвоєння етичних понять в певній системі допомагає старшому дошкільнику розібратися в суті понять добра, загального блага, справедливості, формує первинне поняття про людську гідність.

Вплив моральної свідомості старшого дошкільника на саморегуляцію його поведінки ще не велика. Але в цьому віці дитина вже в змозі оцінювати свою поведінку. Тому теми етичних бесід повинні обов'язково включати провідні для даної вікової групи поняття: «Моя мама», «Моя сім'я», «Дитячий сад», «Мої товариші», «Я вдома» і багато інших. Названі теми можуть бути конкретизовані і доповнені в залежності від уявлень, знань, рівня вихованості і.т.п. Важливо, щоб зміст перерахованих провідних тем, і тим доповнюють, обов'язково пов'язувалося з усім вмістом педагогічного процесу. Без цього не можна забезпечити ефективність морального виховання, а також систематизувати і узагальнювати уявлення про моральність, які придбали діти в попередніх групах.

Етичні бесіди, їх результати повинні безпосередньо виявлятися в практиці поведінки, вчинках дітей у різних ситуаціях. Що дуже важливо для закріплення результатів педагогічного впливу.

Підготовча група.

Основне завдання на цьому віковому етапі полягає перш за все в закріпленні, поглибленні і розширенні всього того, що діти придбали за весь попередній період перебування в дитячому саду. Набувають велику узагальненість і навички моральної поведінки - більш природні і міцні, знаходять велику широту і стійкість. Дитина завжди поводився по правилам не тільки в дитячому садку і вдома, але і в будь-якій обстановці, не тільки на очах дорослих, під контролем, але і з власної волі. Особлива увага вихователя в даній віковій групі повинно бути зосереджено також на вихованні потреби в дотриманні правил особистої гігієни і в природній взаємодопомозі дітей в різних режимних процесах, у формуванні вольових якостей, у накопиченні досвіду гуманних відносин і культури поведінки.

Названі завдання конкретизовані у відповідних розділах «Програми виховання і навчання в дитячому садку»: «Виховання культурно-гігієнічних навичок», «Виховання навичок культури поведінки», «Виховання гуманних почуттів і позитивних взаємовідносин, етичних уявлень» і ін.

Для забезпечення органічної спадкоємності між дитячим садом і школою в моральному вихованні дуже важливий високий рівень вихованості в широкому розумінні слова. Саме позитивний досвід гуманних відносин дітей початкова школа справедливо розглядає як головний результат морального виховання дитини в попередній період; саме на цьому фундаменті в початкових класах відбувається подальший розвиток нових форм моральної поведінки.

Від досягнутого виховання залежить і процес навчання. Серед негативних якостей першокласника, що ускладнюють навчальну діяльність і виховання, педагоги часто називають неакуратність, відсутність зібраності. Охайність, вихована в роки дошкільного дитинства, забезпечує першокласнику природне, без особливих зусиль підтримання порядку в портфелі, на робочому місці і тим самим економить час для навчальної діяльності.

Багато вчителів початкових класів нерідко нарікають на те, що у першокласника можна відзначити «лінощі розуму». Непріученний до наполегливості в опануванні знань, і прагненні зрозуміти сенс отриманих відомостей, невміння зосередитися - це серйозна проблема. Випустити дітей до школи з такими якостями, як завзятість і наполегливість в досягненні результату - одна з найважливіших виховних завдань у підготовчій до школи групі дитячого садка.

Хорошим засобом для прищеплення цієї якості служать колективні читання з подальшим переказом змісту прочитаної казки, байки і т.д. Це дуже допомагає вихованню дитини, що готується до навчання в школі, формування навичок навчальної діяльності.

Завдання виховання культури поведінки в даній віковій групі, як і в попередніх, вирішуються на основі доцільного відбору методів і прийомів, найбільш вдалого їх поєднання, що забезпечують взаємозв'язок навчально-пізнавальної і самостійної діяльності дошкільників.

Важливо відзначити, що в роботі з дітьми цієї групи треба передбачити, щоб набутий досвід дитині не йшов у розріз з новими знаннями, які він буде отримувати в процесі виховання. Необхідно також уважно враховувати, як на поведінці дітей відображаються їхні враження, одержувані в результаті спостережень різних життєвих ситуацій, яке ставлення дітей до поміченим вчинкам товаришів і дорослих. Тому особливого значення набувають задушевні індивідуальні бесіди і групові етичні бесіди; дуже ефективні також ігри-інсценівки, ігри-вправи. Доповнюючи один одного Нои дозволяють формувати моральний світ старшого дошкільника, соціальну моральність його поведінки.

Використовуючи морально спрямовані методи виховання, педагог формує етичні поняття: культуру поведінки в етичних місцях, культуру взаємин, культуру мови, культуру зовнішнього вигляду. Але слід пам'ятати, сто в підготовчій групі не втрачають своєї значущості ігрові прийоми, включені в виховний процес; поєднуючи їх з етичними бесідами, педагог ненав'язливо розкриває перед дітьми наочні зразки повсякденного спілкування. Важливо також щоб морально спрямовані знання, бесіди містили не тільки правила етикету, але і цікаві практичні вправи культурного спілкування. Тоді можна ефективніше впливати на внутрішній світ дитини.

Ефективність формування доброзичливих суспільних мотивів поведінки підвищується якщо педагог встановлює органічний зв'язок між різноманітними видами дитячої діяльності. Ця робота повинна обов'язково знайти відображення в плані виховно-освітньої роботи.

Вихователю важливо постійно вести записи спостережень за вчинками дітей. Саме тут вихователь відзначає, як впливали на дитину передбачені планом методи, чи вдалося досягти мети і т.д.

Виховання - творчий процес, тому передбачити і планувати роботу на два тижні, місяць і т.д. без аналізу попередніх щоденникових записів неможливо.

Продумане використання різноманітних зв'язків дозволяє «червоною ниткою» провести виховання культури поведінки через всі процеси навчання на заняттях, ігри, музичну, образотворчу і інші види діяльності дітей. Конкретна реалізація взаємозв'язку виховного процесу - самостійна діяльність.

Дуже важливо, щоб весь режим дитячого садка, все те, що ми називаємо повсякденним життям, було наповнено змістовною діяльністю і спілкуванням. Це сприяє формуванню духовного світу дитини. Вирішуючи це завдання, педагог створює сприятливий грунт для формування позитивних рис характеру і моральних якостей особистості.

На зміцнення культурно-гігієнічних навичок і звичок спрямовані деякі ігри-заняття, ігри-вправи.Залежно від їх конкретного змісту засвоюються різні правила або їх поєднання (мій руки перед їжею, правильно користуйся носовою хусткою і т.п.).

При цьому вихователь повинен невпинно підкреслювати соціальне значення правил акуратності. Їх виконання - це ознака поваги до близьких, і взагалі до оточуючих.

висновок

В результаті виконання роботи можна зробити наступні висновки:

· Оволодіння правилами поведінки сприяє утворенню у дитини перших моральних звичок, допомагає становленню взаємовідносин з однолітками і з дорослими, виховання організованого поведінки. У старшому дошкільному віці формування моральних якостей особистості і звичок культури поведінки активно триває. Від досягнутого рівня вихованості залежить і процес навчання в школі. Правила дають напрямок діяльності і в міру їх засвоєння стають потрібними самій дитині: він починає спиратися на них.

· У старшому дошкільному віці навички моральної поведінки дітей поступово переходять в звичку, стають природною потребою, тому, що діти опанували елементарними уявленнями про моральність, гуманне ставлення до людей. Тому поряд з показом зразків поведінки дітей в різних ситуаціях слід спеціально тренувати їх в моральних вчинках.

· Процес виховання культури поведінки дуже складний, передбачає свідоме і глибоке застосування педагогом багатого арсеналу різних методів. Це такі методи як: введення правил культури поведінки; вправи на їх закріплення; оцінка вчинків дітей; етичні бесіди; читання художньої літератури; бесіди за художніми творами; гри; позитивний приклад для дітей; екскурсії; перегляд лялькових вистав і інсценівок; заняття.

· Виховання культури особистості багато в чому лягає на плечі батьків. Саме відносини в родині дають можливість дітям розкрити ті культурні знання, які вони отримали в дитячому саду. Органічна узгодженість в роботі дитячого садка і сім'ї - це найважливіший принцип повноцінного виховання дітей. Ось чому одна з найперших обов'язків педагога всіляко сприяти підвищенню педагогічної культури батьків, чиї діти не відвідують ДНЗ, адже їм доведеться самим закладати основи культурної поведінки.

· У формуванні культури поведінки вихователь зобов'язаний постійно удосконалювати свою педагогічну майстерність, шукати підходи до дитячого розуму і серця, бути для хлопців зразком, прикладом для наслідування. Тому в ДОУ ведеться методична робота - творчий і комплексний процес, в якому здійснюється практичне навчання вихователів методам і прийомам роботи з дітьми по формуванню культури поведінки.

· Закладені в дитинстві основи культури поведінки за допомогою вмілого використання педагогом напрямків в роботі і методів щодо формування культури поведінки дошкільнят багато в чому визначають формування майбутньої особистості дитини.

література

1. Рибалко Е.Ф. Вікова і диференціальна психологія. - СПб .: Питер, 2001.

2. Петеріна С.В. Виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку. - М .: Просвещение, 1986.

3. Островська. Поведінка - результат виховання / Дошкільне виховання. - № 5 - 1 997.

4. Єрофєєва. Засвоєння дошкільнятами правил поведінки з товаришами / Дошкільне виховання. - № 5 - 1980.

5. Теплюк С. Про охайності і акуратності / Дошкільне виховання. - № 9 - 1988.

6. Яковенко Т., Ходонецкіх З. Про виховання культурно-гігієнічних навичок / Дошкільне виховання. - № 8 - 1979.

7. Бархатова. Виховання культури поведінки / Дошкільне виховання. - № 11 - 1 989.

8. Островська Л.Ф. Ази вихованості / Дошкільне виховання. - № 8 - 1985.

9. Козлова С.А., Куликова Т.А. «Дошкільна педагогіка: Учеб.пособие для студентів середніх пед. навч. закладів ». М: Видавничий центр «Академія», 1998р. - 432с.

10. Юркевич В.С. «Про індивідуальний підхід у вихованні вольових звичок» .- М .: Знание, 1986.-80.с .- (Нове у житті, науці, техніці. Сер. «Педагогіка і психологія» №11).




Скачати 38,82 Kb.


Культура поведінки дітей дошкільного віку та її виховання

Скачати 38,82 Kb.