Марина Антропова
Консультація «Розвиток комунікативних здібностей у дошкільнят»
Комунікативні здібності - є важлива умова розвитку дитини-дошкільника, її соціалізації і індивідуалізації, формування особистості. У спілкуванні реалізуються міжособистісні та суспільні відносини людей (Б. Г. Ананьєв, М. М. Бахтін, А. Н. Рубінштейн, А. Н. Леонтьєв).
Сформовані комунікативні здібності - найголовніший показник готовності дитини до взаємодії з оточуючими людьми. Вони дозволяють дітям впоратися з несприятливою ситуацією, сприяють подоланню страху, збентеження, впливають на формування доброзичливих відносин з оточуючими, забезпечують успішність спільної діяльності. (А. В. Запорожець, Д. Б. Ельконін та ін.)
Розвиток комунікативних здібностей відноситься до числа найважливіших проблем педагогіки. Її актуальність зростає в сучасних умовах у зв'язку з особливостями соціального оточення дитини, в якому часто спостерігаються дефіцит вихованості, доброти, доброзичливості, мовної культури у взаєминах людей. Отже, у виховно-освітньої роботі дошкільних установ більш пильну увагу має бути приділено вирішенню завдань розвитку комунікативних умінь. Великі можливості в цьому плані має цілеспрямована робота з розвитку мовлення дошкільнят.
Дослідження багатьох авторів (Ілляшенко М. Б., Ушакової О. С., Халезова Н. А. і ін.) Показали, що розвиток комунікативних здібностей дітей може бути ефективним тільки тоді, коли будуть перспективні і поступального мети, зміст, методи і форми організації навчання; якщо у дитини буде формуватися усвідомлення мовного етикету як соціально схвалюваної норми етичної поведінки і ставлення до інших людей, якщо буде формуватися вміння передбачати ситуацію спілкування, правильно оцінити її і, у відповідність з цим, застосовувати мовні норми спілкування.
Однак, недостатньо вивченими залишаються можливості формування мовленнєвих умінь при навчанні дітей рідної мови, в процесі засвоєння ними рідної мови як засобу спілкування з оточуючими людьми, хоча очевидно, що спеціальні форми і методи роботи з розвитку мовлення дітей містять в собі великі можливості і для розвитку комунікативних умінь дітей.
Безперечно, що комунікативні здібності дитини відображають культуру його сім'ї, різний характер відносин її членів до суспільства, людям. Користуючись мовою, дитина засвоює норми соціальної взаємодії. У сімейному вихованні дітей спостерігається явна перевага вербальних методів, а в ряді випадків словесне вплив, в якому відсутня досить переконливе і аргументоване обгрунтування моральної норми, залишається, по суті, єдиним виховним засобом. Ефективність реалізації комунікативної функції мови залежить від культури особистості батька, яка в свою чергу впливає на рівень культури сімейного виховання в цілому.
Важливим фактором розвитку комунікативних здібностей дитини-дошкільника є спільна партнерська діяльність дошкільного закладу і сім'ї. Цілеспрямована робота з батьками, співтворчість сім'ї та дошкільного навчального закладу впливають на розвиток комунікативних умінь в цілому.
Основними напрямками ефективності роботи з проблеми співпраці з сім'єю є:
створення сприятливого клімату для розвитку у дітей комунікативних навичок у різних ситуаціях з однолітками, педагогами, батьками, з іншими оточуючими людьми;
формування уявлень про розвиток особистості дитини, його комунікативних здібностях - важливі знання для кожної сім'ї, для кожного ДНЗ.
Формування у дітей комунікативних умінь і навичок в ДОУ і сім'ї передбачає реалізацію наступних завдань:
- виховання у дітей інтересу до оточуючих людей, взаємоповаги, взаємодовіри;
- створення ситуацій, що дозволяють дитині проявити і розвинути свої індивідуальні здібності;
- розвиток адекватної оціночної діяльності, спрямованої на аналіз власної поведінки і вчинків оточуючих людей;
- навчання мистецтву спілкування - діалогу, дискусії, бесіди.
Ігри, що допомагають у розвитку комунікативних навичок у дітей.
Гра «ХТО Я?»
Мета: Розвивати у дитини увагу до самого себе.
Вихователь ставить запитання, а діти по черзі намагаються відповісти на питання «Хто я?». Кожна пропозиція має починатися з займенника «Я»
(я хлопчик, я хороший, я веселий, я балакучий, я розумний, я люблю грати) і т. д.
Вихователь стежить, щоб діти описували саме себе. В кінці гри вихователь узагальнює відповіді дітей і розповідає, які гарні, добрі дружні і добрі діти є у них в групі.
Гра «ІМ'Я»
Мета: Отримати додаткову інформацію про дитину, про його самооцінці.
Запропонувати дитині придумати собі ім'я, яке б він хотів мати або залишити своє. Запитати, чому подобається або не подобається своє ім'я? Чому б він хотів змінити своє ім'я, щоб його називали по-іншому. (Часто відмова від свого імені означає, що дитина незадоволений собою або хоче бути краще)
В кінці можна запропонувати почитати вірші, в яких є імена дітей, звернути увагу як вони звучать, що дітей можна називати по-різному; ласкаво, сердито і т. д.
ІГРИ - ІМІТАЦІЇ
Мета: вчити дітей м'язовому розслабленню, руховому розкріпачення, (тільки фізично вільно почуває себе дитина спокійна і психологічно захищений).
«Ведмежата» -Вчити знімати м'язову напругу
Вихователь пропонує малюкам перетворитися в маленьких ведмежат Ведмедик лежить в барлозі. Спить. Подув холодний вітерець, він пробрався в барліг. Ведмедик замерз. Він стиснувся в маленький клубочок, гріється. Стало тепло, жарко, ведмежа розвернувся, загарчав. Вихователь розповідає, а дитина зображує руху. Аналогічно проводиться гра-імітація «КОТЯТА», «ВЕСЕЛИЙ ВОРОБЕЙ». «МАЛЕНЬКИЙ ЩЕНОК», «зайчик сіренький», «Зайчик БІЛЕНЬКИЙ».
«Хто до нас прийшов?»
Програмне зміст: Навчити дитину усвідомлювати свою індивідуальність, значущість для інших людей. Дати можливість пережити приємне відчуття, увага з боку однолітків до себе, радіти самому собі. Формувати ігрове партнерство, зближувати дітей один з одним.
Опис гри: Вихователь викликає 2-3 дітей (найбільш сміливих) і домовляється, якого гостя (тваринного) буде зображувати та чи інша дитина, допомагаючи дитині знайти потрібні рухи. Діти по черзі показує тварин, а інші відгадують і ласкаво, привітно приймають гостей. Після зустрічі останнього гостя вихователь кличе до себе інших дітей і розподіляє між ними ролі.
Гра повторюється до тих пір, поки кожен дитина не побуває в ролі гостя.
література
1. Дубина Л. А. Комунікативна компетентність дошкільнят: Збірник ігор та вправ. - Книголюб, 2006.
2. Чернецька Л. В. Розвиток комунікативних здібностей у дошкільнят. - Фенікс, 2005.