Ігрова діяльність дошкільників як один із способів освоєння соціальних відносин




Дата конвертації17.01.2020
Розмір9 Kb.
ТипТемочка

Буданцева Наталія
Ігрова діяльність дошкільників як один із способів освоєння соціальних відносин

У всіх підручниках з педагогіки і психології гру називають провідним способом освоєння світу у дошкільнят. Так вже відбувається процес дорослішання - в дитинстві відчуття завжди яскравіше, емоції сильніше, фантазія працює більш бурхливо. Без ігр та огортає їх романтики дітям нецікаво. Сюжетно-рольова гра існує в трьох часових вимірах одночасно: минуле, сьогодення і майбутнє.

З власного минулого діти черпають досвід, який необхідний для створення аптеки, перукарні або відділення поліції. Справжнє дарує їм радість моменту. А в вимірі майбутнього гра закріплюють властивості і якості, що допомагають дітям розвивати творчі та соціальні навички. Педагоги і психологи давно помітили той факт, що діти в процесі гри швидко і легко засвоюють нові знання і вміння. Дитяча гра нагадує багатогранник. Одночасно вона виступає самостійна діяльність, що сприяє гармонійному розвитку особистості, і тут же як ефективний засіб формування і згуртування колективу, і метод організації інших видів діяльності, і спосіб комунікації. Педагогам варто звернути увагу на останній пункт. Ні для кого ні секрет, що останнім часом в дошкільних установах зросла кількість дітей, які відчувають труднощі в спілкуванні. У дитячому садку все частіше з'являються вихованці з порушеннями в спілкуванні - наприклад, з високим ступенем сором'язливості, вкрай невпевнені в собі, багато відрізняються тривожністю, агресивністю, наявністю СДУГ (синдром дефіциту уваги і гіперактивності). Емоційна скутість або навпаки, запальність, часті зміни настрою можуть приводити до постійних конфліктів між дітьми, заважають повноцінно займатися будь-яким видом діяльності, але найголовніше - перешкоджають спілкуванню дитини з оточуючими, а значить не дозволяють ефективно засвоювати соціальні навички. На жаль, телевізор і комп'ютер, точніше, комп'ютерні ігри стали замінювати і дітям, і дорослим спілкування і ігрову діяльність. В даний час комунікативний розвиток дошкільнят викликає тривогу. Хлопці, відчувають серйозні труднощі в спілкуванні і взаємодії з однолітками і дорослими, в системах «дитина-дитина», «дитина-дорослий». Діти не вміють спілкуватися один з одним, відчувають труднощі в засвоєнні моральних норм, педагоги і психологи відзначають підвищену конфліктність і агресивність у спілкуванні дітей один з одним, прояв байдужості до проблем однолітків, небажання поступитися або домовитися. Спілкування, і тільки живе людське спілкування, збагачує життя дітей, формує комунікативні вміння і взаємини. Ось тут на допомогу педагогу в першу чергу може прийти гра. Діти під час ігор вчаться вирішувати конфлікти, виражати емоції і адекватно взаємодіяти з оточуючими. Вступаючи в грі в реальні відносини зі своїми однолітками і педагогами, дитина проявляє притаманні йому особистісні якості і оголює емоційні переживання. У грі, з одного боку, виявляються вже сформовані у дітей способи і звички емоційного реагування, з іншого формуються нові якості поведінки дитини, розвивається і збагачується його соціально-комунікативної досвід.

У сучасній педагогічній теорії гри поділяють за змістом, змістом, характерних особливостей, по тому, яке місце вони займають у житті дітей, в їх вихованні і навчанні. Крім того виділяють два основних типи ігор: ігри з фіксованими правилами та ігри з прихованими правилами. Прикладом ігор першого типу є більшість дидактичних, пізнавальних і рухливих ігор, сюди відносять також усю різноманітність розвиваючих інтелектуальних ігор, а також музичні та театралізовані ігри. До другого типу відносять гри сюжетно-рольові, які розраховані на те, щоб розвивати фантазію дітей, і крім того поволі стимулювати у них соціальні навички. Правила в сюжетно-рольових іграх неочевидні, найчастіше вони присутні в прихованому вигляді і зазвичай виникають в ході домовленостей між учасниками вже в процесі. Правила визначають поведінку відтворюваних героїв: продавщиця не продає себе фрукти, перукар не робить собі зачіску, пасажир автобуса не сідає на місце водія.

Розкриємо докладніше характерні особливості двох типів ігор. Як уже згадувалося вище, в дидактичних іграх завжди присутні готове зміст і звід правил. Під час дидактичної гри діти конкретизують, закріплюють, розширюють, систематизують наявні у них уявлення про навколишній світ. Разом з тим дидактична гра впливає на розвиток розумових операцій дошкільнят, такі як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, і т. Д., А також розвиває пам'ять і увагу. Крім того дидактичні ігри сприяють розвитку комунікативних навичок: здібностей виконувати завдання разом, домовлятися в процесі і т. Д. Педагоги і психологи спеціально розробляють такі ігри, для того щоб в максимально легкій і доступній формі навчати і виховувати дітей. Дидактичні ігри різноманітні за змістом, за формою організації, за видом навчальних завдань. На даний момент в педагогіці існує кілька поглядів на класифікацію дидактичних ігор. І, звичайно ж, важливим моментом є керівництво дидактичними іграми, використовуваними в роботі з дітьми дошкільного віку, з боку педагога.

Виховно-освітній зміст таких ігор формулюється у вигляді дидактичної задачі, проте це завдання для дітей є прихованою і реалізується у спосіб. Найчастіше через завдання ігрову, ігрові дії і правила. За характером використовуваного матеріалу дидактичні ігри поділяються на три групи:

• предметні (в основному це дидактичні іграшки та матеріали);

• настільно - друковані: ігри, засновані на підборі картинок за принципом подібності (лото, доміно) або складання з частин цілого (розрізні картинки, а також ігри, що розвивають логічне мислення;

• словесні ігри, що включають переважна кількість народних ігор ( «Колечко», «Мовчанка», «Та й немає не кажіть»).

Складність і в той же час привабливість словесних ігор полягає в тому, що в них діти оперують абстрактними уявленнями, самостійно роблять висновки, відзначають логічні помилки, проявляють уважність поряд зі швидкістю реакції.

Не варто применшувати значення рухливих іграх, які виступають в якості основного інструменту фізичного виховання дітей в дошкільному віці. Такі ігри вимагають від граючих активних рухових дій, що заздалегідь закладені в правилах. Основною характеристикою рухливих ігор та ігор з елементами спорту дошкільнят є їх змагальний, а також колективний характер. У них проявляється вміння дітей діяти за команду в безупинно мінливих умовах і моментально реагувати на постійно виникаючі виклики, зумовлені правилами або суперниками.

Потрібно відзначити сюжетно-рольові ігри, які займають особливе місце в духовному і моральному вихованні ребнка. Найчастіше вони носять колективний характер, немов у дзеркалі відбиваючи взаємини в суспільстві.

Незважаючи на здаються відмінності, всі види дитячих ігор з педагогічної точки зору мають багато спільного. Педагогу варто в першу чергу звернути увагу на те, які героїв для наслідування вибирають діти, яким чином вони коммуницируют між собою, узгодять ігрові дії між собою, досягають компромісу.

Колективні сюжетно-рольові ігри в першу чергу розвивають у дітей почуття спільності і навик колективної роботи. Відмінні риси сюжетно-рольової ігрової діяльності полягають у добровільності, а також у високій активності і постійній взаємодії учасників. У сюжетно-рольових іграх велике значення мають способи співпраці, взаємодію при досягненні спільної мети, дії в рамках норм і правил, які встановлюють самі діти.

Всі якості, одержувані під час таких ігор: організованість, дисципліна, креативність, швидкість реакції, стресостійкість - важливі для людей сьогодення і майбутнього.

Гра дозволяє кожному ребнка відчути себе суб'єктом життєдіяльності, проявити і розвинути свою особистість. Це обумовлено тим, що гра має найближче відношення до сфери потреб: в грі відбувається виконання бажань. У грі відбуваються лише ті дії, мети, які значимі для індивіда по їх внутрішнім змістом. В цьому основна особливість ігрової діяльності

Широке використання методик, де гра виступає своєрідною сферою, в якій відбувається налагодження відносин дитини з навколишнім світом і людьми дозволяє дитині активно вивчати і освоювати навколишній світ і є неодмінною умовою різнобічного розвитку особистості.





Ігрова діяльність дошкільників як один із способів освоєння соціальних відносин