• план
  • Вступ
  • 1. Чергування як форма організації праці дітей
  • 2. Виховна цінність чергувань
  • 3. Зміст чергувань в різних вікових групах (на основі аналізу "Програми виховання і навчання в дитячому садку").
  • 3.2 Друга молодша група
  • 3.3 Середня група
  • 3.4 Підготовча до школи група
  • 4. Умови і методи організації чергувань
  • література

  • Скачати 115.94 Kb.

    Чергування як форма оволодіння дошкільнят трудовими навичками




    Дата конвертації30.03.2017
    Розмір115.94 Kb.
    Типконтрольна робота

    Скачати 115.94 Kb.

    67

    Контрольна робота

    з педагогіки

    студентки заочного відділення

    викладач

    Ромахіна Т.Н.

    Орел 2008

    план

    • Вступ
      • 1. Чергування як форма організації праці дітей
      • 2. Виховна цінність чергувань
      • 3. Зміст чергувань в різних вікових групах (на основі аналізу "Програми виховання і навчання в дитячому садку").
      • 3.1 Перша молодша група
      • 3.2 Друга молодша група
      • 3.3 Середня група
      • 3.4 Підготовча до школи група
      • 4. Умови і методи організації чергувань
      • література

    Вступ

    Трудове виховання підростаючого покоління - справа величезної державної ваги. Такі якості особистості, як працьовитість, повага до праці і людей праці, прагнення приносити користь суспільству, необхідно виховувати у дитини з дитинства.

    Трудове виховання дошкільників і види трудової діяльності для дітей кожної вікової групи, сформульована основна задача трудового виховання - формування позитивного ставлення до праці. Це завдання реалізується в наступних напрямках:

    ознайомлення дітей з працею дорослих, формування у них уявлень про суспільну значимість праці та виховання поваги до людей праці, дбайливого ставлення до його результатами;

    організація трудової діяльності дітей, в процесі якої формуються трудові навички, виховуються позитивні взаємини, риси характеру, навички організації роботи.

    Виділено 4 види дитячої праці:

    самообслуговування (працю, спрямовану на задоволення повсякденних особистих потреб);

    господарсько-побутової працю (пов'язаний з прибиранням груповий кімнати, ділянки);

    працю в природі (в куточку природи, в квітнику, на городі, в саду);

    ручна праця (робота дітей з папером, картоном, тканиною, з природними матеріалами).

    Самостійна трудова діяльність дітей у всіх вікових групах організується поза занять.

    Визначено 3 форми організації праці: доручення, чергування, колективна праця.

    Успішно вирішувати питання трудового виховання можна тільки за умови створення в колективі дітей атмосфери постійної зайнятості. Цьому повинні сприяти чітко продумана організація дитячої діяльності протягом усього дня і приклад дорослих.

    День в дитячому садку повинен бути організований так, щоб кожна дитина крім діяльності з самообслуговування брав участь в будь-якому вигляді праці.

    Вирішити це завдання на практиці вихователю допомагає складання переліку справ, в яких діти цієї вікової групи зможуть взяти посильну участь. Чітко визначивши число учасників, педагог щодня забезпечує трудову діяльність всіх вихованців, періодично змінюючи їм доручення.

    Для трудової діяльності дошкільнят необхідне спеціальне обладнання. Воно повинно відповідати естетичним і гігієнічним вимогам, бути зручним для використання, відповідати віковим особливостям дітей.

    Для дітей молодшого дошкільного віку інвентар і обладнання повинні мати особливо привабливий вигляд.

    1. Чергування як форма організації праці дітей

    Оволодіння практичними навичками трудової діяльності треба розглядати як одне з основних умов виховання у дітей бажання і вміння працювати. Як би не була дитина зацікавлений метою праці, Не володіючи трудовими навичками, він ніколи не досягне результату. Сформовані трудові вміння і навички служать основою для виховання у дітей серйозного ставлення до праці, звички до трудового зусилля, бажання працювати, включатися в працю за власним бажанням, успішно його завершувати.

    Від педагога вимагається чітке знання того, якими навичками мають оволодіти вихованці його групи. Це дасть йому можливість визначити характер керівництва трудовим навчанням стосовно дітям різного дошкільного віку: в період оволодіння дією - терпляче показувати, о6'яснять, допомагати, під час оволодіння їм - вимагати самостійності і хорошої якості виконання.

    Трудові вміння та навички, які опановує дитина дошкільного віку, різні. Їх характер і обсяг обумовлені специфікою того чи іншого виду праці, його конкретного змісту

    Розкриємо докладніше зміст господарсько-побутової праці. Він включає вміння підтримувати і наводити порядок в груповий кімнаті, приміщеннях, що примикають до неї, на ділянці і вдома, а також участь в організації побутових процесів, підготовці до занять, прогулянок.

    Діти молодшого дошкільного віку прибирають іграшки, книги, допомагають вихователю винести іграшки на, ділянку, протирають листя рослин, розкладають на столи матеріали для занять (олівці, пензлі, ганчірочки), прибирають їх після занять. При підготовці до їжі діти розкладають ложки, розставляють хлібниці, тарілки, келихи з серветками; допомагають няні повісити чисті рушники. Вони беруть участь у розчищенні доріжок від снігу, збирають сміття на веранді, ігровий і фізкультурної майданчиках.

    Діти п'ятого року життя миють іграшки, рослини, піддони, перуть і розвішують лялькове білизна, чергують по їдальні і занять (друга половина року), протирають пил зі стільців. Допомагають вихователю винести іграшки на ділянку і принести їх назад, беруть участь у прибиранні ділянки, веранди. Старші дошкільнята допомагають няні принести чисте біле і розкласти комплекти на ліжку, отримують у завгоспа мило і розкладають його в мильниці. На ділянці вони підтримують порядок: підмітають доріжки, веранду, в теплу пору року протирають пил з ігрових споруд, столів і лавок, поливають і перекопують пісок в пісочниці, взимку розчищають від снігу доріжки. Діти включаються в чергування по кутку природи, прибирають групову кімнату (раз в тиждень).

    У дітей сьомого року життя з'являються нові трудові процеси: вони наводять порядок у шафі з матеріалами і посібниками, протирають меблі, стелять на ліжку чисті простирадла, надягають на подушки наволочки.

    Як бачимо, "Програма виховання в дитячому садку" передбачає поступове збільшення процесів господарсько-побутової праці, розширення обсягу трудових дій, якими повинні оволодіти діти до часу переходу в школу.

    У міру засвоєння трудових навичок діти набувають самостійність у виконанні дій, навчаються працювати швидко, правильно, спритно, акуратно. Оволодіння практичними навичками і вміннями у сфері господарсько-побутової праці забезпечує більшу активність, ініціативу дій в побуті, у виконанні різних трудових процесів.

    Щоб реалізувати в повному обсязі програмні завдання з трудового навчання, вихователь повинен удосконалювати техніку виконання і окремих трудових дій, і процесу в цілому. Швидкість, точність, економність, спритність і краса рухів - ось які ознаки повинні характеризувати навички трудової діяльності дітей підготовчої до школи групи. Вимоги до якості дій зростають поступово, послідовно від групи до групи.

    Одночасно з оволодінням трудовими навичками підвищуються вимоги до самостійності праці дітей. Коли дитину тільки навчають трудовому дії, не можна пред'являти вимога здійснювати його самостійно. У міру ж оволодіння цією дією вихователь, поступово надає дитині можливість виконати його самостійно.

    Вихователь повинен формувати у дітей не тільки міцні, але й гнучкі трудові навички. Це одна з важливих завдань трудового навчання в підготовчій до школи групі. Часто учні 1 класу, добре володіли в дошкільному закладі навичками самообслуговування господарсько-побутової праці, починають чомусь проявляти безпорадність і малу активність. І вчитель висловлює невдоволення з приводу того, що діти не вміють без підказки нічого зробити (підмести в класі підлогу, витерти пил з парт, стерти з дошки тощо.). Це спостерігається в тому випадку, якщо дітей не навчили застосовувати засвоєні навички в інших, дещо змінених умовах, що не виховали у них самостійності.

    При формуванні трудових навичок необхідно спеціально навчати дітей виконанню конкретних дій. Навчання організовується ідентично в кожній віковій групі. Основним методичним прийомом формування навичок є показ виконання елементарних дій і їх послідовності.

    Ознайомлення дітей зі способом виконання нової дії вимагає детального показу і докладного пояснення кожного руху, їх послідовності. Вирішальне значення при цьому має активна поведінка дитини, тобто його практичну участь у виконанні даного дії. Без цього ніяке оволодіння навичкою немислимо. Можна скільки завгодно показувати, пояснювати, як треба прибирати іграшки, як підклеюють книгу, коробку з-під настільної гри, але все це залишиться безрезультатним, якщо дитина сама не повторюватиме того, що йому показують.

    Докладний показ і пояснення, як виконувати ту чи іншу конкретну дію, в поєднанні з безпосередньою участю в роботі дозволяють навчити дітей точно слідувати необхідного способу дій і старанності.

    2. Виховна цінність чергувань

    Оволодіння практичними навичками трудової діяльності треба розглядати як одне з основних умов виховання у дітей бажання і вміння працювати. Як би не була дитина зацікавлений метою праці, не володіючи трудовими навичками, він ніколи не досягне результату. Сформовані трудові вміння і навички служать основою для виховання у дітей серйозного ставлення до праці, звички до трудового зусилля, бажання працювати, включатися в працю за власним бажанням, успішно його завершувати.

    Від педагога вимагається чітке знання того, якими навичками мають оволодіти вихованці його групи. Це дасть йому можливість визначити характер керівництва трудовим навчанням стосовно дітям різного дошкільного віку: в період оволодіння дією - терпляче показувати, пояснювати, допомагати, під час оволодіння їм - вимагати самостійності і хорошої якості виконання.

    Трудові вміння та навички, які опановує дитина дошкільного віку, різні. Їх характер і обсяг обумовлені специфікою того чи іншого виду праці, його конкретного змісту.

    Розкриємо докладніше зміст господарсько-побутової праці. Він включає вміння підтримувати і наводити порядок в груповий кімнаті, приміщеннях, що примикають до неї, на ділянці і вдома, а також участь в організації побутових процесів, підготовці до занять, прогулянок.

    Діти молодшого дошкільного віку прибирають іграшки, книги, допомагають вихователю винести іграшки на ділянку, протирають листя рослин, розкладають на столи матеріали для занять (олівці, пензлі, ганчірочки), прибирають їх після занять. При підготовці до їжі діти розкладають ложки, розставляють хлібниці, тарілки, келихи з серветками; допомагають няні повісити чисті рушники. Вони беруть участь у розчищенні доріжок від снігу, збирають сміття на веранді, ігровий і фізкультурної майданчиках.

    Діти п'ятого року життя миють іграшки, рослини, піддони, перуть і розвішують лялькове білизна, чергують по їдальні і занять (друга половина року), протирають пил зі стільців.Допомагають вихователю винести іграшки на ділянку і принести їх назад, беруть участь у прибиранні ділянки, веранди.

    Старші дошкільнята допомагають няні принести чисту білизну і розкласти комплекти на ліжку, отримують у завгоспа мило і розкладають його в мильниці. На ділянці вони підтримують порядок: підмітають доріжки, веранду, в теплу пору року протирають пил з ігрових споруд, столів і лавок, поливають і перекопують пісок в пісочному дворику, взимку розчищають від снігу. Діти включаються в чергування по кутку природи, прибирають групову кімнату (раз в тиждень).

    У дітей сьомого року життя з'являються нові трудові процеси: вони наводять порядок у шафі з матеріалами і посібниками, протирають меблі, підлогу перед музичним і фізкультурним заняттями, пришивають петлі до рушників, стелять на ліжку чисті простирадла, надягають на подушки наволочки.

    Як бачимо, "Програма виховання в дитячому садку" передбачає поступове збільшення процесів господарсько-побутової праці, розширення обсягу трудових дій, якими повинні оволодіти діти до часу переходу в школу.

    У міру засвоєння трудових навичок діти набувають самостійність у виконанні дій, навчаються працювати швидко, правильно, спритно, акуратно. Оволодіння практичними навичками і вміннями у сфері господарсько-побутової праці забезпечує більшу активність, ініціативу дій в побуті, у виконанні різних трудових процесів.

    Щоб реалізувати в повному обсязі програмні завдання з трудового навчання, вихователь повинен удосконалювати техніку виконання і окремих трудових дій, і процесу в цілому. Швидкість, точність, економність, спритність і краса рухів - ось які ознаки повинні характеризувати навички трудової діяльності дітей підготовчої до школи групи.

    Вимоги до якості дій зростають поступово, послідовно від групи до групи.

    Одночасно з оволодінням трудовими навичками підвищуються вимоги до самостійності праці дітей. Коли дитину тільки навчають трудовому дії, не можна пред'являти вимога здійснювати його самостійно. У міру ж оволодіння цією дією вихователь поступово надає дитині можливість виконати його самостійно.

    Вихователь повинен формувати у дітей не тільки міцні, але й гнучкі трудові навички. Це одна з важливих завдань трудового навчання в підготовчій до школи групі. Часто учні класу, добре володіли в дошкільному закладі навичками самообслуговування і господарсько-побутової праці, починають чомусь проявляти безпорадність і малу активність. І вчитель висловлює невдоволення з приводу того, що діти не вміють без підказки нічого зробити (підмести в класі підлогу, витерти пил з парт, стерти з дошки тощо). Це спостерігається в тому випадку, якщо дітей не навчили застосовувати засвоєні навички в інших, дещо змінених умовах, що не виховали у них самостійності.

    При формуванні трудових навичок необхідно спеціально навчати дітей виконанню конкретних дій. Навчання організовується ідентично в кожній віковій групі. Основним методичним прийомом формування навичок є показ виконання елементарних дій і їх послідовності.

    Ознайомлення дітей зі способом виконання нової дії вимагає детального показу і докладного пояснення кожного руху, їх послідовності. Вирішальне значення при цьому має активна поведінка дитини, тобто його практичну участь у виконанні даного дії. Без цього ніяке оволодіння навичкою немислимо. Можна скільки завгодно показувати, пояснювати, як треба прибирати іграшки, як підклеюють книгу, коробку з-під настільної гри, але все це залишиться безрезультатним, якщо дитина сама не повторюватиме того, що йому показують. Докладний показ і пояснення, як виконувати ту чи іншу конкретну дію, в поєднанні з безпосередньою участю в роботі дозволяють навчити дітей точно слідувати необхідного способу дій і старанності.

    Керуючи трудовою діяльністю дітей, вихователь одночасно формує у них старанність і відповідальність, прагнення до якісного виконання завдання, бажання надавати допомогу товаришам, увагу до них. Таким чином, в його діяльності можна виділити дві основні сторони: керівництво процесом продуктивної діяльності дітей, вирішення завдань навчання і формування уявлення про значущість праці, про норми ставлення до діяльності, що має соціальну значимість.

    Наприклад, ретельно протираючи полиці, розстилаючи скатертини на столи, розчищаючи доріжки так, щоб на них не залишилося ні камінця, ні прутика, діти не тільки набувають навичок трудової діяльності, а й усвідомлюють, що саме так чинять усі працьовиті люди.

    Стежачи за якістю роботи, послідовністю її виконання, вихователь підкреслює, що будь-яке завдання треба обов'язково доводити до кінця. Він роз'яснює, що кожна річ - це результат праці, і тому її треба берегти, а берегти - це значить дбати про чистоту речей, мити, протирати, ставити на місце.

    Таким чином, діяльність педагога звернена не тільки на навчання дітей навичкам, але і на повідомлення їм знань про ставлення до праці, до учасників спільної діяльності, на формування досвіду вчинків, відповідних роз'яснює нормам. Ця друга сторона діяльності педагога і буде розглянута нижче.

    Кожен вид праці має свої виховні можливості і особливості, тому доцільно розглянути методику виховної роботи в процесі керівництва працею з самообслуговування, господарсько-побутовим, працею в природі, ручною працею дошкільнят.

    3. Зміст чергувань в різних вікових групах (на основі аналізу "Програми виховання і навчання в дитячому садку").

    3.1 Перша молодша група

    Трудова діяльність дитини 3-го року життя в силу вікових можливостей дитячого організму ще дуже обмежена. На даному етапі вирішуються завдання розвитку передумов трудової діяльності, формування гігієнічних навичок і навичок самообслуговування.

    З 2 років у дітей починають виховувати інтерес до праці дорослих, бажання допомагати їм. Наприклад, знайомлячи з працею няні, педагог говорить: "Подивіться, діти, як Анна Іванівна миє підлогу, як вона намагається, щоб в групі було чисто!" Або: "Це хто ж папір розкидав по підлозі? Важко буде Ганні Іванівні однієї зібрати її. Ми зараз підберемо сміття разом з Олею, Ірою і Сергієм ... Добре попрацювали діти! Вони люблять Ганну Іванівну, допомагають їй трудитися".

    Головним в трудовому вихованні дітей даного віку є залучення їх до самообслуговування, формування найпростіших навичок у цьому виді праці. Мета перед дитиною повинна ставитися конкретна, посильна, зрозуміла, з урахуванням того, що малюк побачить результат праці, відчує його необхідність для себе :; застебнув за допомогою дорослого гудзики на рукавах - стало зручно грати, рукава не знижується на кисті рук, не заважають; зашнурував за допомогою вихователя черевики - стало зручно ходити, шнурки не плутати під ногами; вимив сам руки - відчув приємне відчуття задоволення і т.п.

    Трудова діяльність дітей молодшого віку повинна проходити в ігровій формі. Ігрові прийоми сприяють створенню у дітей радісного, емоційного настрою, а отже, і більш успішному засвоєнню трудових навичок. Так, педагог пропонує малюкам повчити Хрюшу і звертається до поросяти: "Повчися, Хрюша, у наших хлопців знімати колготки! А тепер подивися, як Саша вміє витирати ніс носовою хусткою". І т.п.

    Формування тих чи інших навичок самообслуговування завжди починається з прямого показу дії, супроводжуваного поясненням, і потім виконання дії разом з дітьми. Наприклад, навчаючи вихованців мити руки, педагог загортає рукава свого халата, намилює руки, тре їх, змиває, витирає, потім спонукає малюків повторити ці операції в тій же послідовності. При цьому він намагається викликати у дітей радісний настрій, використовуючи вірші, потішки, пісеньки. наприклад:

    Чистий водичка

    Миє Вові личко,

    Танечке - долоні,

    А пальчики - Антоша.

    Декламуючи пісеньку, вихователь миє ляльці Антоша руки, витирає і пропонує малюкам витерти руки рушником так, як він показує.

    Навчаючи дітей знімати одяг, вихователь роздягає ляльку Машу, яка гуляла разом з ними. Супроводжує свої дії словами: "Ось лялька Маша зняла шапку і поклала її в шафу на верхню полицю. Подивися, Маша, зараз всі хлопці знімуть шапки і покладуть їх в свої шафи на верхні полиці". І т.д. В процесі навчання необхідні доброзичливе, в емоційній формі заохочення дітей, своєчасна допомога, підтримка. Це стимулює активність малюка, викликає у нього радість, задоволення.

    З 2 до 3 років діти вчаться за допомогою дорослих знімати одяг і взуття (розстібають спереду гудзики, розв'язують шнурки), роздягатися у певній послідовності, акуратно складати речі.

    У цій віковій групі рекомендується залучати малюків до виконання найпростіших доручень індивідуального характеру (принести іграшку, покласти на місце м'яч і ін.). Якщо дитина відмовляється виконати доручення, наполягати не слід. Краще використовувати ігровий прийом. Наприклад, вихователь може сказати: "Яка у Вови велика автомашина! На такий автомашині він зараз швидко перевезе все кубики, які лежать на підлозі, і складе їх акуратно на полицю". Або: "Хороша господиня наша Оля, вона зараз підбере все ганчірочки з підлоги, складе і сховає в шафу, і будуть у неї в будинку чистота і порядок".

    У господарсько-побутовому працю ознайомлення дітей з новою трудовою операцією слід починати з спільної діяльності дитини з дорослим. Спочатку вихователь звертається до малюка з проханням, наприклад, допомогти стерти зі стола. Потім розповідає і показує, що потрібно робити, спокійно і доброзичливо спонукаючи дитину працювати разом з ним. Наприклад: "Танечка сьогодні допоможе мені протирати столи вологими ганчірочками. Ось які у нас гарні ганчірочки! Ось так потрібно ганчірочку скласти і протирати нею стіл: і середину, і всі кути. Добре працювала Танечка, як чисто вона протерла свій стіл, мені б однієї без неї було важко, довго б довелося працювати! " Така спільна діяльність особливо допомагає у встановленні контакту між дитиною і дорослим.

    Особливу увагу в процесі трудової діяльності слід приділяти вихованню у дітей гуманних почуттів і позитивних взаємовідносин, спонукаючи дитину до чуйності і співчуття ( "Коля, давай допоможемо Оле зібрати кубики ... Ось які ми дружні! Швидко все прибрали!"). Педагог повинен давати дітям зразки ласкавого, привітного звернення. Наприклад, піднявши з підлоги ляльку, вихователь запитує її: "Хто тебе втратив, хто твоя мама? Танечка твоя мама? Візьми, Танечка, донечку, пожалій, поклади в коляску".

    Створенню в групі доброзичливою, емоційної атмосфери сприяє ігровий прийом епізодичної появи іграшок і розмова педагога з дітьми від імені того чи іншого персонажа. Наприклад, до малюків можуть прийти бабуся Варварушка, ведмедик Топтижка або інші казкові герої, які хвалять їх, заохочують ласкавим словом або в м'якій формі роблять зауваження ( "Наш ведмедик Топтижка зауважив, що Саша погано прибирає іграшки"; "Женя, не можна стукати іграшкою про іграшку, від цього вони можуть зламатися ").

    Педагог постійно виховує в дітях дбайливе ставлення до всього живого, вчить проявляти турботу про мешканців куточка природи.Особливо дієвим є особистий приклад дорослого. Так, доглядаючи за пташкою, вихователь промовляє: "Хороша, красива пташка, ти така маленька, ми тебе всі любимо, зараз наллємо водички, дамо зерен, щоб ти завжди співала нам свої пісеньки". І т.д.

    Слід формувати у дітей передумови для спільної діяльності, спонукаючи дітей до короткочасного взаємодії один з одним, вчити працювати дружно, не заважаючи один одному, проявляти співчуття до однолітка ( "Подивися, Андрюша, як важко Верочке однієї піднімати кубики і класти їх на полицю! Піди скажи їй: давай будемо працювати разом! "Або:" Хлопці! А ви не знаєте, чому посміхається наш зайчик? Давайте його запитаємо ... Він мені на вушко сказав, що дуже радий. Йому подобається, як дружно працюють Андрюша і Ірочка " ).

    Засвоєнню дітьми трудових навичок сприяють і дидактичні ігри типу "Укладемо зайчика спати", "Одягнемо ляльку Настю", "пригостили ляльок" і т.д.

    3.2 Друга молодша група

    На 4-му році життя у дитини підвищуються активність і цілеспрямованість дій, різноманітніше і координувати стають руху. Діти починають опановувати умінням діяти, намічаючи мета, але через нестійкість уваги поки що швидко відволікаються і переходять від однієї справи до іншого.

    У молодших групах основним завданням є виховання самостійності, позитивного ставлення до праці.

    Дитині трирічного віку притаманне прагнення діяти самостійно. "Я сам!" - заявляє він, часто не усвідомлюючи свої можливості. Велике місце у трудовій діяльності дітей 4-го року життя займає самообслуговування. Організовуючи працю дітей, навчаючи їх навичкам самообслуговування, важливо не придушити прагнення до самостійності, це велике "завоювання" трирічну дитину, найважливіший фактор у формуванні його працьовитості. Величезне терпіння і педагогічний такт вимагаються від вихователя, щоб не тільки не погасити дитячу ініціативу, а й сприяти її розвитку. Як і в попередній групі, вирішальне значення мають ігрові прийоми, оскільки саме вони дозволяють вихователю, з одного боку, обмежити доступ до своєї педагогічну позицію, а з іншого - більш активно впливати на малюка. Так, педагог може внести в групу велику ляльку і сказати, що вона приїхала до малюків в гості на поїзді і буде тепер жити разом з ними. Діти знайомляться з іграшкою, виділяють їй шафа в роздягальні кімнаті, разом з вихователем встановлюють ліжечко в спальні, відводять місце за столом в ляльковому куточку і т.д. Потім вони вчать ляльку навичкам самообслуговування, а та дає оцінку їх діям.

    Позитивна оцінка дорослого навіть невеликих успіхів дитини викликає у малюка задоволення, породжує впевненість у своїх силах. Особливо це важливо пам'ятати в спілкуванні з дітьми сором'язливими, боязкими. По відношенню до дитини розпещеному, має схильність до зазнайства, використовувати заохочення потрібно обережно.

    Важливо спонукати дітей до взаємодопомоги, використовуючи приклад тих, у кого вже виховані певні навички, вчити уважному, доброму відношенню один до одного. Але користуватися цим прийомом слід обережно, щоб дитина не звикла до постійної допомоги.

    Формуванню у дитини потреби брати участь в посильній для нього праці сприяє вихованню у дитини інтересу до трудової діяльності дорослих. Даючи малюкам елементарні уявлення про працю няні, двірника, шофера, кухарі, медсестри, потрібно звернути їх увагу на сумлінне ставлення дорослих до роботи (працюють для всіх, старанно, акуратно, швидко). У процесі спостереження слід привернути увагу дітей до трудових операцій, що здійснюється дорослим (няня змочила ганчірку у воді, віджати, протерла полку, прополоскала ганчірку, знову віджати і т.д.), розглянути з ними матеріали та обладнання, які використовуються в роботі. Потрібно обов'язково підкреслити кінцевий результат праці (няня вимила полку, і вона стала чистою). Так у дитини складається уявлення про те, що в основі кожного конкретного трудового процесу лежить задоволення тієї або іншої потреби людей. Формуванню цих понять служить і такий прийом, як створення ситуацій, які спонукають дітей до діяльності. Наприклад, дізнавшись, що малюки хочуть взяти з собою на прогулянку ляльку Настю, вихователь звертає їхню увагу на те, що у Насті немає колготок, шапочки або шарфика а на вулиці холодно. Підводить їх до думки, що треба зшити відсутню одяг. У присутності вихованців ввечері або на наступний день педагог шиє для ляльки потрібні речі, а ті уважно спостерігають, чекаючи результату праці (що буде, що вийде). Нарешті шапочка готова, діти тут же надягають її на ляльку і беруть Настю з собою на прогулянку. Виявляється, що на ділянці снігу намело так багато, що не пройти до веранди. Як бути? Без дяді Васі, двірника, ніяк не обійтися. Ось прийшов двірник зі скребком і "за допомогою дітей" розчистив доріжку до веранди. Саме на основі таких конкретних вражень у дитини починають формуватися уявлення про трудову діяльність людини, виховується позитивне ставлення до праці дорослих, бажання брати в ньому посильну участь.

    Господарсько-побутової працю завжди спрямований на турботу про оточуючих. Ось чому так важливо долучити до нього дітей якомога раніше.

    Господарсько-побутової працю в даній групі так само, як і в попередній, в основному зводиться до виконання дітьми найпростіших індивідуальних доручень. Зміст праці нескладно - це окремі дії, які дитина виробляє на перших порах спільно з дорослим. Наприклад, діти разом з двірником прибирають на ділянці листя, разом з нянею протирають полки, стільчики. І нехай їх працю зовсім незначний (а часом малюки тільки заважають дорослому в роботі), але його слід всіляко заохочувати, оскільки він містить зачатки колективної праці і сприяє вихованню поваги та бережливого ставлення до праці дорослих.

    Необхідно, щоб праця була для дітей посильною. Однак уже в цьому віці дитина повинна відчути, що всяка праця пов'язаний з подоланням певних труднощів. Тільки докладаючи якихось зусиль, малюк відчує радість від своєї праці. Важливо також, щоб ця праця завершувався наочним результатом. Тоді діти усвідомлюють його важливість, необхідність ( "Добре, що Вова зчистив сніг з лавки, ми тепер можемо на ній посидіти"; "Ірочка протерла стіл, на ньому тепер можна малювати" і т.п.).

    Протягом дня вихователь повинен знайти для кожної дитини потрібну і корисну справу. Можна дати один і той же доручення кільком дітям одночасно, наприклад, протерти стільці (кожна дитина протирає свій стільчик). Це найперша щабель колективної праці - праця поруч.

    З другого півріччя малюкам починають прищеплювати вміння і навички чергування по їдальні. Готують їх до цього поступово, починаючи з попередньої групи. Шляхом доручень у дитини поступово виховують вміння виконувати декілька трудових дій, пов'язаних з накриванням на стіл. Наприклад, спочатку його вчать ставити на стіл серветниці і хлібниці, потім розкладати ложки. Після того як малюк освоїть ці дії, його вчать розставляти тарілки. На початкових етапах прищеплення навичок чергування використовуються такі прийоми, як накривання столів разом з дитиною, в подальшому - з незначною допомогою вихователя, а також дидактичні ігри "Накриємо стіл для ляльок", "День народження ведмедика" та ін. Чергують діти за тими столами, за якими сидять. Оцінювати слід роботу кожного чергового.

    З огляду на вік дітей, в оцінці краще використовувати ігровий прийом. Наприклад, зайчик говорить: "Не подобається мені, як чергували сьогодні Саша, Оля і Вова - вони працювали повільно, забирали одне в одного ложки, некрасиво накрили на стіл. Чи не сяду за їх столи, а посиджу за столами, які накрили Світла і Таня ".

    Треба виховувати у дітей уміння помічати непорядок в навколишньому середовищі. Групова кімната завжди повинна бути чистою, акуратно прибраній. Розмовляти з малюками слід доброзичливим тоном. Бачачи, що діти розкидали іграшки, педагог може звернутися до них зі словами:

    Ну, тепер за справу дружно -

    Прибирати іграшки потрібно!

    Праця в природі. Виховуючи у дітей любов до праці, педагог намагається викликати у них бажання працювати в куточку природи і на ділянці.

    Восени організовуються спостереження за збором старшими дітьми врожаю овочів на городі, виконання малюками деяких доручень (наприклад, за допомогою вихователя зібрати на ділянці сухе листя, занурити їх у великі іграшкові вантажівки і відвезти в вказане місце). Якщо педагог сам по-справжньому захоплений роботою, у дітей з'являється бажання допомогти йому.

    З настанням весни слід провести спостереження за обрізанням дерев і чагарників, посадкою на ділянці квітів, перекопуванням городу. Це допомагає зацікавити малюків працею в природі, викликати у них бажання самим щось посадити чи посіяти. На груповому ділянці (або поблизу його на рівному сонячному місці) в присутності дітей потрібно розбити город (2-3 грядки). Малюки спостерігають, як вихователь перекопують великий лопатою землю, робить рівні грядки і доріжки. Можна запропонувати їм стати один за одним і, повільно рухаючись вздовж грядки, втоптати доріжку. "Ось яка вийшла рівна доріжка. По ній ми будемо ходити, а на грядках будемо вирощувати овочі. За грядках ходити не можна", - пояснює вихователь. З його допомогою діти садять на грядках цибулю, висівають великі насіння овочів (боби, горох, квасоля). По всій довжині грядки (по центру) слід покласти білий шнур. Діти стають по обидва боки. Кожна дитина розкладає (до шнура) насіння (по одному) в заздалегідь підготовлені вихователем борозенки. Засинає борозенки і виконує полив педагог. "Ось тепер наші насіння будуть рости в теплі, ми їх будемо поливати водою і виростуть ось такі смачні боби", - говорить вихователь і показує картинку. Ставить її на грядку. На одній з грядок вихователь може посіяти в присутності дітей насіння редиски або ріпи.

    Дітей залучають також до посіву великих насіння квіткових рослин (квасоля декоративна, боби садові, ехіноцістіс ( "Єжов огірок").

    Всю роботу по догляду за рослинами треба проводити в присутності дітей, залучаючи їх до посильної участі.

    Прополку, розпушування, підживлення педагог виконує один, показуючи і розповідаючи дітям, що він робить.

    Влітку тривають спостереження за працею старших дітей по догляду за рослинами городу і квітника (поливом, прополкою і розпушуванням грядок, клумб, збором врожаю овочів і фруктів). Можна організувати збір вирощених овочів, розглянути їх, згадати, як садили цибулини, сіяли насіння гороху і бобів. Зібраний урожай на іграшкових машинах, візках діти відвозять на кухню.

    Доглядаючи в ранкові години за рослинами і тваринами куточка природи, вихователь показує і пояснює дітям, що він робить і для чого, залучає їх до посильної участі. Діти можуть поливати рослини, витирати пил з великих листів (за допомогою педагога). Протираючи лист вологою ганчірочкою, вихователь каже: "Обережно протираємо листочок, щоб він не зламався. Ось який гарний, блискучий він став! А тепер ти, Наташа, візьми ось так лист на долоньку, а в праву руку візьми тряпочку. Протирай обережно".

    Періодично - приблизно 1 раз в 2 тижні, треба в присутності дітей проводити часткову зміну води в акваріумі. Щоб малюкам було зручніше спостерігати, їх саджають півколом. Можна запропонувати їм виливати воду кухликом.

    Слід проводити з дітьми посадку цибулі і посів великих насіння декоративних рослин в куточку природи.

    В процесі всіх видів праці особливу увагу потрібно приділяти вихованню у дітей навичок культурної поведінки, гуманних почуттів і позитивних взаємовідносин. Використовуючи заохочення, нагадування, педагог привчає їх дякувати за надану послугу ( "Молодець, Вова, не забув сказати Сашкові" спасибі "), висловлювати прохання словами (" Попроси, Оля, у Ганни Іванівни ганчірочку "). У дітей формують елементарні навички організованого поведінки (не заважати один одному працювати, не шуміти, не відволікати, що не штовхатися, якщо потрібно, відступитися, звільнити місце, допомагати товаришеві). Важливо організовувати працю дітей поруч: збирати камінчики в одне відерце, разом протирати листя у однієї рослини, висівати насіння овочів на гр дку і т.д .; виховувати вміння працювати дружно.

    З цією метою, крім описаних вище прийомів, можна використовувати показ інсценівок. Наприклад, після того як малюки подивляться виставу настільного лялькового театру за казкою "Ріпка", педагог запитує: "Хто посадив ріпку? Хто допомагав дідусеві?" Підводить дітей до висновку: "Все старалися! Ось і змогли все разом витягнути ріпку!"

    Необхідно пам'ятати, що діти стають добрішими завдяки ласкавому привітному слову. "Наша Світланка добра, як сонечко навесні", - оцінює вихователь вчинок дитини, використовуючи російську народну приказку.

    Для виховання доброти, дружелюбності, чуйності використовуються такі прийоми, як особистий приклад дорослого, розповіді на етичні теми ( "Як один хлопчик в сусідньому дитячому садку допомагав своєму другові доглядати за рослиною" і ін.).

    3.3 Середня група

    На 5-му році життя дитина вже може ставити перед собою якісь реальні цілі і досягати їх, але у нього ще відсутні навички планування своєї роботи. У середній групі розширюється зміст праці дітей, велика увага приділяється вихованню старанності й уміння доводити почате до кінця, формуванню навичок колективної праці, почуття відповідальності за доручену справу.

    У дошкільнят продовжують розвивати інтерес до діяльності дорослих, поступово розширюючи коло їх уявлень. Так, увагу дітей звертають на працю столяра, електрика та ін.

    На даному віковому етапі доцільно проводити неодноразові спостереження за роботою представника якоїсь однієї професії. Наприклад, можна поспостерігати, як кухар варить кашу, смажить млинці, шаткує овочі. В результаті у дошкільнят складаються уявлення про те, що кухар готує різну їжу для всіх дітей. Вони підводяться до розуміння змісту праці людини певної професії. Педагог організовує бесіди узагальнюючого характеру, з використанням ігрових прийомів. Наприклад, пропонує вихованцям відповісти на питання ляльки Ніни, яка хоче бути кухарем. В ході таких бесід потрібно спонукати дітей висловлювати свої судження про значимість праці людей (лікар дбає про те, щоб діти не хворіли і добре росли, шофер привозить продукти в дитячий сад, а кухар готує з них обід, листоноша розносить листи, газети, журнали і т.д.).

    Дітям читають твори художньої літератури про працю та людей праці, проводять з ними дидактичні ігри типу "Що потрібно для роботи?", "Кому стане в нагоді цей предмет?". Та ін.

    У вихованні дітей велике значення має організація їх самостійної трудової діяльності. Основним видом праці в середній групі залишається праця з самообслуговування. Педагог повинен всіляко підтримувати у дітей інтерес до цього виду праці, продовжувати формувати й удосконалювати трудові навички виховувати звичку до трудового зусилля. Ці завдання вирішуються успішніше при використанні ігрових прийомів, при систематичному нагадуванні і контролі за діями дітей. Наприклад, перед миттям рук вихователь каже: "Сьогодні Буратіно перевірятиме, як ви миєте руки - подивиться, у кого брудне рушник, хто погано намилював руки і змивав їх, у кого вологі рукава, хто погано їх завернув". Під час роздягання можна запропонувати дітям згадати, в якому порядку знімається одяг. Доцільно використовувати і твори художньої літератури.

    Хорошим стимулом до виконання трудових дій з самообслуговування є оцінка діяльності дитини, заохочення його успіхів. У цьому віці у дитини починає проявлятися прагнення навчити товариша того, що вміє сам. Педагогу потрібно використовувати цю особливість для виховання доброзичливості, навичок взаємодопомоги ( "Молодець, Вітя, - допоміг Наташі застебнути верхній гудзик пальто. Вона тепер не простудиться. Як добре вчинив Андрій - допоміг Альоші прибрати на місце іграшки. Сьогодні ми так швидко зібралися на прогулянку тому , що Саша допомагав Оле одягатися "). Разом з тим потрібно стежити, щоб діти не зловживали добротою товаришів, їх прагненням допомогти.

    Те, що хтось із дітей постійно чекає від товаришів допомоги, не повинно залишитися непоміченим педагогом. Треба терпляче і наполегливо виховувати у кожної дитини навички з самообслуговування.

    У цій групі частіше слід використовувати такі методичні прийоми, як залучення дітей до аналізу результатів праці, об'єктивна оцінка діяльності кожної дитини ( "Зараз ми з Катею, Вітею і Альошею перевірили, як діти одяглися. Подивіться, як швидко і акуратно одяглася Маша" і т .п.).

    Важливо надавати дошкільнятам більше самостійності в самообслуговуванні. Але одночасно слід пам'ятати, що прийом пояснення і показу способу дій на даному етапі як і раніше займає велике місце в роботі педагога. На конкретних прикладах треба вчити дітей робити найпростіші висновки, встановлювати причинні зв'язки: забув забрати в свою шафу змінне взуття - будеш довго її шукати після прогулянки; не повісиш акуратно свою сукню - будеш після сну в пом'ятому і т.д.

    У середній групі господарсько-побутової працю починає займати значне місце в житті дітей. Як і на попередньому етапі, основною формою організації цього виду праці є доручення, які дають можливість систематично залучати всіх дітей до різноманітної трудової діяльності. Оскільки діти 4-5 років ще слабо володіють необхідними навичками і мають потребу в навчанні, доручення даються одній дитині або невеликий підгрупі (2-3 дитини). Але поряд з цим повинні мати місце і колективні доручення, об'єднання кількох дітей у спільній праці.

    Педагог повинен допомагати вихованцям розподіляти роботу, своєчасно домагатися результату. У процесі такої праці у дітей виховуються гуманні почуття, позитивні взаємини, навички культурного спілкування. Наприклад, педагог говорить трьом дітям, що вирішив довірити їм важливу справу, яку потрібно виконати швидко, акуратно і дружно, - навести порядок в шафі з будівельними матеріалами ( "Адже не можна сідати снідати, коли навколо такий безлад!"; "У нас багато справ , давайте домовимося, хто що буде робити "). Поки діти займаються прибиранням, вихователь звертає увагу всіх присутніх на те, як вони працюють ( "Як приємно дивитися на дітей, коли вони працюють дружно і старанно - справа швидко йде на лад!"). Виконуючи подібне доручення, дитина починає розуміти суспільну необхідність своєї роботи, вчиться відповідально підходити до справи.

    У середній групі слід залучати дітей до виконання і таких доручень, які не дають видимих ​​результатів, наприклад, кудись сходити і віднести (взяти), щось запитати або передати на словах.

    У керівництві дорученнями найбільш ефективними є такі прийоми, як ігрові, спільна діяльність дорослих і дітей, показ, нагадування способів діяльності, заохочення. Використання ігрового прийому дозволяє вихователю дати об'єктивну оцінку трудової діяльності дитини і при цьому не образити його (наприклад, півник каже: "Мені сьогодні дуже не сподобалося, як Саша і Оля прибирали іграшки, - вони мене впустили на підлогу і не поставили на полицю. А Юра наступив мені на крильце. І дуже образився ").

    У середній групі ускладнюється зміст господарсько-побутової праці. Якщо в молодшому віці діти осягали окремі трудові дії, то тепер вони освоюють цілісні трудові процеси (миють іграшки, перуть лялькову одяг і т.д.).

    Господарсько-побутової працю дошкільнят можна організовувати в ранкові та вечірні години, а також на прогулянці, привчаючи їх підтримувати порядок в груповий кімнаті і на ділянці. При цьому потрібно постійно доводити до свідомості дитини, що зроблена ним робота потрібна не тільки для нього, а й для його однолітків, для малюків, для дорослих. Це дає можливість ще раз підкреслити суспільну значущість праці.

    Дошкільнята люблять працювати з дорослими. У середній групі можна організувати працю дітей спільно з батьками, з двірником, нянею. Наприклад, дорослі роблять обрізку кущів, а їх маленькі помічники підбирають і відносять гілочки в певне місце; батьки згрібають сухе листя, а діти переносять їх в купу і т.п. Або на прогулянці педагог звертає увагу вихованців на те, як багато випало снігу, як замело всі доріжки, і пропонує очистити від снігу веранду, лавки, щоб допомогти двірнику ( "Ось здивується дядько Вася, коли побачить, як ми йому допомогли!"). Діти із задоволенням очищають разом з вихователем сніг, підмітають веранду, відчуваючи радість і гордість, коли він хвалить їх за роботу. Разом з нянею діти можуть протирати стільчики, столи, полиці.

    У процесі спільної діяльності дорослі повинні показувати дітям приклад позитивного ставлення до праці, товариських відносин. Природно, що в такій спільній діяльності основна роль відводиться праці дорослого, а діти виступають в якості помічників. Але важливо те, що дитина відчуває свою причетність до спільної справи, краще починає розуміти суспільну значущість праці. Так поступово в результаті цілеспрямованої виховної роботи діти вчаться цінувати працю дорослих і свою працю, пізнають культуру праці, опановують умінням планувати свою роботу, раціонально її організовувати.

    З цього віку треба вже привчати дитину виконувати роботу добре, обов'язково доводити справу до кінця, заохочувати його за проявлену ініціативу, за вміння докладати вольове зусилля.

    Однак педагог повинен пам'ятати про те, що не можна допускати тривалого напруження дітей. Це призводить до стомлення і викликає негативне ставлення до трудової діяльності. Безперервна трудова діяльність дитини не повинна перевищувати 10 хв. Спільною працею дітей і дорослих повинен керувати вихователь. Діяти при цьому треба тактовно. Наприклад, бачачи, що похвала батьків надмірно стимулює діяльність дитини, що той збуджений, розчервонівся, що у нього почастішало дихання, потрібно непомітно перемкнути малюка на гру або дати йому якесь індивідуальне доручення, яке не потребує фізичного напруження, наприклад попросити покликати кого-небудь з однолітків.

    Ефективні в цій групі і ігрові прийоми. Наприклад, до дітей приходить лялька Аня і просить допомогти скласти на місце іграшки, випрати лялькове білизна, протерти меблі і т.д.

    Педагог спонукає вихованців активно включатися в ті чи інші види праці, роз'яснює, чому потрібно зробити те-то і те-то. Не слід занадто довго і сердито шукати винуватця безладу, бурчати: "Сховаю все іграшки, якщо ви ламаєте". Доцільніше звернутися до дітей з проханням, так як на неї вони відгукуються охочіше. Одним з дієвих прийомів залишається заохочення ( "Подивіться, як Серьожа добре прибрав іграшки!"). Причому оцінювати слід не тільки трудові дії, але і вміння дитини правильно, акуратно поводитися з обладнанням.

    З початку року діти чергують по їдальні.У перші місяці необхідно вчити чергових правильним прийомам роботи; нагадувати, що чашки слід брати за ручку, хлібницю нести двома руками. У середній групі дитина один повністю сервірує стіл, так як поки що йому важко узгоджувати свої дії з діями однолітків. З другої половини року вводяться чергування з підготовки навчального та ігрового матеріалу до занять. Спочатку вихованців знайомлять з порядком зберігання посібників.

    У перші дні посібники розставляє вихователь разом з черговим, потім дошкільнят привчають робити це самостійно.

    Методи і прийоми навчання дітей чергування дещо змінюються в порівнянні з попередньою групою. На даному етапі провідними є показ, пояснення і контроль за виконанням дій дитиною. Потрібно довести до свідомості дітей, що чергування - це обов'язок кожного перед усіма. Вихователь дає об'єктивну оцінку праці дітей: сором'язливого - підбадьорює, висловлюючи надію, що наступного разу він постарається і зробить ще краще; дитині, який виконував роботу без старання, можна сказати: "Ти погано чергував, чи не намагався, відволікався" і т.д.

    Педагог повинен обов'язково використовувати трудову діяльність дітей для їх морального виховання, формування навичок позитивних взаємовідносин, вміння справедливо оцінювати власні вчинки та вчинки однолітків ( "Нам з Танею і Олею подобається, як Андрійко з Ігорем випрали лялькове білизна - адже правда, дівчата?"). Необхідно постійно звертати увагу дітей на їх товаришів ( "Оля справедлива і добра дівчинка, вона помітила, що Тані однієї важко прибирати іграшки, і стала допомагати їй. Ось так роблять справжні товариші!"). Дітей слід привчати розмовляти один з одним і з дорослими привітно, лагідно, ввічливо, проявляти увагу до оточуючих. Велику роль в цьому відіграє особистий приклад дорослих.



    n = "left"> У формуванні у дитини правильних уявлень про дружбу, добро, справедливість вихователю допоможуть художня література, діафільми, показ інсценівок лялькового театру та ін.

    Праця в природі. У формуванні у дітей 4-5 років навичок по догляду за тваринами і рослинами дуже важливий приклад дорослих. Тому треба вже на початку навчального року познайомити дошкільнят з працею співробітників дитячого саду по догляду за рослинами на ділянці. Восени потрібно показати, як дорослі дбають про дерева і квіти (збирають сухі опале листя, виробляють посадку нових дерев і чагарників, збирають насіння квітів). Можна залучити дітей до збору насіння нагідок, чорнобривців, космеи. Разом з дітьми вихователь розкладає їх в заздалегідь підготовлені пакети. Під час збору овочів на городі він пропонує зібрати бадилля і віднести в певне місце.

    Спостерігаючи за роботою в городі, діти дізнаються, що осінь - це пора збору врожаю овочів і фруктів, розглядають овочі, порівнюють їх між собою за кольором, розміром, формою, визначають особливості. Педагог розповідає про вживання овочів в їжу в сирому, вареному і смаженому вигляді.

    На початку листопада перед заморозками можна зробити в городі невелику грядку з борозенками, в яку діти садять зубчики часнику під зиму.

    Протягом всієї зими діти підгодовують птахів на ділянці. Це потрібно робити не від випадку до випадку, а щодня, щоб вони зрозуміли важливість і необхідність даної роботи в зимову пору року і вчилися дбайливо ставитися до пернатим друзям. Навесні слід організувати спостереження дітей за первинної перекопкой землі в городі і квітнику, потім за обрізанням гілля дерев та чагарників, за посадкою зелених насаджень в сквері. Треба показати, як їхні старші товариші висівають насіння овочів та квітів, висаджують розсаду, поливають і розпушують землю. В ході спостережень потрібно розкрити перед дітьми суспільну корисність цієї праці (щоб рідне місто стало ще кращим і красивішим, щоб на вулицях було багато зелені і квітів, щоб ділянку дитячого саду став тінистим і красивим).

    Такі спостереження будуть викликати у дитини бажання взяти участь у трудовій діяльності.

    У середній групі організовується праця дітей в городі. Вихователь разом з батьками копає землю, розпушує і розрівнює її граблями, робить 2-4 грядки (ширина 60 - 70 см, довжина 2-2,5 м). Дітям доручають посів великих насіння овочів (гороху, огірків, буряка, редису). По краях групового ділянки на рабатках вони за допомогою педагога висівають насіння настурції, запашного горошку, нагідок, садових бобів. Можна залучати дітей до поливу городу і квітника (разом з вихователем). В ході цієї роботи треба організувати спостереження за сходами.

    Влітку діти повинні взяти участь в догляді за овочами. Прополка, розпушування, підживлення проводяться педагогом, а вихованці забирають з доріжок бур'ян, посипають піском міжряддя, збирають урожай. Необхідно вчити їх дбайливо поводитися з посівами і посадками, берегти обладнання (очищати, просушувати, відносити в відведене місце).

    Протягом літа слід кілька разів побувати з дітьми в городі старших хлопців, а якщо є можливість, і на колгоспному полі, показати, як дружно працюють старші, щоб виростити хороший урожай.

    Протягом всього року діти, виконуючи щоденні доручення вихователя, беруть участь у догляді за кімнатними рослинами і тваринами куточка природи. Залучаючи вихованців до праці в куточку природи, педагог повинен пояснювати їм трудові дії: "Спочатку я виймаю з клітки у пташки годівницю і поїлку, мою їх, насипаю свіжого корму, наливаю чистої води. Потім виймаю піддон, промиваю його теплою водою, протираю ганчіркою, застилаю клейонкою. Ось ми і прибрали в клітці. Що ж тепер треба зробити? Правильно, на чисту клейонку насипати чистий річковий пісок. а тепер постав, Оля, в клітку годівницю з кормом, а ти, Сережа, поїлку з водою. Все поставили, нічого не забули? Ще треба для пташки натерти на дрібно й тертці моркву, змішати її з тертими сухарями. Ось тепер все ".

    Потрібно періодично оглядати разом з дітьми куточок природи, щоб вони привчалися помічати відбуваються там зміни ( "Дивіться, з'явився новий свіжий листок у фікуса, зацвіла герань зональна, а рот у колеуса чомусь поникли листочки. Як допомогти рослині? Давайте подумаємо разом. Напевно , йому стало жарко, мало води. Поставимо його в ванночку з водою ") (слід обов'язково звернути увагу дітей на те, що після цього квітка стала добре рости).

    Дитину 5-го р житті цікавить сам процес праці, а не його результат. Тому вся робота дітей по догляду за рослинами і тваринами повинна проходити під постійним наглядом педагога. Він показує і пояснює, скільки води треба дати рослині, як рихлити землю, щоб не пошкодити коріння, скільки корми засипати рибку або пташці. У зимовий - весняний час необхідно разом з дітьми посіяти насіння вівса для корму птахам, квіткових рослин для прикраси групової кімнати. Організувати цю роботу краще за підгрупами, кожен раз показуючи і пояснюючи, як треба садити цибулю і для чого. Зрізаний зелена цибуля можна запропонувати дітям віднести на кухню ( "Нехай все їдять сьогодні борщ з цибулею, який ми виростили"), пригостити малюків в ясельних групах.

    Можна посадити взимку в ящику коренеплоди (морква, буряк). Діти, спостерігаючи за коренеплодами, дізнаються, що в теплі і при догляді у них виростають зелене листя.

    В процесі праці слід привертати увагу дітей до особливостей зовнішнього вигляду рослин, поведінки тварин, вчити спостерігати за ними ( "Катя, коли будеш годувати пташку, подивися, що їй більше сподобалося - зернятка або терта морква з сухарями"). Все це сприяє розвитку спостережливості, виховання дбайливого, дбайливого ставлення до рослин і тварин.

    Старша група.

    У дітей старшого віку слід виховувати потребу систематично виконувати посильні трудові обов'язки і вміння працювати спільно.

    На даному етапі триває ознайомлення дошкільнят з працею дорослих на заняттях, екскурсіях, під час прогулянок.

    Вихователь дає дітям уявлення про взаємозв'язок праці людей різних професій. Наприклад, дитина дізнається, що булочки, які вони з мамою купували в булочній, є результатом праці багатьох людей: колгоспники орють поля, засівають їх пшеницею, збирають урожай, на борошномельних комбінатах робочі перетворюють зерно в борошно, в пекарнях пекарі замішують тісто і випікають хліб . Вантажники завантажують хліб в машини, а шофери, відвозять його в булочні, де хліб потім продають продавці.

    На основі цих уявлень у дітей починає формуватися поняття про те, що всяка праця почесна і необхідний, що людина красива своєю працею.

    У старшій групі слід застосовувати і методи опосередкованого ознайомлення з працею дорослих, а саме: шляхом читання художньої літератури, перегляду телевізійних передач, оповідань вихователя дітям (з використанням картин) про героїчні трудові подвиги людей на БАМі, будівництві гідроелектростанцій і т.д.

    Для закріплення знань дітей про працю дорослих можна використовувати дидактичні ігри типу "Вгадай професію", "Хто величезна праця вклав, щоб ти костюм носив?", "Ким я буду" і ін.

    Як і в попередніх групах, велике місце в трудовому вихованні дошкільнят має бути відведено їх самостійної трудової діяльності. Режим життя дітей в групі потрібно організувати так, щоб на кожному його етапі були передбачені трудові відносини.

    У старшій групі продовжується робота по вдосконаленню навичок самообслуговування. Головним прийомом в керівництві самообслуговуванням дітей є контроль. Особливу увагу треба звертати на те, щоб дитина усвідомлено користувався навичками, розумів, що недбале виконання трудових дій з самообслуговування призводить до поганих наслідків (погано застебнув пальто - можеш простудитися, що не почистив черевики - вони матимуть неохайний вигляд, погано помив руки - забрудниш рушник і т.п.).

    В процесі праці з самообслуговування у дітей продовжують формувати гуманні почуття і позитивні взаємини, виховувати доброту, чуйність, чуйність, уміння приходити на допомогу один одному. Вихователь постійно наголошує перед дітьми всі випадки прояву уваги і турботи по відношенню їх один до одного.

    У старшій групі розширюється зміст господарсько-побутової праці дітей. Особливу увагу педагог повинен приділяти вихованню навичок організації колективної трудової діяльності. Дітей привчають вислуховувати завдання, продумувати план роботи, готувати все необхідне для її виконання, не відволікатися, робити все сумлінно і правильно, бути акуратним під час роботи, не заважати іншим працювати, допомагати товаришам, не кидати роботу, не закінчивши її, не соромитися просити допомоги.

    Наприклад, перед тим як почати прибирання приміщення (ділянки), вихователь пропонує дітям уважно оглянути групову кімнату (ділянка) і визначити, що необхідно зробити. Потім спільно з педагогом діти намічають план роботи, вибирають бригадирів, які самі можуть підбирати собі бригаду. Кожній бригаді вихователь допомагає скласти свій план роботи, розподілити обов'язки. Після закінчення прибирання бригада аналізує свою працю, звітує перед всією групою. При такій формі організації праці кожна дитина відчуває себе членом колективу, усвідомлює значимість своєї праці, у нього з'являється почуття відповідальності за якість своєї роботи і роботи товаришів. У старшій групі можна організовувати і "праця поруч". Така форма організації праці доцільна в тих випадках, коли вихователю необхідно навчити дошкільнят якимось прийомам роботи, наприклад, при наведенні порядку в шафах для одягу.

    Старші діти вже самі відрізняють працю від гри і починають отримувати велике моральне задоволення від подолання труднощів, пов'язаних з фізичною та розумовою працею.Правда, в трудовий процес діти ще вносять елементи гри. Наприклад, займаючись досить одноманітною працею з прибирання листя на ділянці, дитина перетворює коробку, прив'язану за мотузку, в вантажівка.

    Вихователь повинен підтримувати цей ігровий настрій. Дитячій праці завжди повинні супроводжувати веселий жарт, приказка, прислів'я, вірш:

    Мітлу взяла, весь двір замела.

    Усюди ніс мітла сунула,

    Але і я не відставала.

    Приходьте, подивіться, будь соріночку знайдіть!

    (Е. Благинина)

    У цій групі слід організовувати і спільна праця, коли діти виконують завдання, що вимагає узагальнення результатів всіх учасників. Для загальної діяльності доцільно об'єднувати від 3 до 6 осіб. Підводячи підсумок роботи, потрібно не забувати дати оцінку праці кожного дитини.

    На даному віковому етапі дітям можна пропонувати навчити виконувати ту чи іншу роботу тих, хто довго не відвідував дошкільний заклад або ж новачків, малюків. Дієвим прийомом є також призначення дошкільнят по черзі відповідальними за загальні справи.

    На початку року вихователь допомагає дітям розподіляти обов'язки, домовлятися, хто яку частину роботи буде виконувати, а з третього кварталу потрібно привчати їх робити це самостійно.

    Буває доцільно об'єднувати в праці дітей, різних за характером: боязких і невпевнених у собі - з товариськими; працьовитих, старанних, вимогливих - з тими, хто не проявляє особливого завзяття і інтересу до праці.

    У керівництві трудовою діяльністю необхідний індивідуальний підхід. Дитину, який ще слабо володіє потрібними навичками, слід частіше вправляти в трудових діях; невпевненого треба підтримати, переконати, що невдача тимчасова, і якщо постаратися, то все вийде. Боязких, безініціативний потрібно частіше ставити в такі умови, коли вони самі повинні будуть знаходити вихід з положення, що створилося, проявляти самостійність. Дітей, постійно прагнуть стати лідерами, слід залучати в такі ситуації, в яких вони виявлялися б в підлеглому положенні, об'єднувати для роботи з тими, хто вміє не тільки працювати, а й бути хорошим організатором.

    Якщо у дитини відсутні організаторські навички, треба частіше звертати його увагу на працю дітей, які володіють ними, і виражати впевненість, що у нього теж так вийде. Можна поставити його на чолі групи дітей, які добре володіють організаторськими навичками.

    Малоактивним, пасивним дітям доцільно на перших порах давати індивідуальні доручення, поступово збільшуючи час їх праці. Починати слід з більш легких, цікавих завдань, а потім переходити до більш складним. Поступово потрібно включати їх в колективну діяльність, щоб вони усвідомлювали себе рівноправними учасниками спільної праці і отримували від нього радість.

    У старшій групі значно частіше організовується спільна трудова діяльність дітей і дорослих. За участю педагога дошкільнята виготовляють атрибути для ігор, беруть участь в оформленні приміщення, костюмів до свят і т.д. Можна організувати спільну працю школярів і дошкільнят по ремонту дитячих книг, поделке іграшок на новорічну ялинку, подарунків мамам до 8 Березня і т.д.

    У сільській місцевості дітей долучають до праці дорослих під час екскурсій в сад, город, на кроліководческой ферму, в поле, теплицю. При цьому необхідно розумно поєднувати активність дітей і дорослих, заздалегідь продумувати і розподіляти обсяг роботи для дошкільнят, передбачати емоційне спілкування дорослих і дітей, забезпечувати умови для створення радісною трудової атмосфери.

    Поряд з колективною діяльністю діти повинні виконувати і індивідуальні доручення, різноманітні за складністю та характером, за часом виконання (епізодичні, тривалі, короткочасні). Деякі доручення повинні переходити в обов'язки (стежити за порядком в книжковому куточку і ін.).

    Чергування дітей повинні носити більш самостійний характер, так як в попередніх групах дошкільнята вже придбали певні вміння. Чергові по столовій накривають на стіл, допомагають няні пролунав третій блюдо, прибрати брудний посуд.

    До занять чергові за вказівкою вихователя готують і розкладають допомоги, а після закінчення прибирають їх. Наприклад, до занять з малювання розкладають папір, розставляють на столах фарби, банки з водою для промивання пензликів, до фізкультурним готують частково обладнання та інвентар.

    У старшій групі вводяться чергування по кутку природи.

    Діти чергують по 2 людини. Кожен день для чергових слід міняти вид праці.

    Можна організувати чергування по рядах. Один ряд чергуватиме по столовій, інший - з підготовки матеріалів до занять, третій - в куточку природи. Коли сидять за останніми столами відчергувати, вид праці для кожного ряду змінюється.

    Велике значення має оцінка праці дітей. При підведенні підсумків педагогу потрібно бути завжди об'єктивним, враховувати індивідуальні можливості та особливості кожного вихованця, оцінювати не тільки результати, а й ставлення дітей до трудової діяльності, вміння домовлятися, працювати дружно, допомагати один одному. Якщо в роботі були недоліки, про них потрібно обов'язково сказати. При цьому, виходячи з конкретних обставин і індивідуальних особливостей дитини, вихователь може висловити свою думку або при всіх, або наодинці, або тільки при чергових. Позитивну оцінку діяльності боязких, невпевнених дітей важливо давати в присутності всієї групи. Це допомагає дитині повірити в свої сили, змінює ставлення до нього товаришів.

    Необхідно вчити дошкільнят в процесі праці спілкуватися спокійно, дружелюбно, ввічливо не тільки при дорослих, але і в їх відсутність. Діти повинні вміти контролювати свою поведінку, оцінювати вчинки, робити зауваження один одному, доброзичливо і правильно на них реагувати. Вихователь постійно нагадує, як потрібно себе вести, пояснює, виносить осуду. Але слід пам'ятати, що повчальними бесідами на етичні теми зловживати не слід, так як це викликає у дітей негативне ставлення до вихователя. Краще використовувати позитивні приклади поведінки дітей, художню літературу. До дітей 6-го року життя слід пред'являти більш високі вимоги щодо якості виконання роботи, самостійності. Вихователь повинен більше спиратися на їхній досвід, знання і вміння, які не опікати, а частіше надавати можливість проявляти творчість, кмітливість, трудові і вольові зусилля. З цією метою можна використовувати такі прийоми: "Зроби сам, як у мене", "Зроби сам, без мене", "Зроби сам, але по-іншому"; "Подумай і зроби як хочеш"; "Спробуй порівняти і розповісти, що тобі вдалося зробити краще" і ін. Метод заохочення і на даному етапі має велике виховне значення ( "Сьогодні ти добре впорався із завданням, наступного разу я зможу довірити тобі ще більш важка справа"). Похвала стимулює дитину до виконання наступного завдання з великим старанням.

    Важливо пам'ятати, що дитина - це особистість, яка вимагає до себе поваги. Необхідно поважати і його праця. У дитини втрачається інтерес до трудової діяльності, коли виконана їм робота переробляється дорослими на його очах. У дітей складається враження, що дорослий несерйозно, зневажливо ставиться до їхньої праці, а якщо він і хвалить їх роботу, то проявляє лицемірство. Від цього різко падає авторитет вихователя в очах дітей.

    Праця в природі. В процесі догляду за рослинами і тваринами дитина дізнається, що їх ріст і розвиток залежать не тільки від наявності об'єктивних умов - сонячного світла, тепла, вологи, ґрунту (для рослин), а й догляду, опановує певними навичками і вміннями.

    У цій групі потрібно продовжувати роботу по ознайомленню дітей з працею дорослих з охорони природи, вирощування продовольчих культур і догляду за тваринами.

    Восени можна провести спостереження за тим, як люди доглядають за деревами та чагарниками: очищають стовбури від відмерлої кори, закладають дупла, білять дерева вапном, підгортають землею молоді плодові дерева, обв'язують їх хвоєю для того, щоб захистити від гризунів.

    Осінь - сприятливий час для того, щоб познайомити дітей з працею дорослих з підготовки до зими. Діти бачать автомашини, навантажені овочами і фруктами. Можна організувати спостереження за заготівлею овочів і фруктів (сушіння фруктів, засолювання огірків, помідорів, квашення капусти). В ході спостережень дошкільнят слід залучати до надання посильної допомоги дорослим.

    Взимку потрібно показати і розповісти дітям, як доглядають люди за домашніми тваринами, організувати підгодівлю птахів. Після хуртовини, сильного снігопаду вихователь разом з дітьми розчищає доріжки, що ведуть до годівниць, змітає сніг з майданчиків для підгодівлі птахів.

    Великий інтерес у дошкільників викликають спостереження за весняної обрізанням дерев і чагарників. Вихователь пояснює, що така обрізка не шкодить деревам, а сприяє кращому їх росту, формування крони.

    Якщо це можливо, дітей знайомлять з працею рільників з вирощування і збирання пшениці, жита, гречки та інших цінних культур. Важливо підкреслити, як дружно працюють люди.

    З весни дітей необхідно залучати до активну трудову діяльність на їхньому городі (розбивається на груповому ділянці або поблизу нього). Можна виділити старшій групі 3-6 грядок на колективному дитячому городі. Треба заздалегідь підготувати з дітьми все обладнання, необхідне для роботи, насіння. Педагог залучає вихованців до вторинної перекопке землі на городі і в квітнику безпосередньо перед посівом і посадкою, до розпушування землі (маленькими граблями), розмітці грядок. Перед посівом насіння в борозни вихователь кладе посередині грядки (уздовж неї) білий шнур. Орієнтуючись на нього, діти проводять посів одночасно з обох сторін грядки. З метою дотримання потрібного відстані між насінням в ряду вони можуть користуватися мірними паличками. В кінці квітня можна посіяти насіння моркви, кропу, петрушки, ріпи, на початку травня - буряка, гороху, бобів, салату і в кінці травня - огірків, кабачків, гарбуза.

    Під керівництвом вихователя діти висівають насіння квітів на вузьких прямокутних клумбах-рабатках, розбитих по краях ділянки.

    Влітку дітей знайомлять з такими видами догляду за рослинами, як полив, розпушування міжрядь, прополка культурних рослин від бур'янів. Педагог вчить вихованців правильно тримати лійку при поливі, поливати, рухаючись вздовж грядок, водою, підігрітою на сонці, рихлити, прополювати і т.д. Наприклад, показавши прийоми розпушування міжрядь, вихователь роздає їм розпушувачі та пропонує, щоб кожен зробив те ж на відведеному для нього ділянці. Пояснює, що рихлять потім, щоб до коріння рослин поступало повітря. Під час прополки міжрядь дошкільнят вчать відрізняти культурні рослини від бур'янів; працювати старанно, дружно.

    Такі види догляду за рослинами, як підв'язування, підгортання, підживлення, проводяться вихователем в присутності дітей. Показ він супроводжує поясненнями.

    Працюючи на городі і в квітнику навесні і влітку, дошкільнята отримують уявлення про вирощування рослин з насіння, одночасно закріплюються їх знання про те, що для зростання і розвитку рослин необхідні сонячне світло, тепло, волога, хороша поживна земля і догляд.

    Праця в куточку природи.На початку навчального року діти виконують щоденні доручення по догляду за рослинами і тваринами куточка природи. Чергування по кутку природи вводяться в кінці вересня - початку жовтня. Попередньо слід провести бесіду про кімнатних рослинах, тварин, які там знаходяться, про прийомах догляду за ними, про умови, необхідні для їх росту і розвитку; розповісти про повсякденні обов'язки чергових. Вихователь показує, як треба годувати тварин, яка кількість потрібно для кожного годування. Чергові призначаються щодня. Число їх залежить від кількості об'єктів в куточку природи. Якщо в ньому є тільки кімнатні рослини і рибки, досить 2 осіб, при наявності птахів і морської свинки призначаються 3-4 чергових, щоб обсяг роботи для дітей не був занадто великий. Вихователь допомагає черговим розподілити роботу. Потрібно вчити дітей виконувати і не зовсім приємну роботу, наприклад чистку клітини у морської свинки. При цьому педагог бере на себе найбільш важку частину роботи. Він пояснює вихованцям, що мешканці куточка природи повинні жити в чистоті і доглядати за ними, крім нього самого і дітей, нікому. Постійне доброзичливе увагу вихователя до роботи чергових, своєчасна допомога і підтримка дуже необхідні дітям, особливо в перші тижні їх роботи.

    Потрібно вчити дошкільнят в процесі чергувань спостерігати за рослинами і тваринами, помічати, які зміни відбуваються з ними від сезону до сезону. Діти дізнаються, що в зимовий час рослини відпочивають, їх треба поливати рідше, а з настанням весни і літа багатьом потрібно не тільки частий полив, а й обприскування. Щодня педагог разом з вихованцями оглядає кімнатні рослини, щоб не допустити появи шкідників і хвороб.

    3.4 Підготовча до школи група

    У підготовчій до школи групі у дітей розширюють уявлення про працю представників різних професій. При цьому потрібно обов'язково використовувати моменти, коли дорослих відзначають за їх успіхи в праці (співробітника дитячого саду нагородили за хорошу роботу грамотою, батько дитини завоював перше місце в соціалістичному змаганні, хлібороби області виростили хороший урожай зерна і т.д.).

    Як і раніше велике місце в діяльності дітей займає праця з самообслуговування, і увага до нього вихователя не повинно слабшати. Багато навички у дошкільнят вже сформовані. Однак педагог повинен постійно здійснювати контроль за діяльністю вихованців з самообслуговування, нагадувати про необхідність стежити за чистотою взуття, одягу, підтримувати чистоту особистих речей.

    На 7-му рік життя дитини можна залучати до прання носових хусток, стрічок, мішечка для фізкультурної форми.

    У цій групі важливу роль продовжує грати господарсько-побутової працю (посильну участь дітей у прибиранні приміщення і ділянки), який тепер носить більш самостійний характер.

    В процесі праці необхідно продовжувати виховувати у дітей уміння самостійно планувати свою і загальну роботу, розподіляти обов'язки, підбирати матеріали і обладнання і дбайливо користуватися ними, вживати найбільш раціональні прийоми роботи, здійснювати самоконтроль.

    У перші дні вихователь допомагає дітям розподілити обов'язки в спільній праці, роз'яснює їм правила, на яких будуються відносини в колективі: перш ніж почати роботу, домовся з товаришами; якщо у кого-то что-то не виходить, допоможи: якщо тобі важко виконати роботу, попроси допомоги; не заважай товаришам.

    Коли діти навчаться працювати разом злагоджено, дружно, слід доручати їм організовувати роботу самостійно; для них повинен стати звичним щотижневий колективна праця по прибиранню груповий кімнати. Педагог заздалегідь обговорює разом з вихованцями, хто яким видом праці і в якій послідовності буде займатися, як краще розподілити обов'язки між підгрупами.

    У спільній праці можуть брати участь всі діти. У деяких випадках доцільно об'єднувати їх по підгрупах (бригадам). Наприклад, під час прибирання на ділянці одна бригада згрібає опале листя, друга - прибирає сучки і камінчики, третя - забирає сміття. Перш ніж діти почнуть працювати, вихователь пропонує: "Діти, виберіть бригадирів, і нехай вони підійдуть до мене, щоб отримати завдання". Усередині бригади дошкільнята організовують роботу самостійно. Педагог може оголосити змагання між бригадами. При підведенні підсумків необхідно брати до уваги не тільки результат трудової діяльності дітей, а й уміння домовлятися, планувати роботу, використовувати раціональні прийоми. Якщо діти знають, що після закінчення роботи вони самі будуть її аналізувати не тільки за якістю, але і по відношенню кожного до праці, вони постараються працювати сумлінно. Для дитини даного віку громадську думку має велике виховне значення.

    Можна перед початком спільної роботи організовувати бесіди, в процесі яких вихователь ненав'язливо радить дітям, як краще організувати трудову діяльність. Включаючись в працю, він показує раціональні і економічні прийоми роботи, вчить здійснювати самоконтроль, пояснює, що хорошого загального результату можна досягти за умови, якщо кожен буде виконувати свою роботу сумлінно, вкладаючись приблизно в один і той же відрізок часу.

    Дуже важливо залучати дітей до оцінки своєї власної діяльності і діяльності товаришів. Так, вихователь може провести бесіду про виконану роботу, про її результати та якість, про те, як розподілялися обов'язки. Це сприяє встановленню правильних взаємин між дітьми, розвитку вміння виробляти колективну думку. Іноді діти висловлюють надто різкі судження про своїх однолітків. Тому в ході бесіди педагог повинен звертати увагу вихованців на будь-які, нехай навіть дуже незначні успіхи дітей, частіше за інших піддаються критиці.

    У підготовчій до школи групі використовується така форма організації праці, як доручення, розраховані на тривалий термін (1 - 2 тижні). Наприклад, 2-3 дітям можна доручити стежити за порядком в куточку книги.

    Вчити дітей організовувати свою діяльність можна за допомогою різних завдань. Наприклад, педагог звертається до групи зі словами: "Сьогодні ми будемо мити ноги на ділянці. Подумайте, як нам це краще зробити і як підготувати все необхідне". Або: "Сьогодні після занять все підуть на прогулянку в парк. Там ми будемо грати в м'яч, стрибати через мотузку, робити олівцеві замальовки. Надя, підготуй все необхідне - я на тебе сподіваюся!"

    У деяких дітей на 7-му рік життя пропадає інтерес до побутового праці. Щоб цього не відбувалося, треба вчити дитину у будь-який працю, навіть якщо він нудний і нецікавий, вносити елементи творчості, використовуючи приклад дітей, з любов'ю виконують роботу. Наприклад, вихователь каже: "Подивіться, діти, як сьогодні незвично, по-новому розставила Леночка іграшки на полицях. А ось Андрійко придумав більш зручний спосіб зберігання тазів і відер в господарському шафі".

    Деякі доручення можуть бути колективними. Наприклад, завгосп доручає групі дітей з 6-7 чоловік пришити петельки до нових рушникам, вихователь просить 4 дітей полити пісочний дворик сьогодні, а завтра з ранку розпушити пісок і т.п.

    У підготовчій до школи групі змінюються методи керівництва трудовою діяльністю вихованців. Перед початком роботи педагог задає дитині питання, які спонукають його продумати, як він буде виконувати доручення ( "Розкажи, як ти будеш виконувати завдання? Що ти будеш робити спочатку? Чому ти так будеш робити?" І т.п.). Це сприяє розвитку у дітей самостійності, ініціативи, змушує активно використовувати наявний досвід.

    Ефективний і прийом непрямого впливу на дітей. Наприклад, не роблячи прямих вказівок, вихователь нагадує: "До початку заняття залишилося п'ять хвилин".

    Діти 6-річного віку люблять, коли до них звертаються "як до дорослих". Тоді у них підвищується інтерес до роботи, відповідальність за доручену справу, за свою працю. Наприклад, педагог кличе до себе дитину і каже: "Анна Іванівна, вихователь з молодшої групи, попросила привести в порядок пісочницю. Підбери, Міша, будь ласка, кілька хлопців і сходіть, попрацюйте. Треба допомогти!" Або: "Таня, сьогодні у Олі день народження. Організуй хлопців, подумайте, як ми її привітаємо. Треба зробити Оле в такий день щось приємне".

    У підготовчій до школи групі діти повинні повністю оволодіти навичками чергування по їдальні і по кутку природи, з підготовки до занять. Вихователь показує раціональні прийоми роботи, дає поради, привчає виконувати роботу швидко, в певний термін. Необхідно використовувати і такий прийом, як залучення дітей до аналізу роботи чергових. Спочатку педагог вислуховує судження вихованців і тільки потім висловлює свою думку, обов'язково зазначаючи причини успіхів і невдач. Можна використовувати і таку форму, як повідомлення дитини колективу, вихователю про виконану роботу (свого роду "звіт про роботу").

    Якщо дитина виконав завдання недбало, потрібно запропонувати йому переробити роботу.

    Інтерес до чергування підтримується у дітей за рахунок розширення змісту праці чергових. Наприклад, чергові по їдальні красиво розкладають серветки в серветниці, допомагають няні принести з кухні хліб, салат, фрукти. Черговим по заняттях можна доручити підготувати фарби, запропонувати перевірити напередодні, в порядку чи кольорові олівці, підібрати за допомогою вихователя роздатковий матеріал для рахунку і т.д.

    Змінюються форми організації чергувань. Можна кожні 3 дні об'єднувати чергових в одну ланку, яка відповідає за всі види чергувань, надавши дітям можливість щодня домовлятися про те, хто яку роботу виконуватиме. Протягом дня вихователь звертається до них, як до своїх помічників, схвалює за гарне виконання завдань, дає поради. Наприклад, при розподілі роботи він радить хлопчикам пропонувати роботу, що вимагає більшої фізичної сили, а дітям, які недавно хворіли, доручати те, що легше.

    У міру оволодіння дітьми необхідними навичками вимоги до них ускладнюються. Вихователь привчає їх самостійно розподіляти обов'язки, узгоджувати свої дії, спільно відповідати за результат.

    Роботу чергових треба поєднувати з організацією самообслуговування дітей. Так, чергові накривають столи, а під час прийому їжі діти самостійно складають стопкою на середину столу звільнилися тарілки і після закінчення їжі відносять на господарський стіл чашки з блюдцями. Або чергові розставляють на столах банки з водою для промивання пензликів, а решта матеріали для малювання кожен готує сам, дістаючи все необхідне з ящика свого стола. Після заняття кожна дитина прибирає своє місце, а черговий миє банки, пензлики.

    Така організація праці дітей дозволяє закріпити вміння готувати все необхідне для обіймання в залежності від його змісту, привчає стежити за порядком в своєму ящику, сприяє вихованню самостійності та акуратності.

    Діти повинні отримувати у праці реальну фізичне навантаження. Це допоможе їм зрозуміти, що всяка праця вимагає певної напруги, сприяє формуванню звички до трудового зусилля. Але в той же час необхідно пам'ятати і про те, що праця повинна бути посильною для дитини. Перевантаження, перенапруження викликають негативне ставлення до праці.

    Важливо перед початком роботи правильно пояснити дітям мотив майбутньої діяльності. Для дитини 6-7 років усвідомлення мети праці - важливий стимул трудової діяльності.

    Праця дошкільнят на ділянці повинен бути організований так, щоб він давав відчутні результати.Вирощені за його участю фрукти, овочі доставляють дитині величезну радість. Разом з тим він повинен розуміти, що все це дається нелегко, вимагає певних зусиль. Природно, праця дітей в саду і на городі повинен бути посильним і правильно організованим.

    Восени, після збору врожаю, діти приводять в порядок земельну площу городу і квітника, допомагають дорослим у догляді за деревами і чагарниками, що виростають на ділянці.

    У цю пору року на ділянці і за його межами дорослі саджають дерева і чагарники, діти з великим інтересом спостерігають за тим, як вони готують ями для посадки, як дбайливо і акуратно, щоб не пошкодити коріння, садять дерева, а зверху засипають землею. На ділянці діти можуть допомогти обрізати стебла багаторічних квітів, таких, як флокси, лилейник, півонії, золоті кулі, виполоти бур'яни, порихліть землю і закрити багаторічні рослини опалим листям, впорядкувати для просушування і прибрати на зимове зберігання викопані з землі цибулини багаторічників. Ця робота привчає дитину бути уважним, виховує наполегливість, терпіння, відповідальне ставлення до справи.

    У жовтні діти допомагають дорослим у підготовці рослин до зими (перекопування землі в саду, обв'язка стовбурів фруктових дерев для захисту від шкідників, обрізка кущів, укривання троянд).

    В кінці жовтня - початку листопада можна провести посів овочевих і квіткових культур під зиму. На заздалегідь підготовлених грядках діти висівають насіння салату, кропу, петрушки, щавлю, м'яти, моркви і буряка. На бордюрі городу добре посадити кореневищами ревінь або висіяти його насіння. Зубчики часнику також можна посадити по бордюру. У квітнику діти можуть висіяти під зиму насіння однорічних квітів: айстр, календули (нігтики), маку, ешшольціі (каліфорнійський мак), ехіноцістіс ( "Єжов огірок"), люпин.

    Заготівля землі і піску для зимових посівів і посадок в куточку природи також проводиться восени.

    Взимку в процесі праці з прибирання ділянки від снігу у дітей закріплюють уявлення про його захисні властивості (закриває землю, коріння дерев і чагарників, не даючи їм промерзати). Отримавши пояснення вихователя, діти охоче звозять сніг до городу, до місць зимівлі багаторічних квіткових культур, вкривають їм плодові дерева і чагарники. Однак треба підкреслити, що після сильного снігопаду, коли гілки дерев і чагарників покриваються снігом, він може погубити їх: якщо раптом настане відлига, а потім вдарить сильний мороз, сніг перетвориться на лід і під його вагою гілки зламаються. Знаючи це, діти починають усвідомлено допомагати вихователю струшувати сніг з гілок, стежать, щоб він не примерзали.

    У зимовий час підгодівля птахів на ділянці проводиться 2-3 рази на день. Цю роботу слід доручати черговим. Перший раз вони насипають корм вранці, другий - під час денної прогулянки, додаючи до корму річковий пісок. У сильні морози корм в годівниці кладуть і під час вечірньої прогулянки до настання сутінків.

    З настанням весни з дітьми можна спостерігати за весняної посадкою дерев і чагарників на ділянці, на вулиці, в садах і парках, обрізанням гілля дерев та чагарників.

    Діти збирають і відносять в вказане місце зрізані вихователем гілки, допомагають рихлити землю в пристовбурних кругах.

    У квітні їх необхідно залучати до весняних робіт на городі і квітнику. Як тільки земля підсохне і почне відставати від лопати, діти разом з педагогом приступають до пристрою городу. Роблять з його допомогою гряди (4-8); використовуючи маркер або мірні палички, намічають борозенки для посіву насіння.

    В кінці квітня - початку травня висівають насіння холодостійких овочів, таких, як морква, кріп, петрушка, ріпа, салат, редис; в кінці травня в грунт висівають насіння огірків, гарбуза, кабачків, патисонів, ревеню, помідорів, фізалеса овочевого. Під час посіву потрібно запропонувати дітям уважно розглянути посадковий матеріал, порівняти, назвати відмітні ознаки. Можна провести досвід: взявши, наприклад, насіння моркви, кропу, буряку, частина їх посіяти сухими, а частина заздалегідь намоченими в воді, простежити, які зійдуть швидше і чому. Або частину насіння огірків діти висівають в травні сухими, частина пророщених, а в червні садять розсаду. Спостерігають, яке насіння раніше дадуть плоди. Ці досліди сприяють розвитку у дітей спостережливості, допитливості, інтересу до рослинного світу, знайомлять з новими агротехнічними прийомами вирощування овочів.

    Доцільно висівати насіння різних сортів однієї і тієї ж овочевої культури, наприклад моркви (Нанской, Шантане, Каротель), редиски (Рубін, Сакса). Спостерігаючи і доглядаючи за сходами, а потім знімаючи урожай овочів, діти дізнаються, що різні сорти мають різний зовнішній вигляд, різну врожайність. Одні овочі скоростиглі, а інші ростуть довше.

    На ділянці може бути виділена невелика площа для посіву пшениці, ячменю, проса, конопель, соняшнику, для посадки кількох кущів картоплі. Спостерігаючи за їх ростом і розвитком, беручи участь в догляді за ними, діти отримують уявлення про способи вирощування цих цінних культур.

    У квітнику, по краях ділянки, на клумбах прямокутної форми (рабатках) дошкільнята висівають насіння нагідок, настурції, космеи, айстр та інших однорічних квітів. В кінці травня діти висаджують розсаду, яку вони самі виростили в куточку природи (айстри, люпин, левиний зів, петунії та ін.).

    З перших же днів всю роботу по догляду за рослинами разом з вихователем повинні виконувати чергові. За завданням педагога вони поливають з лійок з'явилися сходи овочів і квітів, спеціальними розпушувачами обробляють міжряддя, прополюють рослини. Необхідно дуже добре продумати дозування праці, так як часто, захопившись, дитина не помічає втоми. Потрібно передбачити зміну видів праці, чергування роботи з відпочинком.

    Добре мати недалеко від городу невелику ділянку для вирощування суниці садової (полуниці).

    Влітку робота по догляду за деревами та чагарниками ділянки, а також в городі і в квітнику триває. Вихователь знайомить дітей з прийомами підживлення овочів і квітів, розповідає, що підгодівля збагачує грунт, покращує і прискорює ріст рослин. Роботу по внесенню добрив виробляє він сам.

    Дітей потрібно вчити дбайливо ставитися до посівів і посадок: не наступати на грядки, правильно здійснювати такі роботи, як поливання, розпушування міжрядь, прополка. Важливо, щоб вони розуміли значення кожного з цих видів праці для зростання і розвитку рослин.

    Після збору врожаю скоростиглих культур (кропу, редиски, салату) можна провести повторні посіви тих же культур. Це навчить дітей раціонально використовувати землю.

    Організовуючи протягом тривалого часу стежити за ростом і розвитком овочевих та квіткових культур, педагог закріплює знання вихованців про умови, необхідні для їх росту і розвитку.

    Прийоми педагогічного керівництва трудовою діяльністю старших дошкільників різноманітні: це і постановка мети перед дітьми, і навчання прийомам роботи в куточку природи і на ділянці (пояснення і показ), і заохочення дитячої ініціативи, спроб творчого вирішення трудових завдань.

    Підтримувати у дітей інтерес до праці по вирощуванню рослин вихователю допоможуть різні завдання. Наприклад, подивитися, в чому більше потребують рослини - в поливі або в розпушуванні землі; поспостерігати за появою квітів огірків, помідорів; розглянути, чи всі квітки у огірків однакові; у всіх чи квітів з'являється маленький огірочок і ін.

    Протягом усього літа слід доручати дітям замальовувати в альбом спостережень ті зміни, які відбуваються в міру зростання і розвитку овочів і квітів, картоплі та суниці, вчити їх розповідати про свої спостереження.

    В кінці літа і восени дошкільнят необхідно залучати до прибирання овочів з городу дитячого садка, до збору насіння. Щоб кожна дитина більш наочно бачив результати своєї праці, доцільно влаштовувати виставки овочів, фруктів, вирощених дітьми; виставки їх малюнків, що відображають роботу на ділянці. Робота на городі, в саду повинна доставляти дітям радість, викликати у них бажання працювати.

    У підготовчій до школи групі відповідно до вимог "Програми виховання і навчання в дитячому садку" дітей знайомлять з сільськогосподарською працею. Слід розповісти їм (а по можливості і показати), як багато робиться в нашій країні для поліпшення умов життя на селі: будуються нові гарні будинки, палаци культури, дороги, поліпшується медичне обслуговування. Наша Батьківщина високо цінує діяльність трудівників села, нагороджує за працю орденами і медалями.

    Дитина повинна засвоїти, що на вирощування хліба, овочів і фруктів витрачається велика праця, що потрібно цінувати і берегти результати цієї праці.

    Велику допомогу вихователю в ознайомленні дітей з сільськогосподарською працею можуть надати кінофільми і діафільми на цю тему, твори художньої літератури. У книжковому куточку доцільно поміщати ілюстрації про працю людей, зайнятих в сільському господарстві. Можна залучити дітей до збору матеріалів про працю колгоспників і виготовлення альбомів.

    У куточку природи в процесі догляду та спостережень діти знайомляться з життям рослин і тварин, умовами їх утримання, набувають корисні трудові навички. Потрібно вчити дітей самостійно стежити за станом кімнатних рослин (визначати необхідність поливу), за їх чистотою. Дошкільнята опановують такими навичками догляду за рослинами, як розпушування, обприскування, очищення різними способами листя від пилу. Вони поступово починають розуміти, що розпушування землі сприяє доступу повітря до коріння, а обприскування в умовах сухого повітря; - кращому росту і розвитку таких рослин, як аспарагус, бальзамін, Зигокактус, традесканція, папороть.

    Навесні дітей слід залучати до пересадки і розмноженню кімнатних рослин. Готуватися до цієї роботи необхідно заздалегідь. Педагог оглядає всі рослини разом з дітьми, відбирає ті, які потребують пересадки; готує землю, пісок, горщики різних розмірів, черепки, совки, загострені палички, розчин марганцю. Основну роботу з пересадки виконує він сам. Діти допомагають очистити землю від каменів, щепочек, просівають її. В цей час педагог закріплює уявлення вихованців про частинах рослини (корінь, стебло, лист, квітка, нирка).

    Протягом року діти постійно доглядають за рибками. Педагог вчить вихованців правильно годувати рибок (1 раз в день, не перекармлівая, не забруднюючи води). Їх залучають також до чищення акваріума і часткову заміну води (приблизно 1 раз в 2 тижні).

    Кожен день діти чистять дно клітки для птахів, миють поїлки, годівницю, купальниці, 2 рази на день задають свіжий корм, у міру забруднення змінюють воду. Щодня дошкільнята доглядають за тваринами: миють і протирають піддон клітини, очищають, миють і просушують у батареї рейчатий дерев'яна підлога; чистять і ріжуть коренеплоди для тварин, дають їм свіжі гілки, сіно, наливають в стійкі глиняні поїлки молоко або воду.

    Вихователь пояснює і показує, як треба користуватися обладнанням, правильно зберігати його (закінчивши роботу, мити, чистити, прибирати на певне місце).

    Основною формою роботи в куточку природи для вихованців підготовчої групи є систематичні чергування, які вводяться з самого початку року.

    В обов'язки чергових входять посадка цибулі з осені до весни, посів вівса, конопель, газонної трави для підгодівлі тварин.

    Підтримці у дітей інтересу до чергувань у куточку природи сприяє ведення альбому спостережень в куточку природи, в якому чергові замальовують щось нове, цікаве, що вони побачили.Наприклад, поява бутонів у глоксинії, розвиток квіткової стрілки у амариліса, проростання вівса, конопель, коренеплодів; нових живих мешканців.

    У підготовчій до школи групі повинні мати місце і трудові доручення. На даному етапі рекомендується давати їх дітям на більш тривалий термін (1-2 тижні). Так, їм можна доручати догляд за рослинами в залі, вестибюлі, в педагогічному кабінеті, заготівлю корму для тварин куточка природи (діти сушать гриби, рвуть і сушать траву, збирають насіння бур'янів: кінського щавлю, лободи, подорожника, а також шишки, жолуді , плоди калини, горобини, глоду).

    Вихователь повинен стежити за тим, як виконують чергові свої обов'язки, чи справляються вони з вимогами, які до них пред'являють. Потрібно вчити дошкільнят раціональним прийомам роботи, заохочувати ініціативу, вигадку, вміння швидко і вправно виконувати доручену. Увага педагога до роботи чергових підвищує відповідальність дітей, їх трудову дисципліну, сприяє вихованню активності і самостійності.

    Оцінка діяльності дітей повинна бути справедливою, конкретної, доброзичливою. Оцінюватися повинні не тільки результати праці, а й ставлення дітей до своїх обов'язків (сумлінно, старанно чи недбало виконують роботу, дружно чи працюють і т.д.).

    Необхідно розвивати у дітей самоконтроль, самооцінку при виконанні роботи. Про це важливо пам'ятати, аналізуючи роботу чергових.

    Час від часу в куточку природи слід організовувати колективну працю дітей. Це можуть бути зарядка акваріума, прибирання в куточку природи. Доцільна така форма організації праці, коли діти діляться на підгрупи, кожна з яких відповідає за певну ділянку роботи: одна миє кімнатні рослини, інша прибирає в клітці у птиці, третя - в клітці у хом'ячків або морської свинки.

    Кожна підгрупа повинна працювати під контролем педагога, який вчасно надавати необхідну допомогу, підтримує у вихованців бадьорий, життєрадісний настрій і бажання добре впоратися із завданням. Важливо викликати у дітей радість від спільної дружно виконаної роботи, радість за товариша, чия праця отримав хорошу оцінку.

    4. Умови і методи організації чергувань

    Керуючи трудовою діяльністю дітей, вихователь одночасно формує у них старанність і відповідальність, прагнення до якісного виконання завдання, бажання надавати допомогу товаришам, увагу до них. Таким чином, в його діяльності можна виділити дві основні сторони: керівництво процесом продуктивної діяльності дітей, вирішення завдань навчання і формування уявлення про значущість праці, про норми ставлення до діяльності, що має соціальну значимість.

    Наприклад, ретельно протираючи полиці, розстилаючи скатертини на столи, розчищаючи доріжки так, щоб на них не залишилося ні камінця, ні прутика, діти не тільки набувають навичок трудової діяльності, а й усвідомлюють, що саме так чинять усі працьовиті люди.

    Стежачи за якістю роботи, послідовністю її виконання, вихователь підкреслює, що будь-яке завдання треба обов'язково доводити до кінця. Він роз'яснює, що кожна річ - це результат праці, і тому її треба берегти, а берегти - це значить дбати про чистоту речей, мити, протирати, ставити на місце.

    Таким чином, діяльність педагога звернена не тільки на навчання дітей навичкам, але і на повідомлення їм знань про ставлення до праці, до учасників спільної діяльності, на формування досвіду вчинків, відповідних роз'яснює нормам.

    Кожен вид праці має свої виховні можливості і особливості, тому доцільно розглянути методику виховної роботи в процесі керівництва працею з самообслуговування, господарсько-побутовим, працею в природі, ручною працею дошкільнят.

    Виховна значущість господарсько-побутової праці полягає в його спрямованості на задоволення потреб всієї групи. Підтримка порядку в навколишньому середовищі (в груповий кімнаті, на ділянці), приведення В порядок речей, якими користуються всі діти (прання білизни для ляльок, прибирання групової кімнати або веранди, нескладний ремонт іграшок і посібників), підготовка до обіду або занять - це зміст господарсько-побутової праці завжди має на меті турботу про оточуючих. Навіть тоді, коли малюк кладе кілька ложок на стіл, він робить це не для себе, а для однолітків і разом з тим звільняє дорослих від цієї роботи. І слід позитивно оцінити, що він з бажанням відгукується на прохання дорослого щось зробити, прибрати, принести, що ці незначні справи для нього приємні, що він охоче займається хай невеликим, але корисною справою.

    Згодом побутової працю втратить свою новизну для дітей, але спонукальним мотивом буде свідомість, розуміння того, що не виконувати доручені справи соромно, бо, якщо не виконуєш їх ти, хтось повинен зробити їх за тебе.

    Друга. Молодша група комплектується з дітей 4-го року життя. Починаючи роботу, вихователь, перш за все, повинен з'ясувати, у кого з дітей сформовані елементи самостійності, вміння виконувати будь-які дії. Багато малюків тягнуться до спілкування з вихователем, задають питання, заглядають йому в очі, з цікавістю слухають будь-яке повідомлення Їм-то і треба давати доручення на початковому етапі, бо при виконанні завдання вони самі шукають підтримки, звертаються до дорослого в разі ускладнень. Ці діти стануть потім і для інших прикладом, дозволять показати їм вчинки, які оцінюються позитивно і яким треба слідувати.

    Якщо хто-небудь з малюків не проявляє інтересу до доручень, відмовляється їх виконувати, слід з'ясувати причини цього. Може бути, дитина просто нерішучий, замкнутий, тоді треба допомогти йому подолати свою боязкість. На деякий час його навіть можна залишити в спокої, поки він не звик до обстановки дитячого саду. По відношенню до таких дітей корисно використовувати наступний прийом.

    Давай подивимося, як Вася допомагає Тамарі Іванівні накривати на стіл, - пропонує вихователь боязкою Олечке, - може бути, завтра і ти захочеш так само допомагати?

    Бачиш, Вася несе вазочку з серветками. Він поставив її на середину столу. Всім хлопцям буде зручно дістати серветку.

    І далі вихователь пояснює дії Васі, що має велике значення для новачка, вчить його, викликає бажання спробувати діяти так само, підбадьорює.

    Іноді вихователь дає доручення дитині, коли той грає з товаришем. Або дитина тільки прийшов з прогулянки і втомився, і тоді, зрозуміло, він може відмовитися що-небудь зробити. Все це вихователь повинен враховувати, перш за все, при висловлюванні прохання зробити щось.

    Можливо, у дитини вже є негативний досвід: виконуючи якесь доручення, він допустив помилку, не зміг впоратися, отримав негативну оцінку. В цьому випадку необхідно допомогти йому подолати негативне ставлення, попередити можливі помилки, допомогти впоратися з дорученням. Тільки з огляду на особливості дітей, їх досвід, можна домогтися того, що у кожного буде поступово розвиватися інтерес до виконання доручень, а в процесі їх виконання - формуватися бажання працювати.

    У другій молодшій групі вихователь вже у вересні - жовтні починає залучати дітей до виконання найпростіших доручень. Їх, зміст елементарно, носить характер окремих дій, найчастіше вироблених спільно з дорослим. Однак вони мають велике значення для виховання, і тому педагогу необхідно домогтися того, щоб всі охоче брали і виконували їх.

    Найкраще висловити доручення у формі прохання чи побажання:

    Скоро буде обід. Катя, ти хочеш розкласти ложки на столи?

    Після згоди дитини треба поспостерігати, як він починає виконувати доручення, попередити можливу помилку, неправильні дії, наприклад:

    Як добре, що ти захотіла розкласти ложечки. Давай я тобі допоможу, покажу, як зручніше їх взяти.

    У такому попередженні звучить і позитивна оцінка, і роз'яснення необхідних дій. Але спочатку - позитивна оцінка, і це дуже важливо, бо налаштовує дитину на дотримання вказівок дорослого.

    Перша участь дитини в праці має бути пов'язано для нього з позитивними емоціями, переживанням успіху. Це можливо за умови, якщо вихователь схвалює дії дитини, підтримує його. Особливо важливо це для дітей боязких, нерішучих, замкнутих.

    На практиці час виконання доручень по господарсько - побутового праці часто збігається з часом підготовки до будь-яких режимних процесів. Наприклад, всі діти йдуть вмиватися, а один накриває на стіл. Або все одягаються на прогулянку, а одна дитина виносить іграшки на ділянку. Тому бажано, щоб керували роботою дітей і вихователь, і няня. Няня накриває на стіл і одночасно вчить дитину необхідних дій. Вихователь виводить частину дітей, які вже одягнені, на прогулянку і в той же час спостерігає за дитиною; виносять іграшки.

    Суттєве значення для вирішення завдань виховання і навчання має єдність методів і прийомів роботи педагога і його помічника. Там, де всі дорослі, які виховують дітей (два вихователя та няня), працюють дружно, узгоджено, там діти охочіше включаються в діяльність, опановують необхідними навичками, у них більш яскраво проявляється позитивне ставлення до діяльності.

    В умовах змішаної групи діти більш старшого віку повинні допомагати малюкам виконувати доручення. Однак, як і в процесі керівництва самообслуговуванням, старших дітей треба вчити прийомам надання цієї допомоги. Малюки дуже довгий час залишаються безпорадними, якщо старші діти виконують за них доручену справу. Внаслідок постійного відчуття своєї невмілість у дитини може розвинутися безпорадність, боязкість перед дорослим або більш старшою дитиною.

    Протягом року у дітей формується багато різноманітних навичок господарсько-побутової праці і на їх основі - бажання брати участь в дорученнях вихователя.

    У середній групі господарсько-побутової працю в формі доручень займає велике місце в режимі дня. Сформовані елементарні навички дозволяють все частіше залучати дітей до праці, спиратися на зростаючу самостійність при виконанні стали знайомими доручень. Дітей слід привчати не тільки за вказівкою педагога виконувати приватні дії (зняти іграшки з полиці або принести ганчірочку, якою потрібно протирати полку), а й розуміти завдання по загальній інструкції. Наприклад, щоб прибрати полку з іграшками, дитина повинна наблизити до полиці стіл, переставити на нього іграшки; дістати миску; налити в неї води, поставити на стіл, потім намочити і віджати ганчірочку; сирої ганчіркою протерти полку, потім по черзі протирати і ставити на місце кожну іграшку.

    Звичайно, на початку року дітям потрібно не раз нагадувати і про послідовність всіх дій, і про самих діях, ретельно контролювати їх.

    Виконання доручення ускладнюється, коли вихователь пропонує дітям вдвох - утрьох виконати його. Бо в подібних ситуаціях вони повинні не тільки виконувати справу, а й домовлятися між собою, хто, що буде робити. Важливо не квапити дітей, підказувати черговість дій. Навик вірного виконання дій дозволяє формувати самостійність, старанність, в якій можна угледіти початку відповідальності, перші прояви самоконтролю.

    У дітей п'ятого року життя вихователь починає формувати уявлення про обов'язки.Вони чергують по їдальні, розставляють хлібниці, серветниці, розкладають ложки і т.д. При цьому вони зобов'язані своєчасно виконати весь обсяг роботи, перевірити, чи все зроблено правильно. Вперше включаючись в господарсько-побутової працю, який організовується у формі чергувань, діти засвоюють, що означає бути зобов'язаним перед вихователем, однолітками. Це досягається за умови постійної уваги до їх праці, позитивної оцінки результатів.

    Діти п'ятого року життя з великою охотою беруть участь в господарсько-побутовому працю. Таку тягу до різного роду господарських справах необхідно підтримувати, розвивати і одночасно пояснювати значення, формувати розуміння важливості і необхідності праці, спрямованого на підтримку порядку в кімнаті, в ігровому куточку, на веранді.

    Господарсько-побутової працю в силу своєї доступності і постійної життєвої необхідності дозволяє виконати висунуте вимога. Але було б неправильно думати, що варто тільки постійно почати організовувати цю роботу, надати дітям достатній обсяг роботи, і завдання виховання будуть вирішені.

    Господарсько-побутової працю в силу його повторності швидко втрачає новизну, цікавість для дітей. Вони з меншим бажанням починають виконувати доручення.

    Ну що за діти! - з гіркотою кажуть вихователі. - Раніше так добре чергували! Якщо хто з чергових не прийшов - самі просили призначити їх на місце відсутніх. А тепер стали старше, і ніяк не змусиш їх накрити на стіл. Працюють абияк, лише б закінчити.

    Щоб уникнути такого ставлення до праці, необхідно формувати у дітей правильні уявлення про користь праці чергових, підкреслювати його значення для всієї групи:

    Як добре приготував стіл до обіду Коля! Постарався, подбав про своїх друзів! Хороший у нас черговий!

    У такій оцінці заохочуються дії дитини, його особистісні якості та відношення до справи, значення виконаних обов'язків для колективу. Це робить позитивний вплив і на окремої дитини, і на всю групу. Діти поступово усвідомлюють необхідність роботи і, не дивлячись на те, що сам зміст діяльності перестає їх цікавити, старанно виконують свої обов'язки, докладаючи необхідних зусиль і ініціативу.

    Наприклад, готуючи групу до занять з малювання, чергові акуратно розкладуть на столах по числу дітей все необхідне, наллють воду в баночки, заздалегідь розставивши їх на столи.

    Говорячи про суспільну значимість праці дошкільнят, слід розуміти умовність у використанні цього поняття, з огляду на невеликі можливості дітей. Природно, результат їх діяльності не може бути адекватний результату праці дорослих. Проте, у дошкільнят необхідно формувати мотиви суспільної користі.

    До кінця п'ятого року життя у дітей повинен бути сформований стійкий інтерес до діяльності, вміння самостійно і ретельно справлятися з різноманітними дорученнями. В елементарній формі вони повинні усвідомлювати значення господарсько-побутової праці як важливої, потрібної діяльності, завдяки якій в кімнаті, на ділянці постійно підтримується порядок, чистота, яка дозволяє подбати про однолітків, допомогти дорослим. У дітей буде сформована звичка до трудового зусилля, вміння долати певні труднощі, складеться перший досвід роботи спільно з однолітками.

    Діти старшого дошкільного віку вже володіють великим числом умінь в господарсько-побутовому працю. Однак на початку навчального року перш за все необхідно з'ясувати, чи виявляють вони достатню акуратність, вміння організувати доручену справу (приготувати все необхідне, звернути рукава, надіти фартух, розташувати обладнання раціонально і зручно), перш ніж почнуть роботу. В процесі діяльності діти повинні проявляти дбайливе ставлення до предметів праці, приводити в порядок використані інструменти, залишатися охайними, бути наполегливими при досягненні результату. Як показують спостереження, далеко не всі діти старшої групи в процесі виконання знайомих доручень діють досить самостійно та ініціативно. Найчастіше це є результатом нерівномірного включення дітей в виконання доручень в середній групі. Тому, перш за все треба перевірити, наскільки систематично кожен з дітей бере участь у праці. Можна з цією метою регулярно відзначати, хто з дітей виконував доручення і які (можна використовувати для цієї мети бланк табеля відвідуваності). Вихователь може вести такий облік (для себе) протягом певного часу (наприклад, два тижні). Діти не повинні бути свідками записів, тому що інакше це призведе до непотрібної конкуренції між ними, спорах.

    Доручення в старшій групі ускладнюються. Пропозиція виконати ту чи іншу доручення дається в загальній формі, без детальних пояснень, наприклад: - Вова, винеси, будь ласка, іграшки на ділянку. або:

    Катя, приведи в порядок поличку, на якій лежать предмети, необхідні для догляду за куточком природи.

    У таких дорученнях міститься поряд з певними трудовими діями завдання планування і організації їх: визначити, яке потрібно устаткування, відібрати і розташувати його так, щоб було зручно працювати, намітити послідовність дій, контролювати їх в процесі виконання доручення, з тим, щоб отримати якісний результат .

    Нерідко в практиці недооцінюється саме ця сторона діяльності: вихователь більше орієнтує дітей тільки на досягнення результату. Це неправильно, так як у дітей при оволодінні навичками не формується культура діяльності, здатність організовувати і контролювати її.

    У старших групах можливі доручення, які як раз націлені на закріплення навичок планування, організації.

    Коли дитина подивиться і скаже, що, на його думку, необхідно зробити, разом з ним можна обговорити, скільки дітей треба включити в роботу, щоб впоратися з нею, якою буде потрібно інвентар. Це дозволяє формувати ініціативу, відповідальне ставлення до справи.

    Індивідуальні доручення дозволяють диференціювати методи керівництва, враховуючи особливості дітей. Так, діти неврівноважені, з нестійкою увагою потребують постійного контролю в процесі діяльності. Слід враховувати і те, що у деяких дітей на попередньому етапі можуть бути закріплені негативні звички, і вони часто відволікаються від роботи, не доводять її до кінця, неакуратні. Пряме зауваження або висловлене вихователем незадоволення якістю роботи може викликати у дитини негативне ставлення, небажання продовжувати роботу, образу.

    З огляду на це, вихователь повинен попередити небажані вчинки. Наприклад, побачивши, що дитина вкрай недбало несе посуд, треба нагадати йому, що посуд на стіл ставлять, обережно, інакше можна її розбити. Це нагадує дитині, що не тільки ставити посуд треба акуратно, але і дбайливо її нести.

    Дуже важливий характер спілкування з дітьми, тон звернень, зміст зауважень, манери вихователя, його міміка. Звернення, м'яке за формою, ділове за змістом, призводить до бажаного результату: дитині стає зрозумілою претензія і вихователя, шляхи виправлення недоліків; участь і розташування дорослого до нього.

    При організації роботи на ділянці, наприклад, якщо треба привезти свіжий пісок на майданчик для малюків, вихователь доручить цю роботу хлопчикам, допоможе розподілити обов'язки: один - двоє будуть лопатами насипати пісок на візки, двоє-троє перевозити його. Двом дітям буде доручено розрівняти його на майданчику. Вихователь обов'язково нагадає хлопчикам, що робота вимагає фізичних зусиль і що вони досить сильні, щоб добре впоратися з нею. Після закінчення роботи візки, лопати, граблі повинні бути ретельно очищені від піску і прибрані.

    Плануючи організацію доручень, педагог повинен виходити з життєвої необхідності. Наприклад, помітивши, що в ляльковому куточку необхідна прибирання, він планує її проведення, враховуючи, скільки дітей треба включити в працю, розрахований на 25-30 хвилин. Знаючи, що няня буде міняти, постільна білизна організовує дітей на допомогу їй: доручає принести чисту білизну розкласти його по ліжках, надіти наволочки. Якщо необхідно просить протерти ліжка.

    Ні в якому разі не можна пропонувати дітям праця, що не має достатньої значущості. Не рекомендується також підміняти чергових, тобто доручати виконати іншим їх обов'язки.

    При плануванні колективних трудових доручень доводиться вирішувати питання про те, кого включати для їх виконання. Об'єднуючи дітей, вихователь обов'язково повинен враховувати їх осо6еніості, з тим, щоб процес праці сприяв формуванню позитивних взаємин.

    Систематичне об'єднання дітей у праці дуже впливає на формування почав колективізму. Виникає невеликий колектив, в якому всі члени виступають як носії моральних норм, які пред'являються кожному учаснику спільної діяльності. Оцінюючи виконане доручення з точки зору його необхідності для колективу, вихователь формує у кожної дитини розуміння того, що його справа є частиною загального.

    Господарсько-побутової працю - працю в основному буденний, постійний. І тут постають два завдання: з одного боку, слід поступово вселяти дітям, Що якщо навіть справа не дуже інтерес але, його слід виконувати, так як воно має велике значення для підтримки постійного порядку в груповій кімнаті, роздягальні, на ділянці. З іншого боку, треба використовувати прийоми, що викликають емоційний підйом. Так, весела знайома пісенька про працю або бадьорий марш, який супроводжує діяльність дітей, підвищує настрій. Жарт педагога, його вміла допомога, позитивна оцінка, а також передбачення майбутнього результату і радість з приводу його досягнення - все це відбивається на дітях. Вони із задоволенням виконують завдання, наслідують тону і діям свого наставника. Підведення підсумків роботи також має супроводжуватися емоційно яскравою оцінкою.

    У старших групах діти як і раніше виконують обов'язки чергових. У другій половині навчального року в старшій групі з'являється можливість змінити організацію чергувань. Так як діти опанували в достатній мірі навичками всього змісту праці, пов'язаного з накриванням на стіл, з підготовкою до занять, можна зменшити число чергових: якщо раніше за кожним столом був черговий, то тепер двоє цілком впораються з усією роботою.

    Діти - чергові повинні разом вирішувати хто, що буде робити, визначати послідовність всієї роботи, а також нести відповідальність перед вихователем, групою за загальний результат роботи.

    У підготовчій до школи групі організація праці чергових може ще більше ускладнюватися. Якщо вихователь об'єднає всіх чергових (і по столовій, і по підготовці до занять, і по кутку природи) в одну ланку, то тим самим він поставить дітей перед необхідністю самим домовлятися про черговість і зміст роботи. Якщо хтось із чергових не прийшов в дитячий сад, його треба замінити. Це також вирішують самі діти.

    У підготовчій групі не стільки збільшується обсяг роботи дітей, скільки зростають вимоги до самостійності, організованості, діловитості самоконтролю. Збільшуючи вимоги до дітей, вихователь роз'яснює в той же час, як слід розуміти свою відповідальність перед колективом.

    Систематичне об'єднання дітей у праці дуже впливає на формування початку колективізму. Виникає невеликий колектив, в якому всі члени виступають як носії моральних якостей, які пред'являються кожному учаснику спільної діяльності. Оцінюючи виконане доручення з точки зору його необхідності для колективу, вихователь формує у кожної дитини розуміння того, що його справа є частиною загального.

    література

    1.Буре Р.С. Навчайте дітей трудитися. - М .: Просвещение, 1983.

    2. Буре Р.С. Виховання дошкільника в праці. - М., 1971.

    3. Виховання дошкільнят у праці. / Під ред.В.Г. Нечаєвої. - М., 1980.

    4. Леві-Щеріна Ф.С., Менджерицкая Д.В. Виховання і навчання дітей трьох-семи років. - М., 1975.

    5. Моральне виховання в дитячому садку. / Під ред.В.Г. Нечаєвої, Т.А. Маркової. - М., 1978.

    6. Програма виховання і навчання в дитячому садку. / Под ред. М.В. Васильєвої. - М., 2005.

    7. Методичні рекомендації до Програми виховання і навчання в дитячому садку. - М., 2005.

    8. Сергєєва Д.В. Керівництво трудовою діяльністю дошкільнят. - М., 1986.

    9. Маркова Т.А. Виховання працьовитості у дошкільнят в сім'ї. - М., 1991.

    ...........



    Скачати 115.94 Kb.


    Чергування як форма оволодіння дошкільнят трудовими навичками

    Скачати 115.94 Kb.