Діагностика екологічної вихованості дітей дошкільного віку




Дата конвертації20.07.2017
Розмір4.59 Kb.
ТипПрирода, екологія. Планета Земля

Любов Прошуніна
Діагностика екологічної вихованості дітей дошкільного віку

Положення К. Д. Ушинського про те, що «якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна перш за ознайомитися також в усіх відношеннях», визнається істинним усіма теоретиками і практиками. Разом з тим зазвичай вважається, що вивчення вихованців - функція психології, а не педагогіки. Кожен педагог перевіряє результативність навчання, з'ясовує недоліки виховання, проте ці аналітичні дії не співвідносить з діагностикою.

Очевидно, діагностика присутній в будь-якому педагогічному процесі, починаючи з взаємодії педагога і дитини на занятті і закінчуючи управлінням системою освіти в цілому.

Педагогічну діагностику ми розглядаємо не тільки як практику виявлення якості освітньо-виховної діяльності, причин її успіхів і невдач, але і як напрямок досліджень, які обслуговують цю практику.

Основне завдання педагогічної діагностики як наукового напрямку може бути сформульована таким чином: виявити оптимальні сукупності безпосередньо фіксуються показників стану педагогічних явищ і процесів, де кожен окремо взятий показник тільки з певною ймовірністю свідчить про цей стан.

Розглянемо основні функції педагогічної діагностики як наукової дисципліни і як педагогічної дійсності.

Провідною залишається функція зворотного зв'язку в освітньому процесі.

Інша функція діагностики полягає в тому, щоб виявляти результативність виховання. Діагностика виховання здійснюється на двох рівнях: кінцевого результату (відносин, позицій особистості дошкільника) і виховної діяльності, її потенційної ефективності.

Управлінську функцію педагогічної діагностики ми розглядаємо як компонент контрольної і прогностичної функції органів освіти. Значення цієї функції діагностики істотно зростає з розвитком альтернативного, особливо недержавного, освіти.

У педагогічної діагностики є ще одна функція - обслуговування наукових досліджень. Вчений, який досліджує проблеми навчання, виховання або управління, зазвичай усвідомлює, що довести істинність тих чи інших положень неможливо без використання діагностичного інструментарію.

У дошкільному віці може бути сформована готовність дитини до правильного стосункам з навколишньою природою. Ця готовність включає: емоційну готовність - сприйнятливість до світу природи, почуття подиву, захопленості, емоційно-позитивне ставлення до об'єктів, «знані» (А. Н. Леонтьєв) мотиви поведінки; ділову готовність реалізувати свої знання в різноманітних ситуаціях, бажання брати участь в альтруїстичної діяльності, зачатки «внутрішніх» мотивів як передумови безкорисливості та емпатії; інтелектуальну готовність - певний рівень інформованості дітей про природу, зростаючий рівень ерудиції та пізнавальних інтересів.

Якщо прийняти за аксіому наявність в педагогічному процесі трьох головних компонентів «знання - ставлення - поведінка», то які пріоритети їх формування на цьому етапі вікового розвитку? Відповідаючи на це питання, Н. Ф. Виноградова звертає увагу на два принципових положення:

1) рівень екологічної вихованості людини визначається не тим, що він знає правила поведінки в природі, а тим, як він дотримується цих правил;

2) з урахуванням психологічних особливостей дошкільників, більш актуальними для них є емоційні переживання, пов'язані з процесом спілкування з об'єктом природи, а не відомості про нього, отримані від дорослих.

Виходячи з цього, слід підкреслити особливу важливість організації умов для встановлення емоційних зв'язків дитини з природою і його різноманітної діяльності в ній (т. Е. Двох компонентів педагогічного процесу - «ставлення - поведінка»). Наявність екологічних уявлень не визначає позитивний результат виховних впливів. Знання є лише засобом формування екологічної вихованості дошкільнят.

Діагностичні завдання проводяться з кожною дитиною індивідуально, всі отримані результати фіксуються в протоколах.





Діагностика екологічної вихованості дітей дошкільного віку